17 жовтня 2025 р. Справа № 120/13536/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі також ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Вінницької митниці (далі також відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товару №UA401000/2024/000216/2 від 23.07.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000945 від 23.07.2024.
Ухвалою судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові.
Відповідач у відзиві зазначає, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, позивачем були подані наступні документи: проформа-інвойс від 12.12.2023 №1212, інвойс від 02.04.2024 №1212, зовнішньоекономічний договір від 02.08.2021 №3426/PB, платіжні доручення в іноземній валюті від 10.01.2024 №428, від 27.03.2024 №440, від 08.05.2024 №447, довідка про транспортні витрати від 19.07.2024 №431611, копія декларації країни відправлення від 04.04.2024 №421320240000061260.
Під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів, які підтверджують митну вартість відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ, було виявлено розбіжність з документами, які подано до митного оформлення. Також відповідач вказує, що в митній декларації країни відправлення від 04.04.2024 №421320240000061260 вартість кожної з позицій товарів відрізняється від задекларованої. Декларантом не надано підтвердження 100% оплати за товари відповідно до умов оплати, зазначених в інвойсі від 02.04.2024 №1212. Позивачу 23.07.2024 було направлено лист щодо надання документів, зазначених в ч.2 ст.53 МКУ, а також, враховуючи розбіжності в документах, декларанту було направлено лист щодо надання документів, зазначених в ч.3 ст.53 МКУ, однак останній листом від 23.07.2024 №1 відмовився від надання додаткових документів.
Відповідач звертає увагу, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності, що зумовило митний орган визначити митну вартість товару із застосуванням другорядних методів, зазначених у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості товару №1 є оформлена МД від 05.03.2024 №UA401020/2024/012732, за якою було випущено у вільний обіг за резервним методом визначення митної вартості ідентичний товар.
На думку відповідача винесені ним рішення є правомірними, у зв'язку з чим підстав для задоволення позову не має.
Разом із відзивом від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, в задоволенні якого судом було відмовлено.
У свою чергу представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти висловлених відповідачем аргументів, вважаючи позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що між ФОП ОСОБА_1 (далі покупець) та SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD Китай (далі продавець) 02.08.2021 був укладений контракт №3426/PВ (далі Контракт).
Відповідно п. 2 Контракту, продавець продав, а покупець купив товар: Рукавички, країна походження: Народна Республіка Китай, кількість: згідно інвойсу, ціна: згідно інвойсу, додатки, термін поставки: 2021-2025 роки, порт відвантаження: згідно інвойсу.
Згідно з п. 4.1 Контракту термін доставки товару протягом 45 днів після отримання 30% депозиту від покупця (тільки після отримання 50% оплати, продавець може організувати доставку товару).
Умови поставки визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (п.4.2 Контракту).
Пунктом 5 Контракту передбачено, що загальна сума становить 1 000 000,00 доларів США, вартість визначається після взаємних консультацій та домовленостей між сторонами, завантаження товарів на судно, включаючи укладання в трюмі (стивідорні роботи), ліхтеровка, інформація про відвантаження товару, видача коносаментів, інші супровідні витрати виконуються та оплачуються за рахунок продавця.
Платіж за поставленими виробами здійснюється покупцем на рахунок продавця для кожної окремої партії і вказується в інвойсах (рахунках - фактурах), відповідно до п. 6 Контракту.
Відповідно до п. 17.1 Контракт набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діятиме до 31 грудня 2025 року.
Надалі, між компанією SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD Китай (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено додаткову угоду №3/1 від 12.06.2022 до Контракту 02.08.2021 №3426/PВ.
Відповідно до додаткової угоди, п. 2 Контракту викладено в наступній редакції: продавець продає, а покупець купує наступний товар, вид товару: рукавички, ваги електронні, ліхтарі та інші господарські товари; країна походження: КНР; кількість: згідно інвойсу; ціна: згідно інвойсу, додатки; термін поставки: 2022-2025 рік; порт відвантаження: згідно інвойсу. Інші умови Контракту залишаються незмінними, а дана угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами Контракту або їх уповноваженими представниками.
Так, позивач за контрактом відповідно до проформи-інвойсу №1212 від 12.12.2023 планував придбати у продавця товар:
- електронні кухонні ваги, модель SN-400, матеріал корпусу пластик, межа зважування/похибка 10кг/1г, живлення 2хААА батарейки, ТМ SeVen+, кількість 1520, ціна 1,169, загальна вартість 1776,880 (дол. США);
- електронні кухонні ваги з пластиковою чашею, модель YZ-1811, матеріал корпусу пластик, межа зважування/похибка 5кг/1г, живлення 2хААА батарейки, LED/LCD дисплей, кількість 504, ціна 2,115, загальна вартість 1065,960 (дол. США);
- електронні підлогові ваги, модель YZ-1604, матеріал АВS пластик + загартоване скло, межа зважування 180 кг, розмір 30х30х2,2 см, живлення 2хААА батарейки, LED/LCD дисплей, кількість 200, ціна 2,359, загальна вартість 471,800 (дол. США);
- ваги електронні без стійки 40 кг з металевими кнопками, модель S-2002 матеріал корпусу пластик, матеріал чаші та кнопок метал, межа зважування/похибка 40кг/5г, LED/LCD дисплей, живлення акумулятор 4V, комплектовані зарядним пристроєм, TM SeVen+, кількість 504, ціна 11,39, загальна вартість 5740,560 (дол. США);
- АОL9217 рукавички МБС з червоним покриттям еластичний манжет, розмір 10 (30% полікотон, 70% ПВХ), ТМ SeVen, кількість 24000, ціна 0,415, загальна вартість 9960,0 (дол. США);
- SGL9487 рукавички "Скляр" білі з червоним латексним покриттям, розмір 10 (бавовна 60%, латекс 40%), ТМ SeVen, кількість 36000, ціна 0,415, загальна вартість 14940,0 (дол. США);
- FLL9210 рукавички синтетичні червоні з чорним неповним спіненим латексним покриттям розмір 10 (60% поліестер, 40 % латекс), ТМ SeVen, кількість 32160, ціна, 0,215, загальна вартість 6914,4 (дол. США);
- NL9712 рукавички синтетичні червоні з чорним нітриловим покриттям (60% поліестер, 40% нітрил) розмір 10, ТМ SeVen, кількість 48000, ціна 0,159, загальна вартість 5736,0 (дол. США);
- NL9051 рукавички синтетичні сині з сірим нітриловим покриттям, розмір 10, (60% поліестер, 40% нітрил), ТМ SeVen, кількість 24000, ціна 0,239, загальна вартість 5736,0 (дол. США).
Загальна вартість товару, яка вказана в інвойсі 54237,60 дол. США.
Після отримання інвойсу позивач здійснив оплату 10.01.2024 в сумі 16271,28 дол. США.
Надалі, після уточнення обсягів поставки продавець виставив позивачу новий інвойс №1212 від 02.04.2024, в якому опис товарів, кількість, ціна та загальна вартість залишились без змін. Згідно з цим інвойсом пункт навантаження: QINGDAO, CHINA; ТОРГОВИЙ ТЕРМІНАЛ: FOB QINGDAO / FOB Циндао; умови оплати: 30% передоплата, 20% - на момент готовності товару до відвантаження, 20% - протягом 30 дів після відвантаження товару, після отримання даної оплати продавець зобов'язаний відправити оригінали документів, 30% - протягом 30 днів після того як товар прибуде до порту призначення в Україні. Гарантом платежів є оплата попередніх чи наступних заказів. Термін поставки - 90 днів.
Після отримання інвойсу позивач сплатив обумовлену вартість товару, що підтверджується квитанціями від 27.03.2024 на суму 10847,52 дол. США, від 08.05.2024 на суму 10847,52 дол. США та від 06.08.2024 на суму 16271,28 дол. США.
Таким чином позивач чотирма платежами повністю оплатив вартість товару, вказану в інвойсі №1212 від 02.04.2024 на суму 54237,60 дол. США.
Доставка товару здійснювалася на підставі договору між ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" (експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (клієнт) від 30.09.2020 №30-09.
Відповідно до п. 2 договору експедитор зобов'язаний організувати за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги, в тому числі, митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором , укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями. Здійснювати розрахунки з портами, транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов'язань за договором. Доручити виконання договору третій особі.
Порядок розрахунків передбачений пунктом 4 договору від 30.09.2020 №30-09. Зокрема, вартість послуг встановлюється за згодою сторін, виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком експедитора. Плата експедиторові вказується в додатках до договору, а додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки, акту виконаних робіт, рахунку експедитора, гарантійного листа. Експедитор сплачує за перевезення та інші послуги третіх осіб на користь та за рахунок клієнта.
Надалі, між ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" (замовник) та третьою особою було укладено договір з ФОП ОСОБА_2 №2209/02 від 22.09.2023 про організацію перевезення вантажів автотранспортом. Перевезення товару здійснювалося, також іншими особами: ФОП 8 А.І. (договір №061023-1 від 06.10.2023) та ФОП ОСОБА_3 (договір №280823-2 від 28.03.2023).
На виконання договору від 30.09.2020 №30-09 між ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" та ФОП ОСОБА_1 підписано акт №ЛШ-006346 про надання послуг від 24.07.2024 на загальну суму 312220,01 грн. Відповідно до платіжних інструкцій №2092 від 24.07.2024 та №2105 від 25.07.2024 позивач розрахувався з ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" відповідно до акту №ЛШ-006346 від 24.07.2024.
Сторонами не заперечується, що для митного оформлення товару та підтвердження митної вартості товару, позивач подав до митного органу митну декларацію №24UA401020037775U1 від 23.07.2024 та пакет документів: проформа-інфойс від 12.12.2023 №1212, інвойс від 02.04.2024 №1212, зовнішньоекономічний договір від 02.08.2021 №3426/РВ, платіжні доручення в іноземній валюті від 10.01.2024 № 428, від 27.03.2024 №440, від 08.05.2024 №447, довідку про транспортні витрати від 19.07.2024 №431611, копію митної декларації країни відправлення від 04.04.2024 №421320240000061260.
Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена за першим методом, тобто за ціною договору.
Відповідачем за результатами розгляду наданих документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000216/2 від 23.07.2024.
Зокрема в спірному рішенні митного органу зазначено, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів, які підтверджують митну вартість відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ, було виявлено розбіжність з документами, які подано до митного оформлення та зазначено у гр. 44. Згідно п. 2 зовнішньоекономічного договору від 02.08.2021 №3426/PB зазначено, що “ціна товару вказується згідно рахунків, додатків», в додатковій угоді від 12.06.2022 №3/1 зазначено “ціна: згідно інвойсу, додатки», проте декларантом не надано на вимогу та не зазначено у гр. 44 МД будь-яких доповнень/додатків до контракту, специфікацій тощо, що містять цінові характеристики. В митній декларації країни відправлення від 04.04.2024 №421320240000061260 вартість кожної з позицій товарів відрізняється від задекларованої. Декларантом не надано підтвердження 100% оплати за товари відповідно до умов оплати, зазначених в інвойсі від 02.04.2024 №1212. Також, в митній декларації країни відправлення від 04.04.2024 №421320240000061260 вартість кожної з позицій товарів відрізняється від задекларованої. Декларантом не надано підтвердження 100% оплати за товари відповідно до умов оплати, зазначених в інвойсі від 02.04.2024 №1212.
У зв'язку із спрацюванням профілів ризику 105-2 та 106-2 щодо можливого заниження митної вартості товару №1 “Рукавички трикотажні, машинного в'язання, частково покриті гумою (вулканізований синтетичний каучук), виріб, яким укривають частково передпліччя, долоню руки і п'ять пальців, кожний окремо…» та у відповідності до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби від 01.07.2021 №476, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, було встановлено, що задекларований заявлений рівень митної вартості не відповідає наявній в митного органу ціновій інформації. Позивачу 23.07.2024 було направлено лист щодо надання документів, зазначених в ч.2 ст.53 МКУ, а також, враховуючи розбіжності в документах, декларанту було направлено лист щодо надання документів, зазначених в ч.3 ст.53 МКУ, однак декларант листом від 23.07.2024 №1 відмовився від надання додаткових документів.
Як вказав відповідач, оскільки на його думку використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності, тому відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МКУ митним органом при визначені митної вартості були застосовані другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.
Джерелом числового значення митної вартості товару №1 є оформлена МД від 05.03.2024 №UA401020/2024/012732, за якою було випущено у вільний обіг за резервним методом визначення митної вартості ідентичний товар №1 “Рукавички трикотажні, машинного в'язання - являють собою виріб, яким укривають частково передпліччя, долоню руки і п'ять пальців, кожний окремо. Долоні рукавичок мають нітрилове покриття. Рукавички жіночі синтетичні з нітриловим покриттям мод. NL9415 розмір 8 (60% поліестр, 40% нітрил) - 48000пар. Рукавички синтетичні білі з фіолетовим нітриловим покриттям мод. NL9204 розмір 10 (60% поліестр, 40% нітрил) - 24000пар. Рукавички синтетичні червоні з чорним нітриловим покриттям мод. NL9712 розмір 10 (60% поліестр, 40% нітрил) - 48000пар. Рукавички синтетичні салатові з синім неповним спіненим латексним покриттям мод.FFL9416 розмір 10 (60% поліестр, 40% латекс) - 24000пар. Країна виробництва: Китай (CN). Торгівельна марка: "seVen". Виробник: SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD», а саме 5,02 дол. США за кг.
Також, відповідачем було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000945 від 23.07.2024. Митним органом зазначено, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, рішення про відмову прийнято відповідно до п. 5, 6 ст. 54; ст. 256 МК України у зв'язку з винесеним рішенням про коригування митної вартості товару UA401000/2024/000216/2 від 23.07.2024.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.
Так, положеннями Митного кодексу України регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Виходячи із положень статтей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).
Так, стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2, 5-8 та 10 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Як вимагає частина 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №813/1229/16.
При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 17.04.2018 року №815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.
Отже, аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід резюмувати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №826/18258/13-а.
Суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зважає на те, що основні мотиви, які лягли в основу прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000216/2 від 23.07.2024 зводяться до того, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості товару не підтверджені документально, а подані документи містять розбіжності та неточності.
Натаючи оцінку таким доводам відповідача суд зважає на таке.
Щодо твердження митного органу, що згідно п. 2 зовнішньоекономічного договору від 02.08.2021 №3426/РВ ціна товару вказується згідно рахунків, додатків, проте декларантом не надано на вимогу та не зазначено у гр. 44 МД будь-яких доповнень/додатків до контракту, специфікацій тощо, що містить цінові характеристики.
З цього приводу суд наголошує, що наданий позивачем інвойс від 02.04.2024 №1212 містить усі необхідні відомості про кількісні та якісні характеристики придбаного товару, що підлягав митному оформленню за митною декларацією. Окрім того, умови поставки, відповідно до п. 4.2. Контракту від 02.08.2021 №3426/РВ, визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах.
Отже, з наявних документів не виникає жодних сумнівів про те, що інвойс від 02.04.2024 №1212 містить усю необхідну інформацію щодо фактичної ціни товару.
Відносно посилання відповідача у спірному рішенні, що в митній декларації країни відправлення від 04.04.2024 №421320240000061260 вартість кожної з позицій відрізняється від задекларованої, то суд критично оцінює дане твердження митного органу, оскільки відповідач не вказав які саме числові значення вартості задекларованого товару були сумнівними чи/або помилковими.
Щодо наступного твердження митного органу про те, що декларантом не надано підтвердження 100% оплати за товари відповідно до умов оплати зазначених в інвойсі від 02.04.2024 №1212, суд зазначає наступне.
Так, позивач мав сплатити відповідно до інвойсу від 02.04.2024 №1212 54237,60 (дол. США). Судом під час дослідження доказів було встановлено, що позивач сплатив вищезазначену суму чотирма окремими платежами, що підтверджується відповідними квитанціями від 10.01.2024 на суму 16271,28 (дол. США), від 27.03.2024 на суму 10847,52 (дол. США), від 08.05.2024 на суму 10847,52 (дол. США) та від 06.08.2024 на суму 16271,28 (дол. США).
Важливим в цьому питанні є саме умови оплати поставленого товару, які передбачені Договором, а саме: 30% - передоплата, 20% - на момент готовності товару до відвантаження, 20% - протягом 30 днів після відвантаження товару, 30% - протягом 30 днів після того, як товар прибуде до порту призначення в Україні.
В даному випадку товар не прибув до порту призначення в Україні, а прибув до порту Константа (Румунія), в результаті чого у позивача не виник обов'язок сплатити останній платіж 30% протягом 30 днів.
Також суд не може оминути поза увагою ту обставину, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв'язку з чим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.03.2019 у справі №803/3649/15.
Отже підстав вважати що позивачем не надано належних доказів оплати за товар згідно інвойсу від 02.04.2024 №1212 в суду не має, як і відсутні підстави вважати, що вказані обставини не давали можливість відповідачу здійснити митне оформлене товару.
Щодо доводів відповідача про непідтвердження документально витрат на транспортування товару.
Так, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Як вже було встановлено судом, позивач уклав договір про транспортно-експедиторське обслуговування з ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" (експедитор) від 30.09.2020 №30-09.
Відповідно до п. 2 договору експедитор зобов'язаний організувати за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги, в тому числі, митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором , укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями. Здійснювати розрахунки з портами, транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов'язань за договором. Доручити виконання договору третій особі.
Порядок розрахунків передбачений пунктом 4 договору від 30.09.2020 №30-09. Зокрема, вартість послуг встановлюється за згодою сторін, виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком експедитора. Плата експедиторові вказується в додатках до договору, а додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки, акту виконаних робіт, рахунку експедитора, гарантійного листа. Експедитор сплачує за перевезення та інші послуги третіх осіб на користь та за рахунок клієнта.
За наслідками виконання умов цього Договору між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" було підписано акт № ЛШ00-006346 про надання послуг від 24.07.2024 на суму 312220,01 грн.
До даної суми увійшли такі послуги (вартість без ПДВ): експедиторська винагорода сплачується на території України - 1733,75 грн.; морське перевезення вантажу за межами державного кордону України - 170601 грн.; міжнародне автоперевезення по території України - 24083 грн.; міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України - 36037 грн.; транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України - 79418,51 грн.
За надані послуги ФОП ОСОБА_1 сплатив ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" 200000 грн. згідно платіжної інструкції №2092 від 24.07.2024 та 112220,01 грн. згідно платіжної інструкції №2105 від 25.07.2024. Таким чином позивачем повністю оплачена вартість доставки товару, в тому числі і вартість доставки за кордоном.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
В межах цієї справи позивачем в якості підтвердження доставки товарів відповідачу надано коносамент та CMR.
При цьому в довідці ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» про транспорті витрати № 431611 від 19.07.2024 зазначено, що вартість перевезення вантажу та обслуговування в контейнері № MSKU1642382 за коносаментом № QN24030407 в автомобілі СЕ8608АК/ НОМЕР_1 за маршрутом Qingdao (China) - порт Constanta (Romania) - п/п Парубне складає: морське перевезення вантажу за межами державного кордону України - 170601 грн.; транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України - 79418грн. 51 коп.; міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України - 36037 грн. Страхування вантажу не здійснювалося.
Таким чином подана інформація у довідці ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» про транспорті витрати № 431611 від 19.07.2024 відповідає дійсному розміру понесених транспортних витрат за межами території України та підтверджується наданими позивачем документами.
Практика Верховного Суду з цього приводу вказує, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів (Постанова Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі N 804/16553/14).
Отже, декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару - транспортні витрати.
Щодо правомірності застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Надаючи правову оцінку рішенням про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, слід врахувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідачем не наведено порівняння повних характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України. Більше того, відповідач в оскаржуваному рішенні не надає та не здійснює посилання на докази, що відповідно до вимог п. 2.2.15 Методичних рекомендацій ним було встановлено, чи є одна вартість близькою щодо іншої, враховано різні фактори, характеристики товарів, що імпортуються, характерні риси галузі чи сектору промисловості, яка виготовляє такі товари, період року, спосіб та умови продажу, чи є відмінності у вартості комерційно важливими, тощо, чи не були при порівнянні вартостей використані вартості угод тих ідентичностей чи подібних товарів, вартість яких перевіряється додатково.
На переконання суду, в даному випадку різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю схожих товарів, що розмитнювались у попередніх періодах іншою МД, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
В даному випадку відповідачем не доведено, що товар вказаний у МД від 05.03.2024 №UA401020/2024/012732 є подібним (аналогічним) тому, який позивач подав для митного оформлення, має автентичність одиниць виміру, характеристик, умов та обсягу поставок, знижок, тощо.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості задекларованого товару, та, як наслідок, безпідставність визначення такої вартості із застосуванням другорядних методів. При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості саме за ціною договору.
За таких обставин суд вважає оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000216/2 від 23.07.2024 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000945 від 23.07.2024, то суд зазначає таке.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
За змістом положень ст.ст. 77, 90 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що позов належить задовольнити.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3391,36 грн. (1211,20 грн. + 3028 грн. х коефіцієнт 0,8) підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то суд враховує ту обставину, що як в позовній заяві так і відповіді на відзив представником позивача - адвокатом Слободянюком М.В. зроблено посилання на ч. 7 статті 139 КАС України щодо можливості подання усіх доказів понесення витрат протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
За наведених обставин, питання щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішено судом в окремому порядку за наслідками подання позивачем відповідної заяви та усіх доказів, що стосуються понесення таких витрат, на протязі п'яти днів після ухвалення рішення суду, в порядку, визначеному частинами 3, 4 статті 143 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000216/2 від 23.07.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000945 від 23.07.2024.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3391,36 грн. (три тисячі триста дев'яносто одну гривню 36 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 17.10.25.
Інформація про учасників справи:
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Вінницька митниця (місцезнаходження: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович