Справа № 461/8571/25
Провадження № 1-кс/461/6444/25
про застосування запобіжного заходу
18.10.2025 року місто Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мостиська Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,
у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000000682 від 04.06.2025, за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2,3 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України,
встановив:
слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025140000000682 від 04.06.2025 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307, ч. 2 ст. 310 КК України.
Слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Львівської обласної прокуратури, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 покликаючись на те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Також, вказує на необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, з огляду на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи зазначене, орган досудового розслідування вбачає необхідність у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала, з мотивів наведених у ньому. Також, прокурор просила визначити підозрюваному обов'язки у разі внесення застави.
Підозрюваний проти задоволення клопотання не заперечив, вказавши, що має можливість внести запропонований розмір застави.
Захисник в судовому засіданні, посилаючись на дані про інвалідність підозрюваного, його співпрацю з органом досудового розслідування та наявність постійного місця проживання, просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Подане слідчим клопотання в цілому відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти ризикам, передбачених у вказаній статті.
Органом досудового розслідування дії підозрюваного кваліфікуються за ч. 2 ст. 307 КК України за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Згідно приписів ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим» залежить від усіх обставин справи.
З матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що 17.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичних засобів, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтована зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду (інтернет ресурсу) від 10.07.2025;
- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - огляд і виїмки кореспонденції від 29.07.2025;
- висновками експертів про проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів від 11.08.2025, 01.09.2025;
- протоколом про результат проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 31.07.2025;
- протоколом ідентифікації, огляду грошових коштів від 30.07.2025;
- протоколом огляду місця події від 30.07.2025;
- протоколом огляду (мобільного телефону) від 31.07.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 31.07.2025;
- висновком експерта про проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів від 26.08.2025;
- протоколом про результат проведення негласних слідчих (розшукових) дій у формі візуального спостереження за особою від 29.09.2025;
- протоколом обшуку від 16.10.2025;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 16.10.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв'язку.
Наведені докази спростовують позицію сторони захисту щодо недоцільності застосування запропонованого запобіжного заходу.
Характер інкримінованого особі правопорушення, санкція статті за якою кваліфіковано дії підозрюваного, дані про його соціальні зв'язки вказують на високий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Оцінюючи ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна, що може слугувати мотивом для втечі підозрюваного. Водночас, суворість покарання, яке може бути призначене, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи вчинення іншого злочину.
Оцінюючи ризик незаконного впливу на інших учасників даного провадження, зокрема свідків слідчий суддя враховує положення ст. 23, 94 КПК України, згідно яких суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Отже, виходячи зі стадії даного кримінального провадження, має місце реальний ризик, впливу на свідків, які станом на момент розгляду даного клопотання не допитані судом.
Оцінюючи ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, враховую, що підозрюваний ОСОБА_4 на даний час не працює, не має постійного джерела доходу, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення яке мало декілька епізодів, у зв'язку із чим може вчинити нове кримінальне правопорушення з метою отримання джерел для існування.
Крім того, той факт, що на момент розгляду даного клопотання досудове розслідування триває, а отже не зібрані усі докази у межах даного кримінального провадження, не проведений весь комплекс слідчих (розшукових) та процесуальних дій, вказує на те, що інші ризики наведені слідчим у клопотанні мають місце і є обґрунтованими.
Слідчий суддя враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню чи судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчим суддею беруться до уваги дані про вік та стан здоров'я підозрюваного, характер інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його соціальні зв'язки та сімейне становище. Зокрема, слідчим суддею приймається до уваги наявність у підозрюваного інвалідності та постійного місця проживання.
Водночас, під час розгляду клопотання обставин, які перешкоджають застосуванню запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного не встановлено.
Також, ухвалюючи рішення за клопотанням, у даному конкретному випадку враховую, що ризики визначені ст. 177 КПК України є обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами клопотання, як і підтверджуються інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 КПК України.
Ухвалюючи рішення за клопотанням, враховую практику Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У свою чергу, доводи слідчого та прокурора про необхідність застосування практики Європейського Суду з прав людини є важливим аспектом захисту прав людини, але в даному кримінальному провадженні посилаючись на зазначену в клопотанні практику Європейського Суду з прав людини прокурор та слідчий намагаються використати її не на користь особи, а з метою обтяження та погіршення її становища, а саме застосування більш суворого запобіжного заходу, що може становити ризики для справедливості кримінального провадження та дотримання прав, свобод та законних інтересів його учасників, відтак такі доводи відхиляються слідчим суддею.
Оцінюючи доводи захисника щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту виходжу з того, що встановлені в ході розгляду клопотання ризики та обставини свідчать про те, що такий захід забезпечення кримінального провадження не зможе нівелювати наведених ризиків, а тому такі доводи відхиляються слідчим суддею.
З урахуванням наведеного, оцінивши у сукупності наявні у клопотанні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, а також оцінивши клопотання з точки зору його обґрунтованості, приходжу до висновку про необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним у справі ризикам. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та запобігти наведеним ризикам, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Злочин інкримінований підозрюваному передбачає покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.5 ст. 182 КПК України).
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
Разом з тим, враховую, що розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого (підозрюваного), належне йому майно, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку неналежного виконання процесуальних обов'язків буде достатнім стримуючим фактором. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених особі, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.
В ході розгляду клопотання з пояснень підозрюваного встановлено, що він має можливість внести запропонований розмір застави.
На підставі ч.3 ст.183, ч. 5 ст. 182 КПК України, з врахуванням особи підозрюваного, інших обставин встановлених під час розгляду клопотання, в тому числі обставин визначених ст. 178 КПК України, матеріального та сімейного становища підозрюваного, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у злочині, який відноситься до категорії тяжких, вчиненого умисно з корисливих мотивів, що має високий рівень суспільної небезпеки, вважаю за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов'язків, у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 гривень.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України,
постановив:
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
На підставі ч.3 ст.183 КПК України, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 гривень.
Підозрюваний ОСОБА_4 , інші особи, як заставодавці, мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- не залишати місто Львів без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- утримуватись від спілкування з іншими учасниками даного кримінального провадження, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Строк дії ухвали до 14 грудня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1