Єдиний унікальний номер 448/544/25
Провадження № 2-з/448/6/25
про забезпечення позову
16.10.2025 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації та рішення державного реєстратора, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 та Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації та рішення державного реєстратора, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. У відповідності до пред'явлених позовних вимог, викладених у позовній заяві, позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсним та скасувати рішення Мостиської міської ради Львівської області №57 від 25.09.2024 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 »; скасувати державну реєстрацію та рішення державного реєстратора Луцик Н.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 75499881 від 11.10.2024 за ОСОБА_2 ; усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,460 га, яка була закріплена за ним (позивачем) та ОСОБА_4 рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради народних депутатів Мостиського району Львівської області №Р-23 від 25.02.1994р. у порядку спільного користування.
Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 15.04.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по вказаній справі.
Позивач ОСОБА_1 14.10.2025р. звернувся до суду з заявою про забезпечення вказаного цивільного позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4622410100:01:003:0502 та заборони ОСОБА_2 проводити на земельній ділянці з кадастровим номером 4622410100:01:003:0502 будівельні чи будь-які інші види земельних та демонтажних робіт. В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 покликався на наступні доводи, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, а й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Позивачем ОСОБА_1 встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 розпочала будівельні роботи на спірній земельній ділянці, зокрема - спорудила терасу. У зв'язку з чим, вважає, що існують реальні загрози, що на земельній ділянці буде збудовано незаконні об'єкти та земельну ділянку може бути відчужено іншим особам для затягування судового розгляду та ускладнення виконання судового рішення. Стверджує, що оскільки спірна земельна ділянка перебувала у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом даного позову є скасування рішення про надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 . Зазначає, що здійснення будівельних робіт на зазначеній земельній ділянці, у випадку задоволення позову, призведе до необхідності приведення земельної ділянки до попереднього стану. У свою чергу, обраний спосіб забезпечення позову дозволяє належним чином захистити майнові інтереси всіх осіб. Окрім того, вважає, що немає підстав вважати, що ОСОБА_2 понесе збитки та інші ризики, пов'язані із вжиттям забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії та накладення арешту на майно.
У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України в судове засідання учасники справи не викликались.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Проаналізувавши матеріали позову та матеріали поданої заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.4, ч.2 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.ч.1,2ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 вказано, що «…повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У спорах, де заявлені немайнові позовні вимоги, має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 30.06.2022 у справі № 911/3616/21 (911/184/22).
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 09.06.2023 у справі №37з-23, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Згідно з п.6, 7, 8 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково; про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Пунктами 1 та 2 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладено у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Позивач у даному цивільному позові пред'являє позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Мостиської міської ради Львівської області №57 від 25.09.2024 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 »; скасування державної реєстрації та рішення державного реєстратора Луцик Н.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 75499881 від 11.10.2024 за ОСОБА_2 ; усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,460 га, яка була закріплена за ним (позивачем) та ОСОБА_4 рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради народних депутатів Мостиського району Львівської області №Р-23 від 25.02.1994р. у порядку спільного користування.
Відтак, предметом позову у даному цивільному спорі є правомірність рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , скасування державної реєстрації та рішення державного реєстратора Луцик Н.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 , а також усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,460 га, яка була закріплена за ним (позивачем) та ОСОБА_4 рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради народних депутатів Мостиського району Львівської області №Р-23 від 25.02.1994р. у порядку спільного користування. Отже, викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.
Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову у виді накладення арешту, заборони ОСОБА_2 проводити на спірні земельній ділянці будівельні чи будь-які інші види земельних та демонтажних робіт, позивач зазначив, що існує реальна загроза, що на земельній ділянці буде збудовано незаконні об'єкти, земельну ділянку може бути відчужено іншим особам задля затягування судового розгляду та ускладнення виконання судового рішення.
Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Постановою Верховного Суду від 19.02.2021 (справа №643/12369/19) закріплено правову позицію, відповідно до якої арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном. Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Суд зауважує, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (постанови Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21, Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №504/3408/22 (провадження № 61-18041св23), від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23)).
Враховуючи предмет спору у цій справі, суд приходить до висновку, що накладення арешту як спосіб забезпечення позову буде співмірним для ефективного захисту прав позивача.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі №908/2382/21 вказано, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам».
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Отже, арешт є юридичним обтяженням, яке накладається на майно в результаті судового рішення і призводить до обмежень у правах власника щодо розпорядження та користування ним.
Щодо вимог заяви в частині забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 проводити на земельній ділянці з кадастровим номером 4622410100:01:003:0502 будівельні чи будь-які інші види земельних та демонтажних робіт, то з врахуванням наданих заявником відомостей про проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці, яка передана у власність ОСОБА_2 на підставі рішення Мостиської міської ради Львівської області №57 від 25.09.2024 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 », зокрема, у період після відкриття провадження по даній справі, а також те, що земельна ділянка, є предметом позову у даній справі, суд вважає, що наявні підстави для заборони відповідачці ОСОБА_2 проводити на земельній ділянці будівельні чи будь-які інші види земельних та демонтажних робіт.
Підсумовуючи, враховуючи викладене вище, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин, а також те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, суд вважає, що наявні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову та застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку та заборони ОСОБА_2 проводити на земельній ділянці будівельні чи будь-які інші види земельних та демонтажних робіт.
При цьому, суд вважає за доцільне роз'яснити, що заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт та заборонити ОСОБА_2 проводити будівельні чи будь-які інші види земельних та демонтажних робіт щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4622410100:01:003:0502 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3022151546224, номер інформаційної довідки: 407071259, площа (га): 0.046 власник - ОСОБА_2 ).
Копію ухвали направити для відома заявнику - ОСОБА_1 .
Копію ухвали для негайного виконання направити у Мостиський відділ державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Для забезпечення відповідності виконавчого документа надати наступні відомості:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 6, Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 26307500.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя Ю.В. Кічак