Справа №705/3889/21
2/705/193/25
11 вересня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Піньковського Р.В.
при секретарі Романовій О.М.
за участю прокурора Бурлаки В.П.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань за правилами загального позовного проваджу ння цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Уманської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Уманської міської ради, звернувся до суду з позовом про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, в обґрунтування зазначивши наступне.
За даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Животовською Н.Г. 15.12.2016 за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,09 га з кадастровим номером 7124387500:03:000:1477, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Підставою для державної реєстрації вказаного речового права зазначено архівний витяг з рішення виконавчого комітету Уманської міської ради «Про приватизацію земельних ділянок» від 28.09.2000 № 452 (далі за текстом - рішення № 452).
Згідно з договором дарування земельної ділянки від 27.01.2017 (далі за текстом - договір № 1) ОСОБА_3 подарувала вказану земельну ділянку ОСОБА_2 і зазначений договір зареєстровано того ж дня в реєстрі за № 317.
У договорі вказано, що відчужувана земельна ділянка є власністю дарувальника.
Разом з цим, за даними досудового слідства вищевказаній особі земельна ділянка у власність у передбаченому законом порядку не передавалась, оскільки виконавчим комітетом Уманської міської ради відповідне рішення не приймалося, а право власності на неї зареєстровано на підставі підробленого, тобто незаконного рішення, що підтверджується висновком судової експертизи від 30.08.2018 № 1340/17-23, 794-798/18-23, проведеної експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Цим висновком встановлено, що під час дослідження аркушів рішення № 452 отвори через які прошиті аркуші рішення мають нерівні краї та їх конфігурація різна. Відтінки паперу 1-го та 3-го аркушів рішення № 452 відрізняються від відтінку паперу 2-го аркушу.
Також друкований текст на першому та другому аркушах рішення № 452 надруковані не одномоментно.
Отже, досудовим розслідуванням достовірно встановлено, що ОСОБА_2 земельна ділянка у приватну власність у встановленому законом порядку Уманською міською радою, як власником, не передавалась.
Разом з цим, відповідно до відомостей, розміщених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно установлено, що право власності на спірну земельну ділянку площею 0,0900 га з кадастровим номером 7124387500:03:000:1477 зареєстровано за ОСОБА_3 .
Таким чином, встановлено факт незаконності вибуття спірної земельної ділянки із володіння власника - територіальної громади м. Умань поза її волею, відновлення якого можливо лише шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Оскільки за результатами досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що уповноваженим державою органом рішення про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0900 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не приймалось, вищевказаний установлений законом порядок набуття права власності на земельну ділянку не дотримано.
Вважає, що у даному випадку вірним способом захисту порушеного права є заявлення до суду віндикаційного позову в порядку, визначеному ст. ст. 387, 388 ЦК України
Так, відповідно до вимог ст.ст. 330, 387, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника у такому випадку презумується і не припиняється із втратою ним цього майна.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, ОСОБА_2 не набув право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7124387500:03:000:1477, тому вказана земельна ділянка повинна бути витребувана у нього на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України.
При цьому, зазначає, що оскільки держава України в особі уповноваженого нею органу - Уманської міської ради не висловила своєї волі, не була учасником правовідносин з надання земельної ділянки за кадастровим номером 7124387500:03:000:1477 у приватну власність ОСОБА_3 її відчуження у послідуючому ОСОБА_2 , підстав визнавати недійсними рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 28.09.2000 № 452, договір від 27.01.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - немає. Натомість, земельна ділянка може бути витребувана у ОСОБА_2 , як така, що вибула з володіння належного власника поза його волею.
Однією з істотних підстав для задоволення віндикаційного позову є підтвердження права власності позивача на предмет спору. У даному випадку це право підтверджується ст. ст. 13, 14 Конституції України.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Спірна земельна ділянка до її незаконного набуття ОСОБА_2 (первинним набувачем) перебувала у комунальній власності Уманської міської ради.
Уманська міська рада визначена прокурором позивачем у справі, як особа, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади в межах, визначених Земельним кодексом України, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства, тобто є уповноваженим на захист інтересів держави органом у спірних правовідносинах.
Згідно положень ст. ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
За приписами ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Таким чином, представництво прокурором інтересів держави в особі Уманської міської ради у цій справі є обґрунтованим.
Необхідність реагування органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв'язку з бездіяльністю Уманської міської ради в частині повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно, поза її волею.
Таким чином, звернення прокурора до суду з цим позовом спрямовано на захист конкретного державного, майнового інтересу у сфері охорони від незаконного вибуття та використання землі, як національного багатства.
Представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом, згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Виконуючи покладені на органи прокуратури функції та завдання, реалізуючи надані чинним законодавством України повноваження, заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звертається до суду з цією позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Уманської міської ради, якою, за фактом отримання відповідачем земельної ділянки шляхом вчинення кримінально-караного діяння, не вжито заходів, в тому числі в судовому порядку, щодо витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Необхідність реагування органів прокуратури з метою забезпечення інтересів держави виникла у зв'язку з бездіяльністю Уманської міської ради, оскільки будь-яких заходів, у тому числі цивільно-правового характеру щодо захисту законних інтересів держави в частині повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно, позивачем не вживалося, досудове врегулювання спору не здійснювалося.
Уманською міською радою не надано доказів на підтвердження вжиття нею заходів з контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів у спірних правовідносинах, що свідчить про нездійснення уповноваженим органом місцевого самоврядування покладеного на нього законом обов'язку із захисту державних інтересів.
З метою з'ясування питання, чи вживались, чи будуть вживатись Уманською міською радою заходи цивільно-правового характеру щодо повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність на її адресу 20.08.2021 № 05/1-949 вих.21 обласною прокуратурою направлено відповідний лист.
Уманська міська рада листом від 27.08.2021 № 01/01-21/9252/01/01-20/8035 повідомила, що заходи представницького характеру щодо витребування на її користь спірної земельної ділянки не вживались.
Ураховуючи, що на цей час Уманською міською радою до ОСОБА_2 самостійно позов не пред'явлено, це є підставою вважати її бездіяльність, як уповноваженого органу очевидною, а наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури - належно обґрунтованими.
Оскільки Уманською міською радою, як органом якому законом надано контрольні функції, а також право на розпорядження спірною земельною ділянкою, заходів на захист інтересів держави у спірних правовідносинах не вжито, органи прокуратури відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зобов'язані звернутися до суду в інтересах держави в особі Уманської міської ради про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Сам факт незвернення до суду Уманської міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав би змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Внаслідок незаконного набуття у приватну власність земельної ділянки відбулось порушення інтересів держави, права власності Українського народу на землю, закріпленого у ст. ст. 13, 14 Конституції України. Правовідносини, пов'язані з протиправним вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес.
Просить суд витребувати у ОСОБА_2 на користь Уманської міської ради земельну ділянку площею 0,0900 га, кадастровий номер 7124387500:03:000:1477, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати по справі просить стягнути з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури.
На адресу суду представник відповідача ОСОБА_2 - Яроміч О.В. направила відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що позовні вимоги не визнає, посилаючись на наступне.
На думку позивача, підставою для заявлення позову є нібито підробка рішення Уманської міської ради № 452 від 28.09.2000 у частині надання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки, кадастровий номер 712438700:03:000:1477, площею 0,09 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, єдиним доказом, який нібито підтверджує факт підробки рішення міської ради, на думку прокурора, є висновок судової експертизи від 30.08.2018 № 1340/17-23, 794-798/18-23.
Інших доказів недійсності, підробки рішення міської ради - суду не надано.
Разом з тим, експертом чітко надано відповіді на поставлені запитання, а саме вказано, що не видалося можливим встановити чи становлять одне ціле сторінки архівної справи № 772 та чи перепрошивалися сторінки цієї справи. також експертом зазначено, що ознак переклеювання обгортки архівної справи № 772 за допомогою якої опечатано кінці нитки і якою прошито справу, не виявлено.
Тобто, висновком експертизи підтверджено, що з часу формування архівної справи в 2000 році (прошито та пронумеровано 311 аркушів) і по день проведення експертизи, архівна справа не розшивалася. Всі документи, які знаходяться в архівній справі є оригіналами і сформовані Уманською міською радою в 2000 році.
Із висновка експерта на питання: «На одному або різних друкуючих пристроях виконані текст рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 452 від 28.09.2000, який перебуває в архівній справі № 772?», можна зробити висновок лише про те, що 1, 2 та 3 аркуш друкованого тексту рішення надруковані Уманською міською радою на різних друкуючих пристроях.
Тобто таке питання слід поставити посадовій особі, яка виготовляла текст рішення № 452, тому висновок експерта ніяким чином не вказує на підроблення рішення.
Також аналізуючи відповіді експерта на інші питання щодо виготовлення рішення № 452, є незрозумілим посилання прокурора про підроблення рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 452 від 28.09.2000, так як висновок експерта навпаки дані твердження спростовує.
Таким чином, жодних доказів протиправності (недійсності, підробки) рішення № 452 прокурор до позовної заяви не надає, як і не вказує в позовній заяві порушення якого саме встановленого законом порядку було допущено ОСОБА_3 та Уманською міською радою.
Представник відповідача вважає незрозумілим висновок прокурора про те, що згідно висновку судової технічної експертизи документів від 30.08.2018 встановлено, що під час дослідження аркушів рішення № 452 отвори через які прошиті аркуші рішення, мають нерівні краї та їх конфігурація різна. Відтінки паперу 1 та 3 аркушів рішення № 452 відрізняються від відтінку паперу другого аркуша.
Також друкований текст на 1 та 2 аркушах рішення № 452 надруковані не одномоментно, що свідчить про підроблення рішення № 452 шляхом внесення до нього додаткових осіб, у тому числі і ОСОБА_4 (аде незрозуміло хто ця особа).
Вважає, що експерту не було поставлено питання щодо дослідження тексту в частині надання ОСОБА_3 у приватну власність спірної земельної ділянки. Експерт такого дослідження не робив. Не зрозуміло на якому аркуші рішення № 452 міститься запис про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки, чи досліджував експерт цей аркуш взагалі.
Крім того, прокурор, перекручуючи результати експертизи, не розуміє, що електрофотографічний спосіб друку, про який вказує експерти, стосується форми бланку (фірмовий бланк), який був виготовлений Уманським поліграфічним підприємством у 1997 році.
Просить суд звернути увагу, що експертом зазначено, що архівна справа № 772 на експертизу надана не упакована.
В зв'язку з тим, що експертиза проводилася в рамках кримінального провадження № 42017251100000026 від 21 червня 2017 року, то і виникає запитання, яким чином архівна справа № 772 потрапила до органу досудового слідства, де вона була і у кого до того часу коли надійшла до експерта, що може свідчити про неконтрольований доступ до такої.
Існує певна Інструкція, затверджена наказом МЮ України, у відповідності до якої проводиться експертиза та якою визначено порядок проведення експертизи, порядок передачі досліджуваних об'єктів тощо.
Але матеріали справи не містять процесуального документу, що став підставою для проведення даної експертизи.
В матеріалах справи відсутній протокол, в якому б було зафіксовано вилучення архівної справи № 772 в якій знаходиться рішення № 452.
В будь-якому випадку, речові докази і документи повинні бути отримані у спосіб передбачений ст. 93 КПК України, також вони мають бути оглянуті та упаковані належним чином. Саме в упакованому виді речові докази і документи надходять до експерта для проведення експертизи і у разі порушення таких умов, висновок експерта, такі речові докази та документи, визнаються недопустимими доказами.
Для призначення та проведення експертизи існують встановлені законом норми та правила, передбачені діючими кодексами України, Законами України «Про судову експертизу» та «Про виконавче провадження». Наявна Інструкція, затверджена наказом МЮ України « 53/5 від 08.01.1998, зареєстрована в МЮ України 02.01.2013 за № 1/22533.
Вважають, що при призначенні та проведенні вказаної експертизи допущено порушення таких вимог, а тому виникає сумнів у законності та легітимності зібрання доказів та проведення експертизи.
На думку відповідача, до висновку експерта № 1340/17-23, 794-797/18-23, слід застосувати доктрину так званих «плодів отруйного дерева», сформульовану Європейським судом з прав людини, відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним чи недопустимим, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.
Представник відповідача також вважає, що прокурор не мав повноважень для звернення до суду з вказаним позовом, оскільки не обґрунтував та не довів бездіяльність компетентного органу, яка означає, що компетентний орган, в даному випадку Уманська міська рада, знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме звернення до суду з позовом або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор, який не повинен замінювати компетентний орган.
У матеріалах справи відсутні докази звернення прокурора до Уманської міської ради, яка виступає власником комунального майна з вимогою щодо спірного рішення та вчинення інших дій щодо усунення виявлених прокуратурою порушень.
20.08.2021 прокурор направив лист до Уманської міської ради про можливе незаконне вибуття землі із комунальної власності, без будь яких підтверджуючих доказів. 25.08.2021 прокурор виносить постанову про надання дозволу на розголошення таємниці досудового розслідування для управління представництва інтересів держави в суді Черкаської обласної прокуратури, а не для Уманської міської ради. 27.08.2021 Уманською міською радою надано відповідь. 28.08.2021 прокурор підготував лист до Уманської міської ради, яким лише повідомив Уманську міську раду про те, що буде подано позов до 30.08.2021 та 30.08.2021 прокурором уже підписано позовну заяву.
Інших листів про усунення вищевказаних порушень на адресу Уманської міської ради прокурором не направлялось.
Зазначеними обставинами, на думку представника відповідача, достовірно підтверджується те, що прокурором свідомо створювалася обстановка для подання позову саме прокуратурою, а не Уманською міською радою. Прокурор не надав можливості Уманській міській ради в розумні строки звернутися до суду, що свідчить про передчасне звернення прокурора до суду.
Крім того, представник відповідача вказує, що в підтвердження позовних вимог додано належним чином завірені копії ряду документів, оригінали яких знаходяться в матеріалах кримінального провадження. Разом з тим, згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті Уманського міськрайонного суду Черкаської області, зазначене кримінальне провадження з 2017 року знаходиться на стадії підготовчого розгляду в суді. Але ні відповідач, ні третя особа у цій справі не мають ніякого відношення до цього кримінального провадження, а позовна заява подана 30.08.2021, що ставить під сумнів легітимність копій додатків, доданих до позовної заяви.
Також представник відповідача зазначає про те, що трактування позивачем витягу з державного земельного кадастру є невірним та посилається на те, що технічна документація на вказану земельну ділянку не виготовлялась, посилаючись на лист директора ПП «Профікон» Кокодинського М. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) була розроблена ПП «Профікон» Панчишин О.В.
Загалом до складу технічної документації також входить обмінний файл ХМL. Внесення відомостей про земельну ділянку в Державний земельний кадастр здійснюється, зокрема через подачу кадастровому реєстратору обмінного файлу у форматі ХМL. Обмінний файл ХМL створюється сертифікованим інженером-землевпорядником та обов'язково завіряється електронним цифровим підписом останнього. Саме Панчиниш О.В., яка є інженером-землевпорядником, виготовила дану технічну документацію та завірила її своїм цифровим підписом. Зміст технічної документації та повноваження Панчишин О.В. перевіряються державним кадастровим реєстратором.
Відповідно до чинного Порядку ведення Державного земельного кадастру, Держателем Державного земельного кадастру є Держземагенство.
До складу Держземагенства та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.
Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.
Документація із землеустрою (технічна документація розроблена ОСОБА_5 ), яка є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, подається Державному кадастровому реєстратору, що здійснює внесення таких відомостей у паперовій формі та у формі електронного документа.
До повноважень державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагенства, крім іншого, належать: внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста республіканського чи обласного значення; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства.
Тобто, Державний кадастровий реєстратор перевіряє технічну документацію та приймає рішення про реєстрацію чи відмову. Отримавши технічну документацію від інженера-землевпорядника ОСОБА_5 , кадастровий реєстратор перевірив її на відповідність та провів реєстрацію земельної ділянки.
У зв'язку із зазначеним, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Прокурором Уманської окружної прокуратури Бурлакою В.П. до суду направлено відповідь на відзив, у якому зазначила, що доводи викладені у відзиві на позов є необґрунтованими з огляду на наступне.
За обставинами справи, за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0900 га за кадастровим номером 7124387500:03:000:1477, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Підставою такої реєстрації зазначено архівний витяг з рішення виконавчого комітету Уманської міської ради «Про приватизацію земельних ділянок» від 28.09.2000 № 452.
Згідно з договором дарування від 27.01.2017 ОСОБА_3 подарувала вищевказану земельну ділянку ОСОБА_2 і цей договір зареєстровано того ж дня в реєстрі за № 317 і у ньому вказано, що відчужувана земельна ділянка є власністю дарувальника.
Разом з цим, за даними досудового слідства вищевказаній особі земельна ділянка у власність у передбаченому законом порядку не передавалась, оскільки виконавчим комітетом Уманської міської ради відповідне рішення не приймалось, а право власності на неї зареєстровано на підставі підробленого, тобто незаконного рішення, що підтверджується висновком судової експертизи від 30.08.2018 № 1340/17-23, 794-798/18-23, проведеної експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Щодо рішення № 452 у кримінальному провадженні прокурор вказує, що відповідно до ухвали Уманського міськрайонного суду від 14.09.2017 у справі № 705/3442/17 про надання тимчасового доступу до документів та їх вилучення, які перебувають в архіві виконавчого комітету Уманської міської ради та мають значення для кримінального провадження № 42017251100000026, як доказ виділення земельних ділянок службовими особами Уманської міської ради та її виконавчого комітету упродовж 1998 - 2002 років, органом досудового слідства 25.09.2017 вилучено з архівного відділу Уманської міської ради рішення № 452 (архівний витяг).
Також, оригінал цього рішення надано старшому слідчому СУ ГУНП в Черкаській області Падалкі Б.В. 05.07.2021 ФОП ОСОБА_6 , як додаток до його заяви, в якій зазначено, що воно перебувало в архіві його підприємства.
Згідно з поясненнями ОСОБА_7 , який допитаний у вказаному кримінальному провадженні як свідок, останній пояснив, що на цей час працює консультантом з здійснення геодезичних робіт у ФОП ОСОБА_6 . Також до 1996 року працював начальником Управління земельних ресурсів Уманського міськвиконкому, у послідуючому у відділі земельних ресурсів м. Умань Держкомзему України, з 1997 по 2001 роки директором ПП «Геоплан» (діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, інше) тому є спеціалістом у сфері земельних відносин, зокрема щодо законності порядку отримання громадянами земельних ділянок у власність, оформлення органами місцевого самоврядування рішень про надання у власні громадянам землі, тощо.
Окрім цього, за час перебування ОСОБА_7 на посаді директора ПП «Геоплан», підприємство виконувало великий об'єм технічної документації із землеустрою на замовлення громадян, а також Уманської міської ради щодо приведення у відповідність до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» технічну документацію. У зв'язку з цим, до підприємства надходили прийняті рішення виконавчого комітету Уманської міської ради та Уманської міської ради, які залишилися в його архіві, у тому числі рішення № 452, з відтиском печатки «Загальний відділ».
