Справа № 638/19682/25
Провадження № 2-а/638/519/25
Іменем України
13 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Щепіхіна В. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заливацька Олена Геннадіївна, звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зняття з розшуку ОСОБА_1 , у зв'язку з закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а саме, нез'явлення за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити дії щодо зняття з розшуку ОСОБА_1 , у зв'язку з закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а саме, нез'явлення за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про перебування ОСОБА_1 у розшуку у зв'язку із порушенням правил військового обліку, а саме, нез'явлення за повісткою до ТЦК та СП
Відповідно до ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 та матеріалами, доданими до позовної заяви, суддя встановила наступне.
Частиною 2 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для ефективного захисту порушених прав особи у сфері публічно-правових відносин Кодексом адміністративного судочинства України визначано юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлено порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Так статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. При цьому, під адміністративним судом розуміється суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. До місцевих адміністративних судів відносяться місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди, які вирішують адміністративні справи як суди першої інстнації (ст.ст.4, 22 КАС України).
Для визначення категорії адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним та окружним адміністративним судам застосовуються правила розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, передбачені статтею 20 КАС України.
Так, частиною 1 ст. 20 КАС України встановлено перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Частиною 2 цієї статті визначено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті. Таким перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Приписами ч. 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що предметом судового розгляду місцевим загальним судом як адміністративним судом у справах про притягнення до адміністративної відповідальності є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
На підставі матеріалів, долучених до позовної заяви не вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку або будь-яке інше рішення за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Диспозиція статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211, крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується доводами позовної заяви, що ОСОБА_1 не був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався і постанова про адміністративне стягнення не виносилась, про що також наголошує відповідач у своєму листі від 19.08.2025 за № 11/229.
Відповідно до частини 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення регламентовано в Главі 22 КУпАП. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
За правилами ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Отже, з наведеного вбачається, що саме на орган, який уповноважений здійнювати розгляд справи про адміністративного правопорушення, в цьому випадку - ІНФОРМАЦІЯ_4 , покладений обов'язок здійснити розгляд справи про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку і за наявності для того законних підстав прийняти одне з рішень, яке передбачене в ст. 284 КУпАП, в тому числі, про закриття провадження у справі з підстав, визначених ст. 247 КУпАП, однією з яких є закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. І лише в подальшому рішення, прийняте в порядку ст. 284 КУпАП, може бути оскаржене до місцевого загального суду як адміністративного суду на підставі ст. 286 КАС України.
Суд також зазначає, що постанова за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Отже, складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є підставою для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення військовозобов'язаним правил військового обліку.
Згідно листа ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 запропоновано з'явитись особисто до центру для складання протоколу про адміністративне порушення та зняття з розшуку. Отже, докази притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що вимоги вказаного припису розповсюджується як на позови, які не можна розглядати за правилами визначеного судочинства (певної юрисдикції), так і на позови, які суди взагалі не можуть розглядати як предмет позову (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18; від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17, від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19; від 30 червня 2020 року по справі №333/6816/17).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 зазначено, що суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, відсутні, як видається, підстави стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.
Разом з тим, внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку за відсутності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності призводить до порушення прав позивача, які підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства з урахуванням правил предметної юрисдикції, тобто така справа підсудна окружному адміністративному суду з врахуванням положень ч.2 ст.20 КАС України.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заливацька О. Г., звернувся до суду з вимогами, які не можуть бути самостійним предметом судового розгляду місцевим загальним судом як адміністративним судом, оскільки позивач не притягнутий до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України та роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення до адміністративного суду з урахуванням правил інстанційної та предметної юрисдикції.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 170 КАС України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Щепіхіна