Провадження № 11-сс/803/1787/25 Справа № 204/8880/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю (в режимі відеоконференції):
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в с. Подільки Липоводолинського району Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 серпня 2025 року задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області капітана юстиції ОСОБА_9 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України, а саме готування до терористичного акту, тобто готування до вчинення вибуху, який створить небезпеку для життя та здоров?я людини, настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ст. 177 КПК України, а саме: можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, і цим ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Також слідчим суддею враховані дані про особу підозрюваного, зокрема те, що останній не має міцних соціальних зв'язків, не має постійного заробітку та отримував кошти за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, які у сукупності не свідчать про достатність застосування до цього підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить поновити строк апеляційного оскарження, оскаржену ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 серпня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що оскаржена ухвала була постановлена слідчим суддею 22 серпня 2025 року, із оголошенням її резолютивної частини. Повний текст ухвали було оголошено 04 вересня 2025 року, про що міститься відповідна розписка в матеріалах справи, у зв'язку з чим захисник у встановлений строк не мав можливості подати вмотивовану апеляційну скаргу.
В обґрунтування своєї скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Вважає, що заявлені ризики не доведені та є надуманими, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів можливості переховування підозрюваного, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Звертає увагу на те, що слідчим суддею безпідставно не застосовано альтернативний запобіжний захід та не визначено розмір застави.
Зазначає, що суд першої інстанції, при винесенні судового рішення керувався виключно доводами прокурора та не врахував доводи сторони захисту, натомість прокурор не довів, що обрання судом більш м?якого запобіжного заходу підозрюваному не забезпечить належну процесуальну поведінку останнього.
Вказує, що слідчий та прокурор у своєму клопотанні, а також слідчий суддя в своїй ухвалі від 22 серпня 2025 року, не зазначили відповідне обґрунтування неможливості забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного у разі перебування його під заставою. При цьому вказані доводи слідчого, прокурора та слідчого судді є абстрактними, загальними та шаблонними, що суперечить практиці ЄСПЛ.
Зазначає, що судом не враховані дані про особу підозрюваного який раніше не судимий, має постійне місце проживання, а також те, щопідозрюваний надав показання, в яких вину визнав в повному обсязі, не відмовляється їх надавати та активно сприяє розкриттю злочину.
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, на її задоволенні наполягали з викладених у ній підстав; прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої ухвали слідчого судді і відсутність підстав для застосування до підозрюваного менш обтяжливого запобіжного заходу; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 5) наявність достатніх підстав вважати,вчинення іншого кримінального правопорушення, чи продовження кримінального правопорушення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_8 під вартою цих вимог закону дотримався.
Так, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України, оскільки даний факт підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах провадження, та стороною захисту в апеляційній скарзі не оспорюється.
З наведених обставин слідчий суддя дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо останнього в обсязі, достатньому для застосування відносно нього запобіжного заходу, з яким колегія суддів погоджується.
При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Є правильними також висновки суду першої інстанції щодо наявності відносно ОСОБА_8 ризиків з числа передбачених п.п. 1, 2, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України у виді переховування від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що відносно останнього існує обґрунтована підозра у скоєні кримінального правопорушення, яке за правилами ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за яке передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, що може спонукати останнього до спроби уникнути покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
Про вагомість цього ризику, а також про існування ризику вчинення нових кримінальних правопорушень, свідчить і те, що ОСОБА_8 небезпідставно підозрюється у вчиненні замаху на вчинення терористичного акту з корисливих мотивів, що свідчить про наявність сталих антисоціальних намірів, а також про можливу належність до мережі осіб, які системно діють в інтересах ворожої держави.
Відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості переховування цього підозрюваного від суду, колегія суддів вважає, що існує висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Враховуючи, що органу слідства необхідно провести слідчі дії за участю свідків, інших підозрюваних, а також отримати відповідні висновки експертів, ризик незаконного впливу на вказаних осіб з боку підозрюваного також існує.
Також підозрюваний ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.
Згідно вимог ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у кримінальному провадженні, щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 ККУ.
Враховуючи, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов'язаного із готуванням до терористичного акту, тобто готуванні до вчинення вибуху, який створить небезпеку для життя та здоров?я людини, настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, колегія суддів не знаходить підстав для визначення розміру застави, а доводи апеляційної скарги у цій частині вважає безпідставними.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_8 під вартою, колегія суддів враховує дані про особу підозрюваного, який хоча і є особою молодого віку та раніше не судимий, втім за даними органу досудового розслідування брав участь у готуванні до терористичного акту, тобто до вчинення вибуху, який створить небезпеку для життя та здоров?я людини, настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Також приймаються до уваги дані про особу підозрюваного, який не працевлаштований, легального джерела доходу не має, неодружений, тобто не обтяжений міцними соціальними зв'язками.
Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів, погоджуючись з думкою слідчого судді, вважає, що встановлені щодо цього підозрюваного ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням відомостей про його особу та обставини розслідуваного кримінального правопорушення, є виключно вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.
Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки не містять нових істотних відомостей та полягають у переоцінці обставин справи та даних про особу підозрюваного, які, на переконання колегії суддів, дістали належну оцінку в оскаржуваній ухвалі.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Строк апеляційного оскарження - поновити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4