Іменем України
№ 610/2952/25 № 3/610/711/2025
м. Балаклія13 жовтня 2025 року
Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко Володимир Миколайович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , стрільця другого відділення третього взводу другої стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 ,
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
В розумінні Європейського суду з прав людини справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Виходячи зі змісту ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище, фактично є обвинуваченням.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд не може перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також й не може змінювати суть «обвинувачення», викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.
За змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ/ № 4051 від 01.08.2025 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що:
« 01.08.2025 близько 18.00 командуванням військової частини НОМЕР_1 був виявлений з ознаками алкогольного сп'яніння солдат ОСОБА_1 під час виконання ним службових обов'язків. Про що було повідомлено групу ВСП сел. Борова та доставлено до КНП БМР ХО "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до висновку лікаря-нарколога КНП БМРХО "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" від 01.08.2025 № 129 солдат ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння - 1,856 проміле.
Таким чином, за викладених вище обставин солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, займаючи посаду стрілець в/ч НОМЕР_1 , діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, в умовах особливого періоду вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП».
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ/ № 4072 від 02.08.2025 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що:
«02.08.2025 близько 20.40 командуванням військової частини був виявлений з ознаками алкогольного сп'яніння солдат ОСОБА_1 під час виконання ним службових обов'язків, про що було повідомлено групу ВСП АДРЕСА_2 та доставлено до КНП БМР ХО "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до висновку лікаря-нарколога КНП БМРХО "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" від 02.08.2025 № 131 солдат ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння - 2,606 проміле.
Таким чином, за викладених вище обставин солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, займаючи посаду стрілець в/ч НОМЕР_1 , діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, в умовах особливого періоду вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП».
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ/ № 4101 від 04.08.2025 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що:
«01.08.2025 близько 18.00 командуванням військової частини НОМЕР_1 був виявлений з ознаками алкогольного сп'яніння солдат ОСОБА_1 під час виконання ним службових обов'язків. Про що було повідомлено групу ІНФОРМАЦІЯ_2 та доставлено до КНП БМР ХО "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до висновку лікаря-нарколога КНП БМРХО "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" від 01.08.2025 № 129 солдат ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння - 1,616 проміле.
Таким чином, за викладених вище обставин солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, займаючи посаду стрілець в/ч НОМЕР_1 , діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, в умовах особливого періоду вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП».
09.09.2025 захисник ОСОБА_1 - адвокат Щербінін Є.М. надав клопотання про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, в яких заперечував щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що в протоколах не викладена суть правопорушень, в матеріалах справи відсутні докази перебування та виконання військових службових обов'язків ОСОБА_1 на території військової частини, можливо в населеному пункті АДРЕСА_2 останній не виконував свої службові обов'язки, а навпаки був вихідний час, тому в подальшому було проведено його безпідставні медичні огляди на стан алкогольного сп'яніння. Вважає, що долучені до протоколів пояснення начальника інженерної служби в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 та заступника командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 не можуть слугувати однозначними доказами виконання ОСОБА_1 обов'язків військової служби у нетверезому стані саме на території військової частини. Також посилався на порушення посадовими особами порядку проведення огляду військовозобов'язаних на стан алкогольного сп'яніння, який спочатку повинні були запропонувати провести уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення або військовій частині з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі відмови від такого огляду або незгоди з його результатами - направити особу до відповідного закладу охорони здоров'я. В порушення цих вимог огляд ОСОБА_1 одразу було проведено у закладі охорони здоров'я. Зазначив, що дата та час вчинення правопорушень повністю співпадають з часом обстежень у медичному закладі, хоча ОСОБА_1 не міг перебувати у двох місцях одночасно. Вказав, що з медичних висновків не зрозуміло хто їх складав, який лікар проводив огляд, відсутня печатка лікаря, що ставить під сумнів викладені у висновках дані щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, на думку захисника, протоколи було складено не уповноваженими на те особами, оскільки в матеріалах справи відсутнє підтвердження їх повноважень. Також в матеріалах справи відсутні письмові пояснення зазначених у протоколах свідків. Тому просив закрити провадження у справі (а.с. 23-26, 59-63, 89-93).
ОСОБА_1 та його захисник про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, однак в судове засідання не прибули, захисник просив розглянути справу за їхньої відсутності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження обвинувачення до суду надано:
протоколи про адміністративні правопорушення від 01.08.2025, 02.08.2025 та 04.08.2025;
витяги із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 29.07.2024 № 211;
висновки щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 129 від 01.08.2025, № 131 від 02.08.2025 та № 39 від 04.08.2025, у відповідності до яких ОСОБА_1 01.08.2025 о 18.00 год перебував у стані алкогольного сп'яніння - 1,856 ‰, 02.08.2025 о 20.40 год перебував у стані алкогольного сп'яніння - 2,606 ‰, 04.08.2025 о 13.20 год перебував у стані алкогольного сп'яніння - 1,616 ‰;
письмові пояснення начальника інженерної служби в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 та заступника командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 ;
копії паспорта, рнокпп та військового квитка ОСОБА_1 ;
заяви ОСОБА_1 від 01.08.2025, 02.08.2025 та 04.08.2025 про визнання вини у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" № 39598/0з від 21.07.2011), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
Так, згідно з ч. 1 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Тобто, ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає такі окремі кваліфікуючі ознаки:
1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів;
2) поява військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння;
3) виконання військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння;
4) відмова військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів або під час виконання ними обов'язків військової служби від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Разом з цим, наказом Міністерства оборони України від 10.10.2016 № 515 затверджено Інструкцію про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (далі - Інструкція).
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення солдат ОСОБА_1 був виявлений командуванням військової частини НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, під час виконання ним службових обов'язків, про що було повідомлено групу ВСП сел. Борова та доставлено до КНП БМР ХО "БКБЛІЛ" для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Однак, захисник ОСОБА_1 у своїх запереченнях посилався на відсутність доказів виконання останнім службових обов'язків на території військової частини у вказаних у протоколах час і місці, при цьому письмові пояснення начальника інженерної служби в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 та заступника командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 також не підтверджують цієї обставини.
Так, в матеріалах справи про адміністративні правопорушення містяться письмові пояснення начальника інженерної служби в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 та заступника командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 , з яких вбачається, що 01.08.2025 та 04.08.2025 у тимчасовому місці розташування підрозділу групі військовослужбовців, у складі якої був ОСОБА_1 , була поставлена задача з облаштування місця зберігання боєприпасів. ОСОБА_1 , знаходячись при виконанні службових обов'язків, поставлену задачу не виконав, але вжив спиртні напої (а.с. 9, 42, 75).
Разом з тим з вищевказаних пояснень не вбачається про знаходження ОСОБА_1 на території військової частини при виконанні службових обов'язків, з їх пояснень не зрозуміло він знаходився з ознаками алкогольного сп'яніння чи вжив алкогольні напої.
Письмові пояснення інших свідків, вказаних у протоколах про адміністративні правопорушення, матеріали справи не містять.
Вищевказані свідки належним чином викликалися для надання пояснень, однак до суду не з'явилися, про причини неявки не повідомили.
Тому суд був позбавлений можливості з'ясувати вищевказані обставини.
Інших доказів на їх підтвердження матеріали справи не містять, зокрема, висновків службового розслідування, або службової перевірки, яка на думку суду, повинна була бути проведена керівництвом військової частини за фактом перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків, рапорту про залучення ОСОБА_1 до виконання службових завдань, наказу чи іншого документа, що підтверджував би його перебування на службі у відповідні періоди.
Слід констатувати, що матеріали провадження взагалі не містять достовірних відомостей, з яких можна було б беззаперечно, за принципом "поза розумним сумнівом" встановити факт виявлення ОСОБА_1 саме під час виконання ним службових обов'язків з урахуванням того, що відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення місце вчинення адміністративних правопорушень не зазначено, не зрозуміло чи знаходився він за адресою ВЧ або її тимчасової дислокації. Матеріали справи не містять також достовірних відомостей стосовного того, що ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» безпосередньо виконував обов'язки військової служби за місцем його виявлення.
Отже факту перебування правопорушника під час його виявлення при виконанні службових обов'язків не доведено.
При цьому суд зазначає, що доводи захисника в частині порушення посадовими особами порядку проведення огляду військовозобов'язаних на стан алкогольного сп'яніння та неможливості підтвердження перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння висновками, які оформлені неналежним чином, а саме відсутня печатка лікаря та не зрозуміло хто проводив огляд та складав висновок, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Матеріали цієї справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 вимагав пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці вчинення правопорушення із використанням спеціальних технічних засобів. Тим більш обставини справи, яка є предметом цього судового розгляду, не стосуються відмови військовослужбовця від проходження огляду на стан сп'яніння.
Отже, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння було проведено у встановленому законом порядку та складені висновки щодо результатів медичного огляду містять прізвище лікаря, який проводив огляд та який складав висновки, а також печатку лікаря та медичного закладу, тому є належними доказами перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння у вказаних час та місці.
При цьому суд зауважує, що матеріали справи не підтверджують виконання ОСОБА_1 службових обов'язків у вказаних у протоколах час та місці, що стало підставою для проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Також не заслуговують на увагу заперечення захисника щодо складання протоколів не уповноваженою на те особою, оскільки протоколи складені відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, а саме уповноваженою на це посадовою особою - офіцером групи виявлення, припинення злочинів та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_3 - лейтенантом ОСОБА_4 , дії якого щодо складання вищевказаних протоколів не оскаржувались, відомості про це відсутні.
Доказова база фактично зведена до протоколів про адміністративне правопорушення та письмових визнавальних пояснень ОСОБА_1 .
Оцінюючі надані докази суддя виходить з того, що згідно до позиції ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі "Карелін проти Російської Федерації", протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимим доказами не є беззаперечним доказом на доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за своєю правовою суттю фактично є обвинуваченням.
Визнавальні письмові пояснення ОСОБА_1 не підтримав, заперечивши під час розгляду справи в суді вчинення ним інкримінованих адміністративних правопорушень. В протокольних поясненнях взагалі своєї вини не визнавав.
До того ж, одного визнання вини ОСОБА_1 недостатньо для доведення вчинення ним інкримінованих адміністративних правопорушень за відсутності достатньої сукупності інших доказів.
Крім того у протоколі про адміністративне правопорушення від 04.08.2025 ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення 01.08.2025, тоді як всі інші додані до нього матеріали свідчать про те, що правопорушення було вчинено 04.08.2025.
Таким чином, відсутня достатня сукупність доказів на підтвердження обвинувачення. Наданих же доказів недостатньо для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованих адміністративних правопорушень. Отже вину ОСОБА_1 не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, в межах обвинувачення, а відтак, доводи, наведені у протоколах, ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.
Отже обвинувачення є недоведеним, а недоведена вина дорівнює доведеній невинуватості.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Відтак відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з цього суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі за п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33-35, 252, 247, 280, 284-285 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованих адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.
Суддя Стригуненко В.М.