17 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 420/4303/23
адміністративне провадження № К/990/40216/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року (головуючий суддя Левчук О.А.,) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року (головуючий суддя Семенюк Г.В., судді: Домусчі С. Д., Шляхтицький О.І.).
І. Суть спору
У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням виконання обов'язків військової служби на період дії воєнного стану як військовослужбовця Збройних Сил України за період з 01.11.2022 по 30.11.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно дням виконання обов'язків військової служби на період дії воєнного стану як військовослужбовця Збройних Сил України за період з 01.11.2022 по 30.11.2022.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 01.11.2022 по 30.11.2022 перебував на військовій службі, у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до вимог пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", (далі - Постанова №168), підставою для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил у розмірі 30 000 грн є наявність наступних обставин: - період дії воєнного стану; - статус військовослужбовця Збройних Сил України. Відповідачем не виплачено за спірний період додаткової винагороди, водночас не надано жодного доказу на підтвердження факту невиконання позивачем обов'язків військової служби чи припинення ним військової служби у період з 01.11.2022 по 30.11.2022. Тож на переконання позивача він має безумовне право на виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168 у розмірі 30 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням виконання обов'язків військової служби на період дії воєнного стану як військовослужбовця Збройних Сил України за період з 01.11.2022 по 30.11.2022.
Поруч з цим позивач підкреслив, що Постанова № 168 не містить будь яких підстав щодо можливості позбавлення додаткової винагороди, яка має виплачуватись військовослужбовцю.
За таких обставин, позивач вважає що його позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1 , відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 117 від 10 травня 2022 року призначений на посаду солдата резерву запасної роти.
16 листопада 2022 року командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ, яким за порушення вимог ст. 12 Статуту Внутрішньої Служби Збройних України, солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та на підставі п. "б" ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення "догана".
Також вирішено, встановленим порядком подати рапорт про позбавлення додаткової винагороди на період воєнного стану на підставі Постанови № 168 і окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29 солдата ОСОБА_1 , солдата резерву запасної роти Військової частини НОМЕР_1 за листопад 2022 року.
Згідно довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2022 року не нараховано додаткову винагороду, згідно постанови № 168.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди згідно постанови № 168, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 16 листопада 2022 року командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 117, яким за порушення вимог ст. 12 Статуту Внутрішньої Служби Збройних України, солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього на підставі п. "б" ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення "догана".
До того ж подано рапорт про позбавлення у листопаді 2022 року додаткової винагороди на період воєнного стану на підставі Постанови № 168 та окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29 ОСОБА_1 , солдата резерву запасної роти Військової частини НОМЕР_1 .
Окрім того, проведеним службовим розслідування встановлено, факт відсутності солдата ОСОБА_1 на службі і незаконне перебування за межами військової частини НОМЕР_1 з 07:30 06 листопада 2022 року по 14:30 06 листопада 2022 року. За фактом відсутності на службі без поважних причин, в умовах воєнного стану, відносно солдата ОСОБА_1 , тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 було складено протокол № 110 від 06 листопада 2022 року про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Водночас, будь-яких доказів на підтвердження того, що наказ від 16.11.2022 року № 117 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та позбавлення додаткової винагороди за листопад 2022 року скасовано, до суду надано не було.
Поруч з цим, судом першої інстанції встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 листопада 2022 року у справі № 285/6311/22, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 2465 грн. 00 коп.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції в своїй постанові погодився з висновками суду першої інстанції та додатково вказав, що не є предметом даного позову питання правильності застосування телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 року № 248/1298 та Окремого доручення Міністра оборони України № 912/3/29 від 23.06.2022 року.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
Адвокат Мандрик В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 15 жовтня 2025 року (у зв'язку з обранням судді Губської О. А. до Великої Палати Верховного Суду) визначено склад суду: Мацедонська В.Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати повністю рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року і ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду, а саме: пункт 2-1 Постанови №168, підпункт 9.7 пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23 червня 2022 року, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв'язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої п. 1 Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168.
Скаржник вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 року № 248/1298 та окремого доручення Міністра оборони № 912/з/29 від 23.06.2022 до спірних правовідносин, оскільки вони не зареєстровані належним чином в установленому законодавством порядку. Єдиним актом, що регулює виплату додаткової винагороди під час воєнного стану, на переконання позивача, є Постанова № 168.
Також, касатор заперечує можливість позбавлення військовослужбовців додаткової винагороди за дисциплінарний проступок (через дисциплінарні чи адміністративні стягнення). Він наголошує, що перелік дисциплінарних стягнень у статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ є вичерпним, а позбавлення додаткових доплат не передбачене нормами цього статуту. Крім того, Постанова №168 також не містить підстав для позбавлення додаткової винагороди. Тому рішення про невиплату, на його думку, ухвалене поза межами правового поля.
Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо правильного застосування норм права й забезпечення їх справедливого та однозначного застосування до ситуацій, коли військовослужбовців позбавляють передбаченої постановою уряду додаткової винагороди.
Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII "Про Збройні Сили України" (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
За пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 (яке діяло до 01 червня 2022 року) під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
Згідно з пунктом 2 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
За пунктом 3 Окремого доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Згідно з пунктом 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.
Пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Пунктом 10 зазначеного Окремого доручення установлено не включати до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень військовослужбовців, які, зокрема самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира.
У пункті 1 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (яке діяло з 01 червня 2022 року) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
У пункті 3 цього Окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктом 5 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).
У пункті 9 цього Окремого доручення передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн не включати військовослужбовців, які зокрема самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира.
VІІ. Висновки Верховного Суду
У силу положень частини першої статті 341 КАС України перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Натомість, згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Предметом оскарження в цій справі є бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу - військовослужбовцю Збройних Сил України - додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 30 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно дням виконання обов'язків військової служби за листопад 2022 року.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач проходить службу в Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 .
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відносно позивача проведено службове розслідування, яким встановлено, факт відсутності ОСОБА_1 на службі і незаконне перебування за межами військової частини НОМЕР_1 з 07:30 06 листопада 2022 року по 14:30 06 листопада 2022 року. За фактом відсутності на службі без поважних причин, в умовах воєнного стану, відносно солдата ОСОБА_1 , тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 було складено протокол № 110 від 06 листопада 2022 року (військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП).
Окрім того, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 листопада 2022 року у справі № 285/6311/22, яка набрала законної сили, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за цим законом у вигляді штрафу, у розмірі 2465 грн. 00 коп.
16 листопада 2022 року командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ, яким за порушення вимог ст. 12 Статуту Внутрішньої Служби Збройних України, солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та на підставі п. "б" ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення "догана".
Також вирішено, на підставі Постанови № 168 і окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29 подати рапорт про позбавлення додаткової винагороди ОСОБА_1 , солдата резерву запасної роти Військової частини НОМЕР_1 за листопад 2022 року.
Суди попередніх інстанцій також встановили, що факт самовільного залишення позивачем військової частини в листопаді 2022 року не заперечується та ніким не спростовується.
За підпунктом 15 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Пунктом 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, яким в спірний період було визначено порядок та умови виплати передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди, деталізує, що військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби, включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Отже, у разі самовільного залишення військовослужбовцями військової частини, додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 грн, передбачена Постановою №168, їм не виплачується.
Враховуючи те, що позивач не оспорює факт самовільного залишення військової частини в листопаді 2022 року, Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності, коли не виплатив йому додаткову винагороду за спірний період.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25 липня 2025 року у справі №380/12340/23 та від 28 листопада 2024 року у справі №420/19827/23.
Доводи скаржника про незаконне позбавлення його права на виплату додаткової винагороди через відсутність в переліку видів дисциплінарних стягнень, визначеному частиною першою статті 48 Закону України від 24 березня 1999 року №551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення, також є безпідставними. У даному випадку позбавлення позивача виплати додаткової винагороди у спірний період служби здійснено з урахуванням вимог окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29, а не на підставі Закону України від 24 березня 1999 року №551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" як виду застосованого дисциплінарного стягнення.
Не заслуговують на увагу і твердження скаржника про незастосовність окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29 до спірних правовідносин. Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі №400/1217/23 вже розглянув питання застосовності цього акту в контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, військовослужбовцям Збройних Сил України та дійшов такого висновку.
Зокрема, у зазначеній постанові Верховний Суд виснував, що при прийнятті такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
З уваги на це Верховний Суд констатував, що окремі рішення Міністром оборони України, прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
Суд визнав обґрунтованими доводи скаржника про те, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, від 23 червня 2022 №912/з/29, підлягали обов'язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.
Поза тим, Верховний Суд зауважив, що така обставина відсутності їх державної реєстрації, зважаючи на умови в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їхньої юридичної сили.
З огляду на зазначене Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи скаржника щодо незастосовності до спірних правовідносин окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29 з підстав відсутності його державної реєстрації.
Така позиція Верховного Суду є релевантною до обставин цієї справи, тому довід представника позивача щодо незастосовності до спірних правовідносин Окремого доручення з підстав відсутності державної реєстрації та, відповідно, відсутності підстав для позбавлення позивача права на додаткову винагороду, є необґрунтованим.
Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
Підсумовуючи вищевикладене, Верховний Суд доходить висновку, що обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, суди встановили в достатньому обсязі і висновки, яких вони дійшли за результатами розгляду, є правильними
Колегія суддів наголошує на тому, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій і якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.
Відтак, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 355-356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року- без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко