СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/1342/25
пр. № 2-о/759/391/25
07 жовтня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря судового засідання Олійник Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Міністерство оборони України про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини батьком,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив суд встановити, факт, що має юридичне значенння, а саме самостійного виховання та утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_1 .
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якої є ОСОБА_2 . Вказував, що Шлюб між ним та матір'ю дитини не укладався, однією сім'єю вони ніколи не проживали, спільного господарства не вели. Після народження дитини він проживав окремо, проте постійно приїздив до дочки та надавав фінансову підтримку. Дочка була ним усиновлена 03.06.2020 року. Постановою Київського апеляційного суду від 25.09.2024 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Судовим наказом стягнуто аліменти з матері дитини. яка виїхала за кордон, життям дитини не цікавиться, у часті у вихованні не приймає. Малолітня дочка проживає разом з ним, яку він самостійно виховує та утримує. Встановлення даного факту обумовлено необхідністю надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.01.2025 року у відкритті провадження відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 06.03.2025 року ухвалу від 20.01.2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 10.04.2025 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 02.09.2025 року задоволено заяву судді Єросової І.Ю. про самовідвід.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.09.2025 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного утримання та виховання малолітньої дитини батьком.
В судове засідання заявник не з'явився, надав до суду заяву , в якій просить заяву задовольнити, справу слухати без його участі.
Заінтересована особи ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, заяву підтримує.
Інші заінтересовані особи у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, про причини неприбуття суд не повідомили.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Статтею 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду, тобто, під час розгляду справ в порядку окремого провадження, суд має враховувати подані учасниками справи докази.
За вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Такі висновки висловлені Верховним Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23, від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 та інших.
Встановлено, що заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту самостійного утримання та виховання дочки ОСОБА_3 з метою надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки факт підтвердження того, що особа самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину підлягає встановленню виключно за рішенням суду.
Встановлення такого факту забезпечуватиме права та законні інтереси дитини на належне виховання в сім'ї, яка складається з них двох, адже мати дитини проживає окремо, не приймає участі в утриманні та вихованні дочки та не цікавиться її життям.
Відповідно до абзацу 5 підпункту 3 пункту 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час воєнного стану військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Диспозиція зазначеної норми містить імперативний припис стосовно того, що підстава звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 2 квітня 2025 року у справі № 127/3622/24 дійшов наступних висновків:
«В умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.
Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов'язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін.
Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.
У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.
Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.
Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях».
Як вбачається із матеріалів справи - заявник ОСОБА_1 є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження повторним Серії і- НОМЕР_1 від 03.06.2020 року (а.с.4).
Згідно акту від 11.01.2024 року про фактичне проживання особи ОСОБА_1 постійно проживає за адресою квартира АДРЕСА_1 разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).
Постановою Київського апеляційного суду від 25.09.2024 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як зазначалося вище, сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Справедливість це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.
Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством, однак Верховний Суд вбачає можливим застосовування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого є у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Таким чином для набуття статусу «одинокий батько», необхідні дві умови: не перебування у шлюбі; виховання та утримання дитини самим батьком, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.
В обґрунтування мети встановлення факту самостійного виховання дитини, заявник зазначає, що це є необхідним для захисту та реалізації законних прав та інтересів його дочки та прав позивача як батька та уникнення суперечностей при визначенні даного факту зі сторони органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших фізичних та юридичних осіб а також вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини і, при необхідності, отримання відстрочки від мобілізації.
Системний аналіз положень СК України, Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» свідчить, що положення пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» який передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, - стосується військовозобов'язаних, які є одинокими батьками (одинока матір/одинокий батько), оскільки застосування такого заходу покликане з метою недопущення залишення без батьківського нагляду (опіки та піклування) неповнолітніх дітей. А тому, до категорії чоловіків, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років відносяться чоловіки, які є батьками дитини (дітей) відповідного віку і виховують дитину, яка позбавлена можливості материнського виховання. Це стосується випадків, коли мати дитини померла, безвісно відсутня, позбавлена батьківських прав щодо дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків або не здатна їх виконувати в силу об'єктивних обставин.
Доказами, відповідно до статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ч. ч. 1,6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд дослідивши надані докази в їх сукупності дійшов до переконання, що малолітня ОСОБА_3 проживає з батьком.
Жодних безумовних доказів, що мати приймає участь у вихованні, спілкуванні, утриманні дитини суду не надано.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, оцінюючи досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає доведеним в ході судового розгляду факт самостійного виховання заявником малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже позовна заява підлягає задоволенню.
Оскільки позивач не просив відшкодування судових витрат понесених ним по сплаті судового збору, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України не вирішувалося.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Міністерство оборони України про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини батьком задовольнити.
Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України (частина третя статті 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина друга статті 273 ЦПК України).
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,РНОКПП НОМЕР_2 , громадянин України, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Заінтересовані особи:
ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .
Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ, вул. Гната Юри, 9,каб. 422, ЄДРПОУ 37498740.
Міністерство оборони України, м. Київ, просп. Повітряних Сил,6, ЄДРПОУ 00034022.
Повний текст рішення виготовлено 17.10.2025.
Суддя Ю.О. Твердохліб