17 жовтня 2025 року Справа № 160/29701/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та скасування вказівки,-
14.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 14.10.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Запорізької обласної прокуратури, які полягають у наданні ОСОБА_1 вказівки (без дати та номеру) про необхідність прибути з 14.04.2025 року по 29.05.2025 року для проходження обстеження до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України;
- скасувати вказівку (без дати та номеру) Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_1 про необхідність прибути з 14.04.2025 року по 29.05.2025 року для проходження обстеження до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що позивач, ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності 3 групи з 20.11.2018 року. Інвалідність спричинена травмою при виконанні службових обов'язків в органах прокуратури (приведення до виконання учасником судового процесу численних вибухових пристроїв у залі судових засідань, акти форми Н-1, Н-5 та інтернет-стаття). Пенсію по інвалідності призначено на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV. Наразі позивач продовжує працювати в органах прокуратури. На час виникнення спірних правовідносин позивач працював на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької обласної прокуратури. На даний час позивач працює на посаді прокурора четвертого відділу першого управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора. Відповідачем на адресу Офісу Генерального прокурора супровідним листом від 24.04.2025 року №07-179вих-25 (№ 105790-25) скеровувався лист без дати та номеру (далі - лист) на ім'я позивача щодо необхідності прибуття з 14.04.2025 року по 29.05.2025 року до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (за даними супровідного вказано інші дати прибуття з 14.04.2025 року по 24.05.2025 року). Підставою скерування відповідачем листа на ім'я позивача вказаного листа через Офіс Генерального прокурора слугувало те, що позивач працює в органах Запорізької обласної прокуратури, проте відряджений для роботи до Офісу Генерального прокурора. Зі змістом оскаржуваного листа позивач ознайомився 30.05.2025 року, тобто вже після спливу вказаних у листі строків явки до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (далі - Установа). Прикметно, що безпосередньо вказаною вище Установою позивач не викликався. Відповідачем листи щодо відвідування медичних закладів чи лікувальних установ у інші дати (повторно) позивачу не направлялись. Натомість, факт неявки позивача до вказаної медичної Установи підрозділом Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора кваліфіковано як дисциплінарний проступок (дисциплінарна скарга від 15.07.2025 року №17/1-16075-25). Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів (далі - КДКП) стосовно позивача відкрито дисциплінарне провадження (рішення від 24.07.2025 № 07/3/2-653дс-140дп-25). Крім того, відповідачем наказом від 04.08.2025 року №68 призначено службове розслідування стосовно позивача (лист-повідомлення). Підставою для проведення службового розслідування стало вищевказане рішення КДКП про відкриття дисциплінарного провадження. Предметом службового розслідування було встановлення наявності чи відсутності в діях позивача дисциплінарного проступку з огляду на непроходження медичного огляду в Установі на виконання оскаржуваного листа. У ознайомленні з висновком службового розслідування шляхом надання копії матеріалів службового розслідування відповідачем позивачу відмовлено (заява від 17.09.2025 року та лист від 24.09.2025 року № 07-965вих-25). Під час проведення службового розслідування позивачем заявлено відвід члену комісії з проведення службового розслідування, з підстав його упередженості, тиску, неповаги до людської гідності, який відповідачем відхилено (лист та відповідь).Отже, оскаржувані дії відповідача для позивача мають юридичні наслідки та на момент звернення до суду з адміністративним позовом продовжують існувати. На адресу відповідача позивачем 17.09.2025 направлено листа щодо надання завірених належним чином копій усіх документів, на підставі яких відповідачем вчинено дії з направлення оскаржуваного листа. На час подання до суду позовної заяви відповіді від відповідача не отримано (лист). Тимчасовою інструкцією з діловодства в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генеральної прокуратури України від 12.02.2019 № 27 та п. п. 2, 2.1. наказу Генеральної прокуратури України від 29.12.2018 № 266 «Про впровадження в промислову експлуатацію та забезпечення функціонування інформаційної системи «Система електронного документообігу органів прокуратури України» визначено обов'язкову реєстрацію паперових документів у Системі електронного документообігу органів прокуратури України (СЕД). При цьому, відповідачем всупереч діючого порядку електронного документообігу в органах прокуратури України не внесено та не зареєстровано в СЕД оскаржуваний лист. Про невнесення до СЕД відповідного листа свідчить той факт, що позивач згідно СЕД не отримував вказаного документу (скріншоти 3 шт. від 12.09.2025 року). Підтвердженням неотримання через СЕД Листа позивачем свідчить той факт, що згідно скріншотів СЕД наявні документи щодо відкриття дисциплінарного провадження та початку службового розслідування стосовно позивача. Водночас, інші документи в особистому кабінеті СЕД позивача відсутні. Щодо причин невнесення листа до СЕД позивачем направлено лист від 29.08.2025 до відповідача, відповіді на яке не отримано. Згідно оскаржуваного листа (без дати та номеру) відповідач звертається до позивача у формі імперативної вказівки адміністративного характеру як прокурор вищого рівня. У листі зазначається, що у разі непроходження позивачем обстеження в Установі «Цей факт розцінюватиметься, як вчинення дисциплінарного проступку». В оскаржуваному листі відповідач посилається на кримінальне провадження №64024000000000923, хоча відповідач не є суб'єктом вказаного кримінального провадження, а посилається на вказане провадження як на мотивувальну частину віддання вказівки адміністративного характеру. Чинним кримінальним процесуальним законодавством не визначено статусу позивача у кримінальному провадженні № 64024000000000923 від 21.10.2024 року, у межах якого проводиться перевірка правомірності отримання інвалідності службовими особами державних органів, зокрема і прокурорами (відповідь Державного бюро розслідувань 18.09.2025 № 32623-2510-2-02-01-1349525). За КПК України передбачено статус третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт майна та третьої особи, щодо якої судовим рішенням вирішено питання про долю її речей або документів. У той же час, статусу особи, яка направляється на медичне обстеження до Центру оцінювання функціонального стану особи чи іншого медичного закладу для підтвердження чи спростування діагнозів, які є підставою для встановлення статусу особи з інвалідністю не передбачено. Діючим законодавством посадові особи роботодавця не уповноважені ознайомлювати свого працівника з процесуальними документами в кримінальному провадженні чи направленнями на медичне обстеження у зв'язку з наявними захворюваннями чи у зв'язку зі статусом особи з інвалідністю. Постанова про залучення спеціаліста для медичного обстеження особи, яка немає статусу у кримінальному провадженні не передбачена, тобто є незаконною, тому її невиконання не може мати наслідком виникнення будь-яких наслідків негативного чи несприятливого характеру для особи. Прикметно, що згідно вимог ст. 1 КПК України «Кримінальне процесуальне законодавство України» порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ч. 3 ст. 9 КПК України, Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу. Позаяк, виконання законів, а тим більше підзаконних нормативно-правових актів, які не є складовою частиною кримінального процесуального законодавства у кримінальному провадженні не передбачено. Серед іншого, відповідно до ч. 3 п. 10 «Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи», затвердженого наказом МОЗ України № 2022 від 03.12.2024 року (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), Центр оцінювання проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, з підстав, визначених Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року № 1338, зокрема на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду (а не постанови слідчого) стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу у сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних. Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі (Центром оцінювання функціонального стану особи), повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти (моя електронна пошта зазначена при заключенні декларації з сімейним лікарем, підтвердженням чого є скріншоти із застосунку Helsi, 3 скріншоти), а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). Тобто, законодавець передбачив виключні підстави, за наявності яких Центр оцінювання функціонального стану особи може проводити перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями. Згідно оскаржуваного листа 31.01.2025 року слідчим Державного бюро розслідувань винесено постанову, якою «залучено як спеціалістів» працівників Установи «для перевірки обґрунтованості прийнятих рішень медико-соціальними експертними комісіями про встановлення груп інвалідності, у тому числі працівникам органів прокуратури». Проте, слідчі та прокурори позбавлені прав призначати ревізії та перевірки після прийняття Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, внаслідок чого п. 6 ч. 2 ст. 36 та п. 4 ч. 2 ст. 40 КПК України виключено. У той же час, до повноважень слідчого судді чи суду повноваження призначати перевірки згідно КПК України також не належить. Означеною постановою слідчого не уповноважено представників Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» проводити експертизу, оскільки порядок залучення експерта та підстави проведення експертизи регулюються нормами ст. ст. 242 та 243 КПК України. У ЗМІ наявна публікація, яка свідчить про те, що журналісти, спираючись на коментарі представників влади відверто та відкрито глузують з теми інвалідності серед прокурорів. За посиланням https://glavcom.ua/country/society/i-1027483.html наявна стаття від 24.10.2024 «Нардепка розказала смішну історію, як західні партнери хотіли допомогти прокурорам-інвалідам». У вказаній статті наводяться судження категоричного змісту, які, в порушення презумпції невинуватості, стверджують, що всі прокурори в України отримали інвалідність у протиправний спосіб. Проте, Основним Законом України проголошено правову державу, де діє Верховенство Права та Закон, а не підкоряння волі окремих осіб чи груп таких осіб. Навіть, якщо виникає суспільний резонанс, в умовах війни, при всій повазі до професії та соціальної функції журналіста - «Dura lex, sed lex». Отже, таке свідчить про те, що суспільний резонанс, на який посилається Позивач у оскаржуваному листі зводиться до інтересів певних груп осіб, які маніпулюють громадською думкою та системно роблять з прокурорів образ ворога, осіб, через яких усі біди в країні. Цьому підтвердженням є хоча б прожитковий мінімум для визначення посадового окладу прокурора. Тобто в країні наявна окрема соціальна категорія «прокурори», яким необхідно визначати «окремий» прожитковий мінімум (станом на 01.01.2025 - 1600 грн.). Позивач готовий у законний спосіб сприяти підвищенню довіри до органів прокуратури та прибути до визначеного медичного закладу (про що позивачем скеровувався лист до Установи від 13.09.2025 року, відповіді не надійшло). Водночас, питання проходження медичного огляду в Установі виникло внаслідок оскаржуваних дій відповідача. Також наразі триває процедура притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Листом КДКП позивачу повідомлено про розпочате дисциплінарне провадження та задано питання: «Чи готові ви пройти медичне обстеження в Установі на даний час?». Позивач вважає вказані дії з боку органів прокуратури є взаємоузгодженими, але водночас протиправними, які містять ознаки втручання у приватне життя. Вказані відомості свідчать про наявність у оскаржуваного листа юридичних наслідків несприятливого для позивача характеру, що продовжують існувати на момент подання позову.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 15.10.2025 року передана судді Пруднику С.В.
При вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до розгляду суд виходить з такого.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом норм ч. 1, 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Пунктом ч. 4 ст. 12 цього Кодексу визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Поряд з цим, згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Також нормами ч. 2 і 3 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд вважає, що подана до суду позивачем позовна заява підлягає до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
З матеріалів адміністративного позову порушень строків, передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.
Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.
Керуючись статтями 171, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та скасування вказівки та відкрити провадження в адміністративній справі.
Призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 18 листопада 2025 року в приміщенні суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань № 1.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею С. В. Прудником.
Витребувати у Запорізької обласної прокуратури:
- засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття вказівки (без дати та номеру) Запорізької обласної прокуратури Колодяжному Івану Дмитровичу про необхідність прибути з 14.04.2025 року по 29.05.2025 року для проходження обстеження до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України та вмотивовані пояснення щодо такої вказівки.
Витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 18 листопада 2025 року.
Суд попереджає Запорізьку обласну прокуратуру про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Роз'яснити відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомити сторін, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.
Інформацію щодо адміністративної справи учасники даної справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник