16 жовтня 2025 р. № 400/2371/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2
провизнання протиправним рішення, викладене в листі від 06.01.2025 року № 99; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту- Відповідач ) з вимогами про:
- визнання протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 викладене у листі від 06.01.2025 за № 99 щодо відмови у виключені з військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язання вжити заходів щодо виключення з військового обліку.
Позовні вимоги Позивач обґрунтував тим, що він є членом Євангельської Пресвітеріанської Церкви м. Миколаїв з 2004 року, що Позивач має релігійні переконання, а саме: неможливість тримати зброю в руках на підставах, на яких це роблять військовослужбовці Збройних Сил України (наприклад, на підставах беззастережності виконання наказів командирів (начальників), чого вимагає затверджений Законом про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, особливо в поєднанні з вимогами пункту 5 статті 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, та ін.) та складати присягу, які унеможливлюють виконання Позивачем військового та мобілізаційного обов'язку та робить його непридатним до військової служби через релігійні переконання. Право на звільнення від виконання військового обов'язку, особам, яким це суперечить релігійним переконанням громадянина, гарантовано ст.35 Конституції України. Позивач звернувся до Відповідача з відповідною заявою про надання йому відстрочки, але отримав повідомлення про відмову.
18.03.2025 р. Відповідач подав Відзив на позовну заяву, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до вимого ч. 4 ст.35 Конституції України: «ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.». За змістом ч. 1 ст. 1 Закону №1975-ХІІ альтернативна служба запроваджується замість проходження строкової військової служби на яку призивають громадян зазначених у ст. 15 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ), віком 18-25 років. Можливості заміни в означений спосіб військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Закон № 2232-ХІІ не передбачає.
Справу розглянуто судом в порядку письмового провадження.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, судом встановлено:
ОСОБА_1 , є членом Євангельської Пресвітеріанської Церкви м. Миколаїв з 2004 року, шо підтверджується довідкою від12.02.2025, реєстраційний № 02-2025.
30.12.2024 Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про звільнення від мобілізації та виключення з військового обліку через непридатність до військової служби по причині релігійних переконань.
Листом від 06.01.2025 р. № 99 Відповідач повідомив про відсутність жодних правових підстав звільнити ОСОБА_1 від мобілізації та виключити з військового обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан в Україні триває й наразі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» № 2232-ХІІІ Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відв иконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з ч.5 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Цей Порядок визначає: зокрема
-процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
У цьому Порядку у розділі «Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення» чітко передбачено алгоритм дій районного ТЦК:
56. Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
59. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
60. Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
Відповідно до статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.
Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Позивач, посилаючись на те, що він є членом Релігійної організації та за своїм релігійним переконанням не може використовувати зброю проти інших людей, що унеможливлює виконання військового обов'язку та є підставою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 та ст.35 Конституції України.
Пунктом 24 ч.1 ст.23 Закону № 35431 передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Отже , п.24 містить бланкетну норму до інших законів.
Позивач посилається, як на підставу для задоволення позову на ч.4 ст.35 Конституції України, якою передбачено, що у разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Відповідно до ст.ст.1,2 Закону України « Про альтернативну(невійськову) службу» альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.
Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.
Отже, альтернативною службою може бути замінена тільки строкова військова служба.
14.04.2024 Законом №3633, який набрав чинності 18.05.2024 були внесені зміни до ст.15 ЗУ 2232 та строкова військова служба була замінена на базову військову службу.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 2232 для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку.
Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.
З 24.02.2022 в Україні триває воєнний стан та загальна мобілізація. Позивача 1982 року народження призивають не для проходження базової військової служби, яку проходять чоловіки з 18 до 25 років та яка може бути замінена на альтернативну службу, а призивають за мобілізацією під час воєнного стану.
Згідно з положеннями ст. 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Отже, стаття 35 Конституції України не входить до цього переліку.
13 червня 2024 року, при розгляді справи №601/2491/22, Верховний Суд зазначив, що «Право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним і може бути обмежене за таких умов, як: законність; легітимна мета - інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб; пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право і дозволяє здійснення його лише в тій мірі, в якій це необхідно для досягнення зазначених законних цілей. Ані положення Пакту, ані положення Конвенції прямо не передбачають права людини відмовитися від виконання військового обов'язку з міркувань совісті, у тому числі з мотивів релігійних переконань, і не унормовують порядок його реалізації. Таким чином, жодні релігійні переконання не можуть бути підставою для ухилення громадянина України, визнаного придатним до військової служби, від мобілізації з метою виконання свого конституційного обов'язку із захисту територіальної цілісності та суверенітету держави від військової агресії з боку іноземної країни».
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тому суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у звільненні від мобілізації та виключити з військового обліку.
Позивач всупереч ст.77 КАС України не надав суду доказів, що підтверджують існування правових підстав для виключення з військової частини, тому позов задоволенню не підлягає.
Судовий збір відповідно до ст.139 КАС України покладається на позивача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 16.10.2025 р.
Суддя Н.В. Лісовська