17 жовтня 2025 року справа №320/12592/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Старт» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фарма Старт» (далі також - ТОВ «Фарма Старт», позивач) із позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - ЦМУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 2729/Ж10/31-00-04-03-06-15 від 11.12.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.
У судовому засіданні 16.09.2025 подальший розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ЦМУ ДПС по роботі з ВПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ФАРМА СТАРТ» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року (від 20.09.2023 № 9243854471) з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.
За результатами перевірки складено акт 17.11.2023 №2650/Ж5/31-00-04-03-06- 15/30117001.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України, з урахуванням п.п.14.1.36, п.п.14.1.108, п.п.14.1.185 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 68 213 542 грн.
На підставі висновків акта перевірки ЦМУ ДПС по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення № 2729/Ж10/31-00-04-03-06-15 від 11.12.2023 про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 68 213 542, 00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України.
Згідно з п. 83.1 ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені ПК України (п.п. 83.1.1); податкова інформація (п.п. 83.1.2); експертні висновки (п.п. 83.По¬судові рішення (п.п. 83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (п.п. 83.1.6).
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг,-
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу
платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашенню податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Правова позиція щодо підтвердження підстав для формування даних податкового обліку за господарськими операціями з отримання маркетингових послуг викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.06.2021 №640/7244/19, від 15.04.2021 по справі №804/2949/16, від 25.02.2021 по справі №816/2815/14, від 10.03.2020 по справі №816/91/17, від 24.04.2018 по справі №821/1344/17.
Так, у постанові від 25.02.2021 по справі №816/2815/14 Верховний Суд зазначив таке:
«Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги-з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно проводити комплексні дослідження ринку здійснювати аналіз ринку, сегментувати ринок, позиціонувати товар тощо.
Головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.
Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству на необхідні, проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мету проведення тощо.
В підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.
З урахуванням приписів пункту 2 частини 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу яка брала участь у господарській операції. В актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.
У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація, зокрема, про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планового продажу, прогнозований план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозований рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.
Таким чином, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на маркетингові послуги до складу податкового кредиту.
Скаржник у касаційній скарзі наполягає на підтвердженні первинними документами надання позивачу маркетингових послуг наведеними вище суб'єктами господарювання.
Натомість, судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що звіти Товариства з обмеженою відповідальністю «...» про маркетингові дослідження мають лише загальний пізнавальний та інформаційний характер і не містять жодних результатів та рекомендацій, які дали б змогу замовнику використати їх в своїй господарській діяльності для стимулювання збуту продукції, зростання обсягів реалізації та збільшення доходу підприємства.
У позивача відсутні документи, що дали б змогу чітко відстежити результат замовлених робіт (послуг). Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника не представлено. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що виконавці за відсутності звітів, взагалі вивчали, досліджували та аналізували споживчий попит на ринку, на якому здійснює свою діяльність позивач; у справі відсутні докази того, яким чином надавалися маркетингові послуги, який практичний результат їх використання позивачем.
З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що встановлені судом апеляційної інстанції обставини підтверджують, що надані послуги не є послугами у розумінні підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та зазначає, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку».
Як вже зазначалось, податковою перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 188.1, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 200.1, 200.4 ПК України з урахуванням п. 14.1.36, 14.1.108, 14.1.185, 44.1 ПК України, в результаті чого, на думку відповідача, позивачем було завищено від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 68 213 542,00 грн.
Вищезазначені порушення норм податкового законодавства, на думку відповідача, були зумовлені неправомірним формування позивачем податкового кредиту за отриманими маркетинговими послугами від ТОВ «Асіно Україна» на загальну суму ПДВ 86 763 624 грн., що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 18 550 083 грн. та завищення показника рядку 19 податкової декларації з ПДВ за серпень 2023 року (від'ємне значення) на суму 68 213 542 грн.
Так, позивачем з ТОВ «Асіно Україна» було укладено договір № АСІМО-РЗ/1/2019 від 02.01.2019.
Відповідно до умов вищевказаного Договору ТОВ «Асіно Україна» надало на користь позивача маркетингові послуги, у тому числі у вигляді промоції лікарських засобів, виробництва позивача.
Факт надання таких послуг підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг звітами про надані послуги, податковими накладними, платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи
Суд наголошує, що відповідач не має жодних зауважень щодо відсутності в первинних документах обов'язкових реквізитів, що підтверджується актом перевірки.
Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду чинним законодавством не передбачена вимога щодо ступеню деталізації опису здійснених господарських операцій в первинних документах.
Вищезазначена правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, але не виключно у постановах: від 12.02.2020 по справі № 813/3577/13-а/, від 20 березня 2020 року у справі № 560/3956/18; від 15 квітня 2020 року по справі № 240/5420/18; від 02 липня 2020 року по справі № 560/711/19.
Отже, посилання відповідача на відсутність в актах приймання-передачі наданих послуг та звітах про надані послуги, складених ТОВ «Асіно Україна», інформації щодо побічних реакцій, ефективності лікарських засобів, подальшого спостереження випадків, безпеки застосування лікарських засобів та інформації про економічну ефективність маркетингових послуг (вплив таких послуг на збут продукції) як на підставу для визнання таких послуг нереальними, є безпідставним.
Відповідно до п. 12.14 Договору: «Виконавець надає Замовнику Інформацію про побічні реакції та/або відсутність ефективності, додаткову інформацію щодо подальшого спостереження, інформацію щодо безпеки застосування лікарських засобів Замовника за формою, передбаченою в Додатку № 2 до цього Договору, протягом 24 годин від дати одержання первинної Інформації», що є досить типовим формулюванням.
Тобто, Договором передбачено, що вищевказана інформація (щодо фармаконагляду) передається ТОВ «Асіно Україна» на користь позивача лише у випадку її отримання від медичних працівників, які безпосередньо призначали такі лікарські засоби пацієнтам, якщо були такі в їх медичній практиці.
Тобто, надання маркетингових послуг / складення актів наданих маркетингових послуг чи звітів про надання таких послуг та надання вищезазначеної інформації це дві різні в часі події, які не залежать один від одного.
Відповідно до п. 1 розділу 1 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.2006 №898 «Про затвердження Порядку здійснення нагляду за побічними реакціями лікарських засобів, дозволених до медичного застосування» (далі - Наказ № 898) фармаконагляд - процес, пов'язаний із виявленням, збором, оцінкою, вивченням та запобіганням виникненню побічних реакцій, несприятливих подій після імунізації / туберкулінодіагностики та будь-яких інших питань, пов'язаних з безпекою та ефективністю застосування лікарських засобів, вакцин, туберкуліну.
ТОВ «Асіно Україна» звернулося із листом від 08.01.2024 № 03/24 до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» (далі - ДЕЦ МОЗ) стосовно надання інформації про кількість отриманих повідомлень про побічні реакції та/або відсутність ефективності лікарських засобів, які були надіслані ТОВ «Асіно Україна» через персональний електронний кабінет заявника до Автоматизованої інформаційної системи з фармаконагляду (далі - АІСФ) за період 2021-2023 років.
Листом від 19.01.2024 № 17/ПР ДЕЦ МОЗ надало інформацію щодо переліку повідомлень ТОВ «Асіно Україна» про побічні реакції та/або відсутність ефективності лікарських засобів, які надсилалися до АІСФ.
З вказаної інформації вбачається, що ТОВ «Асіно Україна» за період з 2021-2023 роки надіслало всього 3 442 повідомлень стосовно побічних реакцій та/або відсутності ефективності лікарських засобів, виробником більшості з яких є позивач. Кожне повідомлення містило дані щодо реєстраційного номеру такого повідомлення, віку / дати народження пацієнтів, їхні ініціали, назву лікарського засобу, дату отримання повідомлення ДЕЦ МОЗ.
Вищезазначене підтверджує, що ТОВ «Асіно Україна» в повній мірі виконало свої зобов'язання з фармаконагляду, надавши ДЕЦ МОЗ інформацію про побічні реакції та/або відсутність ефективності лікарських засобів, виробником яких є позивач.
При цьому, як вже зазначалось, інформація про побічні реакції та/або відсутність ефективності лікарських засобів, виробником яких є позивач, не стосується надання маркетингових послуг, а тому така інформація не повинна була зазначатися ТОВ «Асіно Україна» в актах приймання-передачі наданих послуг і звітах про надані послуги.
Той факт, що Договір між позивачем та ТОВ «Асіно Україна» містить посилання на необхідність надання ТОВ «Асіно Україна» на користь позивача вищезазначеної інформації не свідчить про те, що вказані дані мають зазначатися саме в актах наданих послуг / звітах про надані послуги.
Більше того, Договором визначено, що ТОВ «Асіно Україна» надає позивачу вказану вище інформацію протягом 24 годин після одержання ТОВ «Асіно Україна» первинної інформації (тобто інформації про побічні реакції та/або відсутність ефективності лікарських засобів безпосередньо від лікарів).
З огляду на це, посилання відповідача на дефектність актів наданих послуг / звітів про надані послуги через відсутність в них інформації про побічні реакції та/або оцінки ефективності лікарських засобів є необґрунтованим.
Виходячи з п. 1 розділу 1 Наказу № 898 побічна реакція - будь-яка ненавмисна і шкідлива реакція на лікарський засіб; будь-яка ненавмисна і шкідлива реакція на вакцину, туберкулін, якщо вона спричинена чи прискорена активним компонентом (одним з інших компонентів) або пов'язана з порушеннями, що виникають у процесі виробництва вакцини, туберкуліну, включаючи пристрій для введення, що надається виробником.
Побічні реакції можуть бути 2 видів: непередбачені - побічні реакції, характер або тяжкість яких не узгоджується з наявною інформацією про лікарський засіб (наприклад, з брошурою дослідника для незареєстрованого лікарського засобу або з листком-вкладишем/інструкцією для медичного застосування зареєстрованого лікарського засобу); передбачені - побічні реакції, характер або тяжкість яких узгоджується з наявною інформацією про лікарський засіб (наприклад, з листком-вкладишем/інструкцією для медичного застосування зареєстрованого лікарського засобу).
Лікарі усіх закладів охорони здоров'я, незалежно від підпорядкування та форм власності, та виробники/заявники (або їх представники) повинні своєчасно подавати вірогідну інформацію про випадки побічних реакцій лікарських засобів. Виробник, заявник або представник повинні забезпечити функціонування належної системи збирання, оцінювання та подання до уповноваженого органу вірогідної інформації про побічні реакції лікарських засобів, а також будь-яких інших даних, необхідних для оцінки ризику і користі при медичному застосуванні лікарського засобу, що є обов'язковою умовою знаходження лікарського засобу на фармацевтичному ринку України.
Тобто, обмін інформацією про побічні реакції (непередбачені і передбачені, серйозні і несерйозні) та/або відсутність ефективності лікарських засобів, виробником яких є ТОВ «Фарма Старт» (первинне повідомлення), додаткової інформації щодо подальшого спостереження випадків (наступне повідомлення) та відомостей щодо безпеки застосування лікарських засобів здійснюється відповідно чинного законодавства України та в рамках нагляду за побічними реакціями лікарських засобів, дозволених до медичного застосування.
Як зазначалося вище, ТОВ «Асіно Україна» повідомляло ДЕЦ МОЗ про побічні реакції та/або відсутність ефективності лікарських засобів, шляхом надсилання таких повідомлень до АІСФ.
Ураховуючи викладене, твердження відповідача про нереальність маркетингових послуг через відсутність в актах та звітах наданих послуг, складених ТОВ «Асіно Україна», інформації щодо побічних реакцій, ефективності лікарських засобів, подальшого спостереження випадків, безпеки застосування лікарських засобів, є безпідставним.
Суд звертає увагу, що реальність маркетингових послуг, а саме промоції лікарських засобів рецептурного характеру шляхом здійснення візитів медичних представників ТОВ «Асіно Україна» до лікарів з метою інформування про характеристики та властивості лікарських засобів, підтверджується по кожному візиту, протягом періоду що перевірявся, даними CRM системи, що знаходиться під постійним контролем Департаменту ТОВ «Асіно Україна», витяги із якої надавались відповідачу, а саме:
- Витягами із CRM системи стосовно візитів медичних представників Левчук К.В., Тимоніна В.М. до лікарів Нікітчин В.П., Овчаренко М.А., Кондратюк В.В.;
Такі витяги містять інформацію стосовно GPS трекінгу переміщення медичних представників до лікарень, маршрут руху, ПІБ лікаря, ПІБ медичного представника, дату та час візиту, назву лікарні;
- Анкетами оцінки якості співпраці з фахівцями з медичних питань Левчук К.В., Тимоніна В.М. Згідно з вказаними анкетами лікарі оцінювали якість інформування медичними представниками ТОВ «Асіно Україна» про лікарські засоби виробництва позивача за останні три роки.
Крім того, відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 25.03.2025, керівника Департаменту препаратів ЦНС ТОВ «АСІНО УКРАЇНА» в період з 02.01.2019 по 30.06.2023 та нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 25.03.2025, керівника Відділу продажів препаратів ЦНС ТОВ «АСІНО УКРАЇНА» в період з 02.01.2019 по 30.06.2023 для реалізації маркетингової стратегії з промоції лікарських засобів, збільшення продажів препаратів та отримання прибутку Департамент препаратів ЦНС TOB «АСІНО, УКРАЇНА» має кваліфікований та досвідчений персонал медичних працівників, які супроводжують діяльність із промоції лікарських засобів на території України. Послуги із промоції лікарських засобів виконуються фахівцями з медичних питань, старшими фахівцями з медичних питань, менеджерами з питань регіонального розвитку відділу продажів ТОВ «АСІНО УКРАЇНА».
У вищезазначених Заявах керівника Департаменту препаратів ЦНС та керівник Відділу продажів препаратів ЦНС підтвердили, що для щоденного виконання своїх професійних обов'язків з промоції лікарських засобів, всі фахівці з медичних питань, старші фахівці з медичних питань та менеджери з питань регіонального розвитку забезпечені всіма необхідними технічними засобами (автомобілями та планшетами), які дозволяють ефективно робити щоденну активність та відстежувати візитну активність кожного співробітника до лікарів в лікувальних закладах та до фармацевтів в аптеках.
Вся інформація щодо візитної активності медичних представників заноситься в систему CRM (Proxima Cloud CRM - система менеджменту клієнтів), та відстежується регіональними менеджерами, керівником Відділу продажів препаратів ЦНС та спеціалістами відділу SFE (відділ оцінки ефективності роботи зовнішньої служби) на щоденній основі.
Як вже зазначалось, матеріали справи містять копії анкет оцінки лікарями якості співпраці з фахівцями з медичних питань Левчук К.В., Тимоніна В.М., які працювали у ТОВ «АСІНО УКРАЇНА», іншими фахівцями з медичних питань, працевлаштованими у ТОВ «АСІНО УКРАЇНА» в періоді, що перевірявся.
Згідно з вказаними анкетами лікарі оцінювали якість інформування медичними представниками ТОВ «АСІНО УКРАЇНА» про лікарські засоби виробництва позивача.
Сукупність наведених обставин, на думку суду, свідчить про те, що доводи відповідача про нереальність промоції лікарських засобів рецептурного характеру шляхом здійснення візитів медичних представників ТОВ «Асіно Україна» до лікарів є безпідставним.
На стор. 17 Акту перевірки Відповідач зазначив, що: Надані в ході проведення перевірки ТОВ «ФАРМА СТАРТ» первинні документи, на підтвердження факту отримання маркетингових послуг від ТОВ «АСІНО Україна» за Договором від 02.01.2019 № АС!НО-РЗ/1/201, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та щоквартальних Звітів про виконання таких послуг, мають загальний характер та не містять відомостей про конкретні результати наданих маркетингових послуг та їх вплив на збільшення обсягів реалізації товарів, розширення ринків збуту в результаті проведених заходів, звітів-дослідження побічних реакцій на вироблені лікарські препарати, виробником яких є ТОВ «ФАРМА СТАРТ», а отже, не містять конкретно визначених змісту та обсягу господарської діяльності, що не дає можливість пов'язати такі документи з конкретною господарською операцією».
У даному контексті суд звертає увагу на те, що позивач є виробником та власником прав на реєстраційне досьє на лікарські засоби, які реалізуються на ринку України. У позивача відсутній персонал, необхідний для просування лікарських засобів на території України, а також фахівці для координації діяльності такого персоналу, у зв'язку із цим необхідним є залучення третьої сторони для надання маркетингових послуг/послуг з просування продукції.
У зв'язку з цим, реалізація лікарських засобів на ринку України здійснюється позивачем через ТОВ «Асіно Україна» відповідно до договорів поставки, а їх просування - на підставі Договору.
Тобто, діловою метою укладення Позивачем Договору є просування лікарських засобів, стимулювання їх збуту з метою отримання економічного ефекту.
Так, за даними аналітичної компанії «Proxima Research» TOB «Асіно Україна» має кращі результати приросту суми продажів продукції, виробленої позивачем, у порівнянні із загальними показниками фармацевтичного ринку у 2021-2022 роках. В 2023 року також зберігається приріст суми продажів продукції в абсолютній величині (грн).
Згідно наявних матеріалів справи судом встановлено збільшення продажів лікарських засобів виробництва позивача як прямої розумної економічної причини (ділової мети) в результаті активної промоції ТОВ «Асіно Україна» таких лікарських засобів в рамках надання маркетингових послуг за Договором протягом 2021-2023 років.
Судом встановлено, що зміст маркетингових послуг, які надавалися ТОВ «Асіно Україна» на користь позивача, зводиться до промоції лікарських засобів, виробництва Позивача, шляхом здійснення візитів медичними представниками ТОВ «Асіно Україна» до спеціалістів охорони здоров'я. Такі візити є загальноприйнятим методом промоції лікарських засобів, рецептурного профілю, на фармацевтичному ринку України.
Як зазначив позивач, такі візити та зустрічі проводяться медичними представниками ТОВ «Асіно Україна» з метою донесення до спеціалістів охорони здоров'я повної та детальної інформації про лікарські засоби та позивача як їх виробника. Це дозволяє лікарям та фармацевтам отримувати більший обсяг знань про продукцію, всі ті характеристики й особливості застосування та використання, а також про процес виготовлення продукції, використання нових технологій розробки, систему контролю та оцінки якості виготовленої продукції тощо.
Листом без дати та номеру ДЕЦ МОЗ підтвердило, що законодавством України не передбачено необхідність отримання адміністративних дозволів, додаткових запитів, узгоджень чи попереджень з боку заявників задля спілкування медичних працівників з лікарями та фармацевтами з метою надання та отримання інформації про безпеку та ефективність лікарських засобів.
А тому судом критично оцінюються надані відповідачем листи до закладів охорони здоров'я, та відповіді на них, щодо підтвердження здійснених візитів до них працівниками ТОВ «АСІНО УКРАЇНА» та здійснення заходів щодо просування лікарських засобів, що виконуються фахівцями з медичних питань, старшими фахівцями з медичних питань, менеджерами з питань регіонального розвитку.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечує, що ТОВ «Асіно Україна» має у власності / користуванні необхідні основні засоби та матеріальні ресурси чи інші можливості для надання маркетингових послуг. Також відповідач не заперечує, що ТОВ «Асіно Україна» має у штаті необхідну кількість працівників чи інших залучених осіб для надання маркетингових послуг на користь позивача.
З огляду на викладене, доводи відповідача про нереальність маркетингових послуг суд визнає безпідставним.
Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує, що з метою додаткового підтвердження необґрунтованості та безпідставності висновків Акту перевірки позивач звернувся до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі - ДНДЕКЦ МВС) із заявою від 07.06.2024 про проведення судової економічної експертизи з питання: «Чи підтверджуються документально та нормативно висновки Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, що містяться в акті перевірки від 17.11.2023 № 2650/Ж5/31-00-04-03-06-15/30117001 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМА СТАРТ» (код ЄДРПОУ 30117001) з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року (від 20.09.2023 № 9243854471) з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків» в частині завищення ТОВ «ФАРМА СТАРТ» суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 68 213 542 грн.?»
За результатами вищезазначеної експертизи судовий експерт ДНДЕКЦ МВС О.М. Помірна підготувала висновок експерта від 23.09.2024 № СЕ-19-24/41554-ЕК.
На стор. 49 Висновку експерта зазначено, що: «В обсязі представлених на дослідження документів, висновки Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, що містяться в акті перевірки від 17.11.2023 № 2650/Ж5/31-00-04-03-06-15/30117001_ «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМА СТАРТ» (код ЄДРПОУ 30117001) з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року (від 20.09.2023 № 92438544 71) з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків» в частині завищення ТОВ «ФАРМА СТАРТ» суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 68 213 542 грн. документально не підтверджуються».
Враховуючи зазначене та оскільки судом, в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства.
А як наслідок, неправомірним та таким, що підлягають скасуванню у судовому порядку, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити таке.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Позивачем було заявлено про вирішення питання про судові витрати, зокрема щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином у передбачений частиною 7 статті 139 КАС України строк питання про судові витрати буде вирішено після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у разі надходження до суду в передбаченому процесуальним законом порядку заяви позивача про винесення додаткового рішення з доказами, які підтверджують понесені ним судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Старт» (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8; код ЄДРПОУ 30117001) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, місто Київ, вулиця Кошиця, будинок 3; код ЄДРПОУ ВП 44082145) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 2729/Ж10/31-00-04-03-06-15 від 11.12.2023.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.