справа № 761/47607/24 головуючий у суді І інстанції Аббасова Н.В.
провадження № 22-ц/824/13411/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
14 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Сікорською Іриною Станіславівною на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У грудні 2024 року представник АТ «Таскомбанк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, 12 березня 2021 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-анкету №191814 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank». Відповідачка з 12 березня 2021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-анкети №191814 з номером Кредитного договору №002/9567965-SP. Позичальнику було надано послугу Кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 40 000,00 грн. Процентна ставка за встановленим кредитним лімітом - 0,22 %. Строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.
Як вказує позивач, відповідачка ухиляється від виконання зобов'язання, станом на 15 грудня 2024 року має заборгованість за заявою-анкетою - договором №002/9567965-SP від 12 березня 2021 року (кредитна заборгованість) в розмірі 97 283,72 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 39 998,10 грн; заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) - 57 285,62 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за заявою-анкетою-договором №002/957965-SP від 12 березня 2021 року у розмірі 97 283,72 грн та 2 422,40 грн судового збору.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року поновлено представнику відповідачки ОСОБА_1 - адвокату Бойку Є.В. строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення. Заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погодившись із заочним рішенням суду, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Сікорська Ірина Станіславівна 23 червня 2025 року засобами поштового зв'язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі.
Посилається на те, що підписана сторонами заява-анкета не містить всіх істотних умов, а саме сплати відсотків за користування наданими кредитними коштами, їх розмір та порядок нарахування.
У п.2 заяви зазначено, що позичальник підтверджує, що перед підписанням ознайомився із Публічною пропозицією разом з додатками, в тому числі, але не виключно Тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, що розміщені на сайті банку тa лендиговій сторінці посилання на примірник якої повністю був згоден, зміст розумів, положення якої зобов'язувався неухильно дотримуватись, а також підтвердив, що проект заяви-анкети та Публічна пропозиція були надані йому банком.
На підтвердження своїх вимог позивачем до позовної заяви також було надано: публічну пропозицію (оферту) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» та Тарифи на умови обслуговування фізичних осіб в банку.
Відповідно до публічної пропозиції (оферти) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» та Тарифів на умови обслуговування фізичних осіб в банку вони не мають підпису відповідача.
А відтак матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю публічну пропозицію (оферту)та Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву.
За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсотках, оскільки вони не були узгоджені сторонами.
Вважає, суд першої інстанції не дослідив належним чином надані позивачем на підтвердження своїх вимог розрахунок заборгованості та виписку за картковому рахунку відповідача, а відтак дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 57 285,62 грн.
Крім того, витяг з публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який міститься в матеріалах даної справи без підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 березня 2021 року шляхом підписання Заяви-договору про приєднання.
Що стосується наданого позивачем Паспорту споживчого кредиту, то при його оцінці суд першої інстанції не застосував правову позицію Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладену у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, відповідно до якої паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Отже, не заслуговують на увагу доводи банку про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Крім цього, паспорт споживчого кредиту містить застереження про те, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
Отже, суд першої інстанції не правильно застосував ст. ст. 523, 633, 634 ЦК України та взагалі не застосував усталену судову практику Верховного Суду, порушив норми процесуального права, внаслідок чого ухвалив неправомірне рішення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Сікорською Іриною Станіславівною на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
24 липня 2025 року представниця АТ «Таскомбанк» - адвокатка Гуртова К.В. подала додаткові пояснення у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань щодо неможливості розгляду справи без їх участі не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12 березня 2021 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-анкету №191814 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», за умовами п. 1 якої відповідачці відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України.
Анкета-заява містить вичерпну інформацію щодо ОСОБА_1 , а саме дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 , які надані до анкети в електронному вигляді.
В матеріалах справи також міститься виписка по особовим рахункам кредитного договору №002/9567965-SP ОСОБА_1 за період з 12 березня 2021 року по 16 грудня 2024 року, довідка про наявність рахунку у відповідача від 16 грудня 2024 року, що підтверджує укладення договору та користування відповідачкою кредитними коштами.
В заяві-анкеті №191814 від 12 березня 2021 року зазначено, що відповідачка перед підписанням цієї заяви ознайомилася з публічною пропозицією разом із додатками.
В матеріалах справи міститься витяг з Публічної пропозиції (офери) АТ «Таскомбанк» на укладання договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», яка була чинною станом на час підписання заяви.
Із долученого до справи розрахунку заборгованості встановлено, що кредитні кошти відповідачка за умовами договору не сплачує, в результаті чого станом на 15 грудня 2024 року має заборгованість перед АТ «Таскомбанк» в сумі 97 283,72 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 39 998,10 грн; заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) - 57 285,62 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань та неспростування суми заборгованості перед позивачем.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може повною мірою погодитися з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.
Згідно з частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У цьому випадку, умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробило АТ «Таскомбанк». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.
Банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру надав до суду розрахунок заборгованості та виписку по картці.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц.
Виникнення заборгованості по боргових зобов'язаннях ОСОБА_1 та їх розмір станом на 15 грудня 2024 року підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по кредитному договору, окрім того матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості відповідача перед банком.
У цій справі позивачем доведено на підставі належних доказів волевиявлення сторін на укладення правочину, зокрема погодження банком заявки позичальника на його укладення, отримання відповідачкою банківської кредитної картки, її активацію, користування кредитним лімітом, а отже наявність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, розмір якої згідно розрахунку не було спростовано відповідачем.
За таких обставин, висновки районного суду про доведеність суми боргу за тілом кредиту та підставність її стягнення є правильними.
Судом апеляційної інстанції було належним чином перевірено розрахунок заборгованості за тілом кредиту та оцінено його в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, зокрема первинним документом - випискою по кредитному договору.
На думку колегії суддів, наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, а тому у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав не приймати такий розрахунок до уваги та відмовляти у стягненні тіла кредиту в цілому.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України (норми про договір позики застосовуються до кредитних правовідносин в силу частини другої статті 1054 ЦК України) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з випискою по особовому рахунку позичальника ОСОБА_1 , у останньої перед банком виникла заборгованість за кредитом з фактично отриманих та неповернутих коштів у загальній сумі 39 998,10 грн.
Враховуючи, що усі фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Таскомбанк» не повернуті, а також положення частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, колегія суддів дійшла висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника повернути фактично отриману та неповернуту суму кредитних коштів у розмірі 39 998,10 грн, тому позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача на його користь заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими.
Щодо позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками колегія суддів керується наступним.
Умовами анкети-заяви від 12 березня 2021 року розмір наданого кредитного ліміту не вказано, процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про обов'язок повернути кошти і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а тому не відповідають фактичним обставинам справи посилання позивача, які місцевий суд вважав доведеними про те, що відповідачці надано кредитні кошти в сумі 40 000,00 грн з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом - 0,22%, строк користування - 12 місяців.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
У постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку Верховного Суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі №313/346/20 та від 26 грудня 2019 року у справі №467/555/19, про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та правила надання банківських послуг в АТ «Таскомбанк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а тому вимоги банку про стягнення з відповідачки відсотків за кредитним договором є безпідставними.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення визначив загальну суму заборгованості відповідачки за заявою-анкетою-договором №002/9567965-SP від 12 березня 2021 року, з метою уникнення ускладнень при виконанні судового рішення, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову на суму 39 998,10 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту (у т.ч. простроченої) станом на 15 грудня 2024 року у розмірі 39 998,10 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню частково (41,11 %), зі ОСОБА_1 на користь Банку підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 995,85 грн.
Крім того, з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 139,83 грн (58,89 % від задоволених вимог).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 36 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.
Оскільки різниця між належною до сплати сторонами одна одній суми судового збору є незначною, колегія суддів відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України вважає за доцільне остаточно шляхом взаємозарахування стягнути з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 судовий у розмірі 1 143,98 грн.
Крім того, відповідно до платіжної інструкції №0.0.4405748471.1 від 11 червня 2025 року, долученої до апеляційної скарги, апелянткою сплачено судовий збір у розмірі 4 542,00 грн, що є більше ніж 3 633,60 грн за ставкою по п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у більшому розмірі ніж встановлено законом, колегія суддів роз'яснює їй право подати відповідне клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Сікорською Іриною Станіславівною - задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30) заборгованість за заявою-анкетою-договором №002/9567965-SP від 12 березня 2021 року у розмірі 39 998 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень) 10 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту (у т.ч. простроченої) станом на 15 грудня 2024 року у розмірі 39 998,10 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 143 (одна тисяча сто сорок три гривні) 98 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16 жовтня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова