17 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 340/920/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року (суддя Кармазина Т.М.) у справі №340/920/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з позовом до суду в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 рік із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 рік із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року за весь час затримки виплати;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не проведення нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове
звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 31.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з необхідністю надання суду заяви про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом та надання доказів поважності причин його пропуску. позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
На виконання вимог ухвали судді, позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду у якому зазначено, що позивач просить нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, до правовідносин за цей період строк звернення до суду не застосовується. Також зазначав, що відповідачем не надавались повідомлення про всі види складових грошового забезпечення, в тому числі - індексацію, отже дата одержання письмового повідомлення про складові є датою, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 позовну заяву повернуто позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Підставою для повернення судом першої інстанції позовної заяви слугував висновок суду щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції не встановлено дату, з якої розпочався перебіг тримісячного строку звернення з позовом до суду. Крім цього, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про порушення такого строку в частині вимог, які заявлені до 18.07.2022.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19.07.2022 року по 31.05.2023 року залишено без розгляду.
Судове рішення мотивовано тим, що позовну заяву із заявленими вимогами щодо періоду з 19.07.2022 по 31.05.2023 подано з порушенням установленого законом строку для звернення до адміністративного суду, а матеріали справи не містять підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Такі висновки суд обгрунтував тим, що у спірних відносинах підлягають застосуванню положення ст.233 КЗпП України, в редакції з 19.07.2022, якими встановлено тримісячний строк звернення з позовом до суду.
З цих підстав суд першої інстанції, прийнявши до уваги дату закінчення дії карантину (30.06.2023), на строк дії якого продовжувалися строки, визначені ст.233 КЗП України, зазначив, що тримісячний строк звернення до суду сплив 01.10.2023, в той час як позивач звернувся з позовом до суду лише 13.02.2025.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду для продовження розгляду. Позиція позивача фактично полягає в тому, що положення ст.233 КЗпП України, які застосовані судом першої інстанції у спірному випадку, стосуються строку звернення з позовом до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні. З цього приводу позивач зазначає, що оскільки він не звільнявся зі служби та на час виникнення спірних відносин продовжує проходження служби, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем тримісячного строку звернення з позовом до суду, який встановлено ст.233 КЗпП України.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Отже, положення ст.233 КЗпП України підлягають застосуванню у правовідносинах щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
У спірному випадку позивач просив перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19 липня 2022 року].
Правові питання застосування положень ст.233 КЗпП у випадках заявлення вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України, було предметом дослідження Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23 (постанова від 21.03.2025).
Верховним Судом, зокрема, зроблено такий висновок: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Застосовуючи вказаний правовий висновок Верховного Суду до правовідносин, які становлять предмет розгляду у цій справі, суд першої інстанції правильно виходив з того, що до заявлених вимог про перерахунок грошового забезпечення до 19.07.2022 не можуть бути застосовані строки звернення з позовом до суду, а до вимог щодо перерахунку грошового забезпечення з 19.07.2022 підлягає застосуванню тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.1 ст.233 КЗпП України). При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що грошове забезпечення є щомісячною виплатою, а отже позивач був обізнаний про його розмір та у зв'язку з незгодою з таким розміром мав об'єктивну можливість (зворотного позивачем не доведено) звернутися до суду з позовом у визначені законом строки.
З цього приводу слід врахувати і те, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Отже, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з позовом, в частині заявлених вимог з 19.07.2022, розпочався 01 липня 2023 року та спливав 30 вересня 2023 року.
У спірному випадку позивач звернувся з позовом до суду 13.02.2025, тобто з пропуском встановленого строку. При цьому, будь-яких обставин, які б свідчили про поважність причин неможливості звернення з цим позовом до суду у строк до 30 вересня 2023 року, позивачем наведено не було, а судом не встановлено.
Пропуск строку звернення з позовом до суду без поважних причин є підставою для залишення позову без розгляду.
З цих підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позов, в частині заявлених вимог за період з 19.07.2022 по 31.05.2023, поданий з пропуском встановленого строку, що і стало обгрунтованою підставою для залишення позову без розгляду, в цій частині заявлених вимог.
Посилання позивача на те, що ст.233 КЗпП України не може бути застосована у спірних відносини, оскільки нею встановлюється тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, а позивач продовжує проходження служби, суд апеляційної інстанції вважає помилковими оскільки вказана норма права складається з двох частин, одна з яких (частина друга) встановлює строки звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (на яку посилався позивач), а інша - частина перша, встановлює строки звернення з позовом до суду працюючих осіб (осіб, які проходять військову чи іншу публічну службу).
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі №340/920/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, передбачені ст.329 КАС України.
Повне судове рішення складено 17.10.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров