про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
16 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/8428/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 в якому просить: 1) Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29 вересня 2025 року в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період, до складу Військової частини НОМЕР_1 ; 2) Скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2025 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; 3) Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Разом з позовною заявою представник позивача подала клопотання про забезпечення позову, в якому просить забезпечити позов шляхом заборони командуванню Військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення/переведення/переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншої військової частини/підрозділу/формування до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Клопотання обґрунтоване тим, що предметом спору в даній справі є протиправні дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо незаконної мобілізації на військову службу ОСОБА_2 без його згоди та без урахування наявної в нього відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із бронюванням за Комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород», яке належить до критично важливих підприємств для життєдіяльності населення та забезпечення потреб територіальної громади в особливий період. На переконання представника позивача, в разі незастосування заходів забезпечення позову щодо заборони переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби, в тому числі до іншої військової частини, буде унеможливлений ефективний захист прав та інтересів позивача, в разі задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині призначення позивача на посаду за штатом воєнного часу та зарахування його до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а також в частині зобов'язання відповідача виключити позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 всі наявні документи, на підставі яких було здійснено призов ОСОБА_1 , в тому числі накази, облікові документи, відомості щодо ОСОБА_1 відповідно до даних АІТС «Оберіг» (в тому числі щодо наявності або відсутності відстрочки станом на день призову на військову службу).
16 жовтня 2025 року до суду надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання ухвали суду про витребування доказів. До заяви, зокрема додано копію витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29 вересня 2025 року № М1712 про призов заявника, поіменний список військовозобов'язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_3 у складі команди НОМЕР_2 , копію довідки військово-лікарської комісії від 29.09.2025 року, копію картки обстеження та медичного огляду, направлення на проведення військово-лікарської комісії.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд зазначає, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог.
Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізм, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 25 червня 2020 року (справа №520/1545/19), від 01 жовтня 2019 року (справа №420/912/19) ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: - обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або - очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Представник позивача в заяві про забезпечення позову просить заборонити командуванню військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення/переведення/переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншої військової частини/підрозділу/формування.
В той же час, ні позовна заява, ні заява про забезпечення позову не містять жодного документального підтвердження щодо проходження заявником військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Водночас, відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 29 вересня 2025 року № М1712 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 .
З огляду на вищенаведене, суд констатує, що до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів наявності реальної загрози правам та інтересам заявника, у тому числі щодо переведення/ переміщення позивача до іншої військової частини. Посилання представника позивача на те, що останнього може бути направлено для проходження військової служби в іншу військову частину базується на припущеннях. Однак можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, доводи поданої заяви є необґрунтованими. Застосування судом обраних у поданій заяві заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на твердженнях представника заявника, не підтверджених належними, достовірними та достатніми доказами.
Водночас, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Відтак, суд вважає, що заявником не доведено, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, як і не надано доказів на підтвердження наявності таких обставин. Позиція ґрунтується на припущеннях, тобто на обставинах, які ймовірно можуть настати.
В той же час, правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18, від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21.
З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що мотиви, наведені представником позивача у заяві про забезпечення позову не підтверджують реальний характер загрози правам позивача до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання, внаслідок невжиття таких заходів, обставин, які б могли істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Враховуючи вищевикладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, суд приходить висновку, що у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволені заяви представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду, або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Д. Маєцька