16 жовтня 2025 рокуСправа №160/32949/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРІІОУ: НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), яка полягає у відмові щодо надання відстрочки від мобілізації на особливий період громадянину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РЫОКПП: НОМЕР_2 , адреса взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) ненаданні відстрочки від призову за мобілізацією;
скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яке оформлено протоколом № 29 від 05.12.2024, в частині відмови у паданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) на підставі п. 4 ч. З ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) прийняти рішення про надання відстрочки від мобілізації на особливий період громадянину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) та оформити довідку про надання відстрочки на військову службу під час мобілізації у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року на підставі п.4 ч.3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є неповнорідним братом ОСОБА_2 , який був мобілізований та в подальшому пропав безвісти. У зв'язку з вищевикладеним позивач зазначає, що має право на відстрочку на підставі згідно з п.4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 є неповнорідним братом Діденко Сергія Миколайовича.
ОСОБА_2 був мобілізований та в подальшому пропав безвісти, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 27.06.2022 року №138 та Витягом з єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин: №20240318-956 від 18.03.2024 року.
ОСОБА_1 звернувся із заявою про отримання відстрочки від призиву до відповідача.
Позивачем було подано наступний перелік документів:
копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00044780876 від 30 квітня 2024 року;
копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ;
копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00044779478 від 30 квітня 2024 року;
копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу № 00044778316 від 30 квітня 2024 року;
копія витягу з єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин: №20240318-956 від 18.03.2024 року;
копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 27.06.2022 року №138.
Повідомленням від 08.12.2024 року №22669, Відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що за результатами розгляду заяви протоколом від 05 грудня 2024 р. №29 Комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 ухвалила рішення про відмову у наданні Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причини відмови: не має судового рішення.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжувався і триває досі.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Так, питання пов'язані із прийняттям рішення щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації врегульовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), відповідно до якої визначено порядок надання відстрочки на реалізацію Закону №3543-ХІІ, зокрема абз. 4 п.1 порядку передбачено процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Згідно з Додатком 5 до Порядку №560 визначений перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Тож, за вищезгаданим Порядком №560, особа чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, повинні надати відповідний перелік документів, а саме: документи, що підтверджують родинні зв'язки (у тому числі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), рішення суду про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.
Разом з тим, правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» № 2505-VIII від 12.07.2018 (далі - Закон №2505-VIII)
Відповідно до абз. 12 ч.1 ст. 1 вказаного Закону № 2505-VIII передбачено, що особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Частиною 1 статті 3 Закону № 2505-VIII встановлено, що цей Закон регулює суспільні відносини, пов'язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону № 2505-VIII визначено, що особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що документом, який підтверджує факт зникнення особи безвісти за особливих обставин, зокрема, у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, є інформація, яка внесена уповноваженими органами до Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин.
Так, із наведених обставин у цій справі суд доходить висновку, у розумінні Закону №2505-VIII ОСОБА_3 (брат позивача у справі) набув статусу особи, зниклої безвісти в особливий період з моменту внесення про неї відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, тобто, у даному випадку, з 17.04.2024.
При цьому, судом враховується і те, що правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначається Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» № 2505-VIII від 12.07.2018р.
А правовий статус щодо визнання фізичної особи безвісно відсутньою регулюється статтею 43 Цивільного кодексом України № 435-IV.
Отже, при деякій подібності вказаних понять, визначених національним законодавством України, між цими поняттями існують істотні відмінності у відповідних правових статусах та порядках їх набуття. Зокрема, законодавством визначені різні способи їх набуття.
Так, фізичну особу може бути визнано безвісно відсутньою лише в судовому порядку. Своєю чергою, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до відповідного Реєстру.
А отже, правовий механізм надання особі статусу зниклої безвісти регулюється Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» №2505-VIII та не передбачений нормами Глави 4 Розділу ЦПК України.
Тобто, встановлення факту зникнення особи безвісти за особливих обставин у судовому порядку не передбачено приписами цивільного законодавства.
Суд доходить висновку, що наведений перелік документів, визначений у Додатку 5 Порядку№560 суперечить чинному законодавству України, а саме: необхідність надання позивачем рішення суду про визнання особи зниклої безвісти за особливих обставин є такими, що суперечать Закону №3543-ХІІ, Закону № 2505-VIII та Цивільному кодексу України, оскільки правовий механізм надання особі статусу зниклої безвісти регулюється Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» і не передбачає звернення до суду позивача для встановлення правового статусу особи зниклої безвісти.
Питання застосування нормативно-правових актів, які мають різну юридичну силу у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України відображені у листі Міністерства юстиції від 30 січня 2009 року № Н-35267-18 ( v3526323-09) «Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами». Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу
Виходячи з цього, у даних правовідносинах, суд застосовує нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу, а саме: положення Закону №3543-ХІІ і Закону № 2505-VIII.
Таким чином, суд доходить висновку, що рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період про відмову позивачеві, яке оформлено протоколом № 29 від 05.12.2024, прийняте з порушенням вимог вищенаведених приписів наведеного законодавства, тому підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем вчинено активні дії, а саме прийняття протоколу № 29 від 05.12.2024, а тому в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність.
Суд наголошує, що за змістом ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно норм ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яке оформлено протоколом № 29 від 05.12.2024, в частині відмови у паданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про надання відстрочки від мобілізації на особливий період громадянину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) та оформити довідку про надання відстрочки на військову службу під час мобілізації у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року на підставі п.4 ч.3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова