17 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1765/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року (суддя Юрков Е.О.) у справі №160/1765/25 за позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановиВ:
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, яка виразилась у невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов'язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін Для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної, грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагородта інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в питанні нарахування індексації грошового забезпечення за час проходження служби.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Рішення суду мотивовано тим, що індексація грошового забезпечення позивача передбачена нормами діючого законодавства, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача в питанні нарахування та виплати її позивачеві в період проходження військової служби.
При цьому, суд першої інстанції, визначивши право позивача на індексацію за спірний період, в якому індексацію не було нараховано та виплачено відповідачем, вказав на те, що «базовим місяцем» для нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує на те, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду, який визначено ст.233 КЗпП України, в редакції з 19.07.2022, і вказаним обставинам судом першої інстанції не було надано належної оцінки.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 року по 06.04.2018 року проходив службу у 1 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.
Згідно довідку про розмір грошового забезпечення позивача в період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2018 року, індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся з позовом до суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, оскаржено з підстав не застосування судом першої інстанції строків звернення з позовом до суду, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду першої інстанції, в частині визначених строків звернення з позовом до суду.
Так, індексація грошового забезпечення є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України ( в редакції, яка діяла на час проходження позивачем служби). До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №160/8332/20 (постанова від 29 вересня 2021 року).
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні».
Отже, вказана норма права, в редакції з 19.07.2022, встановлює строки звернення з позовом до суду у справах про стягнення належних працівнику сум.
У спірному випадку позивач звільнився зі служби до внесення вказаних змін до КЗпП України, заявлені вимоги стосувалися виплати індексації до 19.07.2022.
Таким чином, враховуючи те, що право позивача було порушено до внесення змін до статті 233 КЗпП України, а у відповідності до ст..58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, то застосування положень ст.233 КЗпП України в новій редакції до спірних правовідносин буде суперечити Основному закону.
Отже, твердження відповідача про пропуск позивачем строків звернення з позовом до суду, є необгрунтованими.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що дотримання позивачем строків звернення з цим позовом до суду вже було предметом дослідження судом апеляційної інстанції, яким постановою від 01.05.2025 скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі №160/1765/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ч.5 ст.291 КАС України.
Повне судове рішення складено 17.10.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров