Справа № 420/20078/25
17 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна торгова компанія" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна торгова компанія" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100214/2 від 24.05.2025; визнання протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/001542 від 24.05.2025.
Ухвалою суду від 07.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог позивач у позовній заяві вказав, що не погоджується із прийняттям оскаржуваних рішень Львівської митниці і просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Як вказав позивач, документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару шляхом її коригування в бік збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
22.07.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач вказав, витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов'язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об'єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, як вказав відповідач, позивач не надав всіх витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
ч.1 ст.54 МКУ визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
ч.2 ст.53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Судом встановлено, що 01.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна торгова компанія" та QINGDAO CHOHO CHAIN TRANSMISSION CO., LTD укладено контракт №S-QINGDAO 24, згідно п.1.1. якого предмет цього контракту складає продаж ланцюгів для мотоциклів, що виготовляються на заводах QINGDAO CHOHO CHAIN TRANSMISSION CO., LTD. Китай, у кількості та за ціною, зазначеною у рахунках фактурах, що додаються до відвантаження, відповідно до цього контракту.
З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом було подано митну декларацію від 24.05.2025 №25UA209230048421U0.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) від 24.05.2025 №25UA209230048421U0 позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.
Львівською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100214/2 від 24.05.2025.
Так, було встановленні наступні розбіжності по митній декларації:
- умови поставки згідно інвойсу CFR (Cost and Freight (... named port of destination)) Вартість і фрахт (... назва порту призначення) Термін означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Ціна CFR (CFR price) означає, що контрактна (фактурна вартість ) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону, до розрахунку митної вартості декларантом не враховано витрати понесені покупцем на страхування вантажу при переміщенні товару морським видом транспорту а також витрати на митні формальності у порту призначення;
- відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 11.11.2024 №СНА241111 митним органом встановлено, Покупець може здійснювати передоплату у любому розмірі вартості товару на момент його поставки. На час проведення митного оформлення декларантом не надано банківський платіжний документ який свідчить про факт оплати товару що ввозиться, відповідним чином це суперечить вимогам інвойсу а також не дає змоги митному органу впевнитись у повноті нарахування фактурної вартості товару;
- відповідно до вимог п. 2.1 договору на перевезення вантажів від 21.09.2020 №А01112020 митним органом встановлено, що конкретні умови перевезення обумовлюються у Заявці на перевезення, умови якого повинні бути обов'язково погоджені Сторонами цього договору та складають в результаті цього його невід'ємну частину. Проте даний документ (Заявку) декларантом не надано митному органу, що не відповідає умовам даного договору та не дає змоги митному органу перевірити повноту нарахування витрат на перевезення;
- відповідно до вимог п. 3.1 договору на перевезення вантажів від 21.09.2020 №А01112020 митним органом встановлено, що вартість послуг узгоджуються сторонами за кожне замовлення окремо та вказується у рахунках - фактурах. Проте даний (рахунок) декларантом не надано митному органу, що не відповідає умовам даного договору та не дає змоги митному органу перевірити повноту нарахування витрат на перевезення;
- у графі «країна торгівлі» митної декларації країни відправлення від 17.03.2025 № 422720250000269134 наведено коносамент за номером SVN (Словенія). Що не узгоджується з вимогами даної зовнішньоекономічної угоди.
Також, Львівською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/001542 від 24.05.2025.
Згідно з ч.4 ст.54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається з оскаржуваного рішення Львівською митницею встановлено, що надані декларантом документи містять вищевказані розбіжності.
Разом з тим, як встановлено судом, 01.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна торгова компанія" та QINGDAO CHOHO CHAIN TRANSMISSION CO., LTD укладено контракт №S-QINGDAO 24, згідно п.1.1. якого предмет цього контракту складає продаж ланцюгів для мотоциклів, що виготовляються на заводах QINGDAO CHOHO CHAIN TRANSMISSION CO., LTD. Китай, у кількості та за ціною, зазначеною у рахунках фактурах, що додаються до відвантаження, відповідно до цього контракту.
Згідно з правилами А.3 Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, за умовами перевезення CFR, Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу. Також, у продавця не має зобов'язань щодо страхування товару.
Згідно з правилами А.6 Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, за умовами перевезення CFR Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести усі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4; - сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна і будь-які платежі за розвантаження товару в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення; - сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну, у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.
Згідно з правилом Б.3 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, у покупця відсутні зобов'язання щодо перевезення та страхування товару.
Тобто, за умовами поставки CFR (Інкотермс) у сторін відсутній обов'язок щодо страхування товару, а обов'язок щодо укладання договорів та оплати вартості перевезення товару лежить на продавцеві, тому вартість перевезенні, що вказана у інвойсі є остаточною, такою що включає витрати на навантаження та розвантаження товару, а тому вимога надати документи щодо страхування товару та документи, що підтверджують вартість навантаження/розвантаження товару, витрати на митні формальності, є безпідставними.
Щодо посилання позивача на те, що на час проведення митного оформлення декларантом не надано банківський платіжний документ який свідчить про факт оплати товару що ввозиться, відповідним чином це суперечить вимогам інвойсу а також не дає змоги митному органу впевнитись у повноті нарахування фактурної вартості товару, судом встановлено наступне.
Пунктом 8.1 контракту встановлено, що передоплата за товар здійснюється у розмірі від 30 до 100% вартості товару по інвойсу. Оплата за товар за фактом здійснюється не пізніше ніж за 180 календарних днів з моменту оформлення митної декларації на території України.
В свою чергу, фактичне здійснення ТОВ "Південна торгова компанія" платежів в іноземній валюті на користь компанії QINGDAO СНОНО CHAIN TRANSMISSION CO., LTD, Китай (Продавця) відповідно до банківських платіжних документів (платіжні інструкції в іноземній валюті № 155 від 20.11.2024, № 179 від 11.03.2025, Т 180 від 13.03.2025, SWIFT-повідомлення б/н від 21.11.2024, б/н від 12.03.2025, б/н від 3.03.2025) повністю відповідають умовам оплати за товари, які наведені контракті та інвойсі (invoice) № СНА241111 від 11.11.2024.
Більш того, у постанові від 17.04.2018 року по справі №815/329/17 Верховний Суд зробив висновок, що навіть відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Щодо посилання митного органу на те, що відповідно до вимог п. 3.1 договору на перевезення вантажів від 21.09.2020 № А01112020 митним органом встановлено, що вартість послуг узгоджуються сторонами за кожне замовлення окремо та вказується у рахунках - фактурах, проте даний (рахунок) декларантом не надано митному органу, що не відповідає умовам даного договору та не дає змоги митному органу перевірити повноту нарахування витрат на перевезення, суд враховує наступне.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18) зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
В свою чергу, позивачем було надано та безпідставно не враховано відповідачем, довідка ТОВ «Академія міжнародних транспортних перевезень» про транспортні витрати від 23.05.2025.
Щодо посилання митного органу на те, що у графі «країна торгівлі» митної декларації країни відправлення від 17.03.2025 № 422720250000269134 наведено коносамент за номером SVN (Словенія), що не узгоджується з вимогами даної зовнішньоекономічної угоди, суд наголошує, що декларант не несе відповідальності за правильність заповнення митної декларації країни відправлення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Разом з тим, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п..п.2,4 ч.2 ст.55 МКУ.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, підставою для коригування митної вартості товару слугувала інформація з електронної бази даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС. При цьому, відповідач посилається в рішенні на іншу МД не зазначаючи особливостей щодо товару, виробника, умов поставки.
Оцінюючи вказані рішення відповідача, суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх правових висновках на тому, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є достатньою підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд також неодноразово зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також, одночасно слід врахувати й те, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.02.2020р. справа №260/718/19; 27.04.2020р. справа №140/804/19).
В постанові від 30.04.2020 по справі №820/231/16 Верховний Суд, зокрема також вказує на й те, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100214/2 від 24.05.2025 та картки відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/001542 від 24.05.2025.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Львівської митниці сплаченого позивачем судового збору у розмірі 7871,19 грн, з урахуванням ціни позову.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна торгова компанія" - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100214/2 від 24.05.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/001542 від 24.05.2025.
Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, м.Львів, вул. Костюшка Т, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна торгова компанія" (код ЄДРПОУ 32145772, м.Одеса, вул. Грушевського Михайла 40) судовий збір у розмірі 7871,19 грн (сім тисяч вісімсот сімдесят одна гривня дев'ятнадцять копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра