про відмову в забезпечені адміністративного позову
17 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4974/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області № 2 від 14.08.2025 до розпорядника бюджетних коштів про повернення до відповідного бюджету використаної ним не за цільовим призначенням суми субвенції.
17.10.2025 р., одночасно із позовом від позивача надійшла заява про забезпечення позову. У поданій заяві позивач просить суд зупинити дію вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області № 2 від 14.08.2025 до розпорядника бюджетних коштів про повернення до відповідного бюджету використаної ним не за цільовим призначенням суми субвенції, а також заборони Управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання зазначеної вимоги, у тому числі прийняття або ініціювання прийняття в установленому порядку рішення про зупинення операцій з бюджетними коштами або призупинення бюджетних асигнувань Відділу освіти Сокирянської міської ради на суму субвенції 779715,35 грн - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи приписи ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали адміністративного позову, суд вважає, що у задоволенні заявленої представником позивача заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За приписами ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 №9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 року №2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач вказує на очевидність протиправності спірної вимоги № 2 від 14.08.2025 р., у зв'язку із чим існує об'єктивна загроза безпідставного зупинення операцій з бюджетними коштами або призупинення бюджетних асигнувань.
Однак суд приходить до висновку, що забезпечення позову у спосіб, який пропонує представник позивача, фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.
Правомірність та оцінка оскаржуваної вимоги підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті про її оскарження та буде надана судом за результатами розгляду справи.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження очевидних ознак протиправності спірної вимоги, а тому суд не вбачає очевидної протиправності рішення відповідача щодо винесення оскаржуваної вимоги.
При цьому, мотиви незгоди позивача зі спірною вимогою будуються виключно на суб'єктивному бачені виявленого Держаудитслужбою порушення. Крім того, заявник не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що Держаудитслужбою вчиняються дії для зупинення операцій з бюджетними коштами або призупинення бюджетних асигнувань Відділу освіти Сокирянської міської ради на суму субвенції 779715,35 гривень. Таким чином, суд вважає зазначені доводи передчасними, а тому забезпечити позов у вказаний спосіб не являється можливим.
Також, суд звертає увагу, що обраний заявником спосіб забезпечення позову - це фактично реалізація відповідачем прав та обов'язків у сфері державного фінансового контролю, які визначені чинним законодавством, а саме п. 6 Порядку повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1163 від 22.12.2010 р., яким визначено, що контролюючий орган у межах своєї компетенції приймає або ініціює прийняття в установленому порядку рішення про зупинення операцій з бюджетними коштами або призупинення бюджетних асигнувань такому розпоряднику бюджетних коштів на суму субвенції, використаної не за цільовим призначенням, на період до виконання вимоги чи до її скасування. Таким чином, суд не може втручатись в діяльність Держаудитслужбою та заборонити відповідачу вчиняти відповідні дії, які покладено на нього чинним законодавством та які не є предметом оскарження у спірних правовідносинах.
Суд зазначає, що забезпечення позову на даній стадії та у той спосіб, який визначений у заяві про забезпечення позову, без дослідження обставин справи та доказів по справі призведе до фактичного вирішення судом спору по суті до постановлення рішення у справі щодо протиправності оскаржуваної вимоги, що суперечить інституту забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі №800/521/17, в якій зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 зазначено, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про “очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, що свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суддя надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.
До заяви про забезпечення позову не було додано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням предмету заявлених позовних вимог в майбутньому, якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Суд наголошує, що правомірність та оцінка оскаржуваних дій суб'єкта владних повноважень підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.
Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи заявника на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, що уже містяться у наданих матеріалах, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та, як наслідок, про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 294, 295, 297 КАС України, -
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення складання.
Суддя Т.М. Брезіна