16 жовтня 2025 р. № 400/6405/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі по тексту - Відповідач) з вимогами про:
- визнання протиправними дій щодо зменшення з 01.02.2022 року пенсії, з обмеженням максимального розміру та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
- зобов'язання здійснити нарахування та виплачувати пенсію по втраті годувальника з 01.02.2022, 01.03.2023. 01.03.2024 та 01.03.2025 року без обмеження її максимального розміру, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та з урахуванням проведених раніше виплат.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію в разі втрати годувальника з 29.04.2010 року відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 по справі № 400/12369/24 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії Позивача на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак виплату обмежено максимальним розміром пенсії.
30.06.2025 р. Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно з яким на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 по справі № 400/12369/24, що набрало законної сили, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії Позивача з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року, 01.02.2023 року на підставі довідок від 05.12.2024 № 9/1/16531, № 9/1/16532, № 9/1/16533 та № 9/1/16534 про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Після проведеного перерахунку на виконання рішення суду та з урахуванням обмеження максимального розміру, визначеного законом, розмір пенсійної виплати Позивача з 01.05.2025 склав 23610,00 грн. Оскільки Головним управлінням до пенсії Позивача Постанови № 1 не застосовувалася, то позовні вимоги в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії без застосування Постанови № 1 стосуються правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому. Отже, вимога про здійснення перерахунку та виплати пенсії без застосування Постанови №1є передчасною та задоволенню не підлягає. Відтак, вважає вимоги Позивача такими, що не підлягають задоволенню.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію в разі втрати годувальника з 29.04.2010 року відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 року у справі №400/12369/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року, 01.02.2023 року на підставі оновлених довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.12.2024 року № 9/1/16531, № 9/1/16532, № 9/1/16533 та № 9/1/16534 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 по справі № 400/12369/24, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії Позивача з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року, 01.02.2023 року на підставі довідок від 05.12.2024 № 9/1/16531, № 9/1/16532, № 9/1/16533 та № 9/1/16534 про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Однак розмір пенсії позивача обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
30.04.2025 р. Позивач направила відповідачу заяву про проведення перерахунку та виплати пенсії без обмеження її максимального розміру.
Листом від 15.05.2025 р. №7295-6339/К-02/8-1400/25 Відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність підстав.
Отже, спір між сторонами стосується саме обмеження максимального розміру пенсії позивача.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Ця норма є об'єктивним продовженням задекларованого в статті 1 Основного Закону статусу України як соціальної та правової держави.
Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.
Спеціальні умови, норми і порядок пенсійного забезпечення за особливостями спеціального статусу громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, визначені цим Законом, який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Перевіряючи оспорювані дії відповідача на відповідність критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, суд вважає за необхідне вказати на таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
За змістом статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Законом № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, які викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Таким чином Конституційний Суд України вчергове наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія частини п'ятої статті 17 Основного Закону.
Враховуючи, що на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, тому дії відповідача, які полягають у обмеженні пенсії позивача максимальним розміром, є протиправними.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08.04.2025 по справі № 380/8998/24.
За таких обставин відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача.
Щодо вимоги Позивача перерахувати та виплачувати пенсію без застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категорій осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1). Оскільки Головним управлінням до пенсії Позивача Постанови № 1 не застосовувалася, то позовні вимоги в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії без застосування Постанови № 1 стосуються правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, а від так є передчасними.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності своїх дій, що є підставою для часткового задоволення позову.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо зменшення з 01.02.2022 року пенсії, з обмеженням максимального розміру та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) здійснити нарахування та виплачувати пенсію по втраті годувальника з 01.02.2022, 01.03.2023. 01.03.2024 року без обмеження її максимального розміру, з урахуванням проведених раніше виплат.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 16.10.2025 р.
Суддя Н. В. Лісовська