Близько з 2015 року ПП «Геоплан», не функціонує як підприємство, однак ОСОБА_6 (син ОСОБА_7 ), який зареєстрований як фізична особа підприємець, продовжує здійснювати геодезичні роботи. Ураховуючи це, архів ПП «Геоплан» переданий до ФОП ОСОБА_6 , який використовується у роботі по сьогоднішній день.
ОСОБА_7 пояснив, що рішення органу місцевого самоврядування містить мокру печатку «Загальний відділ», погоджувальні підписи членів міськвиконкому та затверджувальні підписи голови і секретаря міськвиконкому.
Після огляду ОСОБА_7 двох різних рішень № 452, з них одне вилучено органами досудового слідства в архівному відділі Уманської міської ради у в ході проведення тимчасового доступу до документів та інше надано ФОП ОСОБА_6 , останній пояснив, що у порівнянні вказаних рішень, рішення, яке витребуване в архівному відділі не містить печатки «Загальний відділ», що свідчить про його ймовірну підробку, оскільки на рішенні, яке знаходилось в архіві ПП «Геоплан», така печатка існує.
Відповідно до п. 4.6.1. постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» від 17.10.1997 № 1553 (далі Інструкція № 1553), яка згідно з п. 2 використовувалася органами місцевого самоврядування станом на час прийняття рішення № 452, засвідчення прийнятих документів здійснюється шляхом їх підписання, затвердження та проставлення печатки. Громадянин, який зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності подає заяву до відповідного органу місцевого самоврядування.
Всупереч вимогам ст. 17 ЗК України (у редакції 1991 року) та ст.ст. 116, 118 ЗК України (у редакції з 2002 року) ОСОБА_3 до органів місцевого самоврядування та виконавчої влади із заявою (клопотанням) про отримання земельної ділянки у власність не зверталася, що підтверджується інформаціями начальника відділу діловодства, організаційного забезпечення та контролю виконавчого комітету Уманської міської ради Лапіної Т.В. від 02.12.2019 та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19.11.2019 № 10-23-0.23-8205/2-19.
У разі б звернення ОСОБА_3 до Уманської міської ради чи Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою, вона була б зареєстрована та вказана інформація про її реєстрацію містилася в указаних органах самоврядування та виконавчої влади. Відсутність письмової заяви (клопотання) ОСОБА_3 до Уманської міської ради про отримання у власність земельної ділянки унеможливлює прийняття органом місцевого самоврядування рішення № 452 та отримання у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки. При цьому, сама ж ОСОБА_3 в спростування позовних вимог, доказу такого звернення до суду не надає.
Окрім цього, у ході досудового розслідування кримінального провадження № 12021250000000761 проведено судово-почеркознавчі експертизи від 26.01.2022, 17.02.2022, 14.07.2022 №№ СЕ-19/124-22/190-ПЧ, СЕ-19/124-22/1920-ПЧ, СЕ-19/124-22/6520-ПЧ відповідно.
При дослідженні напису від імені ОСОБА_3 «Довідку отримала 04.10.16» на копії архівного витягу рішення № 452, виданого 03.10.2016 № 629/04-12/01, установлено, що вказаний напис виконано не ОСОБА_3 (висновок № СЕ-19/124-22/190-ПЧ ).
При дослідженні підпису від імені ОСОБА_3 на копії архівного витягу рішення № 452, виданого 03.10.2016 № 629/04-12/01, установлено, що вказаний підпис напис виконано не ОСОБА_3 (висновок № СЕ-19/124-22/1920-ПЧ).
При дослідженні рукописного тексту ОСОБА_3 у її заяві від 15.09.2016 для надання архівного витягу рішення № 452 з архівної справи, зазначено що вказана заява виконана не ОСОБА_3 (висновок № СЕ-19/124-22/6520-ПЧ).
Указане свідчить про не звернення ОСОБА_3 до архівного відділу Уманської міської ради для отримання витягу з рішення № 452 та його не отримання нею.
Згідно з поясненнями ОСОБА_3 , наданими у ході досудового розслідування, остання пояснила, що наміру отримувати спірну земельну ділянку не мала та не отримувала її, та відповідно не відчужувала. Про отримання нею у 2000 році спірної земельної ділянки дізналася від слідчого.
Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_2 , останній відмовився від дачі пояснень.
Щодо підтвердження підробки рішення № 452 наявний висновок судової експертизи від 30.08.2018 № 1340/17-23, 794-798/18-23, проведеної експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Так, згідно з вказаним висновком судової технічної експертизи документів встановлено, що під час дослідження аркушів рішення № 452 отвори через які прошиті аркуші рішення мають нерівні краї та їх конфігурація різна. Відтінки паперу 1-го та 3-го аркушів рішення № 452 відрізняються від відтінку паперу 2-го аркушу.
Також друкований текст на 1-му та 2-му аркуші рішення № 452 надрукований друкуючим пристроєм з електрофотографічним способом друку (тобто на пристрої з лазерним способом друку), у той час як текст на 3-му аркуші нанесено струменевим способом.
Висновком встановлено, що текст на 1-му та 2-му аркушах рішення № 452 надруковані не одномоментно.
Зазначене спростовує доводи відповідача, що друк архівного рішення № 452 на різних пристроях стосується лише форми бланку та свідчить про внесення додаткових прізвищ на бланк, який виготовлено попередньо.
Вказане свідчить про підроблення рішення № 452 шляхом внесення до нього додаткових прізвищ осіб.
Крім того, зазначає, що висновок судової технічної експертизи від 30.08.2018 є належним та допустимим доказом, що підтверджується вимогами чинного законодавства та позицією Верховного Суду, викладену у постановах від 10.07.2019 у справі № 686/23256/16 та від 25.03.2021 у справі № 752/21411/17, про те, отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі.
Отже, висновок експерта підготовлений у рамках кримінального провадження, відповідає положенням цивільно-процесуального закону, якщо експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні.
Відповідно до відомостей, розміщених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно установлено, що право власності на спірну земельну ділянку площею 0,09 га за кадастровим номером 7124387500:03:000:1477 зареєстровано за
ОСОБА_2 .
Окрім цього, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка за кадастровим номером 7124387500:03:000:1477 зареєстрована 07.12.2016 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, розробленої ПП «Профікон».
Однак, згідно з листом ПП «Профікон» від 31.08.2021 б/н, за підписом директора підприємства, технічна документація указаним підприємством на спірну земельну ділянку не виготовлялась.
Таким чином, з наведених обставин та підтверджених доказами у сукупності, встановлено, що ОСОБА_3 земельна ділянка у приватну власність у встановленому законом порядком Уманською міською радою, як власником, не передавалась.
Оскільки держава Україна в особі уповноваженого нею органу - Уманської міської ради, не висловила своєї волі, не була учасником правовідносин з наданням земельної ділянки за кадастровим номером 7124387500:03:000:1477 у приватну власність ОСОБА_3 , її відчуження у послідуючому ОСОБА_2 , підстав визнавати недійсними рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 28.09.2000 № 452, договір від 27.01.2017 - немає. Натомість земельна ділянка може бути витребувана у ОСОБА_2 , як така, що вибула з володіння належного власника поза його волею.
Однією з істотних підстав для задоволення віндикаційного позову є підтвердження права власності позивача на предмет спору. У даному випадку це право підтверджується ст.ст. 13, 14 Конституції України.
З аналізу ст. ст. 83 та 122 ЗК України та обставин справи вбачається, що спірна земельна ділянка до її незаконного набуття ОСОБА_3 (первинним набувачем) перебувала у комунальній власності Уманської міської ради.
Статті 387, 388 ЦК України правом на звернення до суду з позовом про витребування майна наділяє його власника.
Уманська міська рада визначена прокурором позивачем у справі, як особа, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади в межах, визначених ЗК України, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства, тобто є уповноваженим на захист інтересів держави органом у спірних правовідносинах.
Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі № 810/3894/17 усталено правову позицію, відповідно до якої інтереси держави у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Такий підхід відповідає положенням ст.ст. 5, 7 Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
За приписами ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Таким чином, представництво прокурором інтересів держави в особі Уманської міської ради у цій справі є обґрунтованим.
Необхідність реагування органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв'язку з бездіяльністю Уманської міської ради в частині повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно, поза її волею, оскільки будь-яких заходів, у тому числі цивільно-правового характеру щодо захисту законних інтересів держави в частині повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно, позивачем не вживалося, досудове врегулювання спору не здійснювалося.
З метою з'ясування питання, чи вживались, чи будуть вживатись Уманською міською радою заходи цивільно-правового характеру щодо повернення спірної землі у комунальну власність на її адресу 20.08.2021 № 05/1-949вих.21 обласною прокуратурою направлено відповідний лист, в якому повідомлено міську раду про закінчення 30.08.2021 строків позовної давності для звернення з цим позовом до суду.
Уманська міська рада листом від 27.08.2021 № 01/01-21/9252/01/01-20/8035 повідомила, що заходи представницького характеру щодо витребування на її користь спірної земельної ділянки не вживались.
Разом з цим, бажання про вжиття таких заходів самостійно, міська рада не висловила. Оскільки Уманською міською радою не надано доказів на підтвердження вжиття нею заходів з контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів у спірних правовідносинах, це свідчить про нездійснення уповноваженим органом місцевого самоврядування покладеного на нього законом обов'язку із захисту державних інтересів чи бажання у майбутньому їх вжиття.
Слід також зазначити, що у кримінальному провадженні № 42017251100000026 Уманська міська рада 21.04.2020 визнана потерпілим, у зв'язку з чим мала право на ознайомлення з матеріалами цього кримінального провадження, одержувати копії процесуальних документів та користуватися іншими правами, передбаченими КПК України та з цього часу самостійно заходів представницького характеру для повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність міста не вжила.
Ураховуючи вказане, очевидною є наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури у зв'язку з бездіяльністю Уманської міської ради.
Таким чином, звернення прокурора до суду з цим позовом спрямовано на захист конкретного державного, майнового інтересу у сфері охорони від незаконного вибуття та використання землі, як національного багатства.
У зв'язку з чим, вважаю доводи представника відповідача необґрунтованими, а позов заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Уманської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння таким, що підлягає до задоволення.
Прокурор Бурлака В.П. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити. Зазначила, що ОСОБА_3 до Уманської міської ради не зверталася із відповідною заявою про приватизацію та, у зв'язку з цим, виділ їй земельної ділянки. Заяви про видачу їй архівного витягу, який був підставою для реєстрації земельної ділянки не писала. Надані до суду докази в сукупності свідчать про те, що рішення Уманською міською радою про виділення ОСОБА_3 земельної ділянки не приймалось, право власності за останньою було зареєстровано на підставі підробленого, незаконного рішення, що підтверджується, в тому числі і висновком експерта. Таким чином зазначена земельна ділянка, яка є предметом спору, вибула з володіння Уманської міської ради поза її волею та в подальшому незаконно передана у володіння відповідача. У зв'язку з цим, просить суд позов задовольнити.
Представник позивача Уманської міської ради Семенюк О.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, оскільки рішення про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки Уманською міською радою не приймалося, вона не зверталася до Уманської міської ради з відповідною заявою про приватизацію земельної ділянки. Той екземпляр рішення, на згідно якого було видано архівний витяг та на підставі якого ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку, є підробленим. У зв'язку з чим, просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача Яроміч О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, позов вважає необґрунтованим та безпідставним, підтримала обставини, викладені у відзиві. В подальшому в судове засідання не з'являлася, неодноразово подавала до суду заяви про відкладення, без надання підтверджуючих документів про причини неможливості взяти участь в судовому засіданні.
Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 в судові засідання не з'являлися, про розгляд справи повідомлені у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомляли.
Суд, вислухавши прокурора, представника позивача та дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч. 1, ч.2 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до абзацу 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження (ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Таким чином, наведена вище норма закону передбачає різні форми представництва прокуратурою в суді, серед яких є, зокрема, така форма представництва як звернення до суду з позовом.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99. Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
У позовній заяві прокурор обґрунтовує наявність підстав для подання позову в інтересах держави в особі Уманської міської ради порушенням інтересів держави, яке полягає в незаконному вибутті земельної ділянки з комунальної власності територіальної громади.
Статтями 13, 14 Конституції України, ст. 1-3 ЗК України, ст. 324 ЦК України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, зокрема, землі лісогосподарського призначення можуть використовуватися лише спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами, для лісогосподарських потреб, які зобов'язані здійснювати комплект заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» прокурор набуває право на представництво інтересів держави в суді, зокрема, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно, що виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень (він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається).
З наведених положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Відповідна правова позиція викладена в пункті 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (п.6.43) зазначає, що сам факт незвернення відповідного державного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції»).
Водночас, є категорія справ, де Європейський суд з прав людини відзначив, що сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач, яким надаються рівні права, зокрема право на юридичну допомогу. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави (п.35).
У зв'язку із зазначеним, суд прийшов до висновку, що звертаючись до суду з позовом, прокурор відповідно до вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визнав у чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з цим позовом в інтересах держави в особі Уманської міської ради.
Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлено, що згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 26.01.2017 за № НВ-7104813632017, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 09.06.2015, ПП «Профінкон», ОСОБА_5 , в Управлінні Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області 07.12.2016 зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 7124387500:03:000:1477, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із категорій земель: землі житлової та громадської забудови. Власність приватна, власник - ОСОБА_3 , розмір земельної ділянки 0,0900 га.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, сформованого 27.08.2021 за № 272030038, на підставі архівного витягу рішення Уманської міської ради № 452 виданого 28.09.2000, за ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,09 га з кадастровим номером 7124387500:03:000:1477, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Об'єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 1118464371108.
Разом з тим, встановлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, сформованому 26.08.2021 зареєстровано кримінальне провадження №12021250000000761 від 23.06.2021 та внесені відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 364 КК України. При здійсненні Черкаською обласною прокуратурою процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що згідно вищевказаного витягу з ЄРДР, фабулою кримінального правопорушення є: група невстановлених осіб у період часу з 2016 та 2018 роки, діючи умисно, з корисливих мотивів, бажаючи заволодіти чужим майном, яке перебувало у власності територіальної громади м. Умань, не маючи ніяких правових підстав та законних повноважень, без відповідних рішень Виконавчого комітету Уманської міської ради та надання дозволу на розробку та виготовлення технічної документації із землеустрою та передачу у приватну власність земельних ділянок, здійснили службове підроблення офіційних документів, а саме: склали та виготовили державні акти на право приватної власності на землю, висновки про вартість майна та довідки про відсутність забудов, до яких внесли завідомо недостовірні відомості про рішення Уманської міської ради, яким передано у приватну власність земельну ділянку, площі земельної ділянки, власника земельної ділянки, місця розташування, вартості та інше, які були видані та оформлені на завідомо підшуканих громадян. В подальшому через державних кадастрових реєстраторів міськрайонного управління по Уманському району та Умані Держгеокадастру у Черкаській області в Національній кадастровій системі, здійснили державну реєстрацію земельних ділянок, які розташовані на території м. Умань, які в подальшому по попередній домовленості реалізували за грошові кошти на користь завідомо підшуканих осіб, з метою створення добросовісного набувача, чим здійснили вибуття нерухомого майна, яке перебувало у власності територіальної громади м. Умань, тим самим заподіяли тяжких наслідків.
Крім того, в ході досудового розслідування також встановлено, що ГО управління Держгеокадастру по м. Умань та Уманському районі ГУ Держгеокадастру Черкаської області, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч служби, умисно з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, не маючи ніяких правових підстав та законних повноважень, без відповідних рішень Уманської міської ради на надання дозволу на розробку та виготовлення технічної документації із землеустрою, використовуючи завідомо підроблені бланки державних актів на право приватної власності на землю, які були видані та оформлені на підставних осіб, здійснили через кадастрових реєстраторів міськрайонного управління Держгеокадастру в Державному земельному кадастрі, державну реєстрацію земельних ділянок, що розташовані на території м. Умань, а саме: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_1 , АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 та інші, які в подальшому реалізували за грошові кошти на користь іноземних громадян, чим здійснили вибуття нерухомого майна, яке перебувало в комунальній власності Уманської міської ради, спричинивши державі тяжкі наслідки.
Також судом встановлено, що відповідно до листів ст. слідчого СУ ГУ Національної поліції в Черкаській області Падалки Б.В. від 28.02.2023 за №9030/24/68 та від 23.03.2023 за №9847/24/68 на адресу керівника Уманської окружної прокуратури направлені матеріали кримінального провадження №12021250000000761 від 23.06.2021 з метою використання в претензійно-позовній роботі щодо представництва інтересів держави у цивільному судочинстві.
Так, у відповідності до постанови ст. слідчого СУ ГУ Національної поліції в Черкаській області Падалки Б.В., потерпілим у вказаному кримінальному провадженні було визнано Уманську міську раду та залучено представниками потерпілої сторони та особами, які здійснюватимуть представництво інтересів Уманської міської ради Гришака Антона Михайловича та головного спеціаліста юридичного відділу виконавчого комітету Уманської міської ради Щербака Назара Леонідовича, якою є Уманська міська рада. Вказаним представникам роз'яснено права та надано розпорядження вручити пам'ятку про процесуальні права. При цьому слідчим, при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017251100000026 від 21.06.2017 було встановлено, що громадянин ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою із певними встановленими особам та іншими невстановленими особами, у період часу з 2016 та 2018 роки, не маючи ніяких правових підстав та законних повноважень, без відповідних рішень виконавчого комітету Уманської міської ради про надання дозволу на розробку та виготовлення технічної документації із землеустрою та передачу у приватну власність земельних ділянок, використовуючи завідомо підроблені бланки державних актів на право приватної власності на землю, висновки про вартість майна та довідки про відсутність забудов, які були видані та оформлені на певних громадян, здійснили через державних кадастрових реєстраторів міськрайонного управління по Уманському району та Умані Держгеокадастру у Черкаській області в Державному земельному кадастрі, державну реєстрацію земельних ділянок, які розташовані на території м. Умань, які в подальшому по попередній домовленості реалізували за грошові кошти на користь завідомо підшуканих осіб, з метою створення добросовісного набувача, чим здійснили вибуття нерухомого майна, яке перебувало у власності територіальної громади м. Умань та завдали матеріальних збитків в особливо великих розмірах.
Також, у відповідності до листа Черкаської обласної прокуратури від 28.08.2021 за № 15/1-959вих.21, направленого на адресу Уманської міської ради, повідомлено про те, що під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, встановлено незаконність вибуття землі із комунальної власності м. Умань, в тому числі це стосувалося спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7124387500:03:000:1477 площею 0,09 га кожна, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Прокурор у вказаному листі просив у найкоротший термін, в межах строку позовної давності, повідомити Черкаську обласну прокуратуру чи вживались, у тому числі у судовому порядку, Уманською міською радою заходи з метою державних інтересів та усунення порушень та чи планується вжиття таких заходів у майбутньому.
Згідно відповіді міського голови на вищевказаний лист від 28.08.2021 № 15/1-959вих21, заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Чустраку Д.В., повідомлено що позовних заяв про скасування державного акту на право власності на земельні ділянки, зазначені у листі та витребування їх з чужого незаконного володіння, подано не було.
Так, згідно п.п.1.21 рішення виконавчого комітету Уманської міської ради «Про приватизацію земельних ділянок» від 28.09.2000 № 452 ОСОБА_3 передано в приватну власність земельну ділянку площею 900 кв.м для будівництва житлового будинку та 900 кв.м для ведення особистого підсобного господарства, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Даний примірник рішення не має будь-яких відтисків печаток Уманської міської ради, а містить лише підписи членів, голови та секретаря міськвиконкому.
Разом з цим, згідно пункту 1 примірника рішення виконавчого комітету Уманської міської ради «Про приватизацію земельних ділянок» від 28.09.2000 № 452, на якому наявний відтиск печатки «Загальний відділ» Уманської міської ради, погоджувальні підписи членів міськвиконкому та затверджувальні підписи голови і секретаря міськвиконкому, наявні лише 17 підпунктів пункту 1 та 4 підпункти пункту 2 та відсутня будь-які відомості щодо передачі земельних ділянок в приватну власність ОСОБА_3 .
Згідно з висновком судової технічної експертизи документів від 30.08.2018 № 1340/17-23, 794-798/18-23 встановлено, що під час дослідження аркушів рішення № 452 отвори, через які прошиті аркуші рішення, мають нерівні краї та їх конфігурація різна. Відтінки паперу 1-го та 3-го аркушів рішення № 452 відрізняються від відтінку паперу 2-го аркушу.
Також друкований текст на 1-му та 2-му аркуші рішення № 452 надрукований друкуючим пристроєм з електрофотографічним способом друку, у той час як текст на 3-му аркуші нанесено струменевим способом.
Висновком встановлено, що текст на 1-му та 2-му аркушах рішення № 452 надруковані не одномоментно.
У відповідності до листа ГУНП в Черкаській області від 26.10.2019 № 10576/24/68 на адресу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, останнім запропоновано надати відомості з приводу безоплатного надання земельних ділянок на території м. Умань та України, в тому числі ОСОБА_4 , у зв'язку з тим, що СУ ГУНП в Черкаській області проводиться розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017251100000026 від 21.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, по факту незаконного виведення нерухомого майна (земельних ділянок) із комунальної власності Уманської міської ради на користь третіх осіб.
Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 19.11.2019 за № 10-23-0.23-8205/2-19 на вищевказаний запит, за інформацією міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відомості стосовно безоплатного надання земельних ділянок, в тому числі ОСОБА_3 , відсутні.
Згідно протоколу допиту свідка від 20.02.2023 у кримінальному провадженні №12021250000000761 від 23.06.2021 щодо незаконного набуття права власності громадянами на землю із комунальної власності Уманської міської громади був допитаний ОСОБА_7 , який пояснив, що на цей час працює консультантом зі здійснення геодезичних робіт у ФОП ОСОБА_6 . Також до 1996 року працював начальником Управління земельних ресурсів Уманського міськвиконкому, у послідуючому у відділі земельних ресурсів м. Умань Держкомзему України, з 1997 по 2001 роки директором ПП «Геоплан» (діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, інше) тому є спеціалістом у сфері земельних відносин, зокрема щодо законності порядку отримання громадянами земельних ділянок у власність, оформлення органами місцевого самоврядування рішень про надання у власні громадянам землі, тощо.
Окрім цього, за час перебування ОСОБА_7 на посаді директора ПП «Геоплан», підприємство виконувало великий об'єм технічної документації із землеустрою на замовлення громадян, а також Уманської міської ради щодо приведення у відповідність до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» технічну документацію. У зв'язку з цим, до підприємства надходили прийняті рішення виконавчого комітету Уманської міської ради та Уманської міської ради, які залишилися в його архіві, у тому числі рішення № 452, з відтиском печатки «Загальний відділ».
Близько з 2015 року ПП «Геоплан», не функціонує як підприємство, однак ОСОБА_6 (син ОСОБА_7 ), який зареєстрований як фізична особа підприємець, продовжує здійснювати геодезичні роботи. Ураховуючи це, архів ПП «Геоплан» переданий до ФОП ОСОБА_6 , який використовується у роботі по сьогоднішній день.
ОСОБА_7 пояснив, що рішення органу місцевого самоврядування містить мокру печатку «Загальний відділ», погоджувальні підписи членів міськвиконкому та затверджувальні підписи голови і секретаря міськвиконкому.
Після огляду ОСОБА_7 двох різних рішень № 452, з них одне вилучено органами досудового слідства в архівному відділі Уманської міської ради у в ході проведення тимчасового доступу до документів та інше надано ФОП ОСОБА_6 , останній пояснив, що у порівнянні вказаних рішень, рішення, яке витребуване в архівному відділі не містить печатки «Загальний відділ», що свідчить про його ймовірну підробку, оскільки на рішенні, яке знаходилось в архіві ПП «Геоплан», така печатка існує.
Також, у відповідності до протоколу огляду документів від 25.08.2022, в якому досліджуються рішення № 452 (підроблене та оригінал), вилучені в ході тимчасового доступу до документів та отримані відповіддю на запит від ФОП ОСОБА_9 , де окремо проводиться аналіз двох рішень та підтверджується недійсність рішення № 452, вилученого в ході тимчасового доступу до документів.
При цьому, було проведено судово-почеркознавчу експертизу від 26.01.2022 №СЕ-19/124-22/190-ПЧ, яким встановлено, що рукописні написи (за виключенням (підпису) « ОСОБА_10 ») у архівному витязі № 629/04-12/01 від 03.10.2016 виконані ОСОБА_11 . Рукописні написи у архівному витязі № 630/04-12/01 від 03.10.2016 виконані ОСОБА_11 . Рукописні написи у архівному витязі № 638/04-12/01 від 04.10.2016 виконані ОСОБА_11 . Рукописні написи у архівному витязі № 836/04-12/01 від 13.12.2016 виконані ОСОБА_11 . Рукописні написи у архівному витязі № 795/04-12/01 від 01.12.2016 (за виключенням цифрового запису «795») виконані ОСОБА_11 . Відповісти на питання чи виконаний цифровий запис «795» ОСОБА_11 чи іншою особою не видалося можливим (причини викладені в дослідницькій частині). Рукописні написи у архівному витязі № 156/04-12/01 від 28.02.2017 виконані ОСОБА_11 . Відповісти на питання «Ким, ОСОБА_11 , 1992 року народження, або іншою особою виконано рукописні написи у архівному витязі № 791/04-12/01 від 01.12.2016?» - не вдалося можливим (причини викладені в дослідницькій частині). Рукописні написи у архівному витязі № 838/04-12/01 від 13.12.2016 виконані ОСОБА_11 .
Відповідно до пункту 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245, який набув чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу (пункт 3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 5245).
Відповідно до положень п. б ст. 80 ЗК України суб'єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до п. в ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Спірна земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала у комунальній власності та належала до земель Уманської міської ради.
Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та захист прав і свобод людини і громадянина судом.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Разом з тим, особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором, та є ефективним.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам і така позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 у справі № 372/1684/14-ц).
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20).
З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.
Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України, якщо земельною ділянкою неправомірно заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 372/770/19.
Відповідно до ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Отже, заявлені вимоги про витребування спірної земельної ділянки є ефективним способом захисту у цій справі.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права та інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинення цими діяннями наслідкам.
Під способом захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорених) прав і вплив на правопорушника.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
За змістом ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частина 1 ст. 317 ЦК України вказує на належність права власникові володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Норма ч. 1 ст. 321 ЦК України проголошує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні
За вказаних обставин, у зв'язку з відсутністю волі належного власника на відчуження спірної земельної ділянки, право комунальної власності на неї не припинилось, продовжує належати Уманській міській раді, оскільки право власності є непорушним, діє встановлений законом імунітет належного власника від протиправного позбавлення права власності (ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
У постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц, від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновки, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку.
Також, у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі № 125/1501/20-ц вказано на допустимість висновку експерта складеного в межах кримінального провадження, як письмового доказу у цивільній справі, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.
Отже висновки експерта, складені в межах кримінального провадження, можуть бути письмовими доказами у справі, що розглядається.
Суд критично оцінює заперечення сторони відповідача щодо неналежності, наданого стороною в якості доказу висновку експерта від 30.08.2018 № 1340/17-23, 794-798/18-23, оскільки даний письмовий доказ оцінюється судом разом із іншими доказами та узгоджується з ними. При цьому встановлення правильності проведення експертизи, за результатами якої складений вказаний висновок, наявність усіх додатків, які використовувалися експертом при проведення дослідження, не є предметом розгляду в цій справі. Вказане питання має вирішуватися у межах кримінального провадження, оскільки така експертиза проводилася саме під час досудового розслідування кримінального провадження. Крім того, відповідачем не було надано будь-яких доказів на спростування обставин, встановлених таким висновком експерта.
Суд звертає увагу, що така позиція сторони відповідача спростовується наданими прокурором іншими письмовими доказами, дослідженими судом під час судового розгляду. Само по собі непогодження представника відповідача щодо належності такого доказу як рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 452 від 28.09.2000, яке не містить відомостей про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , є лише позицією представника відповідача, на підтвердження якої ним не надано доказів протилежного. Крім того, представник Уманської міської ради в судовому засіданні підтвердив, що таке рішення виконавчого комітету за № 452 від 28.09.2000 про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не приймалося, оскільки остання з цього питання до Уманської міської ради не зверталася.
Суд вважає, що прокурором надано достатньо доказів на підтвердження тих обставин, що вперше державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7124387500:03:000:1477 площею 0,09 га кожна, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було здійснено на підставі архівного витягу рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 452 від 28.09.2000, яке уповноваженим фактично не приймалось, а отже земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_3 у передбаченому законом порядку не передавалась.
Також суд не погоджується з позицією представника відповідача щодо помилкового застосування у вказаній справі земельного законодавства, оскільки реєстрація права власності на спірну земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , відбулося у 2016 році за архівним витягом, який був отриманий з порушеннями. Неправомірність зазначеного документа була встановлена при розгляді кримінального провадження, тобто звертаючись до суду з вказаною позовною заявою прокурором вірно зазначено норми діючого земельного законодавства.
Також на думку суду, безпідставними є посилання представника відповідача щодо передчасного звернення саме прокурора до суду з вказаним позовом, оскільки Уманська міська рада, яка визначена прокурором позивачем у справі, є уповноваженим на захист інтересів держави органом у спірних правовідносинах.
Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі № 810/3894/17 усталено правову позицію, відповідно до якої інтереси держави у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
За приписами ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Таким чином, представництво прокурором інтересів держави в особі Уманської міської ради у цій справі є обґрунтованим.
Необхідність реагування органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв'язку з бездіяльністю Уманської міської ради в частині повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно, поза її волею, оскільки будь-яких заходів, у тому числі цивільно-правового характеру щодо захисту законних інтересів держави в частині повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно, позивачем не вживалося, досудове врегулювання спору не здійснювалося.
Як було досліджено судом обласною прокуратурою було вжито заходів щодо з'ясування питання, чи вживались Уманською міською радою заходи щодо повернення спірної землі у комунальну власність шляхом направлення відповідного листа, із вказанням усіх подробиць виявлених порушень та повідомлено міську раду про закінчення строків позовної давності для звернення з цим позовом до суду. Після отримання листа від Уманської міської ради про те, що таких заходів ними не вживалося та не зазначення, що такі заходи будуть вчинені міською радою самостійно та враховуючи, що 21.04.2020 Уманська міська рада була визнана потерпілою стороною у кримінальному провадженні № 42017251100000026, у зв'язку з чим мала право на ознайомлення з матеріалами цього кримінального провадження, але навіть після цього протягом тривалого часу самостійно заходів представницького характеру для повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність міста не вжила. Тобто є очевидним наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури у зв'язку з бездіяльністю Уманської міської ради. Таким чином, звернення прокурора до суду з цим позовом спрямовано на захист конкретного державного, майнового інтересу.
З наведених вище обставин вбачається порушення права комунальної власності на землю, відновлення якого можливо шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, тому судовий збір у розмірі 2270,00 грн., який сплатив позивач при зверненні до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 1569 від 27.08.2021, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 81, 83, 84, 116, 118, 122, 125, 126, 152 ЗК України, ст. ст. 15, 16, 21, 317, 319, 321, 328, 330, 373, 387, 388, ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Уманської міської ради (ЄДРПОУ 26535796; 20300, Черкаська область, Уманський район, м. Умань, пл. Соборності, 1) земельну ділянку площею 0,09 га, кадастровий номер 7124387500:03:000:1477, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Черкаської обласної прокуратури (18015, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) судовий збір у розмірі 2270 гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 22.09.2025.
Суддя: Р. В. Піньковський