Справа № 420/18138/25
17 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000030/2 від 28.05.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000069 від 28.05.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в ході здійснення господарської діяльності між ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ» (Покупець) та ENERGY EG СО (Продавець) укладено Контракт №05/12 від 05.12.2024 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити харчову сіль згідно рахунків.
Відповідно до умов Контракту, ціна товару визначається в попередньому рахунку (п. 3.1.). Остаточна вартість партії поставленого товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку (п. 3.2.). У вартість товару входить вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах (п. 3.3.). Валютою Контракту є долар США (п. 3.4.). Вартість упаковки, маркування та робіт, пов'язаних із пакуванням, включена у вартість товару (п.5.4.).
Згідно п. 4.1. Контракту товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах). Всі податки та мита на відправку товару в країні походження сплачуються продавцем (п. 7.1.).
На виконання вищевказаного Контракту позивач придбав у продавця товар вартістю 127050,00 доларів США.
З метою митного оформлення вказаного товару позивачем 27.05.2025 року подано до Одеської митниці митну декларацію №25UA500090006147UO, а також, на виконання вимог ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, надано документи, що підтверджують митну вартість товарів та обраний перший (основний) метод її визначення.
За результатами митного оформлення ЕМД відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000069 від 28.05.2025 року та рішення про коригування митної вартості №UA500090/2025/000030/2 від 28.05.2025 року.
Позивач не згодний з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000069 від 28.05.2025 року та рішенням про коригування митної вартості №UA500090/2025/000030/2 від 28.05.2025 року, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 16.06.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA500090006147U0 від 27.05.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000030/2 від 28.05.2025, а саме:
1) у поданому коносаменті від 19.05.2024 № 1 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party dated 06/05/2025». Проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CІF Чорноморськ (Україна);
2) до митного оформлення надана копія митної декларації країни відправлення (Єгипет) без перекладу на українську мову або іншу іноземну мову міжнародного спілкування;
3) вартість за товар в декларації країни відправлення від 11.05.2025 № 1358- 1-653-2025 не відповідає заявленій вартості в інвойсі від 19.05.2025 №EN05- 2025;
4) Згідно з правилами Інкотермс 2010 умови поставки CIF означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Крім того, на продавця покладається обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товарів під час перевезення. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак до митного оформлення декларантом такі документи не надано.
Відповідач зазначає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500090/2025/000069 від 28.05.2025 року та рішення про коригування митної вартості №UA500090/2025/000030/2 від 28.05.2025 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ».
Ухвалою від 07.07.2025 року у задоволенні заяви Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін відмовлено.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
В ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності між ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ» (Покупець) та ENERGY EG СО (Продавець) укладено Контракт №05/12 від 05.12.2024 року (надалі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити харчову сіль згідно рахунків.
Відповідно до умов Контракту, ціна товару визначається в попередньому рахунку (п. 3.1.). Остаточна вартість партії поставленого товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку (п. 3.2.). У вартість товару входить вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах (п. 3.3.). Валютою Контракту є долар США (п. 3.4.). Вартість упаковки, маркування та робіт, пов'язаних із пакуванням включена у вартість товару (п.5.4.).
Згідно п. 4.1. Контракту товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах). Всі податки та мита на відправку товару в країні походження сплачуються продавцем (п. 7.1.).
На виконання вищевказаного Контракту позивач придбав у продавця товар вартістю 127050,00 доларів США.
З метою митного оформлення вказаного товару позивачем 27.05.2025 року подано до Одеської митниці митну декларацію №25UA500090006147UO, а також, на виконання вимог ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, надано документи, що підтверджують митну вартість товарів та обраний перший (основний) метод її визначення.
Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №05/12 від 05.12.2024;
- рахунок-проформу (Proforma Invoice) №INV-2025-2001 від 20.01.2025;
- рахунок (Commercial Invoice) №EN05-2025 від 19.05.2025;
- платіжну інструкцію про оплату товару №280 від 31.01.2025;
- платіжну інструкцію про оплату товару №291 від 11.03.2025;
- платіжну інструкцію про оплату товару №306 від 28.04.2025;
- платіжну інструкцію про оплату товару №320 від 26.05.2025;
- експортну декларацію країни відправлення №1358-1-653-2025 від 11.05.2025.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
28.05.2025 року Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000069 та рішення про коригування митної вартості №UA500090/2025/000030/2.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000030/2 від 28.05.2025 року зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності. Надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:
1) У поданому коносаменті від 19.05.2024 № 1 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party dated 06/05/2025». Проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CІF Чорноморськ (Україна);
2) до митного оформлення надана копія митної декларації країни відправлення (Єгипет) без перекладу на українську мову або іншу іноземну мову міжнародного спілкування;
3) вартість за товар в декларації країни відправлення від 11.05.2025 № 1358- 1-653-2025 не відповідає заявленій вартості в інвойсі від 19.05.2025 №EN05- 2025;
4) Згідно з правилами Інкотермс 2010 умови поставки CIF означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Крім того, на продавця покладається обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товарів під час перевезення. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак до митного оформлення декларантом такі документи не надано.
Враховуючи спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контрою щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: -виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми - виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
Одеська митниця, приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на підставі баз даних АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшою ніж заявлено декларантом.
Позивачу, як декларанту, роз'яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням, останній має право на його оскарження, а також право на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Позивач, вважаючи протиправними вказані рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000030/2 від 28.05.2025 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.
Жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність - це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.
В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.
Щодо тверджень відповідача про коригування митної вартості товарів у зв'язку з відсутністю у поданому коносаменті від 19.05.2024 № 1 умов оплати фрахту в наслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Відповідач зазначає, що коносаменті в якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party dated 06/05/2025». Проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався.
На умовах CIF, витрати, пов'язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.
Пунктом 6.3. контракту визначено документи, які мають бути надані покупцю з вантажем, а саме:
- З примірники коносаменту,
- 1 примірник попереднього рахунку,
- З примірники рахунку,
- З примірника пакувального листа,
- 1 примірник сертифікату походження товару,
- 1 примірник експортної митної декларації.
Серед переліку відсутній такий документ, як Charter-Party (договір фрахтування), оскільки відповідальність за організацію перевезення та оплату фрахту покладається на продавця, надання цього документу не вимагається.
У документах, надання яких передбачено контрактом, та на підставі яких розраховувалась митна вартість, зокрема рахунку-проформі .№INV-2025-2001 від 20.01.2025, комерційному рахунку (Commercial Invoice) №ЈN05-2025 від 19.05.2025, вказана ціна товару з урахуванням умов поставки CIF/Чорноморськ.
Сторони узгодивши поставку на умовах CIF, тим самим передбачили, що покупець не зобов'язаний самостійно страхувати вантаж або нести витрати на його транспортування.
Таким чином, надання договору фрахтування (Charter-Party) покупцю для митного оформлення не є необхідним.
Щодо тверджень відповідача про коригування митної вартості товарів у зв'язку з відсутністю перекладу митної декларації країни відправлення (Єгипет) на українську мову або іншу іноземну мову міжнародного спілкування, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
51 Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН, до якої входить Україна, передбачено, що «арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів».
За таких обставин, зауваження митного органу про ненадання перекладу митної декларації є безпідставними, оскільки наданий декларантом документ складений мовою міжнародного спілкування.
Крім того, відповідно до посвідчувального напису нотаріуса на перекладі експортної митної декларації, переклад документу було посвідчено 26.05.2025 року, що передує даті розмитнення.
Щодо тверджень відповідача щодо невідповідності вартості товару в декларації країни відправлення від 11.05.2025 № 1358- 1-653-2025 заявленій вартості в інвойсі від 19.05.2025 №EN05- 2025, суд зазначає наступне.
Митна вартість базується на комерційних документах і не залежить від інших відомостей. Надані відповідачу комерційні документи дозволяють провести однозначну ідентифікацію товару і розбіжностей не містить.
Щодо відсутності документів, що підтверджують страхування вантажу, відповідно до умов поставки CIF, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.1. контракту, товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно з Інкотермс-2010 (конкретні умови вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах).
Відповідно до рахунку-проформи №INV-2025-2001 від 20.01.2025 та комерційного рахунку (Commercial Invoice) №EN05-2025 від 19.05.2025 поставка здійснювалась на умовах CIF.
Згідно Інкотермс-2010, поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.З, Б.З умов поставки CIF за Інкотермс 2010).
Отже, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (у тому числі перевезення та страхування), відтак для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.
Поряд з цим, відповідно до пункту 6.3. Контракту, передбачено умови передачі товару, а саме: визначено перелік товаросупровідних документів, серед яких: 3 примірники коносаменту, 1 примірник попереднього рахунку, 3 примірники рахунку, 3 примірника пакувального листа, 1 примірник сертифікату походження товару, 1 примірник експортної митної декларації.
Відтак, умовами Контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу, оскільки обов'язок укладення договору страхування та покриття відповідних витрат покладається на продавця, а покупець не має обов'язку вимагати чи отримувати такі документи.
Відповідно до положень статті 53 МК України страхові документи надаються до митного оформлення лише у разі, якщо страхування здійснювалось покупцем.
Отже, суд не погоджується з твердженнями відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування та перевезення, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України.
В свою чергу, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.
Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. у справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.
Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000069 від 28.05.2025 року та рішення про коригування митної вартості №UA500090/2025/000030/2 від 28.05.2025 року.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов'язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Таким чином, 1,5% ціни позову (різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні - 1365489,65 грн) становить 20482,34 грн,
Позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір в розмірі 23510,34 грн.
Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 20482,34 грн.
Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн., він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ» (вул. Французький бульвар, 22, корпус 3, приміщення 8Н, м. Одеса, 65015, Код ЄДРПОУ 36344509) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000030/2 від 28.05.2025 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500090/2025/000069 від 28.05.2025 року.
Стягнути з Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ» (вул. Французький бульвар, 22, корпус 3, приміщення 8Н, м. Одеса, 65015, Код ЄДРПОУ 36344509) витрати зі сплати судового збору в розмірі 20482,34 грн. (двадцять тисяч чотириста вісімдесят дві гривні, тридцять чотири копійки).
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.