Справа № 420/8830/20
17 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження, визначеного ст. 262 ч.5 КАС України адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервис» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Одеського окружного адміністративного суду 11.09.2020 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервис» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011081401 від 16.04.2020 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011081401 від 16.04.2020 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010421304 від 17.04.2020 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010591304 від 17.04.2020 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС в Одеській області було проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервис», за результатами чого було складено акт №206/15-32-05-04/34637799 від 12.03.2020 року, у якому, зокрема, встановлено порушення норм податкового законодавства, що призвело до несплати податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та військового збору. На підставі виявлених порушень контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0011081401 від 16.04.2020 року, №0011081401 від 16.04.2020 року, №0010421304 від 17.04.2020 року та №0010591304 від 17.04.2020 року.
Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та, вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом задля скасування вищевказаних рішень (т. 1 а.с. 1-21).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року (т. 4 а.с. 26-40) було задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервис».
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0011081401 від 16.04.2020 року, №0011081401 від 16.04.2020 року, №0010421304 від 17.04.2020 року, №0010591304 від 17.04.2020 року Головного управління ДПС в Одеській області.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021 року по справі №420/8830/20 (т. 4 а.с. 119-126) апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 17.08.2023 року касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області було задоволено частково (т. 4 а.с. 164-177) рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021 року у справі №420/8830/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Адміністративна справа №420/8830/20 надійшла з Верховного Суду до Одеського окружного адміністративного суду 01.09.2023 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року (т. 5 а.с. 90-102) було відмовлено у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервис».
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 року по справі №420/8830/20 (т. 5 а.с. 181-186) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервіс» залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року - без змін.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 06.03.2025 року по справі №420/8830/20 зазначено, що позивач у касаційній скарзі звернув увагу на те, що суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та сплати військовий збір, визначені у податкових повідомленням-рішеннях №0010421304 від 17.04.2020 року, №0010591304 від 17.04.2020 року, стосуються порушення товариством порядку оформлення первинних документів при списані ПММ та розцінювання цього як фінансування особистих потреб директора у вигляді отримання ним додаткового блага - безоплатно отриманих товарів. При цьому, оскаржувані судові рішення не містять мотивувань щодо підстав відмови у задоволені позову в частині вказаних податкових повідомлень-рішень. Обґрунтовуючи касаційне оскарження, позивач зазначив, що досліджуючи питання наявності/відсутності матеріальних та трудових ресурсів у позивача та його контрагентів суд ігнорує докази, надані на підтвердження наявності у позивача домовленостей, за якими позивач отримував послуги щодо допомоги автотранспортом, будівельною технікою та вантажопідйомними машинами та механізмами (договори з ТОВ «АБ-Груп» та ФОП ОСОБА_1 , які, хоча і були подані до перевірки, в акті не згадані).
Досліджуючи матеріали адміністративної справи Верховний Суд у постанові зауважив, що задовольняючи позовні вимоги в цій частині Одеський окружний адміністративний суд в постанові від 13.05.2021 року, під час первинного розгляду цієї справи, надав оцінку правопорушенням, які були покладені в основу зазначених вище податкових повідомлень-рішень. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року, звернув увагу на те, що в даному випадку, у межах доводів та вимог апеляційної скарги податкового органу оскаржувався лише висновок суду першої інстанції в частині підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість за податковими накладними, складеними ТОВ «Стейт Ойл» та ТОВ «Євро Пайер». При цьому, у межах доводів апеляційної скарги не оскаржувалися висновки суду першої інстанції про те, що списання ПММ вплинуло на зобов'язання зі сплати податку на дохід фізичних осіб та військового збору. Постановою Верховного Суду від 17.08.2023 року рішення суду від 13.05.2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021 року у справі №420/8830/20 скасовано повністю та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами нового розгляду суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог. Разом з тим під час нового розгляду справи, суди не звернули увагу на те, що постановою Верховного Суду від 17.08.2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021 року у справі №420/8830/20 скасовано повністю, відтак під час нового розгляду суди повинні були надати оцінку правопорушенням, які покладені в основу всіх спірних податкових повідомлень-рішень. В той же час суди попередніх інстанцій під час нового розгляду не дали жодної оцінки податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2020 року №0010421304 та №0010591304.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зробив висновки про необхідність дослідження головним чином доказів фізичних, технічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: зміст наданих послуг (робіт), в чому вони полягали; наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів; отримання від контрагента певних активів (ТМЦ, послуг і т.д.) та спроможності їх використання за призначенням, встановити (ідентифікувати) фактичне місце навантаження ТМЦ у зв'язку з відсутністю відповідних документів та транспортних засобів.
Враховуючи вищевказані обставини, постановою Верховного Суду від 06.03.2025 року по справі №420/8830/20 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервіс» було задоволено частково (т. 6 а.с. 48-70).
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 року у справі №420/8830/20 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2020 року №0010421304 та №0010591304.
Справу №420/8830/20 в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 року у справі №420/8830/20 залишено без змін.
Адміністративна справа №420/8830/20 надійшла з Верховного Суду до Одеського окружного адміністративного суду 20.03.2025 року.
Ухвалою суду від 25.03.2025 року по справі №420/8830/20 було відкрито загальне позовне провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
10.04.2025 року до суду від представника Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив по справі (т. 6 а.с. 86-99), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що податковий орган під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а відтак причини для скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.
30.04.2025 року підготовче судове засідання було відкладено на іншу дату.
Також ухвалою суду від 30.04.2025 року провадження по справі №420/8830/20 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України та в подальшому поновлено ухвалою суду від 04.06.2025 року.
04.06.2025 року та 08.07.2025 року були проведені підготовчі судові засідання по справі, в яких представники товариства з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервіс» адвокат Волканов Є.В. та представник Головного управління ДПС в Одеській області Коротких О.М. надавали пояснення по обставинах адміністративної справи, висловили власні правові позиції по суті спірних правовідносин, та надали додаткові письмові докази та письмові пояснення (т. 6 а.с. 125-128).
08.07.2025 року ухвалою суду підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті.
16.09.2025 року сторони до судового засідання не заявились, були повідомлені про дату та час проведення судового засідання належним чином та своєчасно, до суду від представника позивача надійшло клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, а також те, що сторонами в судових засіданнях була викладена власна правова позиція по суті заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи, надані необхідні письмові докази; подальший розгляд справи не потребував необхідності заслуховування усних пояснень сторін по справі; відсутності потреби заслуховувати свідків чи експертів, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Судом у справі встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервис» (далі - ТОВ «Стройметаллсервис», підприємство) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом - 34637799.
Згідно плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2019 рік, на підставі наказу від 07.02.2019 року №852 (т.2 а.с.111) уповноваженими представниками податкового органу з 13.02.2020 року по 04.03.2020 року проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервіс».
Наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 12.02.2020 року №511 внесено зміни до наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 07.02.2019 року за №852 в частині терміну проведення перевірки, а саме «п.1 викладено в наступній редакції: провести працівниками Головного управління ДПС в Одеській області документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Стройметаллсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року з 13 лютого 2020 року тривалістю 10 робочих днів».
В ході перевірки встановлено (т. 1 а.с. 85-96), що на балансі підприємства транспортні засоби не обліковуються, документи, що підтверджують право власності або договори оренди/суборенди транспортних засобів підприємство до перевірки не надало. Але згідно податкової інформації, а саме Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «Стройметаллсервіс» придбавало паливно-мастильні матеріали (Бензин А-95, Бензин А-92, Дизельне паливо, ГАЗ автомобільний "PLUS") на загальну суму 444 985,06 грн., об'ємом 22484,24 л.
Для обліку наявності та руху ПММ, як приписує Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, призначено субрахунок 203 «Паливо» рахунка 20 «Виробничі запаси». Водночас, ТОВ «Стройметаллсервіс» оборотно-сальдові відомості по субрахунку 203 для перевірки не надано.
Станом на 30.09.2018 року у ТОВ «Стройметаллсервіс» пального в залишку не обліковується. Таким чином, підприємством всі придбані паливно-мастильні матеріали (Бензин А-95, Бензин А-92, Дизельне паливо, ГАЗ автомобільний "PLUS") на загальну суму 444 985,06 грн., об'ємом 22 484,24 л. були використані.
Оскільки законодавством України не визначено форму бланка подорожнього листа автомобіля, то платник податку у відповідності до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом МФУ від 24.05.1995 року №88, документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. В цих документах, на підставі яких здійснюється списання ПММ на транспортні засоби, повинні міститися обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік і п. 2.4 Положення №88, такі як: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст й обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що надають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, підприємство на власний вибір може створити абсолютно нову форму відповідного документа чи надалі використовувати скасовану форму подорожнього листа, своєю чергою, додаючи або прибираючи деякі реквізити цього первинного документа. Проте головне - щоб у такому первинному документі були всі перелічені вище обов'язкові реквізити.
В ході перевірки господарської діяльності підприємства встановлено, що придбання паливно-мастильних матеріалів для заправляння транспортних засобів здійснювалось за кошти підприємства. Документів, підтверджуючих факт прийому-передачі автомобілей в аренду, до перевірки не надано. З огляду на вищевикладене, підприємство порушило порядок оформлення первинних документів при списанні ПММ, що не дає можливості підтвердити факт використання (експлуатації) транспортних засобів саме в господарській діяльності, а також списаного пального на суму 444 985,06 грн., об'ємом 22 484,24 л. Оскільки за рахунок коштів ТОВ «Стройметаллсервіс» здійснювалось безпідставне використання (списання) паливно-мастильних матеріалів, виникає додаткове благо у вигляді безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг на підставі п.п. «е» п.п.164.2.17 ПКУ за рахунок коштів підприємства у розмірі вартості використаного пального, а саме у сумі 444 985,06 грн. В результаті чого, за перевіряємий період занижено базу оподаткування для податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 542 663,7 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 97 679,47 грн., а також занижено базу оподаткування військовим збором на загальну суму 444 985,06 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 6 674,78 грн.
На підставі проведеної перевірки було складено акт №206/15-32-05-04/34637799 від 12.03.2020 року (далі - Акт перевірки) про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року (т. 1 а.с. 23-103).
Згідно висновків акту перевірки встановлені такі порушення:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135.1 Податкового кодексу України, пунктів 1, 5 статті 9, пункту 1 статті 11 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями, пункту 3 статті III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за №336/22868, зі змінами та доповненнями, пунктів 5, 21 Національного положення (стандарту) 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, зі змінами та доповненнями, пунктів 5, 6 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1770 608 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 261 849 грн., за 2017 рік у сумі 1 508 759 грн.;
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 187.1, 187,7 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 189.1 статті 189, підпункту 192.1.1. пункту 192.1, пункту 192.3. статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4. статті 200 Податкового Кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 2 097 567 грн., у тому числі: за вересень 2016 року у сумі 14 234 грн.; за грудень 2016 року у сумі 89 371 грн.; за березень 2017 року у сумі 239 782 грн.; за квітень 2017 року у сумі 25 953 грн.; за липень 2017 року у сумі 4 783 грн.; за грудень 2017 року у cyмі 1 566 027 грн.; за травень 2018 року у сумі 62 837 грн.; за червень 2018 року у сумі 71 464 грн.; за липень 2018 року у сумі 23 116 грн.;
- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: Товариством не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі: у вересні 2016 року у сумі 14 233,73 грн.; у грудні 2016 року у сумі 13 086, 28 грн.; у квітні 2017 року у сумі 25 953, 34 грн.; у грудні 2017 року у сумі 694 411,24 грн.;
- порушення податковим агентом підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171, підпункт «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за квітень 2017 року та червень 2017 року;
- порушення податковим агентом підпунктів 14.1.36, 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту 162.1.3. пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1. пункту 163.1 статті 163, абзацу «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1. статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 164.6 статті 164, підпункту 169.2.2. пункту 169.2 статті 169, пункту 171.2 статті 171, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 99 649,39 грн.;
- підпунктів 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.1, 1.4, 1.5 та 1.6 пункту 16 підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України, а саме встановлено несвоєчасне перерахування військового збору за квітень 2017 року та червень 2017 року;
- порушення податковим агентом підпунктів 14.1.36, 14.1.47, 14.1.54, 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 162.1 статті 162, пункту 163.1 статті 163, пункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.3 статті 164, пункту 167.1. статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пунктів 171.1, 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 Підрозділу XX Перехідних положень Податкового кодексу, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з військового збору на загальну суму 6 674,78 грн.
За результатами вищезазначеної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
1) №0011081401 від 16.04.2020 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 492 453 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 1 993 962 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 498491 грн. (т.1 а.с.104);
2) №0011081401 від 16.04.2020 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 885 945 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 1 508 759 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 377 190 грн. (т.1 а.с.106);
3) №0010421304 від 17.04.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 95 821,31 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 61 697,09 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 33 695,19 грн., пені - 429,03 грн. (т. 1 а.с. 108);
4) №0010591304 від 17.04.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на загальну суму 6 629,60 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 4 215,98 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 2377 гривень 15 копійок, пені - 36,47 грн. (т.1 а.с.109).
Суд акцентує увагу на тому, що в межах адміністративної справи №420/8830/20, яка повторно направлена з Верховного Суду на новий розгляд, спірними є лише податкові повідомлення-рішення №0010421304 від 17.04.2020 року, яким підприємству позивача визначені податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, та №0010591304 від 17.04.2020 року, яким ТОВ «Стройметалсервіс» донараховано військовий збір.
Позивач під час нового розгляду справи зазначив, що він не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, та підтримує позовні вимоги в частині визнання їх протиправними та скасування, оскільки це необхідно для захисту власних прав та інтересів підприємства (т. 6 а.с. 125-126).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 ч. 2 КАС України).
Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши адміністративний позов, відзиви відповідача, відповідь на відзив, а також інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України) (у редакції, яка діяла на момент проведення перевірки).
В силу п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Щодо правомірності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області №0010421304 від 17.04.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 95 821,31 грн., та №0010591304 від 17.04.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 6 629,60 грн., суд приходить до наступних висновків.
Як було встановлено судом з акту перевірки, придбання паливно-мастильних матеріалів для заправляння транспортних засобів здійснювалось за кошти підприємства. Разом з тим, як зазначив податковий орган в акті перевірки, документів, підтверджуючих факт прийому-передачі автомобілей в оренду, до перевірки не надано. З огляду на вищевикладене, на думку контролюючого органу підприємство порушило порядок оформлення первинних документів при списанні ПММ, що не дає можливості підтвердити факт використання (експлуатації) транспортних засобів саме в господарській діяльності, а також списаного пального на суму 444 985,06 грн., об'ємом 22 484,24 л.
Оскільки за рахунок коштів ТОВ «Стройметаллсервіс» здійснювалось безпідставне використання (списання) паливно-мастильних матеріалів, ГУ ДПС вважає, що у підприємства виникає додаткове благо у вигляді безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг за рахунок коштів підприємства у розмірі вартості використаного пального, а саме у сумі 444985,06 грн. В результаті чого податковий орган робить висновок, що за перевіряємий період позивач занизив базу оподаткування з податку на доходи фізичних осіб, що призвело до заниження податкового зобов'язання з цього податку на загальну суму 97 679,47 грн., а також занижено базу оподаткування військовим збором на загальну суму 444 985,06 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 6 674,78 грн.
Фактично в Акті перевірки податковий орган стверджує, що підприємство не нарахувало та не сплатило податкових зобов'язань у зв'язку з використанням паливно-мастильних матеріалів не у господарській діяльності. Поряд з цим, Головне управління ДПС в Одеській області зазначає, що встановлене безпідставне використання ПММ розцінюється як фінансування особистих потреб директора ТОВ «Стройметаллсервис» - ОСОБА_2 , який, на думку контролюючого органу, нібито отримував податкове благо у вигляді безоплатно отриманих товарів за рахунок коштів підприємства, через що занижено базу оподаткування для ПДФО та військового збору.
Суд з цього приводу зазначає, що підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За п.п.14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
За п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку є, зокрема, податковий агент.
Згідно п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За п.п. «е» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
На підставі п. 164.5 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, помножена на натуральний коефіцієнт.
За п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Згідно п.168.1 ст.168 ПК України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
За п.171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
Крім того, згідно п.16-1 підрозділу 10 Перехідних положень закріплено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
За п.п.1.1 п.16-1 підрозділу 10 Перехідних положень платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 Перехідних положень).
Відповідно до п.п.1-3, п.п.1-4 та п.п.1-5 п.16-1 підрозділу 10 Перехідних положень ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ч.1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення №88).
Згідно визначень п. 1.2 цього Положення первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.
Інші терміни у цьому Положенні використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі та міжнародними стандартами фінансової звітності.
Як зазначено у пункті 2.1 Положення №88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.3).
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Пунктом 2.6 Положення №88 визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна можуть передбачатися іншими нормативно-правовими актами (п. 2.7).
Як було встановлено судом за час розгляду справи та не було спростовано відповідачем, згідно податкової інформації, а саме Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «Стройметаллсервис» придбавало паливно-мастильні матеріали (Бензин А-95, Бензин А-92, дизельне паливо, ГАЗ автомобільний «PLUS») на загальну суму 444 985,06 грн., об'ємом 22484,24 л.
Станом на 30.09.2018 року у підприємства пального в залишку не обліковується. Таким чином, підприємством всі придбані паливно-мастильні матеріали на загальну суму 444985,06 грн., об'ємом 22484,24 л, були використані.
16.06.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АБ-Груп» (як виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервис» (як замовником) було укладено Договір про надання послуг технікою (т.3 зворотня сторінка а.с.214-216), за п.1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику організацію послуг автотранспортом, будівельною технікою та вантажопідйомними машинами та механізмами, перелік яких вказаний в додатку №1 до Договору.
Згідно додатку №1 до цього Договору послуги надавались наступними видами техніки: екскаватором 05715ВН, MERCEDES-BENS 22359RY 1989 ріку випуску.
Відповідно до п.п.3.2.3 п.3.2 Договору замовник - товариство з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервис» зобов'язується забезпечити техніку паливом та/або електроенергією у кількості, достатній для надання послуг на умовах цього Договору.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 15.06.2019 року.
Також 01.08.2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (як виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервис» (як отримувачем) був укладений Договір надання послуг будівельної техніки (т.3 а.с.212-214), за п.1.1 якого виконавець зобов'язується за плату надавати послуги отримувачу будівельної та авто техніки, перелік яких доданий у додатку 1 до цього Договору.
Згідно додатку №1 до цього Договору послуги надавались наступними видами техніки: дорожніми катками, екскаваторами та екскаваторами навантажувачами, самоскидом.
За п.п.2.2.3 п.2.2 Договору отримувач зобов'язаний забезпечувати техніку паливом та/або електроенергією у кількості, достатній для надання послуг на умовах цього Договору.
Строк надання послуг у договорі визначений до 31.12.2018 року.
На підтвердження факту використання паливно-мастильних матеріалів у межах власної господарській діяльності підприємством, окрім вищевказаних договорів, під час перевірки та до суду надавались акти списання пального, підписані головним інженером Арнаут Е.В., керівником товариства з обмеженою відповідальністю «АБ-Груп», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , та затверджені директором товариства з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервис» ОСОБА_2 . Акти складені за календарні періоди з вересня 2016 року до липня 2018 року (т. 3 а.с. 179-200).
При цьому представником податкового органу під час нового розгляду справи в частині перевірки обґрунтованості визначення підприємству податкових зобов'язань з ПДФО та військового збору не було зазначено будь-яких ознак невідповідностей наданих позивачем первинних документів в цій частині спірних правовідносин приписам Закону України №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Зокрема, податковим органом не було наведено зауважень до оформлення вказаних первинних документів, які б ставили під сумнів їх реальність чи не давали з'ясувати їх суть під час проведення господарської операції.
Суд зауважує, що з вищевказаної документації вбачається використання підприємством ПММ саме під час здійснення ним господарської діяльності. Надана первинна документація жодним чином не свідчить про факт використання палива задля особистих потреб директора підприємства, та спростовує відповідний висновок податкового органу в акті перевірки.
Більш того, за час розгляду справи стороною відповідача не надано жодного доказу або доводу щодо того, що подані на перевірку документи не підтверджують використання підприємством палива під час здійснення ним господарської діяльності.
У постанові від 18.03.2021 року справа №822/2562/16 Верховний Суд зазначив, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Отже, враховуючи вищевказані обставини, суд критично ставиться до тверджень контролюючого органу відносно того, що підприємство не нарахувало та не сплатило податкових зобов'язань у зв'язку з використанням паливно-мастильних матеріалів не у господарській діяльності.
Суд акцентує увагу на тому, що будь-яких зауважень щодо реальності господарських операцій, відносно яких були складені податкові повідомлення-рішення №0010421304 та №0010591304 від 17.04.2020 року, суди першої, апеляційної та касаційної інстанції не висловлювали при попередніх розглядах цієї справи.
Крім того, варто зазначити, що податковим органом за час розгляду справи не заперечувався факт виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервис» робіт по договорах з виконання будівельних робіт, укладених з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради, під час виконання яких позивачем використовувалась техніка товариства з обмеженою відповідальністю «АБ-Груп» та ФОП ОСОБА_1 .
При цьому позивачем було звернуто увагу, що згідно листа Управління капітального будівництва Одеської міської ради (т. 4 а.с. 79) вбачається, що ТОВ «Стройметаллсервис» виконало зобов'язання в межах цих договорів. Роботи були виконані своєчасно. Зазначеного твердження представником контролюючого органу під час розгляду справи спростовано не було.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи викладені обставини суд доходить висновку, що ГУ ДПС в Одеській області не доведено обґрунтованості висновків, викладених в Акті перевірки щодо заниженння підприємством бази оподаткування для податку на доходи фізичних осіб, оскільки такі висновки спростовані наданими стороною позивача письмовими доказами по суті спірних правовідносин, що, у свою чергу, свідчить про протиправність прийнятого Головним управлінням ДПС в Одеській області податкового повідомлення-рішення №0010421304 від 17.04.2020 року.
При цьому податкове повідомлення-рішення №0010591304 від 17.04.2020 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, пов'язане з податковим-повідомленням рішення №0010421304 від 17.04.2020 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами.
Оскільки судом не встановлено факту заниження підприємством бази оподаткування з податку на доходи фізичних осіб, то (як наслідок цього) суд доходить висновку, що підприємством також не було занижено базу оподаткування військовим збором, оскільки ці обов'язкові платежі мали єдину базу нарахування.
Аналізуючи вищевказані обставини суд доходить висновку, що контролюючим органом також не було доведено заниження підприємством бази оподаткування військовим збором, що в свою чергу свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0010591304 від 17.04.2020 року та необхідність його скасування.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервис» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0010421304 від 17.04.2020 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0010591304 від 17.04.2020 року.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервис» (67623, Одеська область, Біляївський район, с. Петрове, вул. Центральна, 3-А, код ЄДРПОУ 34637799).
Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44059166).
Суддя О.В. Білостоцький