16 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/5712/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними відмов, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просить:
- визнати протиправними відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до стажу роботи за Списком №2 періодів з 01.01.1992 по 20.06.2000 та з 01.06.2011 по 19.11.2015.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що звернувся до звертався декілька разів до пенсійного органу із заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», подавши усі необхідні документи, однак отримав відмову у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного пільгового страхового стажу за Списком №2 12 років 6 місяців. Вказані відмови слугували підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Після усунення недоліків позову, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
30.04.2024 на адресу суду від ГУ ПФУ в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в позові вх. №24651/24. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що позивач 11.09.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за місцем проживання. Відповідно до змісту рішення головного управління від 18.09.2023 за №063550005214 про відмову у призначенні пенсії підставами відмови є: "вік заявника 55 року, страховий стаж особи становить 32 р. 6 м. 3 д. За результатами розгляду документів, до страхового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності. До пільгового стажу не враховано періоди роботи з 01.01.1992 по 20.06.2000, оскільки довідки не відповідають встановленому зразку та не долучено наказ про результати проведення атестації робочих місць. За наданими документами факт проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення не підтверджено, довідка про періоди проживання на територіях радіоактивного забруднення відсутня». Крім того, відповідачем зазначено, що записи в трудовій книжці не визначають права на призначення пенсії на пільгових умовах, а призначення пенсії здійснюється при розгляді пакету документів, які подаються для призначення пенсії, в тому числі уточнюючої довідки та наказів про атестацію робочих місць.
Для зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу необхідно надати уточнюючу довідку, видану за місцем роботи (архівним відділом) на підставі первинних документів. За наданими документами факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не підтверджено, довідка про періоди проживання на територіях радіоактивного забруднення відсутня.
13.06.2024 на адресу суду від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в позові вх. №33590/24. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що позивач 11.09.2023 звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів та за принципом екстериторіальності була передана до ГУ ПФУ в Кіровоградській області. Головним управлінням ПФУ в Кіровоградській області розглянуто заяву ОСОБА_1 та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 18.09.2023 №063550005214 про відмову у призначенні пенсії. Про зміст рішення листом повідомлено позивачу. 26.10.2023 позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів та за принципом екстериторіальності була передана до ГУ ПФУ у Волинській області. Головним управлінням ПФУ у Волинській області розглянуто заяву ОСОБА_1 та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 01.11.2023 №063550005214 про відмову у призначенні пенсії. Про зміст рішення листом повідомлено позивачу. 05.03.2024 позивач в чергове звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів та за принципом екстериторіальності була передана до ГУ ПФУ у Вінницькій області. Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області розглянуто заяву ОСОБА_1 та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 12.03.2024 №063550005214 про відмову у призначенні пенсії. Про зміст рішення листом повідомлено позивачу. Підставою для відмови у призначення пенсії слугували наступні підстави. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 01.01.1992 по 20.06.2000, оскільки довідки не відповідають встановленому зразку та не долучено наказ про результати проведення атестації робочих місць. За наданими документами факт проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення не підтверджено, довідка про періоди проживання на територіях радіоактивного забруднення відсутня. Пільговий стаж особи відсутній. Підтверджений належними документами, страховий стаж становить 32 роки 06 місяців 03 дні, пільговий стаж відсутній, підтверджений в порядку визначеному законодавством, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення (перерахунку) пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 18.09.2023 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та не підтвердженням факту проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки. Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 26.10.2023 та додані документи, встановлено наступне. Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження проходження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, військовий квиток, диплом, документи про стаж), страховий стаж складає 32 роки 06 місяців 12 днів.
Стаж роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 відсутній.
До страхового стажу згідно наданих документів зараховано усі періоди роботи. До пільгового стажу не враховано періоди роботи згідно довідки відповідно до звернення від 11.09.2023 з 01.01.1992 по 20.06.2000, оскільки відсутній номер реєстрації та дата видачі.
До звернення від 26.10.2023 долучено довідку №13 від 26.10.2023 про період роботи з 07.03.1993 по 20.06.2000, яка не містить підписів керівника, головного бухгалтера, начальника відділу кадрів та печатки.
Не долучено накази про результати проведення атестації робочих місць та "Переліки робочих місць, професій та посад робітників яким підтверджено право на пільгове забезпечення». Між довідками наявні розбіжності в періодах роботи.
До ЕПС долучено довідку про проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення та посвідчення, в якому вказано по батькові ОСОБА_2 , що не відає паспорту - ОСОБА_3 .
Крім того, ГУ ПФУ в Житомирській області звертаємо увагу на те, що в заявах від 11.09.2023 та 26.10.2023 вказано вид пенсії за вислугу років замість потрібного за віком.
За результатом розгляду заяви позивача від 05.03.2024 та додані до неї документи встановлено, що страховий стаж позивача становить - 32 роки 06 місяців 12 днів. Пільговий стаж за Списком №2 - не підтверджений в установленому порядку.
За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховано періоди: з 01.01.1992 по 20.06.2000, оскільки відсутній номер реєстрації уточнюючої довідки; з 07.03.1993 по 20.06.2000 згідно довідки №13 від 19.10.2023, оскільки відсутній підпис керівника, головного бухгалтера, начальника відділу кадрів та печатки; з 01.06.2011 по 19.11.2015 згідно довідки №850 від 06.07.2021 відсутній підпис головного бухгалтера, що є порушенням п.3 Порядку застосування Списків №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, постановою правління ПФУ №18-1 від 10.11.2006, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.11.2006.
Крім того, довідки не відповідають вимогам додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою №637 від 12.08.1993.
Слід зазначити, що період проживання особи в зоні добровільного відселення - 32 роки 23 дні; станом на 01.01.1993 - 01 рік 03 місяці 22 дні.
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення (перерахунку) пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та 12.03.2024 прийнято рішення про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування», оскільки зайнятість на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці не підтверджено належним чином та пенсії за віком зі зниженням віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993.
Крім того, відповідач у відзиві заперечує проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн посиланням на її завищення та не співмірність.
Таким чином, відповідач вважає дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області та ГУ ПФУ у Волинській області є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим.
ГУ ПФУ у Волинській області відзив на адміністративний позов не надало, про причини неподання відзиву не повідомило, тому суд, у відповідності до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач досягнувши 55-річного віку, маючи стаж передбачений Списком №2 розділ І позиція 1.1а та статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, 11.09.2023 звернувся через електронний веб-портал сайту Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.81).
До заяви було додано усі необхідні, на думку позивача, документи для призначення пенсії.
Проте, позивачем було отримано від ГУ ПФУ в Житомирській області повідомлення про відмову у призначенні пенсії в якому повідомлялось, що у зв'язку з розглядом даної заяви та наданих до неї документів за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Кіровоградській області 18.09.2023 винесено рішення №063550005214 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового страхового стажу та не підтвердженням факту проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки (а.с.80).
26.10.2023 позивач повторно звернувся через електронний веб-портал сайту Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.82).
До заяви було додано усі необхідні, на думку позивача, документи для призначення пенсії, у тому числі довідку від 26.10.2023 №13 про періоди роботи з 07.03.1993 по 20.06.2000, та довідку від 02.10.2023 №578, яка підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого доброї відселення (а.с.104-105).
Проте, позивачем було отримано від ГУ ПФУ в Житомирській області повідомлення про відмову у призначенні пенсії в якому повідомлялось, що у зв'язку з розглядом даної заяви та наданих до неї документів за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Волинській області 01.11.2023 винесено рішення №063550005214 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового страхового стажу та не підтвердженням факту проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки (а.с.79).
Позивач вважає такі рішення протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 2 Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 28 років 6 місяців у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Стосовно зарахування періоду роботи позивача з 10.10.1991 по 20.06.2000 до страхового стажу, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 24 Закону 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Пунктом 2 статті 24 Закону 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України від 05.11.1991№1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ, в редакції чинній на момент звернення позивача за призначенням пенсії) передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, пункт «а» частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ визначає, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам за наявності у сукупності таких обов'язкових умов:
- зайнятість особи повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
- наявність стажу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не менше 10 років для чоловіків та не менше 7 років 6 місяців для жінок;
- наявність атестації робочого місця;
- наявність загального страхового стажу не менше 20 років для чоловіків та не менше 15 років для жінок;
- досягнення відповідно пенсійного віку (50 років для чоловіків, 45 років для жінок).
Порядок застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383).
Пунктом 3 Порядку №383 визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
При цьому, у пункті 4 Порядку №383 зазначено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
З аналізу зазначених норми Порядку №383 вбачається, що до 21.08.1992 період роботи особи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками №1 і №2 зараховується до пільгового стажу роботи за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи. Натомість, після 21.08.1992 період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками №1 і №2 зараховується до пільгового стажу роботи за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
За змістом ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 3 Порядку також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Комплексний аналіз норм Закону №1058-IV, Порядку №383 та Порядку №637, дає підстави для висновків, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункті «а» частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. При цьому, документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Однак, право на зарахування певного періоду роботи до стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників визначається органом, що призначає пенсію, в першу чергу, на підставі інформації, зазначеної в трудовій книжці такої особи, оскільки вона є основним документом, що підтверджує стаж. Натомість надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації для підтвердження стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності у трудовій книжці необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказаний період роботи підтверджується наступними доказами.
Записами в трудовій книжці НОМЕР_1 : запис 12 - 10.10.1991 позивача прийнято електрослюсарем електроучастка по третьому розряду Ігнатпільський кар'єр; запис 13 - 15.05.1992 присвоєно кваліфікацію слюсаря 4 розряду - наказ №144 від 15.05.1992; запис 14 - 01.01.1992 переведений електрослюсарем гірського цеху; запис 15 - 20.10.1994 Орендне підприємство "Ігнатпільський кар'єр" перетворене в акціонерне товариство відкритого типу; запис 16 - 09.01.1996 позивачу присвоєно 5 розряд електрослюсаря; запис 17 - 20.06.2000 позивач звільнений за власним бажанням у зв'язку з порушенням законодавства про працю ст.38 КЗпП України (а.с.12-14).
Вказані записи викладені у трудовій книжці почергово, без будь яких виправлень, з наявністю відповідних штампів і скріплені печаткою роботодавця.
Вказані записи також підтверджують той факт, що позивач працював у вказаний період електрослюсарем, робота яким відноситься до шкідливих та важних умов праці за Списком №2.
Довідкою «Про підтвердження наявного трудового стажу» підтверджено, що позивач у період з 01.01.1992 по 20.06.2000 виконував роботу електрослюсаря гірничого цеху, що передбачена Списком №2 розділ І підрозділ І Постанови КМУ №36 від 16.01.2003. Код КП 1222.2. Накази №64 від 21.04.1994 (а.с.24); №71 від 20.06.2000 (а.с.22-23). За період з 01.01.1992 по 20.06.2000 підтверджений трудовий стаж для призначення пенсії становить 08 років 5 місяців 19 днів.
Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 19.10.2023 №12 (а.с.26) підтверджено, що позивач з 07.03.1993 по 20.06.2000 виконував роботи в гірничому цеху, які пов'язані із шкідливими умовами праці за професією, посадою електрослюсар гірничого цеху, що передбачена Списком №2, розділ І підрозділ 1 та затверджена Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1985 №1173, розділ «Гірничі роботи» позиція, наказ про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці №50 від 07.03.1993, наказ на затвердження результатів атестації робочих місць №192 від 03.12.1998 (а.с.16). Код КП; 7241 (електрослюсар гірничого цеху) стаж на посаді: 07 років 03 місяці 14 днів. Підстава: книга наказів особового складу за 1994 рік, наказ про переведення №64 від 21.04.1994 (а.с.24). Вказана довідка підписана директором ТДВ «Ігнатпільський кар'єр» та головним бухгалтером, у зв'язку з тим, що підприємство не здійснює свою діяльність посада спеціаліста з кадрової роботи вакантна, тому довідка не містить третього підпису.
Вказані періоди не зараховані до пільгового стажу з підстав невідповідності довідок встановленим нормам.
Однак, норми чинного законодавства надають перевагу записам трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
Також суд зауважує, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, а саме записів трудової книжки позивача про його роботу на ТДВ "Ігнатпільський кар'єр", в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, архівних установ із відповідними запитами.
З урахуванням наведеного, на думку суду, період роботи з 10.10.1991 по 20.06.2000 на ТДВ "Ігнатпільський кар'єр", який відображений у трудовій книжці ОСОБА_1 , (08 років 08 місяців 11 днів) повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позаяк у суду відсутні підстави ставити під сумнів належність записів трудової книжки позивача.
Крім того в рішенні про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ у Волинській області від 01.11.2023 відповідач серед іншого зазначив, що спірні пільгові періоди не можуть бути взяті до уваги, оскільки, по перше, у довідці відсутній номер реєстрації, та по друге позивачем надано дві довідки, які містять різні періоди роботи, зокрема з 07.03.1993 по 20.06.2000 та з 01.01.1992 по 20.06.2000.
Стосовно вказаних доводів відповідача, то суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а виклав правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Тобто, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
При цьому, записи у трудовій книжці позивача зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей з посиланням на дати та номери відповідних наказів, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим відсутність підписів начальника відділу кадрів та головного бухгалтера в уточнюючій довідці не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.
У додатку 5 до Порядку №637 визначена форма довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних підписів у ній, відповідно до якої довідка має містити три підписи посадових осіб: керівника, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 №638/18467/15-а сформував правову позицію, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Стосовно зарахування до пільгового страхового стажу позивача періоду роботи з 01.06.2011 по 19.11.2015, суд зазначає наступне.
Вказаний період роботи позивача підтверджується наступними доказами.
Записами у трудовій книжці НОМЕР_1 : запис 25 - 01.06.2011 позивача переведено на посаду електрослюсаря чергового та ремонту устаткування в ГЛЦ, запис 26 19.11.2015 позивача звільнено за згодою сторін (а.с.12-14).
Довідкою ПАТ "Бехівський спеціалізований кар'єр" від 06.07.2021 №850 підтверджено, що позивач у період з 01.06.2011 по 19.11.2015 працював на посаді електрослюсар черговий та з ремонту устаткування. Виконував роботи з керування обслуговування автоматики та контрольно-вимірювальних приладів у системах енергопостачання в гірничо-дробатному цеху, що передбачена Списком №2 розділ І позиція 1.1а. На підставі Постанови КМУ №36 від 16.01.2003; підсумковий наказ №72Г від 01.06.2011, висновок №10-161 від 15.06.2011.
Висновком Державної експертизи умов праці Головного управління праці соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації 14.02.2011 №10-38 (а.с.17-19), встановлено, що електрослюсар черговий та з ремонту устаткування код 20101000а - 19931 за результатами експертизи та атестації робочих місць має право на пільгову пенсію за Списком №2 (Постанова КМУ від 11.03.1994 №162).
Отже, для підтвердження роботи позивача на роботах передбачених Списком №2 надано трудову книжку та довідку передбачену порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якій наявна інформація про характер роботи, період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків, куди включається цей період роботи; дані про Постанову №162, Таким чином, період роботи позивача з 01.06.2011 по 19.11.2015 підтверджений належними доказами та підлягає зарахуванню до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження пільгового стажу позивача.
Між тим, у даному випадку записи трудової книжки заявника серії НОМЕР_2 є чіткими і достатніми та, з викладених вище міркувань суду, не потребують додаткового підтвердження будь-якими іншими документами стосовно характеру роботи найманого працівника.
Отже, судом встановлено, що у трудовій книжці позивача, яка є основним документом, підтверджуючим стаж роботи, є відповідні записи із зазначенням необхідних відомостей. Відповідачем не спростовані відомості, які зазначені у трудовій книжці стосовно роботи заявника на ТДВ "Ігнатпільський кар'єр", а також не надано доказів того, що позивач не працював на цьому підприємстві або спірні періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи на цьому підприємстві зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до пільгового стажу роботи, або взагалі відсутні.
Оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень не містять будь-яких істотних (вагомих та серйозних) зауважень щодо порядку оформлення трудової книжки позивача.
Також, матеріалами справи підтверджено, що у спірні періоди позивач працював на посадах, що дають право на призначення пільгової пенсії.
Суд повторно зазначає, що системний аналіз наведених вище положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку №637 дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Суд зазначає, що усі записи про роботу позивача зазначені у його трудовій книжці оформлені належним чином, містять посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, що не викликає сумнівів у їх достовірності.
Суд ще раз зауважує, що факт перебування позивача у спірний період на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджується наявними в матеріалах справи трудовою книжкою та довідками ТДВ "Ігнатпільський кар'єр".
Стосовно доводів відповідача щодо ненадання позивачем довідки яка не відповідає вимогам Додатку 5 Порядку №637, суд зазначає наступне.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Отже, Порядком №637 передбачено підтвердження спеціального трудового стажу також уточнюючою довідкою саме у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Професії (посади) позивача, за якими позивач працював у спірний період, відносяться до відповідного Списку чинного на період його роботи, що не заперечувалось відповідачем.
Матеріали справи свідчать, що відповідний стаж роботи позивача на посадах передбаченим Списком №2, підтверджується записами у трудовій книжці.
Досліджуючи матеріали справи суд встановив, що записи у трудовій книжці проведено у відповідності та з дотриманням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а також вони місять всю необхідну інформацію про характер виконуваної позивачем роботи.
Разом з тим, з огляду на положення ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на Головні управління Пенсійного фонду України в областях, як на суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень та дії. Однак, відповідач такого обов'язку не виконав.
Отже, враховуючи вищевикладене відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача на пільгових умовах за Списком №2 період роботи позивача з 10.10.1991 по 20.06.2000 та з 01.06.2011 по 19.11.2015 на ТДВ "Ігнатпільський кар'єр" та ПАТ "Бехівський спеціалізований кар'єр" (записи у трудовій книжці №12-17 та №25-26 відповідно а.с.12-14).
Таким чином, вказані періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до стажу позивача, який дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо атестації робочих місць суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах щодо атестації робочого місця у подібних правовідносинах, а саме: особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 4 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383) передбачено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова від 01.08.1992 №442 набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
З аналізу наведених норм Порядку №383 вбачається, що до 21.08.1992 період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками №1 і №2 зараховується навіть без проведення атестації.
Таким чином, з урахуванням наведених положень Порядку №383 та позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, відсутність інформації про дату проведення першої атестації на підприємстві не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах.
Стосовно періоду проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що страховий платіж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий платіж обчислюється територіальними органами пенсійного фону відповідно до вимог Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих до документів до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Частиною 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Отже, з аналізу наведеного слідує, що основною умовою для призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є наявність підтвердженого факту проживання або роботи особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.
Крім того, Верховний Суд у постанові 17.06.2020 у справі №572/456/17 вказав на те, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення.
В матеріалах справи міститься копія посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (3 зона) (а.с.11), паспорт громадянина України з відміткою про місце проживання в АДРЕСА_1 (а.с.8).
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Відповідно до п.п.5 п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян» затвердженого постановою КМУ №551 від 11.07.2018 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Пунктом 10 Порядку №551 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Отже, аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 08.05.2018 у справі №708/1022/17, від 21.11.2019 у справі №572/47/17, від 06.04.2020 у справі №752/15346/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 у справі №398/494/17 та в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішенні даної справи.
Дійсність посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с.11), що посвідчує статус ОСОБА_1 , як постраждалого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) не оспорювалась та воно не визнавалось недійсним у судовому порядку.
У підсумку станом на 01.01.1993 позивач прожив та відпрацював у зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 роки.
Таким чином, наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 підтверджує той факт, що станом на 01.01.1993 він проживав (працював) у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що надає йому право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Наявне у позивача посвідчення недійсним не визнавалось, його статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи не оспорювався, доказів фактичного проживання або реєстрації місця проживання позивача в іншому місті, аніж с.Ігнатпіль, Коростенського району, Житомирської області відповідачі, як суб'єкти владних повноважень не наводять.
Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи АЕС є підтвердженням того, що позивач постійно проживав чи працювала на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі їй посвідчення та зазначене посвідчення недійсним не визнавалось.
Таким чином, наявність посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.08.2022 у справі №357/6372/17.
Враховуючи те, що судом підтверджено право позивача на зарахування до пільгового стажу періодів роботи: з 10.10.1991 по 20.06.2000 на ТДВ "Ігнатпільський кар'єр" та з 01.06.2011 по 19.11.2015 на ПАТ "Бехівський спеціалізований кар'єр", уповноважений орган на призначення пенсій зобов'язаний зарахувати до пільгового стажу позивача наведені періоди.
Підтверджено факт проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 тривалістю 3 роки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, приймаючи рішення від 18.09.2023 №063550005214 та рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 01.11.2023 №063550005214 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяли протиправно, з огляду на що суд вважає за необхідне визнати протиправними вказані рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та скасувати їх.
Щодо вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, як способу відновлення прав позивача, суд зазначає, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (Абзац перший частини 1 статті 45 Закону №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
У пункті 145 рішення від 15.11.96 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені нормами Законів №1058-IV, Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення". Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені також законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Як вже встановлено судом, у позивача наявні всі умови (пільговий стаж не менше 12 років 06 місяців, вік, період проживання (праці) на території зони гарантованого добровільного відселення - понад 3 роки), які є достатніми для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону №796-ХІІ.
Отже, виходячи із вищевикладеного суд вважає, що для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового та пільгового страхового стажу позивача періоди роботи з 10.10.1991 по 20.06.2000 на ТДВ "Ігнатпільський кар'єр" та з 01.06.2011 по 19.11.2015 на ПАТ "Бехівський спеціалізований кар'єр" та призначити пенсію відповідно до положень ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з часу звернення з відповідною заявою про здійснення призначення пенсії - 11.09.2023.
Стосовно вимог позивача в частині визначення конкретного територіального органу Пенсійного фонду України, який має здійснити переведення та виплату пенсії за віком, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління ПФУ в Кіровоградській області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо зарахування пільгового стажу, страхового стажу, призначення та виплати позивачу пенсії за віком на пільгових умовах має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління ПФУ в Кіровоградській області, а не Головне управління ПФУ в Житомирській області, як просить позивач.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн, суд зазначає наступне.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 3000 грн, на підтвердження понесення яких до позову додано: копію договору про надання правової допомоги від 19.03.2024 №1903, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 19.03.2024 №1, квитанцію про сплату/отримання гонорару від 19.03.2024 на суму 3000,00 грн.
За умовами пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 19.03.2024 №1903 ОСОБА_1 (клієнт) з одного боку та Адвокатське бюро "Соломонюк та партнери" в особі керуючого бюро - адвоката Соломонюку С.А. приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до пункту 4.1 Договору про надання правової допомоги №1903 від 19.03.2024 вартість наданих юридичних послуг Адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний розрахунок.
Пунктом 4.2 цього договору передбачено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом розрахунку (якщо інше не вказано в розрахунку) від Адвокатського бюро.
У розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, зазначено що надано послугу щодо вивчення судової практики, підготовки позовної заяви та подання до суду, при цьому витрачено 26 годин часу, що складає 3000,00 грн.
Однак, договір про надання правничої (правової) допомоги та розрахунок не містять порядку обчислення, форми та вартості години роботи адвоката, що на переконання суду, свідчить про неузгодженість сторонами вартості послуг, що надаються адвокатом згідно договору.
Додатково суд зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 05.03.2021 у справі №200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі №520/12065/19, постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у Кодексі адміністративного судочинства України з 15.12.2017.
Водночас, у постанові від 30.04.2020 у справі №826/4466/18 Верховний Суд, застосовуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017, виходив з істотного значення умов договору про надання правничої допомоги щодо порядку проведення розрахунків за ним. Тобто, якщо на час розгляду питання про розподіл витрат на правову допомогу такі витрати вже мали б бути оплачені, то надання зазначених документів узгоджується з приписами частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, у Розрахунку №1 суми гонорару за надану правову допомогу, зазначено, що ОСОБА_1 надано правову допомогу наступного характеру: консультації, адвокатські запити 6 годин - 3000 грн; підготовка позовної заяви про зобов'язання Пенсійного фонду зарахувати пільговий стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 з 01.01.1992 по 20.06.2000 та призначити пенсію, відповіді на відзив, виконання рішення суду 20 - годин в рахунок гонорару успіху (а.с.35).
Квитанцією від 19.03.2024 підтверджено сплату ОСОБА_1 адвокату Соломонюку С.А. 3000 грн (а.с.33).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Верховний Суд, розглядаючи питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу послідовно у своїй судовій практиці дотримується того, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Вирішуючи питання обґрунтованості та співмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу у цій справі суд враховує, що адвокатом такі види правової допомоги, як надання відповіді на відзив та виконання рішення суду не надавалися.
Також, надаючи оцінку обґрунтованості визначеному до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, суд не вбачає підстав для окремого відшкодування позивачу витрат за роботу адвоката щодо консультації клієнта та написання адвокатських запитів, оскільки такі послуги є складовими процесу написання процесуальних документів та не можуть вважатись окремими послугами правового характеру, з огляду на те, що всі вони пов'язані з підготовкою до написання позовної заяви.
Підсумовуючи наведене, суд уважає, що підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відсутні, а тому відмовляє у їх стягненні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд стягує понесені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 9, 77, 139, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, 7а, м.Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул.Кравчука, 22В, м.Луцьк, Волинська область, 43000, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними відмов, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 18.09.2023 №063550005214 та Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області від 01.11.2023 №063550005214 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового та пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.10.1991 по 20.06.2000 на ТДВ "Ігнатпільський кар'єр" та з 01.06.2011 по 19.11.2015 на ПАТ "Бехівський спеціалізований кар'єр" та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення з відповідною заявою про здійснення призначення пенсії - 11.09.2023.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 605,60 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 605,60 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
16.10.25