Справа № 420/25904/25
17 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Розумовська,37, м.Одеса, 65091) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за результатом якого позивач просить:
визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання - потиправними та скасувати повідомлення від 23.07.2025 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, винесене старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С. у ВП №78686663;
зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийняти до примусового виконання виконавчий лист виданий Одеським окружним адміністративним судом по справі №420/31951/24 від 27.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса)) Пхіденком Олександром Сергійовичем протиправно повернуто виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, складене в межах виконавчого провадження №78686663.
05 серпня 2025 року була винесена ухвала про залишення адміністративного позову без руху та надання строку для усунення недоліків.
14 серпня 2025 року позивачем були усунені недоліки по справі.
Ухвалою суду від 20 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Однак, у встановлений судом строку та на даний час, відзиву на позовну заяву від відповідача не надійшло, що в силу приписів КАС України не є перешкоду для розгляду справи.
Як визначено ч. 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що 27.05.2025 Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/31915/24 було видано виконавчий лист про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , що враховується для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 призначеної на неповнолітню дочку ОСОБА_3 з 01.02.2023.
Зазначений виконавчий лист 19.07.2025 листом №7907100069270 був направлений до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
23.07.2025 до Електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» надійшло повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, складене в межах виконавчого провадження №78686663 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса)) Пхіденком Олександром Сергійовичем.
Виконавчий лист повернуто на підстави положень пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
В обґрунтування такого рішення державний виконавець зазначає, що відповідно до положень ч. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі, зокрема, рішення, за якими боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.
ІНФОРМАЦІЯ_2 за своєю організаційно-правовою формою є державною організацією (установою, закладом), тобто не є територіальним органом центральних органів виконавчої влади, його структурним підрозділом, чи іншим територіальним підрозділом органів державної влади. та рекомендує звернутись до районного відділу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника.
Позивач також повідомив, що 23.06.2025 ним було отримане аналогічне повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання (ВП 78410326), яке складене головним державним виконавцем Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Біликом Р.В відповідно до якого підставою для повернення без прийняття до виконання також слугувало звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження не за підвідомчістю, та зазначено, що виконавчий документ належить до підвідомчості ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса).
Вважаю дії старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) Пхіденка О.С протиправними позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:
ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За правилами частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до вимог частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У пункті 6 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
Боржником у виконавчому провадженні, у відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону №1404-VIII, є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Суд зазначає, що боржником за виконавчим документом є ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Підставою для винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідач зазначив пункт 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Суд зазначає, що статтею 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII від 02.06.2016 (далі Закон № 1403-VIII) визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Відповідно до ст.6 Закон № 1403-VIII систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України та органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, якою визначено окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню (далі Інструкція №512/5).
Пунктом 3 Розділу І Інструкції визначено, що органами державної виконавчої служби є:
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);
- відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;
- відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).
Відповідно до п.4 Розділу І Інструкції Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:
- боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;
- сума зобов'язання становить від двадцяти п'яти до п'ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
У пункті 6 Розділу І Інструкції зазначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.4 Розділу ІІІ Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
З аналізу наведений положень вбачається, що ними визначена підвідомчість передання на виконання виконавчих документів.
Згідно пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки координується та спрямовується Міноборони.
Безпосереднє керівництво територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і контроль за їх діяльністю здійснюють відповідні оперативні командування, а загальне - ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке узгоджує основні питання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з відповідними структурними підрозділами Генерального штабу Збройних Сил та Міноборони.
Відповідно до приписів Положення про Міністерство оборони, затвердженого затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (із змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №730) Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
Створення структурних підрозділів Міноборони регулюється, зокрема, Типовим положення про орган військового управління, військову частину, заклад, установу, безпосередньо підпорядковані Міністерству оборони України, яке затверджене Наказом Міністра оборони від 15.04.2019 №117, та яке визначає структуру положення про структурний підрозділ, основні завдання і функції, порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами, повноваження керівника структурного підрозділу та повноваження, якщо структурний підрозділ має в підпорядкуванні військові частини, установи, організації та заклади (далі - підпорядкований підрозділ).
В системному аналізі зазначених норм чинного законодавства, слід дійти до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 як орган військового управління, який підпорядковується оперативному командуванню Командування Сухопутних військ є структурним підрозділом Міністерства оборони України - центрального органу виконавчої влади.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішенням іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною та гарантує право кожного на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Це право було б ілюзорним, коли остаточне судове рішення, яке набрало законної сили, не виконувалось на шкоду одній із сторін.
Судовий контроль за виконанням судових рішень є заключним етапом у процесі реалізації права особи на суд, яке є захищеним в результаті швидкого і повного виконання остаточного судового рішення.
Повернення виконавчого документа без виконання з формальних підстав, - у зв'язку із пред'явленням виконавчого документу не за місцем виконання / не за підвідомчістю, становить втручання у право заявника на судовий розгляд, оскільки перешкоджає швидкому виконанню судового рішення. Вказане може вплинути на розумність строків реалізації права стягувача на справедливий суд, оскільки право на суд є захищеним лише у разі виконання судового рішення у порядку, передбаченому законом.
Внаслідок повернення виконавчого документа без прийняття до виконання створюється ситуація, коли стягувач на заключному етапі захисту своїх цивільних прав, під час примусового виконання остаточного судового рішення змушений вживати додаткових зусиль для поновлення порушених прав.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Відповідачем не надано до суду відзиву, а отже і пояснень з приводу правомірності оскаржуваного рішення не надано.
Оскільки судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 як орган військового управління, який підпорядковується оперативному командуванню Командування Сухопутних військ є структурним підрозділом Міністерства оборони України - центрального органу виконавчої влади відповідачем протиправно прийнято повідомлення від 23.07.2025 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірності прийняття вказаних повідомлень та повернення виконавчих листі без прийняття до виконання ні із підстав їх подання до неналежного органу, ні з будь-яких інших підстав.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Розумовська,37, м.Одеса, 65091) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання - протиправними та скасувати повідомлення від 23.07.2025 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, винесене старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С. у ВП №78686663.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Разумовська, 37, код ЄДРПОУ 43315529) прийняти до примусового виконання виконавчий лист виданий Одеським окружним адміністративним судом по справі №420/31951/24 від 27.05.2025 поданий ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Разумовська, 37, код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи..
Суддя К.С. Єфіменко