06 жовтня 2025 рокуСправа №160/19126/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, 2-Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, 3-Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, 4- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, 2-Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, 3-Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, 4- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати:
рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 18.02.2025 року №046850001708;
рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 01.04.2025 року №046850001708;
рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 26.05.2025 року №046850001708;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажа для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди її роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.07.1978 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 11.02.2025 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на те, що Головними управліннями Пенсійного фонду України безпідставно і протиправно відмовлялось у призначенні пенсії, не зарахувавши до стажу позивача періоди роботи в російській федерації.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/19126/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, ч.2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
30.07.2025 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач-4 не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав.
В матеріалах електронної пенсійної справи наявна архівна довідка від 30.01.2025 №20/60 за період роботи з червня 1981 року по березень 1982 року, яка видана ОКП “Фармація». Вищезазначену довідку не взято до уваги, оскільки в довідці не вірно зазначено по батькові: “ ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорту “ ОСОБА_3 » та видана на підставі особових рахунків. За наданими документами страховий стаж зараховано по 05.08.2009 та складає 14 років 03 місяці 06 днів. В зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (15 років) прийняті рішення про відмову № 046850001708 від 18.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та від 01.04.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області. Після надходження результатів перевірки довідки про заробітну плату від 29.01.2025 № 6/56 за період роботи з червня 1981 року по березень 1982 року, яка видана ОКП “Фармація», пенсійну справу буде переглянуто. Перевірка вищезазначеної довідки запланована на травень поточного року.
11.08.2025 надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Відповідач-1 вважає позовні вимоги позивача безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Порядок ведення трудових книжок вругульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 і Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Пунктом 2.11 Інструкції №162 передбачено, що після зазначення дати заповнення труджової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємситва (або печатка відділу кадрів), на якому вперше запоовнювалася трудова книжка.
До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.07.1978, оскільки титульний аркуш трудової книжки не засвідчено печаткою.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області і Головне управління пенсівйного фонду України у Київській області відзиви на позовну заяву у встановлений судом строк не надали.
Відповідач-2 і відповідач-3 про розгляд справи були повідомлені належним читном, шляхом доставлення до 22.07.2025 до їх електронних кабінетів ухвали суду, що підтверджується відповідними довідками Дніпропетровського окружного алдміністративного суду про доставку електронного листа.
За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 звернулася 11.02.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою і документами про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV.
За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, який рішенням №046850001708 від 18.02.2025 відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону.
Управлінням Пенсійного фонду було зазначено, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2025 році особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років, за наявності страхового стажу від 15 років.
Згідно наданими документами заявником, страховий стаж становить 14 років 3 місяці 6 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.07.1978, оскільки титульний аркуш трудової книжки не засвідчено печаткою, чим порушено п. 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держпраці СРСР від 20.06.1974 №162.
Розрахунок стажу проведено згідно уточнюючих довідок про стаж та індивідуальних відомостей про застраховану особу (довідка форми ОК-5).
До страхового стажу не зараховано період роботи згідно довідки про заробітну плату №6156 від 29.01.2025, оскільки відсутні документи передбачені п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стражу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1998 №637 (із внесеними змінами), а саме особові рахунки (підтвердження первинними документами).
За заявою позивача від 25.03.2025 про призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.04.2025 № 046850001708.
Головним управлінням Пенсійного фонду зазначено, що страховий стаж особи становить 14 років 03 місяці 06 днів.
За доданими документами до страхового стажу не враховано період за час роботи на території російської федерації з 30.08.1979 по 05.05.1981 згідно архівної довідки від 10.08.2018 №3136, яка надана без апостиля. В умовах воєнного стану постановою КМУ від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами інозжемних держав» визначено порядок прийняття іноземних офіційних документів.
В подальшому позивач із заявою і документами про призначення пенсії звернулася 19.05.2025.
Заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду Укрраїни у Київській області, яким прийнято рішення відь 26.05.2025 №046850001708 про відмову у призначенні пенсії.
Відмовляючи заявнику у призначенні пенсії Головне управління виходило з наступного.
Страховий стаж особи становить 14 років 10 місяців 23 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно архівної довідки №3136 від 10.08.2019 на території російської федерації, оскільки відсутнє проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Не погодившись з вищезазначеними рішеннями, позивач за захистом свої порушених прав і інтересів звернулася з позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058).
За ч. 1 ст. 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п. 1).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком (п.1 ч. 1 ст. 9 Закону №1058).
Частиною 1 ст. 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 1 ст. 45 Закону України № 1058-IVвстановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 62 закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На період заведення трудової книжки НОМЕР_1 від 10.07.1978 позивача діяла постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 20 червня 1974 р. N 162 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях".
Відповідно до пунктів 11-13 Інструкції №162 всі записи про дати прийому на роботу, переведення на іншу постійну роботу, нагородження і заохочення та звільнення проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 7 березня 1975 р., у графі 2 записується: 07.03.1975, у трудових книжках раніше встановленого зразка: 1975.03.07.
Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Аналогічні норми містить введена в подальшому Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58
Відповідно до п. 18 Постанови РМ СРСР, ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. N 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначає наказ (розпорядження) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Виходячи з наведених правових норм на працівника не може бути покладена відповідальність за ведення трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 вказав, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.
Верховний Суду у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 вказав, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
У зв'язку з чим , рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано -Франківській області є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо посилань у спірних рішеннях про відмову позивачу у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області і Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на неможливість зарахування періоду роботи позивача згідно архівної довідки №3136 від 10.08.2019 на території російської федерації, оскільки відсутнє проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч 2 ст. 4 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).
Відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно ч. 2 ст. 6 Угоди , для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набуття чинності вказаної угоди.
Згідно з абзацами 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федераціїї про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
На час роботи позивача в російській федерації Україна була учасником угоди, відтак норми Угоди застосовуються до спірних правовідносин.
Окрім цього, згідно приписів п. 2 ст. 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Враховуючи, що довідка про період роботи позивача на території російської федерації виготовлена до набрання чинності Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» та станом до 24.02.2022 року приймалися на території України без спеціального посвідчення, доводи відповідачів про необхідність проставлення апостилю є безпідставними.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
В даному випадку позиція відповідача 2 і відповідача-3 суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на пенсійні виплати не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області і Головним управліннм Пенсійного фонду України у Київській області протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача позивача на території російської федерації.
Спірні рішення вказаних Головних управлінь підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи і повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком від 11.02.2025, суд зазначає наступне.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не здійснювало розгляд вказаних заяв позивача і не приймало за результатом їх розгляду рішень, по суті, а тому не є належним відповідачем у цій справі.
Оскільки останній раз рішення за заявою позивача про призначення пенсії було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області саме на нього слід покласти обов'язок по зарахуванню періодів роботи позивача та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком від 19.05.2025.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн. ідповідно до копії платіжної інструкції №0.0.4430997487.1. від 27.06.2025 і судовий збір у сумі 2422,40 грн. відпровідно до копії платіжно ї інструкції №0.0.4463997668.1 від 18.07.2025.
Суд, керуючись положеннями ст.139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області і Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь позивача судовий збір у сумі 1816,18 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНООКПП НОМЕР_2 ) до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область,76018, код ЄДРПОУ20551088) , 2-Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076), 3-Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) , 4- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 18.02.2025 року №046850001708.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 01.04.2025 року №046850001708.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 26.05.2025 року №046850001708.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНООКПП НОМЕР_2 ), періоди її роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.07.1978.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНООКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у цій справі.
В решті позовних вимог -відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область,76018, код ЄДРПОУ20551088) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНООКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНООКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНООКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона