16 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/11240/25
категорія 113050000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Гарнізонної Військово-лікарської комісії №3 Військової Частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобо'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ЦВЛК ЗС України №598/9/4959 від 26.02.2025 щодо постанови гарнізонної ВЛК №3 в/ч НОМЕР_1 , яка оформлена довідкою Військово-лікарської комісії від 06.12.2024 р. №1297 відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Гарнізонну військово-лікарську комісію №3 військової частини НОМЕР_1 переглянути постанову гарнізонної ВЛК №3 в/ч НОМЕР_1 , що оформлена довідкою Військово-лікарської комісії від 06.12.2024 р. № 1297.
В обґрунтування позову вказано, що під час повторного медичного огляду лікарем травматологом попередні медичні документи не було враховано. подальшому без проведення будь-яких функціональних, рентгенологічних та інших спеціальних досліджень, позивача визнано придатним до військової служби. На думку позивача, такий висновок є необґрунтованим та прийнятим в порушення процедури. З даним висновком позивач не погоджується, вважає себе обмежено придатним до військової служби.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копію позовної заяви та ухвали суду від 22.04.2025 надіслано Центральній військово-лікарській комісії Збройних Сил України та Гарнізонній Військово-лікарській комісії №3 Військова Частина НОМЕР_1 за допомогою засобів підсистеми «Електронний суд» в електронні кабінети юридичних осіб. Ухвалу доставлено 22.04.2025 о 19:49.
Враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями частини 6 статті 7, частини 11 статті 126 КАС України ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи вважається врученою належним чином, оскільки судом було дотримано всіх необхідних вимог щодо своєчасного повідомлення, зокрема, відповідачів про здійснення розгляду даної справи.
Відповідачі у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 КАС України та встановлений ухвалою суду відзиви на адміністративний позов не надіслали.
Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Відповідачами клопотань про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.
Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 4 статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Як встановлено судом, капітан ОСОБА_1 згідно довідки від 19.07.2022 №772 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині з 25.02.2022.
Згідно довідки ВЛК від 06.12.2024 №1297 майору ОСОБА_1 проведено медичний огляд гарнізонною ВЛК №3 в/ч НОМЕР_1 .
Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання: Хронічний панкреатит, стадія ремісії, без порушення функції. (К86) Остеохондроз грудо-поперекового відділів хребта, ускладнений хрящовими вузлами Шморля, клиноподібною деформацією тіл Т8-Т9 хребців І (першого) ступеню, протрузією міжхребцевого диску Т7-Т8 хребців, деформуючим спондильозом та спондилоартрозом зазначених відділів хребта з незначним порушенням функції (М42.12, М42.14, М42.16). Вертеброгенна торакалгія з больовим синдромом з незначним порушенням функції (М51.1). Двобічний гонартроз І (першого) ступеню, ускладнений контрактурою з незначним порушенням функції (М17).
Визнано на підставі статті 64-в, 23-в, 45-б графи ІІІ Розкладу хвороб, графи - Таблиці додаткових вимог придатний до військової служби.
За результатами оскарження вказаного висновку Рішенням ЦВЛК ЗСУ №598/9/4959 від 26.02.2025 встановлено, що наявність в нього захворювань, не зазначених у довідці Військово-лікарської комісії (далі - ВЛК), які можуть змінити ступінь придатності до військової служби не підтверджено медичною документацією.
Вказано, згідно наданих копій медичних документів, наявність захворювань, які відповідно до вимог Положення зумовлюють непридатність ОСОБА_1 до військової служби, не вбачається.
Ураховуючи зазначене, підстав для скасування постанови гарнізонної ВЛК №3 військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 06.12.2024 №1297 чи направлення позивача начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби на теперішній час немає.
Позивач не погоджується з даним висновком ВЛК та рішенням ЦВЛК ЗС України, вважає стан свого здоров'я обмежено придатним до військової служби.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2232-XII).
Частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частинами 1, 2 статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 року №2801-ХІІ військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною 2 статті 12 Закону України «Про національну безпеку України».
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402).
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно абзацу 7 пункту 1.3 названої глави основним завданням військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 закріплено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК)) приймають постанови.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2.2 названої глави штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону.
Згідно підпункту 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Абзацом 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 закріплено право ЦВЛК розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Підпункт 2.3.5 названого пункту передбачає, що рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до пп.1.1, 1.2 глави ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, в тому числі і військовослужбовців до військової служби.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги, суд вважає за необхідне зауважити, що перевіряє виключно відповідність постанови ВЛК визначеній законом процедурі її прийняття.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.».
Отже у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку діям лікарів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, оскільки це потребує спеціальних знань медицини.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності або непридатності до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 та від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16; Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі №480/8348/24.
Як попередньо встановлено судом, військово-лікарською комісією №3 в/ч НОМЕР_1 проведено медичний огляд ОСОБА_1 та за результатом проведення медичного огляду складено довідку військово-лікарської комісії №1297 від 06.12.2024, в якій в графі «Діагноз та постанова ВЛК» вказано "Хронічний панкреатит, стадія ремісії, без порушення функції. (К86) Остеохондроз грудо-поперекового відділів хребта, ускладнений хрящовими вузлами Шморля, клиноподібною деформацією тіл Т8-Т9 хребців І (першого) ступеню, протрузією міжхребцевого диску T7-Т8 хребців, деформуючим спондильозом та спондилоартрозом зазначених відділів хребта з незначним порушенням функції (M42.12, М42.14, М42.16). Вертеброгенна торакалгія з больовим синдромом з незначним порушенням функції (M51.1). Двобічний гонартроз І (першого) ступеню, ускладнений контрактурою з незначним порушенням функції (М17). Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Викривлення носової перетинки з порушенням носового дихання (334.2). Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби. Також зазначено, що на підставі статті 64-в, 23-в, 45-б графи ІІІ Розкладу хвороб позивач придатний до військової служби".
Позивач обґрунтовуючи підстави скасування рішення ЦВЛК ЗС України №598/9/4959 від 26.02.2025 за результатами перегляду постанови гарнізонної ВЛК №3 в/ч НОМЕР_1 зазначає, що під час повторного медичного огляду лікарем змінено діагноз вказавши: "з незначним порушенням функцій", замість попереднього - "з порушенням помірного статико-динамічної функції", що призвело до пониження статті з 64-б до 64-в.
Вказане, на думку позивача, призвело до порушення процедури прийняття такого рішення, зокрема пункту 1.1. глави 1 розділу ІІ Положення №402.
Так, під час переогляду не враховано результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень, а саме Консультаційного висновку спеціаліста від 28.03.24, яким у позивача діагностовано - порушення статико-динамічної функції хребта ІІ - другого ступеню.
Суд розглядаючи наявний спір, вважає за необхідне звернути увагу, що фізикальне обстеження - це сукупність медичних діагностичних дій лікаря для визначення стану здоров'я пацієнта, що здійснюються за допомогою його власних органів чуття (огляд, пальпація, перкусія, аускультація). Це один з первинних етапів діагностики, який дозволяє отримати об'єктивну інформацію про стан організму та виявити ознаки захворювання.
Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що лікарями комісії медичний огляд у грудні 2024 року не проводився та результати фізикальних та спеціальних досліджень не враховувались.
Крім того, суд враховує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2025, що набрало законної сили - 06.05.2025, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Гарнізонної військово-лікарської комісії №3 військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 06.12.2024 №1297 - відмовлено.
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, правомірність рішення ВЛК від 06.12.2024 №1297 встановлено рішенням суду, що набрало законної сили та в розумінні ч.4 ст.78 КАС України є доведеним фактом, що не підлягає доказуванню.
Так позивач, у разі встановлення процесуальних порушень, може звернутись до вищого органу для перегляду постанови та проведення повторного огляду.
Згідно з підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
ЦВЛК має право, зокрема переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії) Збройних Сил України (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402).
З метою реалізації наведеного права, ОСОБА_1 звернувся до ЦВЛК ЗС України зі скаргою на постанову гарнізонної ВЛК №3 в/ч НОМЕР_1 від 06.12.2024 №1297.
Рішенням ЦВЛК ЗС України №598/9/4959 від 26.02.2025 встановлено, що наявність у ОСОБА_1 захворювань, не зазначених у довідці ВЛК, які можуть змінити ступінь придатності до військової служби не підтверджено медичною документацією.
Вказано, згідно наданих копій медичних документів, наявність захворювань, які відповідно до вимог Положення зумовлюють непридатність ОСОБА_1 до військової служби, не вбачається.
Ураховуючи зазначене, підстав для скасування постанови гарнізонної ВЛК №3 військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 06.12.2024 №1297 чи направлення позивача начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби на теперішній час немає.
Отже, зміст спірного рішення ЦВЛК ЗС України №598/9/4959 від 26.02.2025 підтверджує факт відсутності у позивача документально підтверджених захворювань, що можуть змінити його ступінь придатності.
З огляду на наведене, в ході розгляду справи, судом не встановлено обставин недотримання членами ВЛК вимог Положення №402.
Незгода позивача з лікарськими висновками не розглядається у наявному провадженні, оскільки суд не наділений повноваженнями для надання оцінки таким.
Відповідно до пункту 2.1 глави 1 розділу І Положення №402 проведення військово-лікарської експертизи віднесено до виключних повноважень ВЛК.
Відтак, у цій справі немає фактичних та правових підстав для зобов'язання Гарнізонної військово-лікарської комісії №3 військової частини НОМЕР_1 переглянути постанову гарнізонної ВЛК №3 в/ч НОМЕР_1 , що оформлена довідкою Військово-лікарської комісії від 06.12.2024 р. № 1297.
Доказів порушення відповідачем процедури медичного огляду та порядку прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання до матеріалів справи не надано.
Підстав для скасування рішення ЦВЛК ЗС України №598/9/4959 від 26.02.2025 позивачем у позові не наведено, та судом не встановлено.
Суд реалізує свої повноваження у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За відсутності документально-підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, 16,м. Київ,01133. РНОКПП/ЄДРПОУ: 08356179), Гарнізонної Військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Фещенка-Чопівського, 22,м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл.,10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 07735762) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко
16.10.25