06 жовтня 2025 року № 320/40940/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., за участі секретаря судового засідання Ярової В.А., представника позивача Сєрова О.О, Мисенко К.В., Сокур А.В. представника відповідача Василевської А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення від 21 березня 2024 року №22144240203, прийняте ГУ ДПС у м. Києві;
визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення від 21 березня 2024 року №22148240203, прийняте ГУ ДПС у м. Києві
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що не погоджується з висновком контролюючого органу, викладеним в акті перевірки, стосовно неправомірності застосування податкового звільнення, який ґрунтується на тому, що позивач отримав іноземний дохід від компанії-нерезидента BUDDY GROUP, INC. (Республіка Панама) у сумі 21 327 000, 00 доларів США у вигляді позики за договором № 1/L від 17 грудня 2021 року, укладеним між компанією-нерезидентом BUDDY GROUP, INC та ОСОБА_1 , а не внаслідок ліквідації цієї компанії, в якості розподілу активів.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 19 грудня 2023 року № 6377-п було призначено проведення документальної позапланової перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01 лютого 2024 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.
Перевірку призначено з метою дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету з отриманого доходу від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в приміщенні ГУ ДПС у м. Києві.
Підстава: доповідна записка управління податкового аудиту фізичних осіб від 15.12.2023 № 6824/26-15-24-02-03-10.
Посадовими особами відповідача у період з 01 лютого 2024 року по 07 лютого 2024 року у було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету з отриманого доходу від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року,, за результатами якої складено акт від 14 лютого 2024 року № 11722/Ж5/26-15-24-02-03/2530904917 (далі також - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем:
- підпункту «а» пункту 176.1, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України)-не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу;
- підпункту 168.2.1 пункту 168.2, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 ПК України, з урахуванням вимог підпункту 170.11.1 пункту 170.1 статті 170 ПК України - не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2021 рік у сумі 104 742 124, 51 грн, з отриманого іноземного доходу.
ГУ ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 21 березня 2024 року:
№ 22144240203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 130 927 655, 64 грн, у тому числі за податковими та/або іншими зобов'язаннями у розмірі 104 742 124, 51 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 26 185 531, 13 грн;
№ 22148240203, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020, 00 грн за платежем: податок на доходи фізичних осіб.
Не погоджуючись із вказаним вище податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати всіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до вимог підпункту 78.1.4. пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Позивач у цій справі покликається на недотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що призвело до незаконності її наслідків, оскільки ОСОБА_1 було надано пояснення з приводу задекларованих у податковій декларації коштів та наявності підстав для застосування податкових пільг.
Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Пунктом 79.2 цієї статті встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Варто зазначити, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов'язку в контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.
Відповідно до пункту 79.3 статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Незважаючи на необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункт 79.5 статті 79 ПК України).
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
При цьому абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК України визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
З урахуванням суд вказує, що аналізованими нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що під час призначення позапланової невиїзної перевірки, ГУ ДПС у м. Києві діяло у відповідності до вимог діючого податкового законодавства.
Відповідно до пункту 162.1.1 статті 162 ПК України, платником податку (на доходи фізичних осіб) є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
За правилами пункту 14.1.54 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;
з) доходів від відчуження прав на видобуток та розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів;
и) прибутків від відчуження акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), які відповідають таким умовам:
1) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав іноземної юридичної особи на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок акцій, часток в українській юридичній особі, які належать зазначеній іноземній юридичній особі прямо або опосередковано, та
2) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток в українській юридичній особі на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій українській юридичній особі або використовується такою українською юридичною особою на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізінгу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
і) прибутків нерезидентів від відчуження акцій, корпоративних прав у статутному капіталі юридичної особи - резидента України, за умови що у будь-який час впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість таких акцій, корпоративних прав на 50 і більше відсотків утворювалася за рахунок нерухомого майна, що розташовано в Україні та належить такій юридичній особі - резиденту України або використовується такою юридичною особою - резидентом України на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізінгу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав (для цілей абзацу другого підпункту "и" та підпункту "і" цього підпункту) та нерухомого майна (для цілей абзацу третього підпункту "и" та підпункту "і" цього підпункту) визначається на підставі балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку як найвища сума у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, та підлягає порівнянню з вартістю іншого майна (активів) згідно з балансовою (залишковою) вартістю за даними бухгалтерського обліку такої юридичної особи.
Згідно з пунктом 14.1.54 статті 14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Пунктом 163.1.1 статті 163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до підпунктів 170.11.1, 170.11.2 пункту 170.11 статті 170 ПК України у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, крім:
а) доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу;
б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.2 цієї статті;
в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.13 цієї статті;
г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв'язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 170.11-1 цієї статті";.
У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 цього Кодексу, такий платник зобов'язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з пунктом 7.2 статті 7 ПК України під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.
Підпунктами 30.1-30.3 статті 30 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.
Згідно із пунктом 30.9 статті 30 ПК України податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Пунктом 14 підрозділу 1 розділу XX ПК України передбачено, що тимчасово до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 2020-2021 податкові (звітні) періоди не включаються доходи у вигляді доходів у грошовій та/або іншій майновій формі, отримані внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи платником податків:
1) акціонером (учасником, партнером, пайовиком, засновником, контролюючою особою) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи у разі дотримання усіх таких умов:
а) процедура ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи розпочата не раніше 1 січня 2020 року та завершена не пізніше 31 грудня 2021 року;
б) платник податків подав до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) рік складену в довільній формі заяву про звільнення таких доходів від оподаткування із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, а також документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи;
в) іноземну юридичну особу або іноземне утворення без статусу юридичної особи було створено на підставі правочину або закону іноземної держави (території) не пізніше 23 травня 2020 року або було зареєстровано не пізніше 23 травня 2020 року відповідно до законодавства іноземної держави (території) у випадку, якщо відповідно до законодавства такої іноземної держави (території), регуляторних вимог та/або документів, що регулюють діяльність (особистого закону) такої іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, така особа (утворення) підлягає реєстрації у відповідній державі (території);
2) кінцевим бенефіціарним власником (контролером) від номінального утримувача (номінального власника) у розумінні пункту 103.3 статті 103 цього Кодексу за умови дотримання вимог підпунктів "а" - "в" підпункту 1 цього пункту. При цьому платник податків додатково до відомостей та документів, передбачених у підпункті "б" підпункту 1 цього пункту, зобов'язаний надати документи, що підтверджують отримання таких доходів від номінального утримувача (номінального власника) у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи.
Аналіз наведених вище норм свідчить, що наведені положення ПК України дають право на тимчасовій основі не включати до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 2020-2021 податковий (звітний) період доходів у грошовій та/або іншій майновій формі, отриманих внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи для двох окремих категорій осіб, а саме: акціонерів відповідної іноземної юридичної особи та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) відповідної іноземної юридичної особи, якщо такий дохід отриманий ними від номінального утримувача (номінального власника) компанії.
Пункт 14 підрозділу 1 розділу XX ПК України не визначає конкретного чіткого переліку документів для цілей підтвердження сукупності умов для звільнення оподаткування ПДФО, адже такий перелік буде відмінним в залежності від того, в якій країні була зареєстрована іноземна компанія.
Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 в 2021 році отримав іноземний дохід від компанії - нерезидента BUDDY GROUP, INC. (Республіка Панама) у сумі 21 327 000, 00 доларів США, (еквівалент за курсом НБУ на дату рішення про розподіл доходу від 21 грудня 2021 року - 581 900 691, 72 грн), до якого неправомірно застосовано податкове звільнення від ліквідації компанії BUDDY ROUP, INC. (Республіка Панама), що призвело до несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік від 20 травня 2022 року №9433353504, якою фізична особа- платник податків ОСОБА_1 в рядку 12 «загальна сума річного доходу» задекларував дохід у мусі 582 061 712, 73 грн, в тому числі дохід нарахований у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних витрати, які нараховані відповідно до умов трудового договору (контракту) у сумі 158 483, 54 грн та дохід, від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи BUDDY GROUP, INC. (Республіка Панама) у сумі 581 903 229, 19 грн.
Відповідно довідки про державну реєстрацію, склад учасників та органів управління юридичної особи від 22 грудня 2021 року, єдиним акціонером іноземної компанії BUDDY GROUP, INC. є іноземна компанія Pech OU (Республіка Естонія) та є власником 100 акцій. Відповідно до наданої декларації про довірче управління майном від 20 грудня 2021 року ОСОБА_1 є бенефіціарним власником акцій компанії BUDDY GROUP, INC., відсоток у власності становить 67 відсотків.
В рішенні про розподіл ліквідаційної маси від 22 грудня 2021 року зазначено, що акціонер компанії BUDDY GROUP, INC. прийняв рішення, ліквідувати компанію BUDDY CROUP, INC.
Міністерство фінансів України наказом від 14 травня 2021 року № 265 затвердило Узагальнюючу податкову консультацію щодо оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи.
Наказом Міністерства фінансів України від 06 січня 2022 року № 2 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, в якій зазначено наступне.
Доходи у грошовій та/або іншій майновій формі, отримані внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи у періоді з 1 січня до 31 грудня 2021 року (включно) платником податків - фізичною особою, яка належить до категорії осіб, визначених пунктами 1 та 2 пункту 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу, в порядку (на умовах) визначених цими пунктами, не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника податку на доходи фізичних осіб за 2021 звітний (податковий) рік. Відповідно до вимог статті 179 Кодексу, зазначені доходи мають бути відображені у Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік фізичної особи - одержувача доходу, однак не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Разом із тим доходи, отримані внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, є об'єктом оподаткування військовим збором, а фізичні особи - одержувачі таких доходів не звільняються від нарахування на підставі зазначеної Податкової декларації, утримання та сплати (перерахування) збору до бюджету.
Положення пункту 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу та пункту 170.13-1 статті 170 розділу IV Кодексу поширюються на доходи у грошовій та/або іншій майновій формі, отримані внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи.
Передбачається, що такі доходи можуть бути одержані у формі будь-якого майна, що може включати гривню, іноземні валюти, банківські метали, нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери, корпоративні права, права вимоги, предмети мистецтва та будь-яке інше рухоме чи нерухоме майно.
Проведення оцінки активів чи аудиту звітності компанії іноземної юридичної особи чи іноземного утворення без статусу юридичної особи, що ліквідується (припиняється), для цілей застосування вимог пункту 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу та пункту 170.13-1 статті 170 розділу IV Кодексу не передбачено.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 пункту 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу та підпункту «б» пункту 3 пункту 170.13-1 статті 170 розділу IV Кодексу платник податків має подати до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) рік складену в довільній формі заяву про звільнення відповідних доходів від оподаткування із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, а також документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи. Прикладом такого документа із зазначеною інформацією про вартість отриманого майна може бути передавальний акт.
Отже, платник податків зобов'язаний на письмову вимогу контролюючого органу подати документи, що містять відомості про вартість отриманого майна відповідно до вимог пункту 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу та пункту 170.13-1 статті 170 розділу IV Кодексу. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
При цьому, проведення оцінки активів чи аудиту звітності компанії іноземної юридичної особи чи іноземного утворення без статусу юридичної особи, що ліквідується (припиняється), для цілей застосування вимог пункту 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу та пункту 170.13-1 статті 170 розділу IV Кодексу не передбачено.
Таким чином, Міністерство фінансів України, реалізовуючи передбачені пунктом 52.6 статті 52 ПК України функції та оприлюднюючи свою позицію як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, визнало, що для цілей звільнення від оподаткування оцінка активів чи аудит звітності іноземної юридичної особи не проводяться.
При цьому, згідно з підпунктом 112.8.2 пункту 112.8 статті 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до узагальнюючої податкової консультації.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
В рішенні про розподіл ліквідаційної маси внаслідок ліквідації (припинення) компанії BUDDY GROUP, INC. від 21 грудня 2021 року зазначено, що Компанія 17 грудня 2021 року уклала договір позики з фізичними особами на загальну суму 31 831 500 доларів США (еквівалент за офіційним курсом НБУ на дату рішення про розподіл доходу - 868 509 744,90 грн) та отримала право вимоги до боржників рівноцінні сумі позики за відповідними договорами позики.
Так, 17 грудня 2021 року Компанія (позикодавець) надала позику у сумі 21 327 074, 31 доларів США ОСОБА_1 (позичальник) відповідно до договору № 1/L шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника та отримала право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 , рівноцінне сумі позики.
У вказаному рішенні від 21 грудня 2021 року, у тому числі зазначено, що вимоги та кошти є єдиними активами Компанії на дату прийняття цього рішення та повинні бути розподілені бенефіціарам відповідно до умов цього рішення. Умовами розподілу ліквідаційної маси визначено, що позивач набуває право власності на частину ліквідаційної маси у формі права вимоги у сумі 21 327 074,31 доларів США (еквівалент за офіційним курсом НБУ на дату рішення про розподіл доходу - 868 509 744,90 грн) та кошти у сумі 93 долара США (еквівалент за офіційним курсом НБУ на дату рішення про розподіл доходу- 2 537,47 грн).
Згідно акту приймання - передачі ліквідаційної маси від 21 грудня 2021 року Компанія BUDDY GROUP, INC. передала, а бенефіціари, зокрема ОСОБА_1 прийняли ліквідаційну масу.
Відповідно листа аудиторів Компанії BUDDY GROUP, INC. від 21 грудня 2021 року станом на 21 грудня 2021 року загальна сума активів Компанії становила 31 831 593 доларів США (еквівалент за офіційним курсом НБУ на дату рішення про розподіл доходу - 868 512 282, 37 грн), які були доступні для розподілу під час ліквідації.
Надалі, позивачем подано заяву від 20 травня 2021 року про податкове звільнення задекларованого доходу, одночасно зі звітною декларацією про майновий стан та доходи за 2021 рік з наступним переліком документів:
- нотаріально засвідчену довідку про державну реєстрацію, склад учасників та органів управління юридичної особи BUDDY GROUP, INC. від 22 грудня 2021 року;
- нотаріально засвідчену декларацію про довічне управління майном від 20 грудня 2021 року;
- нотаріально засвідчене свідоцтво про ліквідацію юридичної особи BUDDY GROUP, INC. від 22 грудня 2021 року;
- нотаріально засвідчений лист аудитора від 21 грудня 2021 року щодо вартості ліквідаційної маси компанії BUDDY GROUP, INC.;
- нотаріально засвідчене рішення про розподіл ліквідаційної маси від 21 грудня 2021 року;
- нотаріально засвідчений акт приймання-передачі ліквідаційної маси від 21 грудня 2021 року.
Таким чином, в матеріалах справи містяться докази, згідно з якими фінансова звітність дає правдиве та чесне уявлення про фінансовий стан компанії станом на грудень 2021 року та її фінансові результати та рух грошових коштів.
Відтак, зважаючи на наведене вище, немає підстав вважати, що позивач не підтвердив своє право на звільнення від оподаткування в контексті викладених норм ПК України, оскільки відповідно до встановлених обставин компанія була створена на підставі правочину або закону іноземної держави (території) або зареєстрована (якщо цього вимагає законодавство такої держави (території) не пізніше 23 травня 2020 року; ліквідацію (припинення) компанії розпочато не раніше 1 січня 2020 року та завершено не пізніше 31 грудня 2021 року; позивач, як акціонер (учасник) Компанії, подав до контролюючого органу: (1) податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020/2021 роки; 2) заяву у довільній формі про звільнення таких доходів від оподаткування із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи; (3) документи, що містять відомості про вартість отриманого майна згідно з фінансовою звітністю іноземної юридичної особи, складеною відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, на дату прийняття рішення про розподіл майна як виплати доходу у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи.
Отже, доводи відповідача про відсутність у позивача права на звільнення від оподаткування доходів, отриманих у зв'язку з ліквідацією Компанії - іноземної юридичної особи, свого підтвердження не знайшли.
В частині доводів контролюючого органу про отримання позивачем доходу на підставі Договору позики, суд враховую наступне.
Згідно із статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України, позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
Водночас, за приписами підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення
Суд також враховує, що для цілей застосування вимог пункту 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу та пункту 170.13-1 статті 170 розділу IV Кодексу не передбачено здійснення аналізу умов договорів позики, заборгованість за якими включена до ліквідаційного балансу компанії іноземної юридичної особи, що ліквідується (припиняється).
На підставі наведеного, суд дійшов висновку щодо безпідставності тверджень відповідача про заниження позивачем зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб з отриманого іноземного доходу за 2021 рік на суму
Судом, під час розгляду даної справи враховані правові висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 08 вересня 2025 року у справі № 320/3858/24, від 09 липня 2025 року у справі № 420/29881/24, від 16 липня 2024 року у справі № 320/4281/23.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вони не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
За таких умов, судові витрати стягуються відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 березня 2024 року №22144240203, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 березня 2024 року №22148240203, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 30 280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.