Справа № 204/2318/25
Провадження № 2/204/2017/25
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА
17 жовтня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі
головуючого судді - Чапала Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Азарян Б.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
фахівця - психолога - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей П'ятихатської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-
ОСОБА_1 звернувся до Чечелівського районного суду м. Дніпра з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей П'ятихатської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01 січня 2009 року він проживав у незареєстрованому шлюбі з відповідачкою - ОСОБА_3 . Від спільного життя у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідний актовий запис №2 та видано свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_1 від 21 січня 2010 року. Спільне життя з відповідачкою не склалося і з 20 вересня 2012 року вона покинула позивача з сином, переїхавши в інше місто (м. Дніпро). З того часу відповідачка втратила інтерес до сімейного життя, вихованням дитини не займалася, матеріально не забезпечувала. З моменту розставання і по цей час мати бачила сина лише один раз. Відповідачка ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами сина, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовку до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною взагалі; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Син не отримав від матері жодного подарунку на день народження, жодної іграшки. Відповідачка покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової (копія розрахунку заборгованості зі сплати аліментів додається), посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно, без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача. У зв'язку з цим, позивач звернувся до органу опіки та піклування з проханням позбавити ОСОБА_3 батьківських прав, на що йому було рекомендовано звернутися до суду та після проведення перевірки надано висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав, а також рішення Виконавчого комітету П?ятихатської міської ради від 20 листопада 2024 року, номер: 308 (копія додається). Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини збоку матері, свідоме нехтування нею своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків. Враховуючи зазначене просив суд позбавити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сину ОСОБА_4 станом на момент подання позовної заяви виповнилось повних 15 років, у зв'язку із чим відповідно до діючого законодавства України він має право самостійно обирати з ким з батьків проживати. Отже, у позовній заяві питання щодо визначення його місця проживання не ставиться.
Ухвалою суду від 04 березня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні позивач позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Відзиву на позовну заяву не подавала.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету П'ятихатської міської ради - Яна Гук надала суду заяву, у якій просила розглянути справу без участі представника органу опіки та піклування. (а.с. 45).
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, заслухавши думку дитини, судом встановлено наступне.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану П'ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області 21 січня 2010 року, народився ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану П'ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області зроблено актовий запис №2. Батьком дитини записаний - ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_3 (а.с. 13).
Згідно витягів з реєстру територіальної громади, а також витягу № 1148 від 06.08.2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано двоє осіб: ОСОБА_1 , дата реєстрації - 12.12.2022 року, та ОСОБА_4 , дата реєстрації - 19.02.2024 року (а.с. 10 - 12).
20 березня 2018 року П'ятихатським районним судом Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, в особі його батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , починаючи з 19 березня 2018 року.
Згідно наданої старшим державним виконавцем Кравченко Є.С. довідки, заборгованість відповідачки - ОСОБА_3 , зі сплати аліментів за вказаним судовим наказом станом на 01 серпня 2024 року складає 241 986, 75 грн. (а.с. 15-16).
Відповідно до довідки від 06 серпня 2024 року № 121, ОСОБА_4 навчається у 8-А класі Ліцею «Генеза» П'ятихатської міської ради Дніпропетровської області (а.с. 23).
Згідно характеристики, виданої вказаним навчальним закладом, ОСОБА_5 навчається в ліцеї з першого класу. Зарекомендував себе як дисциплінований учень. З навчальних предметів встигає на бали достатнього рівня. Має хорошу пам'ять, Виявляє конкретне мислення. Має здібності до вивчення гуманітарних предметів. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Скромний, товариський, стриманий, врівноважений, не піддається чужому впливу. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Користується повагою серед товаришів. Має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Не має шкідливих звичок. Хлопець проживає з батьком. Батько повністю займається вихованням дитини. Приділяє достатньо йому уваги, цікавиться його шкільним життям. Підтримує зв'язок з класним керівником та вчителями-предметниками. Мати проживає окремо, участі у вихованні, сина не бере (а.с. 25).
Відповідно до характеристики, виданої Комунальним навчальним закладом «П?ятихатський Центр професійної, допрофесійної та позашкільної освіти», ОСОБА_1 працює в КНЗ «П?ятихатський Центр професійної, допрофесійної та позашкільної освіти» з 13 грудня 2018 року на посаді: сезонного машиніста (кочегара) котельні - по теперішній час. ОСОБА_1 зарекомендував себе як сумлінний, відповідальний працівник, який вміє організувати робочий процес. Завдання керівництва виконує якісно і в установлений строк. У непередбачених ситуаціях може самостійно прийняти правильне рішення. Має такі важливі для працівника риси як пунктуальність,охайність. У колективі з усіма підтримує доброзичливі відносини і користується повагою у керівництва та членів колективу (а.с. 26).
Згідно Розпорядження голови П'ятихатської районної державної адміністрації від 09 липня 2013 року №250-р-13 «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ухвалено визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , при умові надання можливості матері дитини, ОСОБА_3 , спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні, а також покласти координацію роботи щодо виконання даного розпорядження на службу у справах дітей райдержадміністрації (а.с. 18).
14 листопада 2024 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якому було розглянуто питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , але на комісію мати не з'явилась. На комісії батько повідомив, що неповнолітній син ОСОБА_6 проживає разом з ним, мати дитину не відвідує та не телефонує, аліменти не сплачує. Батько повністю займається вихованням дитини.
Рішенням виконавчого комітету П'ятихатської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області від 20 листопада 2024 року №308 затверджено висновок органу опіки та піклування П'ятихатської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області про доцільність позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якого вбачається, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували та мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до розпорядження голови П?ятихатської районної державної адміністрації від 09 липня 2013 року №250-р-13 «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 », дитина проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Чавіс ОСОБА_6 навчається в ліцеї «Генеза» П?ятихатської міської ради з першого класу, на даний час навчається у 9-А класі. Зарекомендував себе як дисциплінований учень. З навчальних предметів встигає на бали достатнього рівня. Хлопець проживає з батьком. Батько повністю займається вихованням дитини. Приділяє достатньо йому уваги, цікавиться його шкільним життям. Підтримує зв'язок з класним керівником та вчителями-предметниками. Мати проживає окремо, участі у вихованні сина не бере (характеристика з ліцею «Генеза» ПМР). В будинку, де проживає дитина з батьком, санітарно-гігієнічні умови відповідають нормам, обладнано необхідними меблями та побутовою технікою, достатньо речей особистого користування. Для ОСОБА_6 передбачена окрема спальня кімната, місце для навчання, наявні одяг, взуття, особисті речі. В родині створені належні умови для проживання дитини. (акт обстеження умов проживання служби у справах дітей П?ятихатської міської ради від 03 жовтня 2024). За інформацією головного управління національної поліції в Дніпропетровській області Кам?янське управління поліції відділення поліції №7, громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до пошукової підсистеми Національної поліції виявлено інформацію, що гр. ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
З Центральної адміністрації Дніпровської міської ради управління-служба у справах дітей до органу опіки та піклування П'ятихатської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області направлено акт обстеження умов проживання та пояснення гр. ОСОБА_3 , з яких слідує, що родина проживає у двокімнатній квартирі зі своєю мамою та трьома дітьми, квартира загромаджена речами та дитячими іграшками через малу житлову площу, в кімнаті де мешкає мати з дітьми поверхнево наведено лад, облаштовано меблями, комунікації функціонують. Діти сплять разом з матір'ю на одному двоспальному ліжку, не виділений куточок для навчання, діти забезпечені одягом згідно сезону. В поясненні гр. ОСОБА_3 вказала, що зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_7 не спілкується більше 5 років, оскільки батько дитини забороняє, на позбавлення її батьківських прав не погоджується, але зазначила, щоб дане питання розглядалося без її участі. Гр. ОСОБА_1 на засіданні комісії повідомив, що неповнолітній ОСОБА_6 проживає разом із ним, мати дитини не відвідує та не телефонує, аліменти не сплачує. Вказано також, що на засідання комісії ОСОБА_3 не з'явилася.
У висновку зазначено, що факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще, а позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу можливості спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав (Постанова ВС від 29 вересня 2021 року у справі N? 459/341 1/18, провадження № 61-9303св21).
3 огляду на вищевикладене, члени комісії вважають, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що мати за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї дитини, без поважних причин залишивши її без батьківської уваги та турботи. Поведінка матері відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення матері батьківських прав.
Враховуючи вищезазначені обставини, комісія з питань захисту прав дитини при міськвиконкомі вирішила рекомендувати органу опіки та піклування виконавчого комітету П?ятихатської міської ради затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із чим, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Сімейним кодексом України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов?язаної із захистом прав дитини», Орган опіки та піклування виконавчого комітету П?ятихатської міської ради виснував, що вважає за доцільне позбавлення батьківських прав громадянку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19-22).
У судовому засіданні була заслухана думка дитини - ОСОБА_4 , який повідомив, що проживає удвох разом із батьком, матір бачив востаннє дуже давно - коли пішов у перший клас школи. Перед тим вона переїхала у м. Дніпро, але оскільки у м. П'ятихатки в неї залишились батьки, а тому інколи, коли вона приїжджала до батьків, то могла зайти до них із батьком також у гості. Однак це було дуже давно, і майже десять років мати до них не приїжджала. Зазначив, що матір майже не пам'ятає, вона для них з батьком на цей час - чужа людина.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
У відповідності до ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Пунктом 15 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов'язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з'ясування його позиції й обґрунтувань.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Крім того, у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц Верховний Суд зробив такий висновок про те, що «зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини».
Таким чином, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Але попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.
Суд зазначає, що судова практика у цій категорії справ є сталою та застосування положень статті 164 СК України є усталеною, а правові висновки про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 04 червня 2025 року у справі № 753/14498/22.
Доказом, на який позивач посилається як на підставу для задоволення його вимог є висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина сторін визнано доцільним.
Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно із ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Виснуючи про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, орган опіки та піклування виходив із того що мати самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї дитини без поважних причин.
Проте жодних фактичних обставин, які б свідчили про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини, орган опіки і піклування не встановив та не посилався на них у своєму висновку.
Із висновку не є зрозумілим, яким чином позбавлення батьківських прав відповідачки сприятиме захисту інтересів дитини та позитивно впливатиме на її подальше життя.
Отже висновок органу опіки та піклування не містить мотивів прийнятого рішення про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.
Окрім того, у вказаному висновку відсутні відомості, що мати невзмозі виправитися та змінити свою поведінку по відношенню до дитини на краще.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).
Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Такі висновки суду повністю узгоджуються з позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій по справі №631/2406/15-ц.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100). Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18,від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що висновок служби у справах дітей про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, не містить однозначних обставин та обґрунтувань, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, через що суд не може із ним погодитись. З висновку зокрема слідує, що ОСОБА_3 в ході спілкування з представниками органу опіки та піклування вказала, що на позбавлення її батьківських прав вона не погоджується, а також що зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_7 не спілкується, оскільки батько дитини їй це забороняє. Суд фактично був позбавлений можливості перевірити достовірність вказаних тверджень, протягом судового розгляду.
Отже, заслухавши позивача, думку дитини, надавши оцінку доказам, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять достатніх беззаперечних доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_3 щодо ухилення від виконання своїх обов'язків відносно сина, умисного і свідомого нехтування обов'язками матері, у зв'язку з чим суд не знаходить правових підстав для застосування такого крайнього заходу як позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає.
Разом з тим положеннями 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках з урахуванням особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
З огляду на те, що неналежне виконання відповідачкою батьківських обов'язків знайшло часткове підтвердження в ході судового розгляду і з урахуванням обставин цієї справи, в інтересах дитини, беззаперечно є сенс спонукати відповідачку до їх виконання, суд вважає за необхідне попередити її про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов'язків.
У судовому засіданні 08 жовтня 2025 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 17 жовтня 2025 року. У зазначене засідання сторони не з'явились. Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей П'ятихатської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, поклавши на Департамент служб у справах дітей Дніпровської міської ради контроль за виконанням нею батьківських обов'язків, задля чого направити копію даного рішення для виконання.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 17.10.2025.
Суддя