справа №380/15902/25
16 жовтня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Дзісь Андрій Романович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ у Львівській області) в якому просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи з 01.08.1991 по 10.01.2001, з 01.01.2004 по 16.02.2006, з 17.02.2006 по 30.08.2011, з 31.08.2011 по 29.02.2020, з 01.03.2020 по 10.07.2020 у подвійному розмірі до страхового стажу для обчислення пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області з 23.06.2025 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши періоди роботи з 01.08.1991 по 10.01.2001, з 01.01.2004 по 16.02.2006, з 17.02.2006 по 30.08.2011, з 31.08.2011 по 29.02.2020, з 01.03.2020 по 10.07.2020 роки у подвійному розмірі до страхового стажу для обчислення пенсії.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 11.01.2009 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Вказує, що відповідачем протиправно не зараховано періоди її роботи на посаді лікаря фтизіатра в подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії у відповідності до вимог статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим звернулася із заявою до ГУ ПФУ у Львівській області. Однак відповідач листом від 04.07.2025 відмовив у задоволенні заяви, у зв'язку з відсутністю підстав для зарахування до її страхового стажу періодів роботи посаді лікаря фтизіатра у подвійному розмірі. Вважає таку відмову відповідача протиправною, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, що Законом №1788-XII до 01.01.2004 були встановлені пільги по обчисленні стажу, зокрема: робота в лепрозорних і протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладах охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Вказує, що відповідно до нової редакції статті 60 Закону №1788-XII, яка набрала чинності з 15.08.2003, стаж не переглядається тим особам, котрі вийшли на пенсію до набуття нею чинності, тобто до зазначеної дати. Натомість особам, які виходять на пенсію після цієї дати стаж за роботу в зазначених закладах, у тому числі і до 15 серпня 2003 року, обчислюється у подвійному розмірі, але тільки для визначення права на пенсію, а визначення розміру пенсії здійснюється за нормою статті 24 Закону №1058-IV, тобто в одинарному розмірі за той період, за який щомісяця сплачено не менше мінімального страхового внеску. Вказує, що періоди роботи з 01.08.1991 по 10.01.2001, з 01.01.2004 по 16.02.2006, з 17.02.2006 по 30.08.2011, з 31.08.2011 по 29.02.2020 та з 01.03.2020 по 10.07.2020 враховано до страхового стажу в календарному обчисленні. Підстав для обчислення зазначених періодів в подвійному розмірі немає. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 06.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 14.08.2025 (вх. №14818ел) подано відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області та з 11.01.2009 одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 від 20.04.1972 (далі - трудова книжка), позивач працювала:
- з 01.08.1991 по 10.01.2001 на посаді лікаря-фтизіатра Дрогобицького туберкульозного диспансеру по сумісництву.
- з 01.01.2004 по 16.02.2006 на посаді лікаря-фтизіатра стаціонарного відділу Дрогобицького протитуберкульозного диспансеру;
- з 17.02.2006 по 30.08.2011 на посаді завідувача диспансерним відділом Дрогобицького протитуберкульозного диспансеру;
- з 31.08.2011 по 29.02.2020 на посаді лікаря-ординатора Дрогобицького протитуберкульозного диспансеру;
- з 01.03.2020 по 10.07.2020 на посаді лікаря-фтизіатра стаціонарного відділення Дрогобицького міжрайонного протитуберкульозного підрозділу КПН Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр».
Згідно з матеріалами пенсійної справи загальний страховий стаж в ординарному розмірі ОСОБА_1 становить 51 рік 5 місяців 19 днів.
ОСОБА_1 звернулася 23.06.2025 до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою, у якій просила зарахувати періоди роботи з 01.08.1991 по 10.01.2001, з 01.01.2004 по 16.02.2006, з 17.02.2006 по 30.08.2011, з 31.08.2011 по 29.02.2020, з 01.03.2020 по 10.07.2020 до страхового стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії та здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії.
ГУ ПФУ у Львівській області листом від 04.07.2025 №13495-14045/К-52/8-1300/25 повідомило про відсутність підстав для обчислення зазначених періодів у подвійному розмірі, зазначивши, що періоди роботи з 01.08.1991 по 10.01.2001, з 01.01.2004 по 16.02.2006, з 17.02.2006 по 30.08.2011, з 31.08.2011 по 29.02.2020, з 01.03.2020 по 10.07.2020 враховано до страхового стажу в календарному обчислені.
Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо зарахування спірних періодів роботи в у пільговому (подвійному) обчисленні, позивач звернулася до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини регулювалися Законом №1788-XII.
Положеннями статті 60 Закону №1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі-Порядок №637), згідно з яким основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 від 20.04.1972 (далі - трудова книжка), позивач працювала:
- з 01.08.1991 по 10.01.2001 на посаді лікаря-фтизіатра Дрогобицького туберкульозного диспансеру по сумісництву.
- з 01.01.2004 по 16.02.2006 на посаді лікаря-фтизіатра стаціонарного відділу Дрогобицького протитуберкульозного диспансеру;
- з 17.02.2006 по 30.08.2011 на посаді завідувача диспансерним відділом Дрогобицького протитуберкульозного диспансеру;
- з 31.08.2011 по 29.02.2020 на посаді лікаря-ординатора Дрогобицького протитуберкульозного диспансеру;
- з 01.03.2020 по 10.07.2020 на посаді лікаря-фтизіатра стаціонарного відділення Дрогобицького міжрайонного протитуберкульозного підрозділу КПН Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр».
Отже, під час розгляду справи судом встановлено і не заперечується сторонами, що протягом спірного періоду позивач працювала у інфекційному закладі охорони здоров'я.
03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1 такого змісту:
Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: «До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».
За приписами статті 7 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.
Відтак, за правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я після 2004 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, сформованою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, у яких суд дійшов висновку про зобов'язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.04.2004, тобто після дати набрання чинності Законом № 1058-IV.
Суд звертає увагу, що редакція статті 60 Закону № 1788-XII, яка визначає пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах, є чинною на теперішній час.
Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Закону № 1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.
Вказане зумовлює висновок суду про, те що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII, не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.
Отже, робота позивача у Дрогобицькому туберкульозному диспансері та у Дрогобицькому міжрайонному протитуберкульозному підрозділі КПН Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» дає право ОСОБА_1 на зарахування стажу роботи у цих закладах у подвійному розмірі, що підтверджується записами трудової книжки.
Частиною 4 статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 35, частиною 2 статті 38, частиною 3 статті 42 і частиною 5 статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
З огляду на те, що позивач подала заяву на перерахунок пенсії 23.06.2025, то право на перерахунок пенсії виник у неї з 01.07.2025, тому позовні вимоги щодо дати проведення перерахунку слід задовольнити частково.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем вказаного обов'язку не виконано.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дійчи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу періодів роботи посаді лікаря фтизіатра у медичних закладах з 01.08.1991 по 10.01.2001, з 01.01.2004 по 16.02.2006, з 17.02.2006 по 30.08.2011, з 31.08.2011 по 29.02.2020, з 01.03.2020 по 10.07.2020 до стажу роботи у подвійному розмірі, свідчить про бездіяльність відповідача, яка не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому першу позовну вимогу слід задовольнити шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.
Друга позовна вимога є похідною від першої, тому також підлягає до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача зарахувати позивачу періоди роботи з 01.08.1991 по 10.01.2001, з 01.01.2004 по 16.02.2006, з 17.02.2006 по 30.08.2011, з 31.08.2011 по 29.02.2020, з 01.03.2020 по 10.07.2020 до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до 60 Закону № 1788-XII та здійснити з 01.07.2025 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та мотиви суду щодо кожної позовної вимоги, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 968 грн 96 к., сплаченого за квитанцією від 31.07.2025 №1647-7548-5291-2754.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періодів роботи з 01.08.1991 по 10.01.2001, з 01.01.2004 по 16.02.2006, з 17.02.2006 по 30.08.2011, з 31.08.2011 по 29.02.2020, з 01.03.2020 по 10.07.2020 у подвійному розмірі до страхового стажу для обчислення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 01.08.1991 по 10.01.2001, з 01.01.2004 по 16.02.2006, з 17.02.2006 по 30.08.2011, з 31.08.2011 по 29.02.2020, з 01.03.2020 по 10.07.2020 (включно) до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та здійснити з 01.07.2025 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 к. судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома