Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 жовтня 2025 року Справа№200/5212/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулася через підсистему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, 21005, м. Вінниця, вул.Зодчих, 22) про визнання протиправним та скасування рішення №056650002027 від 09.07.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, зобов'язання прийняти рішення про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах з 03.08.2025 відповідно до п. “б» ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року) із зарахуванням до страхового стажу періоду з 01.10.2022 по 19.04.2023, з 01.03.2024 по 31.05.2025; зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за віком з 03.07.2025 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки, та врахуванням заробітної плати за весь період страхового стажу, тобто до 31.05.2025. В обґрунтування зазначено, що позивач з 2019 року отримує пенсію по інвалідності. У зв'язку із досягненням пенсійного віку (50 років) з 02.08.2025 звернулась із заявою від 03.07.2025 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах. Разом з цим, управлінням відмовлено у призначенні пенсії за Списком №2 у зв'язку із недосягненням пенсійного віку 55 років. Вважає таке рішення протиправним, оскільки управлінням не враховано, що у разі досягнення жінкою 50 років та набуття достатнього пільгового стажу за Списком №2 застосуванню підлягають норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Також зазначає, що управлінням протиправно не враховано до стажу періоду роботи з 01.10.2022 по 19.04.2023, з 01.03.2024 по 31.05.2025 через не сплату роботодавцем страхових внесків. Зазначає, що за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати, а також невнесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
На підтвердження сплати судового збору у розмірі 968,96 грн надана квитанція від 15.07.2025.
18 липня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі призначено розгляд справи за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відстрочено сплату судового збору.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області надано відзив, в якому зазначено, що управлінням здійснено розгляд заяви позивача про призначення пенсії. За результатом розгляду прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з недосягненням пенсійного віку - 55 років станом на час звернення із заявою. Право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону, мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць зокрема жінки після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності.
03 липня 2025 року ОСОБА_1 (49 років) звернулася із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 09.07.2025 №056650002027 і така відмова обумовлена недосягнення заявницею віку 55 років.
Позивач, не погодившись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у призначенні пільгової пенсії за віком звернулася за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, п. б ст.13 цього закону в редакції, чинній до 01.04.2015 передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон№ 213-VІІІ), який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, зокрема, пенсійний вік жінкам до 55 років.
Рішенням Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; для жінок - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІз урахуванням Рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020з одного боку, та Законом № 1058-ІV- з іншого в частині пенсійного віка для жінок. Перший із цих законів визначав такий вік на рівні 55, тоді як другий - 50.
Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим ля особи, а не Закону № 1058-ІV. Під час ухвалення рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Пунктом 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів позивач 02.08.2025 досягла 50 років, а звернулася за призначенням пенсії 03.07.2025 (тобто за місяць до досягнення пенсійного віку), при цьому стаж роботи є більшим ніж 20 років, а пільговий стаж роботи за умови зайнятості повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України є більшим ніж 10 років, що відповідає вимогам п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд дійшов висновку, що позивачка набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону№ 1788-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII) з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020по справі 1-5/2018 (746/15).
Наведене вище свідчить про протиправність відмови відповідача у призначенні пенсії з підстав недосягнення пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, яка оформлена рішенням від 09.07.2025 №056650002027, з огляду на що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення підлягають задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи те, що під час розгляду заяви управлінням визначено страховий та пільговий стаж, що у кількісному еквіваленті є достатнім для призначення позивачу пенсії, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав буде саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII) на підставі поданої заяви від 03 липня 2025 року.
Згідно ч.1ст. 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (п.1 ч.1 цієї статті).
Пунктом 1.7. Порядку № 22-1 визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Враховуючи те, що позивач досягла пенсійного віку (50 років) 02.08.2025, при цьому, із заявою про призначення пенсії звернулася 03.07.2025 (тобто у межах місячного строку, відлік якого обчислюється до дати досягнення пенсійного віку), суд дійшов висновку, що призначення пенсії позивачу повинно здійснюватися з 03 серпня 2025 року.
Щодо періоду роботи з 01.10.2022 по 19.04.2023, з 01.03.2024 по 31.05.2025 суд зазначає таке.
Спірне рішення від 09.07.2025 №056650002027 не містить мотивів відмови у зарахуванні періоду роботи з 01.10.2022 по 19.04.2023, з 01.03.2024 по 31.05.2025 до страхового стажу.
Із наданого до суду розрахунку стажу (форма РС-право), що сформований станом на 03.07.2025 вбачається, що періоди з 01.10.2022 по 19.04.2023, з 01.03.2024 по 31.05.2025 не зараховані до страхового стажу позивача.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача НОМЕР_2 містить записи, а саме №18 - 21.09.2022 про прийняття в ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» оператором пульта-керування; №19 - 19.04.2023 - про звільнення; №20 - 01.05.2023 - про прийняття в Комунальне підприємство «Покровськводоканал», запис про звільнення відсутній.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч. 1 ст. 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 11 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно зі ст. 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. […] Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище норм Закону № 1058 дає підстави для висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески.
Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески (єдиний внесок) чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за н а я в н о с т і відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з цим відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.
З Індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача (довідка форми ОК-5), що сформовані станом на 03.07.2025 (на час звернення із заявою про переведення на інший вид пенсії) вбачається, що у період жовтень 2022 -грудень 2022 року наявні відомості про отриману від страхувальника з кодом ЄДРПОУ 31599557 заробітну плату для нарахування пенсії, та наявні позитивні позначки щодо сплати страхових внесків.
За період березень 2024 року - травень 2025 року наявні відомості про отриману від страхувальника з кодом ЄДРПОУ 35470311 заробітну плату для нарахування пенсії, та наявні позитивні позначки щодо сплати страхових внесків.
Разом з цим, за період січень 2023 року - квітень 2023 року наявні відомості про отриману від страхувальника з кодом ЄДРПОУ 31599557 заробітну плату для нарахування пенсії, однак відсутні позитивні позначки щодо сплати страхових внесків.
Отже, враховуючи те, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача (довідка форми ОК-5), що сформовані станом на 03.07.2025 (на час звернення із заявою про переведення на інший вид пенсії) наявні відомості про суми отриманої заробітної плати у період січень 2023 року - квітень 2023 року, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду, суд дійшов висновку, що періоди роботи 01.01.2023 - 19.04.2023 станом на час розгляду заяви про переведення на інший вид пенсії підлягали зарахуванню до страхового стажу позивача.
Стаж роботи з 01.10.2022 по 31.12.2022, з 01.03.2024 по 31.05.2025 підлягає зарахуванню до страхованого стажу, оскільки наявні як відомості про отриману заробітну плату так і позитивні позначки про сплату страхових внесків.
Враховуючи те, що докази зарахування вказаних періодів до страхового стажу суду не надано, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання управління зарахувати до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.10.2022 по 19.04.2023, з 01.03.2024 по 31.05.2025.
Позовна вимога про здійснення розрахунку пенсії за віком з 03.07.2025 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки та врахуванням заробітної плати за весь період страхового стажу, тобто до 31.05.2025 є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд зауважує, що спору щодо розрахунку пенсії за віком на час звернення позивача до суду не існувало.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити, як передчасних.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
При поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн згідно квитанції від 15.07.2025.
Разом з цим, суд враховує, що позов подано через підсистему Електронний суд, а відповідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням положень пп. 1 п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайного характеру належало сплатити 968,96 грн. судового збору (0,4 х 3028 грн. х 0,8).
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що фактично, позовні вимоги задоволенні, оскільки скасовано рішення про відмову у перерахунку пенсії, а вимога про зобов'язання вчинити певні дії є похідною, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача, сплачений ним судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.1 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись ст.ст. 2, 5-14, 19-22, 72-78, 94, 132-143, 159-165, 241-247, 255, 295-297 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 09 липня 2025 року №056650002027.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, 21005, м. Вінниця, вул.Зодчих, 22) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 03 серпня 2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення») з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) на підставі поданої заяви від 03 липня 2025 року із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.10.2022 по 19.04.2023, з 01.03.2024 по 31.05.2025.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, 21005, м. Вінниця, вул.Зодчих, 22) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Кошкош