Справа № 461/8571/25
Провадження № 1-кс/461/6447/25
про застосування запобіжного заходу
18.10.2025 року місто Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Кіровоградської області, смт. Власівка, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, адвокатом, депутатом та нотаріусом не являється,
у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000000682 від 04.06.2025, за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України,
встановив:
слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025140000000682 від 04.06.2025, за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України.
Слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_7 , за погодженням прокурора Львівської обласної прокуратури, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 покликаючись на те, що останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Також, вказує на необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, з огляду на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та необхідність запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи зазначене, орган досудового розслідування вбачає необхідність у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала, з мотивів наведених у ньому.
Підозрюваний та його захисники, кожен окремо, просили відмовити у задоволенні клопотання з мотивів необґрунтованості підозри та непричетності підозрюваного до вчинення інкримінованих йому злочинів. Крім того, у разі визнання слідчим суддею доцільним застосування запобіжного заходу, просили вирішити питання про визначення застави.
Подане слідчим клопотання в цілому відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти ризикам, передбачених у вказаній статті.
Органом досудового розслідування дії підозрюваного кваліфікуються за ч. 2, 3 ст. 307 КК України за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Згідно приписів ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим» залежить від усіх обставин справи.
З матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що 18.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень обґрунтована зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду (інтернет ресурсу) від 10.07.2025;
- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - огляд і виїмки кореспонденції від 03.07.2025;
- висновками експертів про проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів від 08.08.2025, 06.08.2025;
- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - огляд і виїмки кореспонденції від 29.07.2025;
- висновками експертів про проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів від 11.08.2025, 01.09.2025;
- протоколом про результат проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 31.07.2025;
- протоколом ідентифікації, огляду грошових коштів від 30.07.2025;
- протоколом огляду місця події від 30.07.2025;
- протоколом огляду речей (мобільного телефону) від 31.07.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 31.07.2025;
- висновком експерта про проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів від 26.08.2025;
- протоколом огляду речей та документів (відеозаписів) від 04.09.2025;
- протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії «Спостереження за особою»;
-протоколами обшуків від 16.10.2025;
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.10.2025;
- висновком експерта про проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів від 17.10.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв'язку.
Наведені докази спростовують позицію сторони захисту щодо необґрунтованості та безпідставності підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також доводи підозрюваного щодо непричетності до вчинення злочинів.
Характер інкримінованого особі правопорушення, санкція статті за якою кваліфіковано дії підозрюваного, дані про його соціальні зв'язки вказують на високий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Оцінюючи ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливого тяжкого злочинів, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна та позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що може слугувати мотивом для втечі підозрюваного. Водночас, суворість покарання, яке може бути призначене, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи вчинення іншого злочину.
Оцінюючи ризик незаконного впливу на інших учасників даного провадження, зокрема свідків слідчий суддя враховує положення ст. 23, 94 КПК України, згідно яких суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Отже, виходячи зі стадії даного кримінального провадження, має місце реальний ризик впливу на свідків, які станом на момент розгляду даного клопотання не допитані судом.
Оцінюючи ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, серед іншого, враховую те, що ОСОБА_4 інкриміноване кримінальне правопорушення, яке характеризується наявністю кількох епізодів злочинної діяльності.
Крім того, той факт, що на момент розгляду даного клопотання досудове розслідування триває, а отже не зібрані усі докази у межах даного кримінального провадження, не проведений весь комплекс слідчих (розшукових) та процесуальних дій, вказує на те, що інші ризики наведені слідчим у клопотанні мають місце і є обґрунтованими.
Слідчий суддя враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню чи судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Встановлені в ході розгляду клопотання обставини, а також дані про особу підозрюваного свідчать про те, що у разі незастосування відповідного запобіжного заходу підозрюваний не буде обмежений у можливості здійснення вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню чи судовому розгляду або ж не створить загрозу суспільству.
Під час вирішення питання застосування запобіжного заходу слідчим суддею беруться до уваги дані про вік та стан здоров'я підозрюваного, характер інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його соціальні зв'язки та сімейне становище.
Водночас, під час розгляду клопотання обставин, які перешкоджають застосуванню запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного не встановлено.
Також, ухвалюючи рішення за клопотанням, у даному конкретному випадку враховую, що ризики визначені ст. 177 КПК України є обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами клопотання, як і підтверджуються інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 КПК України.
Ухвалюючи рішення за клопотанням, враховую також практику Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У свою чергу, доводи слідчого та прокурора про необхідність застосування практики Європейського Суду з прав людини є важливим аспектом захисту прав людини, але в даному кримінальному провадженні посилаючись на зазначену у клопотанні практику Європейського Суду з прав людини, прокурор та слідчий намагаються використати її не на користь особи, а з метою обтяження та погіршення її становища, а саме застосування більш суворого запобіжного заходу, що може становити ризики для справедливості кримінального провадження та дотримання прав, свобод і законних інтересів його учасників, відтак такі доводи відхиляються слідчим суддею.
Також, в ході розгляду клопотання встановлено, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не може належним чином запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Наведені обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, з дотриманням справедливого балансу між цими стандартами і правами та інтересами підозрюваного.
З урахуванням наведеного, оцінивши у сукупності наявні у клопотанні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку на даному етапі провадження, а також оцінивши клопотання з точки зору його обґрунтованості, приходжу до висновку про необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним у справі ризикам. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та запобігти наведеним ризикам, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Згідно ч. 6 ст. 12 КК України, особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Злочини інкриміновані підозрюваному передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна та позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Водночас, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З огляду на вищезазначене, виходячи з категорії злочинів у яких підозрюється ОСОБА_4 , а також встановлених вище обставин, доцільності визначення розміру застави слідчий суддя не знаходить. У даному конкретному випадку слідчий суддя враховує, що кримінальні правопорушення у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів. Окрім того, інкриміновані підозрюваному злочини відносяться до кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, вчинені з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, наслідком вчинення злочинів такої категорії, серед іншого, може бути заподіяння шкоди здоров'ю громадян, тобто вони мають високий ступінь суспільної небезпеки.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України,
постановив:
Клопотання задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, без альтернативи внесення застави.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Строк дії ухвали до 14 грудня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1