Справа № 204/6587/25
Провадження № 2/204/3423/25
(заочне)
24 вересня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
23 червня 2025 року позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду із позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 в якій прохає стягнути із нього заборгованість за кредитним договором № 00-9627609 від 14 лютого 2024 року у розмірі 43798 гривень 20 копійок, яка складається 6600 гривень заборгованості за тілом, 37198 гривень 20 копійок заборгованості за відсотками (а. с. 1-4).
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 14 лютого 2024 року між ТОВ “Макс Кредит» та відповідачем укладено Кредитний договір №00-9627609 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. Відповідно до умов Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 600 гривень, порядок сплати якої визначено умовами Кредитного договору. Отже, Позичальнику перераховується сума в розмірі 6000 гривень. На виконання умов Кредитного договору, 14 лютого 2024 року Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № 5375-41ХХ-ХХХХ-9900, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця. Первісний Кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. 21 жовтня 2024 року між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу №21102024-МК/ЕЙС відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором Факторингу та Акту прийому-передачі до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 43798 гривень 20 копійок, яка складається 6600 гривень заборгованості за тілом, 37198 гривень 20 копійок заборгованості за відсотками, яку прохає стягнути з відповідача разом із судовим збором та правовою допомогою у сумі 7000 гривень.
Ухвалою суду від 16 липня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а. с. 63), копія якої надіслана учасникам справи 16 липня 2025 року (а. с. 64).
20 серпня 2025 року ухвалою суду було здійснено перехід із спрощеного позовного провадження без виклику сторін в спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 10 годину 30 хвилин на 08 вересня 2025 року (а. с. 71), копія якої надіслана учасникам справи за вихідним № 20044/25-вих/2/204/3423/25 від 25 серпня 2025 року (а. с. 72).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позові, з-поміж іншого, прохав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 3 на звороті), проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що 14 лютого 2024 року між ТОВ “Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-9627609 (а. с. 22-26), відповідно до умов якого, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Розділом 1 даного Договору кредитної лінії передбачено: сума ліміту кредитної лінії складає 6000 гривень; тип кредиту - кредитна лінія; цільове призначення кредиту - на споживчі потреби; строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів; позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю 08 лютого 2025 року; позичальник зобов'язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 10 березня 2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процента ставка складає 2,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії; знижена процентна ставка становить 0,98% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів; за надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 10 % від суми кредиту, що складає 600 гривень; позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення кредиту; денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії (у разі її наявності) - 2.5%; денна процентна ставка за цим договором у разі використання позичальником права на знижену процентну ставку та комісії (у разі її наявності) - 2.4%; орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 931.66%; орієнтовна реальна річна процентна ставка з урахуванням зниженої процентної ставки на дату укладення договору становить 892.68%; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 59952 гривні; орієнтовна загальна вартість кредиту з урахуванням зниженої процентної ставки на дату укладання договору становить 57717 гривень.
Відповідно до 2.8 вказаного Договору, кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 14 лютого 2024 року сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 6000 гривень на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Згідно із п. 2.2., 2.5. Договору, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Кредитодавець надсилає одноразовий ідентифікатор погодженим із позичальником засобом зв'язку.
Крім того, сторонами було погоджено та підписано Паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація обов'язкова для ознайомлення позичальником (а. с. 13-14 та на звороті).
Так, судом встановлено, що зі своєї сторони ТОВ “Макс Кредит» ідентифікувало відповідача та направило відповідачу унікальний одноразовий ідентифікатор на його номер телефону (а. с. 12), який Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 14 лютого 2024 року між ТОВ “Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 00-9627609, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
14 лютого 2024 року, відповідачу було перераховано на рахунок № НОМЕР_1 суму кредиту у розмірі 6000 гривень (а. с. 8-9,10-11), що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 30 жовтня 2024 року та додатком до неї.
Відповідно до Детального розрахунку заборгованості ТОВ “Макс Кредит» станом на 21 жовтня 2024 року за ОСОБА_1 рухається заборгованість по Договору № 00-9627609 від 14 лютого 2024 року у сумі 43798 гривень 20 копійок, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 6000 гривень; заборгованості по відсоткам - 37198 гривень 20 копійок; заборгованість за комісією - 600 гривень (а. с. 46-47).
21 жовтня 2024 року між ТОВ “Макс Кредит» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) уклали Договір факторингу № 21102024-МК/Ейс (а. с. 37-39 та на звороті), відповідно до якого, Фактор зобов'язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.
Відповідно до п. 2.4. вказаного Договору факторингу, Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належать Клієнту за укладеними Кредитними договорами, та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається у Дату відступлення Прав Вимоги.
Розділом 1 даного Договору факторингу, Датою відступлення Прав Вимоги - є Робочий День, в який Сторони склали і підписали Акт прийому-передачі.
Акт прийому-передачі до Договору Факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21 жовтня 2024 року, підписаний сторонами та скріплений печатками 21 жовтня 2024 року.
Як убачається з матеріалів справи, Реєстр Боржників підписаний 21 жовтня 2024 року (а. с. 35-36), відповідно до якого ТОВ “Макс Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 00-9627609 від 14 лютого 2024 року у сумі 43798 гривень 20 копійок, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 6600 гривень; заборгованості по відсоткам - 37198 гривень 20 копійок.
Згідно із виписки з особового рахунка за кредитним договором № 00-9627609, станом на 15 травня 2025 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 43798 гривень 20 копійок, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 6600 гривень; заборгованості по відсоткам - 37198 гривень 20 копійок (а. с. 48).
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Отже, передумовою для виникнення у позичальниці обов'язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачкою.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Так, приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 3 Постанови про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, цифровий власноручний підпис власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов'язаний з електронним документом, підписаним цим підписом;
Як убачається зі змісту Договору кредитної лінії №00-9627609 від 14 лютого 2024 року сторони узгодили те, що його підписання буде в електронному вигляді, в даному випадку шляхом введення одноразового ідентифікатора.
Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачем не спростовано того, що вказаний договір ним був підписаний в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а отже останній погодився зі всіма умовами та правилами даного договору, умовами кредитування, графіком повернення, відсотками за користування кредитними коштами.
Факт користування відповідачем кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано належними доказами.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
На підтвердження переходу права первісного кредитора за Договором кредитної лінії №00-9627609 від 14 лютого 2024 року позивачем надано суду: Договір факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21 жовтня 2024 року, що був укладений між ТОВ “Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС»; Акт прийому передачі від 21 жовтня 2024 року до Договору факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21 жовтня 2024 року; Реєстр Боржників від 21 жовтня 2024 року до Договору факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21 жовтня 2024 року.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Між ТОВ “Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії, право вимоги за якими перейшло позивачу. Позичальник умови договору належним чином не виконує, тому позивач має право вимагати стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , яке він реалізував, звернувшись до суду, натомість відповідач заявлені позивачем вимоги не спростував.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: заборгованість за Договором кредитної лінії №00-9627609 від 14 лютого 2024 року, у сумі 43798 гривень 20 копійок, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 6600 гривень; заборгованості по відсоткам - 37198 гривень 20 копійок.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються на позивача.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.
Як убачається з матеріалів справи, правову допомогу ТОВ «ФК «ЕЙС» у даній справі на підставі договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року надавало Адвокатське бюро «Тараненко та Партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тараненка Артема Ігоровича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4956 від 24 квітня 2012 року) (а. с. 29, 33-34) та на підставі довіреності ТОВ «ФК «ЕЙС» від 04 грудня 2024 року, яка діє до 31 грудня 2025 року (а. с. 28).
Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Так, на підтвердження наданих послуг адвокатом надано Додаткову угоду № 36 до Договору про надання правничої допомоги 07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «ЕЙС» доручило Адвокатському об'єднанню надавати юридичну допомогу по справі Іщенка С.В. (а. с. 31-31), також надано Акт прийому-передачі наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги 07/04/25-01 від 04 лютого 2025 року (а. с. 30), відповідно до якого адвокатом надано позивачу по справі Іщенка С.В. вид та вартість наданої послуги: складання позовної заяви за 2 години - 5000 гривень; вивчення матеріалів справи за 2 години - 1000 гривень; підготовка адвокатського запиту за 1 годину - 500 гривень; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитором на рахунок боржника за 1 годину - 500 гривень, що разом складає 7000 гривень.
Крім того, надано протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги 07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року, що є додатком до вказаного договору (а. с. 34 на звороті).
Слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути спів розмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих юридичних послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі, тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 2000 гривень.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 00-9627609 від 14 лютого 2024 року, у сумі 43798 гривень 20 копійок, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 6600 гривень; заборгованості по відсоткам - 37198 гривень 20 копійок.
Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02157, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19 офіс 2005; ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-9627609 від 14 лютого 2024 року, у сумі 43798 (сорок три тисячі сімсот дев'яносто вісім) гривень 20 (двадцять) копійок, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 6600 (шість тисяч шістсот) гривень; заборгованості по відсоткам - 37198 (тридцять сім тисяч сто дев'яносто вісім) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідачки протягом двадцяти днів зо дня отримання нею копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна