Постанова від 17.10.2025 по справі 160/15136/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/15136/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року (суддя Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі №160/15136/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2017-2019 роки;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2017-2019 роки, проіндексованого відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV з урахуванням раніше виплачених сум пенсії, з 24.11.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у 2020 році був переведений з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Позивач вважає, що при розрахунку пенсії, відповідно до статті 40 Закону №1058, відповідачем неправомірно застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки, у зв'язку з чим звернулася до пенсійного органу із відповідною заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017-2020 роки, однак отримав в цьому відмову.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з

якої сплачені страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки;

зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 24.11.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017, 2018 та 2019 роки, та з урахуванням раніше проведених платежів.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу вперше призначено пенсію відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачав інший порядок призначення та розрахунку пенсії, то при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058, відповідач був зобов'язаний вчинити дії щодо нарахування та розрахунку такої пенсії вперше з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року призначення пенсії, тобто у даному випадку за 2017-2019 роки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, відповідач вказує на те, що у спірному випадку мало місце не призначення пенсії, а переведення позивачки з одного виду пенсії (пенсій за вислугу років) на іншу - пенсія за віком. При переведенні на пенсію за віком відповідачем правомірно застосовано показники середньої заробітної плати в Україні, які враховувалися при призначенні пенсії вперше.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 28.05.2010 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення».

За заявою позивача від 02.07.2020 його переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Середній заробіток обрахований за три попередні роки, тобто за 2014-2016 роки, у розмірі 3764,40 грн.

Тобто, після призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» змін у розрахунку середнього заробітку для обчислення пенсії не відбулось, пенсійний орган застосував середній заробіток за три попередні роки, тобто за 2014-2016 роки, у розмірі 3764,40 грн.

Не погодившись із застосованим показником середньої заробітної плати, позивач 14.03.2025 звернувся до пенсійного органу із питання його пенсійного забезпечення.

Листом від 03.04.2025 за вих. №15741-10013/Ч-01/8-0400/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, зокрема, про те, що пенсійний орган при призначені йому пенсії за віком застосував середній заробіток за три попередні роки, тобто за 2014-2016 роки, у розмірі 3764,40 грн.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови їй в здійсненні обчислення пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки, позивач звернулася до суду з позовом.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.2 ст.40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Згідно із ч.3 ст.45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У постанові від 31.10.2018 р. у справі №876/5312/17 (провадження №11-731апп18) Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що із аналізу зазначених норм встановлено, що ч.3 ст.45 Закону №1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.

У свою чергу, Законом №1058, в редакції як на час призначення позивачці пенсії вперше так і на теперішній час, не передбачено такого виду пенсії як пенсія за вислугу років.

Так, відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Такий вид пенсії (пенсія за вислугу років) передбачений Законом України “Про пенсійне забезпечення» на підставі якого і було призначено пенсію позивачу у 2010 році.

Отже, колегія суддів зазначає, що на момент звернення до відповідача у 2020 році позивач, у зв'язку з досягненням пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058, набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки за таким призначенням він звернулася вперше.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення, в частині задоволених позовних вимог, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/15136/25 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 17.10.2025

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров

Попередній документ
131083752
Наступний документ
131083754
Інформація про рішення:
№ рішення: 131083753
№ справи: 160/15136/25
Дата рішення: 17.10.2025
Дата публікації: 20.10.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (17.10.2025)
Дата надходження: 27.08.2025
Предмет позову: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії