Єдиний унікальний номер 448/1612/25
Провадження № 3/448/870/25
16.10.2025 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., при секретарі судового засідання Романченко І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська матеріали справи, що надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працевлаштованого у ДП «Ен Джі Метал Україна» начальником виробництва,
за ст.124 КУпАП, -
учасники справи:
особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
його захисник - адвокат Цьвок Б.І.
потерпіла ОСОБА_2 ,
її представник - адвокат Борисенко В.В.,
права передбачені ст.ст.268, 269 КУпАП, ст.ст.10, 63 Конституції України особам роз'яснено,
І. Опис обставин, встановлених під час розгляду справи.
ОСОБА_1 17.07.2025 року о 13 год. 40 хв. на 48 км+500м автодороги М-11 «Львів-Шегині», що в с.Берегове Яворівського району Львівської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «BMW Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, створив своїми діями небезпеку для руху, виїхавши на смугу зустрічного руху, здійснюючи обгін на перехресті, допустив зіткнення з автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водійки ОСОБА_2 , яка рухалась в попутному напрямку та здійснювала маневр - поворот ліворуч. Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспорної пригоди обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Констатовано, що такими своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3 «б, д» та п.14.6 «а» ПДР України.
За вказаним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення від 19.08.2025 року серії ЕПР1 № 428028 за ст.124 КУпАП.
ІІ. Позиція учасників справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав частково. Пояснив, що 17.07.2025 року в обідній час він їхав автомобілем в напрямку м.Львів, рухаючись по головній дорозі. На відрізку дороги, що в с.Берегове, у дозволеному місці вирішив здійснити маневр «обгін транспортного засобу», при цьому переконався у безпечності вказаного маневру. Проте, виїхавши на смугу зустрічного руху, побачив перед собою автомобіль марки «Daewoo Lanos», котрий повертав ліворуч, а саме у поворот с.Берегове. Відстань між вказаними транспортними засобами була надто близька, і він здійснив зіткнення із вказаним автомобілем, при цьому застосував екстрене гальмування. Покликався на те, що коли здійснював маневр «обгін», то жодних транспорних засобів, на смузі руху, на яку він виїхав, не було. Вважає, що окрім його вини, також наявна вини іншого учасника дорожньо-транспорної пригоди, а саме водійки ОСОБА_2 , яка як і він порушила ПДР України, що в свою чергу свідчить про вину обидвох учасників автопригоди. Просив суд його суворо не карати.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав доводи, наведені його підзахисним. Просив суд, у випадку визнання його підзахисного винним у інкримінованому йому адміністративному правопорушенні, призначити такому покарання у виді штрафу, у межах санкції ст.124 КУпАП.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 17.07.2025 року, в обідні час рухалась автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 в с.Берегове Яворівського району, і мала намір виконати маневр «поворот ліворуч» на другорядну дорогу, до місця свого проживання. Проїхавши нерегульований пішохідний перехід, здійснила зупинку свого транспортного засобу, оскільки рухався транспортний засіб у зустрічному напрямку. Надалі, пропустивши такий транспортний засіб, почала здійснювати маневр «поворот ліворуч», до місця свого проживання. Практично покинувши смугу зустрічного руху почула сильний удар в задню частину керованого нею автомобіля. Надалі побачила, що з нею зіткнувся автомобіль марки «BMW X5», який на її думку порушив ПДР України, адже здійснював обгін колони транспорних засобів, які знаходились за її транспортним засобом. В результаті дорожньо-транспортної пригоди її автомобіль отримав механічні пошкодження. Зазначила те, що на її думку винуватець ДТП являється саме водій автомобіля марки «BMW X5», тобто громадянин ОСОБА_1 .
Представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Борисенко В.В. зазначив, що працівники поліції вірно кваліфікували дії водія ОСОБА_1 за пунктами 2.3 «б, д» та 14.6 «а» ПДР України. Просять суд не застосовувати суворої міри покарання до винної особи.
ІІІ. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи та джерела права застосовані судом.
Заслухавши думку учасників судового процесу, вивчивши та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення, оскарження судових рішень.
Відповідно до статей 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, відповідно до ст.32 Конвенції питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід'ємною частиною Конвенції, як практика її застосування і тлумачення.
За ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені статтею 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Із врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Об'єктами правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Згідно диспозиції статті 124 КУпАП для того, щоб порушення вважалося завершеним (доведеним до кінця і таким, що підлягає оформленню і покаранню) потрібні факти - особа водій повинна експлуатувати автомобіль (керувати автомобілем, їхати, залишити в стані, через який в подальшому буде порушено правила дорожнього руху) і заподіяння або спричинення збитку.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до загальних положень ПДР, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою слід керуватися стандартом доведення, що передбачає: ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Суд, розглядаючи дану справу, не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто версії осіб, які складали протокол про адміністративне правопорушення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
У відповідності до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.
Як зазначено у статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог частини 2 статті 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Суд зауважує, що в рамках даного провадження суд перевіряє: чи мала місце дорожньо-транспортна подія, чи порушила особа, яка притягується до адміністративної відповідальності правила дорожнього руху, та чи є причинно-наслідковий зв'язок між порушенням правил дорожнього руху та дорожньо-транспортною подією.
При виявленні причинного зв'язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху (тобто й пішохода), що також може виключити відповідальність водія. Крім того, при вирішенні питання про причинний зв'язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №428028 від 19.08.2025 року, водій ОСОБА_1 17.07.2025 року о 13 год. 40 хв. на 48 км+500м автодороги М-11 «Львів-Шегині», що в с.Берегове Яворівського району Львівської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «BMW Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, створив своїми діями небезпеку для руху, виїхавши на смугу зустрічного руху, здійснюючи обгін на перехресті, допустив зіткнення з автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водійки ОСОБА_2 , яка рухалась в попутному напрямку та здійснювала маневр - поворот ліворуч. Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспорної пригоди обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Відповідно до змісту вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, який є предметом дослідження під час даного судового розгляду, посадовою особою, якою порушено провадження у справі про адміністративне правопорушення у вину ОСОБА_1 ставиться порушення ним п.2.3 «б, д» та п.14.6 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху), за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.
Відповідно до п.2.3 «б» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
У відповідності до п.2.3 «д» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Згідно п.14.6 «а» ПДР України обгін заборонено на перехресті.
Суд вважає, що виявлені факти і зафіксовані в протоколі серії ЕПР1 №428028 від 19.08.2025 року відображають об'єкт суспільних відносин в сфері правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку, оскільки об'єктивна сторона таких правопорушень полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, і об'єктивна сторона такого діяння полягає виключно в активних діях в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху.
Місце й факти, зазначені у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи.
Дії працівника поліції в частині правомірності та підставності складання вказаного протоколу про адміністративне правопорушення порушник ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом поряду.
Окрім іншого, у вищевказаному протоколі зазначено про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України, положень ст.268 КУпАП.
Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений, у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначив, що «вину визнає частково».
Крім часткового визнання вини, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, доводиться наявними в матеріалах справи доказами, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №428028 від 19.08.2025 року, з якого відомо, що водій ОСОБА_1 17.07.2025 року о 13 год. 40 хв. на 48 км+500м автодороги М-11 «Львів-Шегині», що в с.Берегове Яворівського району Львівської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «BMW Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, створив своїми діями небезпеку для руху, виїхавши на смугу зустрічного руху, здійснюючи обгін на перехресті, допустив зіткнення з автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водійки ОСОБА_2 , яка рухалась в попутному напрямку та здійснювала маневр - поворот ліворуч. Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспорної пригоди обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень;
- протоколом огляду місця події (дорожньо-транспорної пригоди) від 17.07.2025 року - відрізка а/д М-11 48км+500м «Львів-Шегині», що в с.Берегове Яворівського району Львівської області;
- схемою дорожньо-транспортної пригоди, складеної 17.07.2025 року уповноваженою особою з якої вбачається, що ОСОБА_1 17.07.2025 року о 13 год. 40 хв. на 48 км+500м автодороги М-11 «Львів-Шегині», що в с.Берегове Яворівського району Львівської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «BMW Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, створив своїми діями небезпеку для руху, виїхавши на смугу зустрічного руху, здійснюючи обгін на перехресті, допустив зіткнення з автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водійки ОСОБА_2 , яка рухалась в попутному напрямку та здійснювала маневр - поворот ліворуч;
- фототаблицями з місця дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 17.07.2025 року о 13 год. 40 хв. на 48км+500м автодороги М-11 «Львів-Шегині», що в с.Берегове Яворівського району Львівської області, з яких вбачається, які пошкодження отримали транспортні засоби, котрі були учасниками пригоди;
- письмовими поясненнями водія ОСОБА_1 , в яких останній вину у вчиненні дорожньо-транспорної пригоди, яка мала місце 17.07.2025 року о 13 год. 40 хв. на 48 км+500м автодороги М-11 «Львів-Шегині», що в с.Берегове Яворівського району Львівської області між автомобілем марки «BMW Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням та автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водійки ОСОБА_2 визнає частково.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою, а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів.
Під час дослідження матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, судом в судовому засіданні не встановлено істотних порушень, які б перешкоджали суду розглянути справу та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Будь-яких обґрунтованих доказів, які б спростували обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, стороною захисту надано не було.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що причиною дорожньо-транспортної пригоди є наслідок допущення водієм ОСОБА_1 порушення п.2.3 «б, д» та п.14.6 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.
ЄСПЛ зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21.02.1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02.09.1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17.11.2009 року).
Відповідно до п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У рішенні «Шмауцер проти Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
ІV. Накладення адміністративного стягнення.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст.ст. 34 і 35 КУпАП, - судом не встановлено.
Суддя виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, котрий виключно позитивно характеризується як за місцем проживання так і за місцем праці, має на утриманні двох дітей, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до водія ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, в межах санкції ст.124 КУпАП.
Визначений вид покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На момент розгляду справи не закінчилися строки, передбачені ст.38 КУпАП.
V. Судові витрати.
Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн. (3028 грн. х 0,2).
Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33-35, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного в постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. судового збору.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В.Кічак