30 вересня 2025 року м.Дніпросправа № 160/29570/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі №160/29570/24 (суддя Боженко Н.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позов ОСОБА_1 (далі позивач) було задоволено частково. Так, судом: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач) від 22.08.2024 року №1969905-2411-0466-UA68040470000053519 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік у розмірі 1866,60 грн.. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.08.2024 року №1969906-2411-0466-UA68040470000053519 щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, на суму 6740,50 грн. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.08.2024 року №1969903-2411-0466-UA68040470000053519 щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, на суму 578,99 грн. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.08.2024 року №1969904-2411-0466-UA68040470000053519 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік у розмірі 5947,20 грн. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.08.2024 року №1969907-2411-0466-UA68040470000053519 щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, на суму 21476,00 грн. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.08.2024 року №1969902-2411-0466-UA68040470000053519 щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, на суму 1844,73 грн. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.08.2024 року №1969807-2411-0466-UA6804047000005459 щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, на суму 40970,50 грн. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.02.2023 року №0014851-2411-0466 щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, на суму 6740,50 грн. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.02.2023 року №0014850-2411-0466 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, на суму 21476,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.
14 лютого 2025 року суд ухвалив додаткове рішення у справі №160/29570/24, яким присудив за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, та у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Скарга обґрунтована тим, що судом неправомірно стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., оскільки має бути встановлено, що такі витрати були необхідними, а розмір є розумним та виправданим, чого в спірному випадку зроблено не було. Сума, заявлена до стягнення, є неспівмірною та не підтвердженою належними доказами.
Позивач, діючи через свого представника, подала письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві просить залишити оскаржене відповідачем додаткове рішення суду без змін, а скаргу - без задоволення. Вважає доводи скаржника безпідставними.
Окремо у відзиві також заявлене клопотання про розподіл судових витрат та стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у сумі 10 500 грн..
Відповідач подав свої заперечення проти стягнення на користь позивача витрат, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що відсутні докази оплати послуг адвоката, а обсяг і складність написання відзиву на скаргу відповідача не відповідають критерію співмірності.
Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, враховує наступне.
Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу містить стаття 134 КАС України.
Так, частиною першою цієї статті визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин другої-п'ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом, зокрема:
1) Договором про надання правничої допомоги від 01.10.2024 року №BL01-10/24 (далі Договір);
2) Актом виконаних робіт від 31.01.2025 року №1 (далі Акт).
Так, договором погоджено надання позивачу правничої допомоги. Згідно п. 4.1. Договору оплата здійснюється згідно домовленості. За п. 4.2-4.3. Договору на підтвердження факту надання послуг складається акт наданих послуг, а оплата здійснюється на підставі рахунку протягом 3 банківських днів з дати його отримання.
Згідно акту в рамках справи №160/29570/24 виконано наступні роботи:
1) ознайомлення з матеріалами справи: 30 хв, 1000,00 грн;
2) перегляд судової практики: 1 год, 2000,00 грн;
3) пошук рішень органу місцевого самоврядування: 1 год, 2000,00 грн;
4) формування правової позиції: 2 год 30 хв, 5000,00 грн;
5) складення позовної заяви: 3 год, 6000,00 грн;
6) складання відповіді на відзив: 2 год, 4000,00 грн.
Також актом фактично змінено порядок розрахунків: заміть 3 банківських днів з дати отримання рахунку на 30 днів з моменту підписання акту.
Оскільки акт підписаний сторонами, надані витрати є такими, що підлягають сплаті, в зв'язку з чим наявні правові підстави для їх розподілу.
В клопотанні позивача визначено до відшкодування за рахунок відповідача суму витрат, понесених у зв'язку із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн..
Суд першої інстанції, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних робіт (наданих послуг), клопотання позивача задовольнив частково.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Приписами Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно достатті 1 Закону № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами 2 та 3 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність, а також враховуючи конкретні обставини справи, суд обґрунтовано прийшов до висновків про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення на її користь витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн..
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, то вони не спростовують висновків суду, викладених у додатковому рішенні. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції врахував всі необхідні обставини, визначив критерії, навів підстави, за яких дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та клопотання позивача про стягнення на її користь за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у сумі 10 500грн., суд виходить з наступного.
Надані представником позивача письмові докази свідчать про те, що у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції позивачу було надано послуги правничої допомоги, які оцінені сторонами договору у сумі 10 500грн.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, на предмет їх обгрунтованості та співмірності, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що переданий на вирішення суду спір є нескладним, з точки зору права, не потребує вивчення значної нормативно-правової бази. Фактично послуги адвоката, на стадії апеляційного провадження, полягали у підготовці та поданні відзиву на апеляційну скаргу, суть якого зводиться лише до оцінки доводів скаржника в частині доведеності факту понесення позивачем витрат на допомогу адвоката під час розгляду судом першої інстанції справи, що не потребувало затрат значного часу та зусиль.
В той же час, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що у зв'язку з виникненням цього спору позивач була змушена звертатися до суду, у зв'язку з чим їй надавалася правнича допомога, що підтверджено матеріалами справи.
З цих підстав, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обгрунтованим та співмірним із складністю цією справи є заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу у сумі 1000,00грн., в решті клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі №160/29570/24 - залишити без змін.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 гривень (одна тисяча гривень 00 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак