17 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/856/23 (756/11612/23)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.,
розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження (без виклику представників учасників справи) апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1563 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 (повна ухвала складена 03.07.2025, суддя Міньковський С.В.)
у справі №922/856/23 (756/11612/23),
за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ,
до: 1. ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область,
2. Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків, в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича,
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій", м. Київ,
про стягнення коштів та визнання відсутнім права вимоги,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" з доданими до неї документами.
ОСОБА_1 не погодившись з ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2025, звернувся 08.07.2025 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23); направити зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 922/856/23 (756/11612/23) до суду першої інстанції для продовження розгляду; стягнути сплачений судовий збір на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує, що судом при постановлення оскаржуваної ухвали не враховано, що:
- ОСОБА_1 має передбачене законодавством право на звільнення від сплати судового збору за подання зустрічного позову у справі № 922/856/23 (756/11612/23);
- Господарський процесуальний кодекс України не містить заборони на подання заяви про зменшення позовних вимог до моменту відкриття провадження, більш того, якщо така заява подається в межах строку, наданого судом для усунення недоліків заяви, залишеної без руху.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі № 922/856/23 (756/11612/23); постановлено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі № 922/856/23 (756/11612/23) у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження); встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
17.07.2025 матеріали справи № 922/856/23 (756/11612/23) надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Згідно з ч.13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частина 2 ст. 271 ГПК України визначає, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Об'єктом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч. 1 ст. 255 ГПК України).
Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.
Не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження від 14.07.2025 була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку через підсистему "Електронний суд" до електронного кабінету користувача і доставлена їм.
29.07.2025 через підсистему "Електронний суд" Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі № 922/856/23 (756/11612/23) залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23) - без змін.
Зокрема, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" вважає, що ухвала Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23) відповідає вимогам чинного законодавства та є обґрунтованою, законною та вмотивованою, місцевим господарським судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, повно і всебічно з'ясовані обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дано неупереджену правову оцінку наведеним сторонами аргументам і наданим доказам та застосовано норми, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
До господарського суду Харківської області надійшла справа №756/11612/23 за підсудністю з Оболонського районного суду міста Києва за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1 , Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій" про визнання відсутнім права вимоги та про визнання недійсним договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір найму майнових прав від 20.11.2015, укладений між ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій" та БП "Солідарність" у формі ТОВ, є недійсним (нікчемним) в силу приписів ст. 9 та ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ст. 215 ЦК України, оскільки був укладений без згоди іпотекодержателя (АТ "Укрексімбанк"). Відтак, оскільки договір найму є нікчемним у силу приписів закону, то й права і обов'язки за цим договором не виникли й не могли виникнути у його учасників, як наслідок право вимоги за таким нікчемним договором до ОСОБА_1 не перейшло, а тому у останнього відповідно відсутнє право вимоги за договором відступлення права вимоги № 01/300823 від 30.08.2023. Отже вищевказаний договір відступлення права вимоги був укладений з порушенням норм законодавства, зокрема, положень ст.ст. 514, 658 ЦК України, що свідчить про наявність підстав для визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.05.2025 матеріали позовної заяви прийнято до розгляду та відкрито провадження з розгляду заяви за вх. №756/11612/23 у справі №922/856/23; відкрито провадження у справі № 922/856/23 (756/11612/23); ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; призначено судове засідання з розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження.
02.06.2025 через кабінет системи "Електронний суд" до Господарського суду Харківської області від ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов про витребування майна, припинення порушення права та визнання укладеним акту, відповідно до якого позивач просив суд:
- зобов'язати Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (код ЄДРПОУ 00032112) виконати зобов'язання в натурі, яке передбачено пунктом 3.1.1. договору відступлення права вимоги № 01/300823 від 30.08.2023 р., шляхом звільнення та передачі у володіння ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) нежитлової будівлі центру сімейного дозвілля загальною площею 7317 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта: 745013980000, яка є предметом неустойки.
- визнати укладеним Акт приймання-передачі нерухомого майна з моменту набрання законної сили рішенням у справі № 922/856/23 (756/11612/23) в наступній редакції: АКТ ПРИЙМАННЯ-ПЕРЕДАЧІ м. Київ, "__" ____________ 202_ р.
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (код ЄДРПОУ 00032112) в особі ________, який діє на підставі ________, з однієї сторони, та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з іншої сторони, уклали цей акт про наступне:
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" передало, а ОСОБА_1 прийняв у фактичне володіння нежитлову будівлю центру сімейного дозвілля загальною площею 7317 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта: 745013980000.
- припинити порушення права ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на володіння нерухомим майном, шляхом усунення перешкод зі сторони АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (код ЄДРПОУ 00032112) у користуванні та володінні нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта: 745013980000.
Також в поданій заяві ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору за подання даного зустрічного позову у справі № 922/856/23 (756/11612/23), обґрунтовуючи це тим, що він має статус учасника бойових дій, тому звільнений від сплати судового збору згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання зустрічного позову у справі № 922/856/23 (756/11612/23) відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_1 про витребування майна, припинення порушення права та визнання укладеним акту залишено без руху; надано позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 852684,80 грн. у встановленому порядку (на платіжні реквізити Господарського суду Харківської області); попереджено заявника, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
12.06.2025 через підсистему Господарського суду Харківської області "Електронний суд" до Господарського суду Харківської області від ОСОБА_1 надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він зазначав, що не згоден із тим, що суд не вбачає підстав для звільнення його від сплати судового збору, як учасника бойових дій та не має можливості сплатити 852 684,80 грн, тому змушений відмовитися від позовної вимоги про виконання зобов'язання в натурі шляхом звільнення та передачі у володіння будівлі, просить суд:
1. Визнати укладеним Акт приймання-передачі нерухомого майна з моменту набрання законної сили рішенням у справі № 922/856/23 (756/11612/23) в наступній редакції:
АКТ ПРИЙМАННЯ-ПЕРЕДАЧІ
м. Київ, "__" ____________ 202_ р.
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (код ЄДРПОУ 00032112) в особі ________, який діє на підставі ________, з однієї сторони, та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з іншої сторони, уклали цей акт про наступне: Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" передало, а ОСОБА_1 прийняв у фактичне володіння нежитлову будівлю центру сімейного дозвілля загальною площею 7317 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта: 745013980000.
2. Припинити порушення права ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на володіння нерухомим майном, шляхом усунення перешкод зі сторони АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (код ЄДРПОУ 00032112) у користуванні та володінні нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта: 745013980000.
До поданої заяви додана зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до АТ "Укрексімбанк" із двома позовними вимогами немайнового характеру та докази оплати судового збору у сумі 6056,00 грн.
03.07.2025 постановлено оскаржувану ухвалу суду.
Повертаючи зустрічну позовну заяву, місцевий господарський суд вказує, що ОСОБА_2 не усунуто встановлені ухвалою суду від 03.06.2025 недоліки зустрічної позовної заяви, а саме не надано доказів сплати судового збору у розмірі 852 684,80 грн у встановленому порядку. Замість подання ОСОБА_2 заяви про усунення недоліків із доказами сплати судового збору у розмірі 852684,80 грн, останнім подано заяву про зменшення позовних вимог, до якої додана зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до АТ "Укрексімбанк" із двома позовними вимогами немайнового характеру та докази оплати судового збору у сумі 6 056,00 грн.
Таким чином, господарський суд вказує, що подана ОСОБА_1 заява про зменшення розміру позовних вимог не може вважатися усуненням недоліків зустрічної позовної заяви, яку ухвалою Господарського суду Харківської області 03.06.2025 залишено без руху.
При перегляді ухвали місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі стало питання обґрунтованості повернення судом зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , у зв'язку з не усуненням ним недоліків зустрічної позовної заяви.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з норм ст. 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку норм Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України диспозитивність господарського судочинства полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Пунктом 3 ч.2 ст.46 ГПК України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.
Відповідно до ч.1 ст.180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (ч.2 ст.180 ГПК України).
З указаної норми закону вбачається, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним і таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Частинами першою, другою статті 162 ГПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174 ГПК України).
Частинами другою - четвертою статті 174 ГПК України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо необґрунтованої відмови суду у задоволенні заяви про звільнення від судового збору за подання зустрічної позовної заяви, судова колегія зазначає таке.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
Пунктом 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно з положеннями ст. 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать учасники бойових дій.
Перелік пільг, які надаються учасникам бойових дій, визначений у ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Статтею 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що ветерани війни отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19, від 12.02.2020 у справі №545/1149/17.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції позов ОСОБА_3 про витребування майна, припинення порушення права та визнання укладеним акту не пов'язаний з порушенням його прав учасника бойових дій, не зачіпає порядку та обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту учасника бойових дій. Відтак, дана справа не пов'язана із захистом порушених прав заявника саме як учасника бойових дій, а тому у цьому випадку на нього не поширюється дія п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та відповідно відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_3 від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Посилання позивача за зустрічним позовом на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 567/79/23 в якості обґрунтування його доводів щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору у даній справі є необґрунтованим, оскільки позивач за зустрічним позовом невірно виклав правовий висновок Великої Палати Верховного Суду з питання щодо застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Велика Палата Верховного Суду вказану ухвалу мотивувала тим, що наведені Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у справі, що розглядається.
Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
Таким чином наразі позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" залишається усталеною та незмінною. Сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Отже, оскільки вимоги позивача за зустрічним позовом не пов'язані з порушенням його прав саме як учасника бойових дій, а відтак він не звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Тож, цей судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
Відтак судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, як таких, що відповідають приписам чинного процесуального законодавства на час його розгляду.
Водночас, як вбачається з ухвали суду першої інстанції від 03.06.2025, позивач за зустрічним позовом зобов'язаний був разом з поданою зустрічною позовною заявою докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, а саме: за вимогу про передачу йому нерухомого майна (нежитлової будівлі центру сімейного дозвілля загальною площею 7317 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта: 745013980000, що визначено судом як вимогу майновий характер (про витребування майна), що з урахуванням коефіцієнта 0,8 становить 847 840,00 грн, а також ще за дві вимоги немайнового характеру, за які ОСОБА_3 з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору, мав сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80 грн, що загалом становить 852 684,80 грн. Відсутність сплати ОСОБА_1 в порушення п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України судового збору за подання зустрічної позовної заяви в установленому законом порядку та розмірі стало підставою для залишення її без руху з наданням позивачу строку для усунення вищезазначених недоліків.
12.06.2025, тобто у визначений судом строк, через кабінет системи "Електронний суд" до Господарського суду Харківської області від ОСОБА_1 надійшла заява, яка іменована як "заява про зменшення позовних вимог", в якій він фактично відмовляється від позовної вимоги про виконання зобов'язання в натурі шляхом звільнення та передачі у володіння будівлі та просить суд визначити його позовні вимоги як:
- визнати укладеним Акт приймання-передачі нерухомого майна з моменту набрання законної сили рішенням у справі № 922/856/23 (756/11612/23) в наступній редакції:
АКТ ПРИЙМАННЯ-ПЕРЕДАЧІ
м. Київ, "__" ____________ 202_ р.
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (код ЄДРПОУ 00032112) в особі ________, який діє на підставі ________, з однієї сторони, та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з іншої сторони, уклали цей акт про наступне: Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" передало, а ОСОБА_1 прийняв у фактичне володіння нежитлову будівлю центру сімейного дозвілля загальною площею 7317 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта: 745013980000.
- припинити порушення права ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на володіння нерухомим майном, шляхом усунення перешкод зі сторони АТ “Державний експортно-імпортний банк України» (код ЄДРПОУ 00032112) у користуванні та володінні нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта: 745013980000.
Як уже було зазначено вище, до поданої заяви додана зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до АТ "Укрексімбанк" із двома позовними вимогами немайнового характеру та докази оплати судового збору у сумі 6056,00 грн.
В свою чергу, господарський суд першої інстанції оцінив подану ОСОБА_1 заяву, як заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим на підставі аналізу норм статей ГПК України дійшов висновку, що строк на подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог розпочинає свій перебіг з наступного дня після відкриття провадження у справі. Таким чином, здійснення відповідних дій до відкриття провадження у справі, на стадії залишення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 без руху - є такими, що не відповідають положенням ГПК України. На думку суду, позивач мав право зменшити розмір позовних вимог на стадії підготовчого провадження, вже після відкриття провадження у справі.
Судова колегія не погоджується з даним висновком суду, з огляду на таке.
Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 42 ГПК України визначено права та обов'язки учасників справи. Сторони користуються рівними процесуальними правами (частина 1 статті 46 ГПК України).
Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Тобто збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад у грошовому розмірі.
При цьому, слід враховувати, що для подання відповідної заяви необхідно дотримуватися чітко передбачених строків.
Так, заява позивача про зміну (доповнення) предмета позову повинна бути подана з додержання вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 46 ГПК передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Водночас, право позивача на відмову від позову (всіх або частини позовних вимог), може бути реалізовано на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідне відповідає принцип процесуальної економії господарського судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.
Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права. Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства слід вважати: вимога оперативного розгляду справи; вимога економного використання процесуальних засобів судом, учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.
В свою чергу, стадії господарського судочинства - це послідовність процесуальних дій, які здійснюються в певній черговості, яка визначається Господарським процесуальним кодексом України й оформлюється судовим актом (ухвала суду, рішення суду, постанова тощо). Перша стадія господарського процесу - порушення провадження у справі. Об'єктом процесуальних дій і правової оцінки на цій стадії є пред'явлення позовної заяви з усіма доданим до неї матеріалами, вивчення її з точки зору підвідомчості й підсудності, а також інших критеріїв, необхідних для прийняття справи до провадження. На цій стадії суддя одноособово виносить ухвалу про порушення провадження у справі, прийняття справи до провадження. У випадках, передбачених законом, суддя може відмовити в прийнятті позовної заяви або повернути її.
За наслідками розгляду поданої позивачем за зустрічним позовом заяви про збільшення або зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 13908 від 12.06.2025), не було змінено (збільшено/зменшено) первісно визначені ним позовні вимоги в розмінні ст. 46 ГПК України (зокрема, обраний ним спосіб захисту порушеного права також залишився незмінним). По своїй суті вказана заява є відмовою від частини позовних вимог, а саме щодо передачі йому нерухомого майна (нежитлової будівлі центру сімейного дозвілля загальною площею 7317кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Героїв полку "Азов" (колишня - вул. Малиновського), буд. 24/10 (літера А), реєстраційний номер об'єкта: 745013980000, інші заявлені вимоги залишилися в початковій редакції, визначеній в зустрічній позовній заяі. Відтак місцевий господарський суд мав дослідити дійсний зміст поданої заяви, а також характер визначених позивачем вимог після відмови від однієї вимоги, яка могла бути здійснена на буд-якій стадії судового процесу, після чого з урахуванням дослідження дотримання заявником вимог ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України під час її подання у зміненій редакції, вирішити питання щодо подальшого руху даної зустрічної позовної заяви.
В свою чергу, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки", "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
В рішенні у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Тому суди повинні уникати надмірного формалізму під час вирішення питання про прийняття до розгляду заяв та скарг.
З огляду на вищезазначене, повернення судом першої інстанції скарги заявнику, з наведених в ухвалі підстав, є необґрунтованим і таким, що суперечить нормам процесуального права, має ознаки надмірного формалізму та у розумінні сталої практики Європейського суду, можливо розцінювати як створенням перешкод, що обмежує заявника права на справедливий суд, яке передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права внаслідок повернення зустрічної позовної заяви без розгляду (з зазначених судом в оскаржуваній ухвалі підстав), які знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23). Висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення зустрічного позову є передчасним та зробленим з порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід скасувати, справу №922/856/23 (756/11612/23) щодо розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 передати до Господарського суду Харківської області для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви.
Оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не проводиться та повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами за ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275 - 284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23) скасувати.
Справу №922/856/23 (756/11612/23) щодо розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 передати до Господарського суду Харківської області для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви.
Дана постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 17.10.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя Н.О. Мартюхіна