Номер провадження: 22-ц/813/5418/25
Справа № 509/943/25
Головуючий у першій інстанції Панасенко Є. М.
Доповідач Назарова М. В.
14.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника Мирковіча Віктора Юхимовича
ну ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 квітня 2025 року, постановлену Овідіопольським районним судом Одеської області у складі: судді Панасенка Є.М. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
Предметом апеляційного перегляду є ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 квітня 2025 року, якою відмовлено у прийняті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі свого представника Мирковіча Віктора Юхимовича просить скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 квітня 2025 року, як таку, що перешкоджає подальшому розгляду справи, зобов'язавши суд першої інстанції прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду із первісним позовом.
Доводами апеляційної скарги є те, що:
- позовні вимоги у зустрічному позові ґрунтуються на диспозиції ч. 1 ст. 192 СК України, де передбачено, що: «Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом»;
- скаржник вважає, що в законі ніде не передбачено скільки разів той з батьків, з ким проживає неповнолітня дитина може звертатися до суду з такими позовами;
- рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.03.2021 року, яким суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 11975 гривень щомісячно, що набрало законної сили, не позбавляє стягувача знов звертатися до суду з вимогою про збільшення розміру цих виплат, або про зміну способу їх утримання (з твердої грошової суми до частини від заробітку боржника), як вона це зробила у зустрічному позові, в прийнятті якого судом відмовлено;
- повідомляє, що подання з боку ОСОБА_2 зустрічного позову до ОСОБА_1 свідчить не «про намагання сторони відповідача затягнути розгляд даної справи», а навпаки, про її намір як найскоріше отримати докази працевлаштування останнього у якості капітана на судах іноземного судновласника, про розмір його заробітної плати, який насправді значно перевищує тисячу з невеликим доларів США щомісячно (11'975 грн.* 4 = 47'900 грн. : 41,671 (курс НБУ) = $1149,48), внаслідок чого її право на отримання аліментів у розмірі 1/4 від його фактичного доходу буде захистом від його вимог за первісним позовом.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, зокрема, відповідач ОСОБА_2 отримала судову повістку в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 29.08.2025 о 09:17:32 годині, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 68), представник ОСОБА_2 - адвокат Мирковіч В.Ю. отримав судову повістку в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 29.08.2025 о 09:17:32 годині, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 69); позивач ОСОБА_1 отримав судову повістку в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 29.08.2025 о 09:23:34 годині, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 69зв); представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бочевар М.П. отримав судову повістку в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 29.08.2025 о 09:17:32 годині, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 68зв).
Від представника ОСОБА_2 адвоката Мирковіча Віктора Юхимовича надійшла заява про розгляд справи без участі, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що 23.02.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зміну розміру аліментів, в якому просив змінити розмір стягуваних з нього аліментів на у розмірі 11975 грн щомісячно на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.03.2021 по справі № 947/34511/20 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 аліменти в сумі 6400 грн, починаючи з дня набрання законної сили рішення суду до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.02.2025 відкрито провадження по справі (а.с. 34).
26.03.2025 року від представника відповідача адвоката Мирковіча В.Ю. до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в якій остання просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу, починаючи з дати подачі позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 36-40).
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі судового наказу від 18.12.2019, виданого Київським районним судом м. Одеси у справі № 947/29712/19, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд стягнув аліменти в розмірі 1/4 від заробітку (доходу) батька, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04.12.2019 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі даного судового наказу, 31.01.2020 у Другому Київському відділі Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито ВП № 61105483.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.03.2021 позов ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 11 975 гривень щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, стягнуто судовий збір у розмірі 908 гривень. Судове рішення набрало законної сили 10.11.2021.
Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції, посилаючись п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, виходив з того, що вимога, яка зазначена у зустрічній позовній заяві до первісного позивача по справі ОСОБА_1 , а саме стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже розглянута по суті 18.12.2019 Київським районним судом міста Одеси, та в подальшому спосіб та розмір стягуваних аліментів було змінено рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.03.2021. Тому дійшов висновку, що зустрічна позовна заява фактично спрямована на ініціювання нового судового розгляду позовних вимог, щодо яких вже є судове рішення, що набрало законної сили, що суперечить принципу правової визначеності.
Переглядаючи справу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
В статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Положеннями статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогами статей 175 і 177 цього Кодексу (ч. 1 ст. 194 ЦПК України).
За своєю суттю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом.
За приписами ч. 2 ст. 193 ЦПК України умовами прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Як вбачається із ст. 193 ЦПК України, прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов'язком суду, що розглядає справу, а навпаки відноситься до його дискреційних повноважень, при цьому, сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами;
Суд при вирішенні питання щодо прийняття до розгляду зустрічного позову повинен виходити з того, що наявність підстав, передбачених законом як умови прийняття зустрічного позову, свідчать про наявність певного зв'язку між первісною і зустрічною вимогами. Відсутність такого зв'язку не виправдала б можливість спільного розгляду цих вимог в одному процесі.
Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Висновок суду про наявність рішення суду, яке набрало законної сили, і як наслідок, застосування передбачених п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України наслідків у вигляді відмови у відкритті провадження за зустрічною позовною заявою, не узгоджується із наявним у стягувача аліментів права на зміну розміру стягуваних аліментів та способу їх стягнення.
Вказане право за змістом вимог ст. 192 СК України належить як платнику аліментів, чим скористався позивач, подавши відповідну позовну заяву про зміну розміру аліментів, так і одержувач аліментів, який скористався вказаним правом та подав зустрічну позовну заяву.
Законодавець не обмежує отримувача та платника аліментів у кількості відповідних звернень до суду за зміною розміру або способу стягнення аліментів у разі настання певних обставин, передбачених ст. 192 СК України.
Натомість суд наведеного не врахував, не звернув увагу, що предметом обох позовів є аліменти на утримання дитини та визначення їх розміру та способу сплати, і що в даному випадку очевидна доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Проте, найголовнішим залишається те, що інтереси дитини превалюють над інтересами інших осіб в аліментних зобов'язаннях, що також потребує оцінки та відображення в усіх судових актах.
Таким чином, погоджуючись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції допустився неповноти судового розгляду, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову у прийнятті зустрічного позову.
Враховуючи те, що судом першої інстанції під час вирішення вказаного процесуального питання про прийняття до свого провадження зустрічного позову припустився порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали та порушення прав заявника на вільний доступ до правосуддя, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника Мирковіча Віктора Юхимовича задовольнити.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 квітня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 14 жовтня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький