Справа № 420/25532/25
17 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 07.08.2023 року №2761529-2407-1551-UA51100270000073549, №2761524-2407-1551-UA51100270000073549, №2761633-2407-1551-UA51020030000095942, №2761634-2407-1551-UA51020030000095942, №2761635-2407-1551-UA51020030000095942, №2761636-2407-1551-UA51020030000095942, №2761637-2407-1551-UA51020030000095942, №2761650-2407-1551-UA51020030000095942, №2761647-2407-1551-UA51020030000095942, №2761648-2407-1551-UA51020030000095942, №2761646-2407-1551-UA51020030000095942, №2761649-2407-1551-UA51020030000095942, від 05.06.2024 року №0961414-2407-1551-UA51020030000095942, №0961434-2407-1551-UA5102003000005942, №0961435-2407-1551-UA51020030000095942, №0961436-2407-1551-UA51020030000095942, від 18.06.2024 року №1871329-2407-1551-UA51020030000095942, мотивуючи це тим, щоподаткові повідолення -рішення були направлені позивачу після спливу строку встановлено для цього -01 липня, та деякі складені також після 01.07. а саме 07.08.2023 року. Вказує, що 28.02.2022 року він перетнув кордон України, та не міг отримати податкові повідомлення-рішення, відповідач обмежив його право як платника податку звернутися до контролюючого органу для проведення звірки. з розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік, по об'єктах оподаткування, контролюючий орган на усі об'єкти оподаткування, контролюючий орган застосовує за перші 8 місяців пільгу (60 кв. м). Останні чотири місяці звітного періоду контролюючий орган застосовує пільгу 180 кв. м. При цьому сума податку не змінюється. Наприклад за об'єкт нежитлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , контролюючий орган застосовує пільгу за перші 8 місяців у розмірі 60 кв. м., при цьому останні 4 місяці пільга складає 180 кв.м., однак сума податку за весь звітний період становить 1504.00 грн. Позивачу незрозуміло яким чином при застосуванні пільги 60 кв. м. та 180 кв. м. сума податку не змінюється взагалі. У розрахунку за 2022 рік контролюючий орган взагалі не застосовує пільгу. А вже у розрахунку за 2023 рік контролюючий орган знову застосовує пільгу 60 кв. м. При цьому, за 2022 рік сума податку за об'єкт нежитлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 становить 1629.33 грн. (без застосування пільги) а за 2023 рік (при застосуванні пільги 60 кв. м.) сума податку складає 1679.47. Вважає, що контролюючий орган допустив помилку при складанні розрахунків, що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою суду від 05.08.2025 року адміністративний позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 12.08.2024 року відкрито позовне провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав того, що Головним управлінням ДПС в Одеській області було сформовано в автоматичному режимі фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкові повідомлення - рішення на вищезазначені об'єкти нерухомості за 2020 - 2023 податкові періоди, які було направлено платнику, рекомендованими листами з повідомленням про вручення на податкову адресу платника: АДРЕСА_2 . Звертає увагу що адреса надсилання податкових повідомлень - рішень співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві. Положення Податкового кодексу України ним дотримано.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 , перебуває на спрощеній системі оподаткування та має праві на праві власності наступні об'єкти нерухомого майна:
- квартира під реєстраційним номером майна 1812876451101 за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 71,4 кв.м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, власник з 17.04.2019 по 17.09.2021;
- нежитлова будівля під реєстраційним номером майна 2273301551212 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 601,6 кв.м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, власник з 20.01.2021 по 26.05.2023;
- нежитлова будівля під реєстраційним номером майна 2273302251212 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 416,30 кв.м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, власник з 20.01.2021 по 26.05.2023;
- нежитлова будівля під реєстраційним номером майна 2273302551212 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 947,5 кв.м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, власник з 20.01.2021 по 26.05.2023;
- нежитлова будівля під реєстраційним номером майна 2273301051212 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 574,9 кв.м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, власник з 20.01.2021 по 26.05.2023;
- нежитлова будівля під реєстраційним номером майна 2273300451212 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 154,30 кв.м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, власник з 20.01.2021 по 26.05.2023.
На виконання положень Податкового кодексу України відповідачем на ім'я позивача винесені податкові повідомлення -рішення:
по заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості:
№2761529-2407-1551-UА51100270000073549 від 07.08.2023 року в загальній сумі 53,84 грн.;
№2761524-2407-1551-UА51100270000073549 від 07.08.2023 року в загальній сумі 45,60 грн.;
по заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості:
№2761633-2407-1551-UА51020030000095942 від 07.08.2023 року в загальній сумі 5014,75 грн.;
№2761634-2407-1551-UА51020030000095942 від 07.08.2023 року в загальній сумі 30793,75 грн.;
№2761635-2407-1551- UА51020030000095942 від 07.08.2023 року в загальній сумі 19552,00 грн.;
№2761636-2407-1551- UА51020030000095942 від 07.08.2023 року в загальній сумі 13529,75 грн.;
№2761637-2407-1551- UА51020030000095942 від 07.08.2023 року в загальній сумі 18684,25 грн.;
№2761650-2407-1551-UА51020030000095942 від 07.08.2023 року в загальній сумі 18048,00 грн.;
№2761647-2407-1551- UА51020030000095942 від 07.08.2023 року в загальній сумі 17247,00 грн.;
№2761648-2407-1551-UА51020030000095942 від 07.08.2023 року в загальній сумі 12489,00 грн.;
№2761646-2407-1551- UА51020030000095942 від 07.08.2023 року в загальній сумі 4629,00 грн.;
№2761649-2407-1551-UА51020030000095942 від 07.08.2023 року в загальній сумі 28425,00 грн.;
№0961414-2407-1551- UА51020030000095942 від 05.06.2024 року в загальній сумі 1723,02 грн.;
№0961434-2407-1551- UА5102003000005942 від 05.06.2024 року в загальній сумі 6717,87 грн.;
№0961435-2407-1551- UА51020030000095942 від 05.06.2024 року в загальній сумі 4648,68 грн.;
№0961436-2407-1551- UА51020030000095942 від 05.06.2024 року в загальній сумі 10580,42 грн.;
№1871329-2407-1551- UА51020030000095942 від 18.06.2024 року в загальній сумі 6419,72 грн.».
Вищевказані податкові повідомлення -рішення були направлені відповідачем на податкову адресу позивача засобами поштового зв'язку Укрпошта з рекомендованими повідомленнями: №0600969832450 07.10.2024 року та повернуті з відміткою у Довідці про причини повернення -за закінченням терміну зберігання; №0600050581609 04.10.2023 року та повернуті з відміткою у Довідці про причини повернення -за закінченням терміну зберігання.
З вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився та звернувся до суду з позовом.
Джерела права та висновки суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 42.1 ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Пункт 42.2 ст.42 ПК України передбачає, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п.42.4 ст.42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закон України «Про електронні довірчі послуги".
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закон України «Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
При цьому п.42.5 ст.42 ПК України визначає, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
Згідно із пунктом 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України, платник податків фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно із п. 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація, в тому числі про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Таким чином, платник податків у разі зміни податкової адреси зобов'язаний подати відповідному контролюючому органу заяву для реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків або заяву про внесення змін до Державного реєстру, в тому числі щодо місця проживання. Натомість, докази того, що платник податків у встановленому порядку повідомив контролюючий орган про зміну місця проживання відсутні.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції на час винесення податкових повідомлень-рішень) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 826/11455/15, невиконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання(від 21 червня 2023 року справа № 160/13606/20 та інш.)
Доказів інформування позивачем контролюючий орган про зміну своїх персональних в зв'язку із виїздом за кордон України 28.02. 2022 року суду не представлено.
Таким чином суд доходить висновку, що відповідач не допустив порушень щодо направлення податкових повідомлень -рішень на податкову адресу позивача при його відсутності на території України.
При цьому суд враховує, що порушення порядку направлення податкових повідомлень-рішень не впливає на їх дійсність.
Згідно п.п. 266.3.2. п.266.3 ст.266 ПКУкраїни база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п.п. 266.4.1. п.266.4 ст.266 ПКУкраїни база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
266.4.1. База оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Позивач у позові зазначає, що у розрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік, по об'єктах оподаткування, контролюючий орган на усі об'єкти оподаткування, контролюючий орган застосовує за перші 8 місяців пільгу (60 кв. м). Останні чотири місяці звітного періоду контролюючий орган застосовує пільгу 180 кв. м. При цьому сума податку не змінюється.
Судом не встановлено, та матеріали справи не містять доказів того, що позивач мав права на врахування пільги встановленої п.п266.4.1 ПКУ, так як вона розповсюджується тільки на об'єкти житлової нерухомості, тоді як податкові повідомлення -рішення в яких є ці дані містяться винесені щодо об'єктів нежитлової нерухомості, а тому відповідачем правомірно не враховано при визначені суми податку по об'єктам нежитлової нерухомості «пільгові» 60 та 180кв.м.
При цьому помилкове зазначення відповідачем у графі «Пільга у вигляді зменшення бази оподаткування» в Розрахунку податку за 2021 рік квадратних метрів 60 та 180 кв.м. без їх застосування не призводить до порушення прав позивача, так як сума податку розрахована вірно.
Відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПКУ податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Позивач у позові вказує, що відповідач частину оскаржуваних податкових повідомлень-рішень склав та направив після 01 липня року за який вони визначені а саме 07.08.2023 року.
Проте суд зазначає, що Податковим кодексом України не встановлена заборона контролюючому органі направляти податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 після 01 липня поточного року, а тому суд відхиляє, аргумент позивача для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень складення їх після 01 липня поточного року.
При цьому суд враховує постанову Верховного суду від 03 квітня 2018 року по справі №810/5546/15 у якій верховний суд погодився з судами першої та другої інстанції що недотримання строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення.
Також суд враховує правову позицію зазначену Верховним судом у постанові по справі № 826/10888/18 від 18 січня 2023 року, що саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.
Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення .
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.
Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Водночас судом під час розгляду справи не встановлено таких процедурних порушень з боку відповідача під час прийняття оскаржуваних рішень, які вплинули на правильність їх прийняття.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність порушень з боку відповідача при складанні податкових-повідомлень- рішеннь.
Щодо розподілу судових витрат, то враховуючи те, що суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 )
Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, буд.5) код ЄДРПОУ ВП 44069166.
Суддя Е.А.Іванов
.