С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2/760/7521/25
В справі 760/3374/25
І. Вступна частина
13 жовтня 2025 року в місті Києві
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Левіцької Н.О.
представника Позивача - адвоката Демакової Я.О.
представника Відповідача - Гриник М.С.
розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності, третя особа: Дев'ята київська державна нотаріальна контора.
ІІ. Описова частина
06 лютого 2025 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позивач ОСОБА_1 просив суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю його з ОСОБА_2 з листопада 1973 року по час відкриття спадщини на день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,9 кв.м.
Позивач мотивував свої вимоги тим, що з листопада 1973 року він спільно проживав однією сім'єю зі своєю матір'ю ОСОБА_3 та вітчимом ОСОБА_2 спочатку в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , а з січня 2008 року - у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить йому на праві власності, а квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_2 .
Біологічні батьки Позивача були розлучені, тому вітчим ОСОБА_2 з 1973 року ростив, виховував та утримував Позивача як батько, і Позивач називав його «папа».
Вказує, що 23 листопада 1988 року матір Позивача ОСОБА_3 та вітчим ОСОБА_2 одружилися. У 2018 році мати ОСОБА_3 померла.
В подальшому Позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 , і вони продовжили проживати в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , допомагаючи один одному в роботі, побуті та веденні домашнього господарства. Позивач вказує що з ОСОБА_2 вони були близькими, спільно проводили вільний час, святкували дні народження, допомагали по господарству, купували продукти, прибирали, готували їжу, супроводжували один одного на медичні огляди. ОСОБА_2 передавав свої кошти Позивачу, а той, доклавши свої, здійснював оплату комунальних послуг, закуповував продукти, ліки тощо.
Позивач зазначає, що у зв'язку з активними бойовими діями в м. Києві 11 березня 2022 року сім'я у складі Позивача, його дружини ОСОБА_4 та ОСОБА_2 переїхала в квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , де ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
На час смерті ОСОБА_2 був одноособовим власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де з 2008 року проживали однією сім'єю Позивач, його матір та вітчим, а з 2018 року - і дружина Позивача.
Спадкова справа за заявою Позивача була заведена Дев'ятою Київською нотаріальною конторою, інших спадкоємців у ОСОБА_2 немає. Проте, 31 жовтня 2022 року державний нотаріус відмовила Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину як спадкоємцю четвертої черги, з підстав відсутності доказів проживання однією сім'єю. У зв'язку з цим Позивач просить встановити даний факт у судовому порядку.
Ухвалою від 12 лютого 2025 року у справі було відкрито загальне позовне провадження.
14 квітня 2025 року до суду надійшли заперечення (відзив) Відповідача - Київської міської ради, в яких Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, наполягаючи на тому, що Позивач не надав достатніх об'єктивних доказів спільного господарства, бюджету, витрат, утримання житла тощо, а самих лише показань свідків недостатньо для задоволення позову.
Ухвалою від 17 червня 2025 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник Позивача Демакова Я.О. підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених у позові.
Представник Відповідача Гриник М.С. проти задоволення позову заперечувала, зазначила, що Київська міська рада жодних прав Позивача не порушувала, а тому у задоволенні вимог слід відмовити.
Третя особа - Дев'ята Київська державна нотаріальна контора - в судове засідання не з'явилася, заяв чи заперечень не подала.
Під час розгляду справи по суті судом було опитано свідків.
Так, свідок ОСОБА_6 зазначила, що вона проживає в будинку АДРЕСА_3 , і Позивач є її сусідом. ОСОБА_2 теж проживав разом з Позивачем. Їх квартира знаходиться на третьому поверсі, а сама свідок проживає на першому. Свідок зазначила, що часто бачила позивача та дядю ОСОБА_7 ( ОСОБА_2 ) у 2014 році, коли перебувала у декретній відпустці. Але і після цього бачила їх біля дому вечорами, в тому числі разом. Зазначила, що вона завжди вважала ОСОБА_2 рідним батьком Позивача.
Свідок ОСОБА_4 , дружина Позивача, зазначила, що з Позивачем вона знайома з 2009 року, з його матір'ю та вітчимом вони познайомилися у 2013 році, а вже в 2014 році вони з чоловіком переїхали до них в квартиру на АДРЕСА_3 . Мама Позивача померла в 2018 році, після чого вони залишися проживати в квартирі втрьох, і вони з чоловіком допомагали ОСОБА_2 , підтримували його, їздили з ним на дачу. Зазначила, що у них був спільний бюджет. Зазначила також, що в квартирі Позивача на вул. Шумського вони не проживали з 2014 року, весь цей час квартира була порожня, в ній ніхто не жив.
Свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що до 2023 року вона працювала листоношою, і вона систематично приходила в квартиру по АДРЕСА_3 , де проживав Позивач з дружиною та ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , приносила ОСОБА_2 пенсію. Вказує, що постійно бачила в квартирі ОСОБА_1 (Позивача), ОСОБА_10 навіть інколи просив його перерахувати гроші, тобто між ними були довірливі відносини. Вперше вона дізналася, що Позивач не рідний син ОСОБА_2 , лише після смерті останнього.
Свідок ОСОБА_11 повідомив суду, що проживає в будинку на АДРЕСА_4 , давно знайомий з Позивачем, їх батьки також дружили. Батьки Позивача - тітка ОСОБА_12 та дядько ОСОБА_13 - проживали з Позивачем в квартирі на АДРЕСА_4 до 2008 року, після чого вони всі разом (втрьох) переїхали в квартиру на АДРЕСА_3 . Свідок зазначає, що він продовжував спілкуватися з Позивачем, приходив до них в гості, бачив там всіх трьох в квартирі, вони там проживали. Зазначив, що квартира Позивача на АДРЕСА_4 , з того часу як вони виїхали, залишається порожньою, в ній ніхто не проживає.
ІІІ. Мотивувальна частина
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, надані докази, показання свідків, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Реалізація права на спадкування спадкоємцем за законом здійснюється відповідно до глави 86 Цивільного кодексу України. Цивільний кодекс України визначає черговість спадкування. Статтями 1261-1265 Цивільного кодексу України передбачено п'ять черг спадкування за законом.
Аналіз положень глави 86 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати визначені юридичні факти, що підтверджують наявність родинних відносин, певний ступінь споріднення зі спадкодавцем для виникнення у певних осіб прав спадкоємця. Законодавець чітко визначає право та порядок на спадкування за законом. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України). Для набуття права на спадкування за законом на підставі зазначеної статті необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки. Про проживання однією сім'єю можуть свідчити, у сукупності, наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18, від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц. Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19. Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2023 року в справі № 204/1052/20 звертав увагу, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 24 травня 2022 року. Покійний був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві власності. Станом на сьогодні за даною адресою відсутні зареєстровані особи.
Встановлено, що ОСОБА_2 за життя заповіту не склав.
Спадкова справа заведена Дев'ятою Київською нотаріальною конторою за заявою Позивача, якому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину як спадкоємцю четвертої черги.
Позивач стверджує про проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 з 1973 року, але предметом доказування є період не менш як п'ять років до відкриття спадщини, тобто з 21 травня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судом досліджено, що Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить йому на праві власності, і не зареєстрований за адресою спадкодавця. Хоча реєстрація не є визначальною, її відсутність потребує інших переконливих доказів.
Позивач посилається на показання свідків як на підтвердження спільного проживання. Однак, відповідно до практики Верховного Суду, самих по собі показань свідків недостатньо для встановлення факту проживання однією сім'єю з спадкодавцем. Наприклад, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 554/6033/22 вказано, що самі по собі показання свідків не є підставою для встановлення факту проживання однією сім'єю. Аналогічна позиція відображена в огляді судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо спорів між особами, які проживають однією сім'єю без шлюбу, де зазначено, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Це підтверджується також постановою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, де суд відмовив у встановленні факту через відсутність об'єктивних доказів спільного господарства, попри свідчення та акти ОСББ. Подібні висновки містяться в постановах від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20, від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21. Показання свідків, хоча й узгоджуються між собою, є суб'єктивними, базуються на спостереженнях ззовні або родинних зв'язках (як у випадку дружини Позивача), і не підкріплені об'єктивними доказами спільного бюджету, витрат чи господарства за релевантний період.
Крім показань, Позивачем надано письмові докази, що стосуються останніх п'яти років перед смертю спадкодавця (з 21.05.2017 по 21.05.2022): протокол замовлення телекомунікаційних послуг та обладнання №792037 ТОВ «Воля-Кабель» за адресою: АДРЕСА_1 ; оплата послуг ТОВ «Воля-Кабель» від 22.09.2020 згідно з вказаним протоколом; документи щодо придбання 25.06.2019 холодильника із зазначенням в документах місця проживання Позивача: АДРЕСА_1 ; оплата Позивачем та його дружиною комунальних послуг протягом кількох місяців 2022 року (березень-квітень); медичні карти Позивача та його дружини, в яких зазначене місце їх проживання: АДРЕСА_1 ; декларація, укладена Позивачем з сімейним лікарем, в якій зазначена адреса його проживання: АДРЕСА_1 .
Ці документи свідчать про певні зв'язки Позивача з адресою, за якою був зареєстрований спадкодавець, зокрема замовлення послуг, придбання техніки та медичні записи, але вони не формують сукупності, достатньої для висновку про проживання з ним однією сім'єю з веденням спільного господарства, спільного бюджету чи взаємних обов'язків. Замовлення телекомунікацій та оплата комуналки за кілька місяців не виключають епізодичних візитів чи допомоги, а не постійного проживання. Придбання холодильника вказує на місце доставки, але не на спільні витрати чи бюджет. Медичні документи фіксують заявлену адресу, але не підтверджують фактичне спільне проживання.
Додані фотокартки не стосуються періоду, що є предметом доказування, а характер і зміст спілкування між Позивачем та ОСОБА_2 на відеозаписі, долученому на компакт-диску до позову, викликає додаткові сумніви в правдивості обставин, про які стверджує Позивач.
Витяг з інформацією військово-облікового документу з системи «Резерв+» не може братись судом до уваги, оскільки дані в ньому оновлені станом на 02.07.2024, тобто поза періодом, що досліджується. Інформація про прив'язку номера Позивача як абонента «Київстар» із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 , також подана в редакції станом на день подання позову, що не виключає можливості її редагування в будь-який час.
Зазначених документів у сукупності недостатньо для висновку про те, що Позивач проживав з померлим ОСОБА_2 принаймні 5 років до його смерті однією сім'єю, вів з ним спільне господарство, мав спільний бюджет тощо. Відсутні докази регулярних спільних витрат, ремонтів, харчування, взаємної допомоги в повсякденному житті за релевантний період. Позовні вимоги є необгрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
IV. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 5, 16, 1216, 1218, 1223, 1258, 1264, 1268 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 315, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:
1.У задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3. Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Київська міська рада, юридична адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141.
Суддя: