Справа № 385/648/25
Провадження № 2/385/296/25
17.10.2025 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Венгрина М. В.,
секретар судового засідання Шевченко Л. О., Хмельовської І. П.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представників позивача - адвокатів Топчієнко В. В. та Кириленка Р. О..
представника третьої особи - Денисюк С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи - Орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він з відповідачкою є батьками ОСОБА_3 . Їх шлюб рішенням Гайворонського районного суду від 14.12.2020 було розірвано. Заочним рішенням Гайворонського районного суду від 23.09.2024 з відповідачки було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 . До жовтня 2020 року він з відповідачкою та сином проживали разом. Однак в жовтні 2020 року відповідач виїхала з їхнього місця проживання, а малолітній син залишився проживати разом із позивачем та його матір'ю (бабусею дитини) ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . У період часу з лютого 2021 по лютий 2022 року позивач разом із малолітнім сином проживав в с. Проліски Бориспільського району Київської області у його рідної сестри ОСОБА_5 , де в цей час син позивача відвідував дитячий садок. Після 24 лютого по серпень 2022 року позивач разом із сином знову проживали за адресою: АДРЕСА_1 . З 01 вересня 2022 року син пішов до 1 класу початкової школи № 334 Дарницького району м. Києва, а з 01 вересня 2023 року пішов до 2 класу цієї школи, до якої ходить до цього часу.
22.04.2024 позивач звертався до суду із позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав в зв'язку з тим, що з жовтня 2020 року і по день звернення до суду (квітень 2024 року) із цим позовом відповідач жодного разу не цікавилася їх сином, його здоров'ям та розвитком, не приїздила до нього, не намагалася з ним поспілкуватися та погуляти; не вітала сина зі святами та днями народження, не дарувала ніяких подарунків чи іграшок; не телефонувала сину, не зв'язувалася з ним за допомогою інших засобів зв'язку; не піклувалася про фізичний і духовний розвиток малолітньої дитини, не дбала про його нормальне самоусвідомлення та його здоров'я; добровільно не надавала матеріальної допомоги на утримання дитини. Рішенням суду йому було відмовлено в задоволенні позову при цьому позивач зазначив що в мотивувальній частині рішення було зазначено, що судом встановлено, на підставі наданих позивачем та досліджених доказів, пояснень свідків в їх сукупності, що відповідачка неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки, фактично самоусунулась від їх виконання, переклавши тягар виховання, забезпечення, догляду та створення умов для їх розвитку, навчання та відпочинку на позивача - батька дитини.
Вищевказані обставини свідчать про те, що їх син фактично не знає своєї рідної матері, яка повністю самоусунулася від виконання покладених на неї батьківських обов'язків, та відповідач (як мати) свідомо ухиляється від покладених на неї обов'язків щодо виховання та утримання дитини, що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Позивач самостійно дбає про дитину, виховує та доглядає, приймає участь в шкільному житті та забезпечує комфортні умови життя. Відповідачка, не відвідує дитину та не спілкується, не піклується про нею, не приймає участі в її вихованні, не надає матеріальної допомоги на її утримання. Відповідачка створила нову сім'ю та не піклується про сина, а тому він вирішив звернутись до суду з даним позовом.
Позивач та його представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених в позовній заяві, просили їх задоволити. Додатково зазначили, що поведінка відповідачки по ухиленню від виконання батьківських обов'язків є винною, оскільки вона своєю пасивною бездіяльністю свідомо ухиляється від здійснення обов'язків матері, ухиляється від органу опіки та піклування, суду. Жодних перешкод у спілкування з дитиною їй не створюють, дитину проти неї не настроюють. На даний час її з'явлення навпаки б порушило побут дитини та вона не забезпечить належний догляд за дитиною. Крім того попереднім рішенням суду її вже було попереджено про необхідність зміни поведінки щодо дитини, однак за цей час з її боку нічого не змінилось. Також позбавлення її батьківських прав відповідатиме інтересам дитини навіть з тієї точки зору, що дасть змогу йому виїжджати за кордон для провідування родичів, на що вже не потребуватиме згоди матері. При цьому позивач справді на даний час може бути мобілізованим як військовозобов'язаний та отримає відстрочку при задоволенні позову, однак така відстрочка є його законна мета у зв'язку з відсутністю інших осіб, які могли б виховувати дитину.
Відповідачка правом подання відзиву не скористалась.
Третя особа - Орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради правом подання пояснень третьої особи не скористався.
Представниця третьої особи - Органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради Денисюк С. М. в судовому засіданні підтримала висновок Органу опіки та пілування про недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо сина ОСОБА_6 . Пояснила, що з приводу пояснень сторони позивача про необхідність згоди матері на виїзд дитини за кордон не відповідає дійсності, так як такий виїзд можливий за дозволом Органу опіки та піклування. Крім того пояснила, що Орган опіки намагався виконувати рішення Гайворонського районного суду від 16.08.2024 в частині покладеного на нього контролю за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_7 , однак у зв'язку з відсутністю її за місцем проживання та відсутністю будь якого контакту з нею успіхів в цьому не досягли.
Третя особа - Міністерство оборони України, у поданому письмовому поясненні покликалось на те, що метою позову є створення умов для отримання відстрочки від мобілізації, а не дотримання прав та інтересів дитини, вихованням та піклуванням за якою мають займатись батьки. Зазначено, що оскільки батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, то погіршення особистих стосунків матері та дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав.
Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , правом подання пояснень третьої особи не скористався.
процесуальні дії суду
Ухвалою судді від 16.05.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання та зобов'язано третю особу надати письмовий висновок щодо розв'язання спору.
17.06.2025 представницею позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
Ухвалою судді від 18.06.2025 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою судді від 19.06.2025 залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав, в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 .
01.07.2025 через електронний суд до суду від третьої особи - органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області надійшов висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідачки.
03.07.2025 до суду від третьої особи - Міністерства оборони України надійшло пояснення третьої особи щодо позову з клопотанням про проведення розгляду за відсутності преставника третьої особи.
Ухвалою від 25.08.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті та задоволено клопотання позивача заявлене в позовній заяві про виклик свідків.
07.10.2025 в судовому засіданні проведено розгляд справи по суті за відсутності відповідачки та представників третьої особи Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в зв'язку з складністю справи відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, до 17.10.2025, відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України.
Суд вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності вказаних вище учасників, з яких Міністерство оборони заявило відповідне клопотання, а інші учасники були належним чином повідомленими, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення судового розгляду не подавали, а тому перешкод для цього, відповідно до ст. 223 ЦПК України суд не вбачав.
судом встановлено:
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 14.01.2016 року виконавчим комітетом Заваллівської селищної ради Гайворонського району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьком зазначений - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_8 (а.с. 14).
31.07.2017 виконавчим комітетом Заваллівської селищної ради Гайворонського району Кіровоградської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . ОСОБА_8 змінила прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » (а.с. 13).
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14.12.2020 року по справі №385/1448/20, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 (а.с. 15-16).
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23.09.2024 року по справі №385/1251/24, з ОСОБА_12 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та згідно заяви ОСОБА_1 такий звернуто до виконання (а.с. 17-20).
Згідно характеристики учня 2-В класу початкової школи № 334 Дарницького району м. Києва ОСОБА_3 від 17.04.2024 він навчається на очній формі навчання, бере участь в освітньому процесі з використанням технологій дистанційного навчання. Батько, займається вихованням дитини, підтримує постійний зв'язок з класним керівником, бере активну участь у житті класу, регулярно цікавиться успіхами дитини. Приводить дитину до школи вчасно. Хлопчик має всі необхідні речі для навчання. ОСОБА_13 охайно одягнений та має кошти на харчування. Батько залишив свої контактні дані для зв'язку на випадок надзвичайних ситуацій. Мати хлопчика, протягом навчання ОСОБА_3 у 1 і 2 класі (2022-2023, 2023-2024 н.р.) дні спілкування з батьками та батьківській збори не відвідувала, до класного керівника та адміністрації закладу освіти з питань освітнього процесу жодного разу не зверталася (а. с. 22).
Згідно характеристики учня 2-В класу початкової школи № 334 Дарницького району м. Києва ОСОБА_3 від 30.04.2025 він навчається в другому класі на очній формі навчання. Виховується в неповній сім'ї. Батьки розлучені. Проживає з батьком. Батько займається вихованням дитини, підтримує постійний зв'язок з класним керівником - ОСОБА_5 , бере активну участь у житті класу, регулярно цікавиться успіхами дитини. Приводить дитину до школи вчасно. ОСОБА_14 має всі необхідні речі для навчання. Батько вчасно приводить дитину до школи. ОСОБА_14 має всі необхідні речі для навчання, ОСОБА_13 охайно одягнений та має кошти на харчування. Батько залишив свої контактні дані для зв'язку на випадок надзвичайних ситуацій. Мати хлопчика, протягом навчання ОСОБА_3 у 1 і 2 класі зв'язок з класним керівником не підтримує (а. с. 25).
Згідно відповіді від 26.04.2024 року № 554 на адвокатський запит ОСОБА_15 наданої Пролісківською філією Щасливського ліцею Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 був зарахованим до ОНЗ Щасливського НВК-ліцей загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня-дитячий садок» 07.12.2020 року. Останній день, коли дитина відвідувала дитячий заклад був 18.02.2022 року. Заяву про влаштування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОНЗ Щасливського НВК-ліцей загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня-дитячий садок» було прийнято від громадянина ОСОБА_1 , заява від 30.11.2020 року. Контактний номер телефону для зв'язку було зазначено 098-0895395 та надано ксерокопію паспорту громадянина України на ОСОБА_1 . Відносно питання щодо виховання, зокрема, хто приводив та забирав з батьків дитину до та з дошкільного закладу надати відповідь не може, документації про це не ведеться (а.с. 24).
В 2023 році дитину, ОСОБА_16 було нагороджено дипломом за участь в шкільному конкурсі (а.с. 26).
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16.08.2024 в справі № 385/649/24 відмовлено ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_11 щодо позбавлення її батьківських прав щодо сина ОСОБА_6 , попереджено про необхідність зміни ставлення до виховання дитини та покладено на Орган опіки і піклування Заваллівської селищної ради контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 06.11.2024 та Постановою Верховного Суду від 27.02.2025 згадане рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області залишено без змін.
Орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради у висновку, що затверджений рішенням виконавчого комітету Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області від 19.06.2025 вважав недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_11 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що позивач є її рідним братом, також вона є класним керівником його сина ОСОБА_6 . Мати племінника - ОСОБА_2 залишила сина на батька, не з'являється, не телефонує, не бере участі в житті дитини, позивач як батько все робить для дитини. Дитина має особливості розвитку - у зв'язку з чим відвідує логопеда, секцію плавання та додатково вивчає англійську мову.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що позивач являється її рідним сином, який з сім'єю - дружиною та сином проживав в її будинку. Після розлучення - 5 років тому він сам виховує дитину, займається доглядом, утриманням, лікуванням, дитина як хвостик ходить за ним. Відповідачку з 2020 року не бачили, вона дитині не допомагає, лише один раз за цей час телефонувала, але дитина тоді не хотіла з нею розмовляти, це було десь через тиждень після розлучення.
Опитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 в присутності представника служби в справах дітей Гайворонської міської ради суду пояснив, що живе з батьком та не хоче спілкуватись з матір'ю.
З довідки від 09.06.2025, що видана старостою Могильненського старостинського округу Заваллівської селищної ради вбачається, що ОСОБА_2 за місцем реєстрації в АДРЕСА_2 , не проживає (а.с. 119).
З відповіді ВП № 1 (м. Гайворон) Голованівського РВП вбачається, що ОСОБА_2 до адміністративної та кримі нальної відповідальності не притягувалась (а.с. 120).
оцінка суду
Згідно зі ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 47 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», п. 49 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст. 142 СК України), в тому числі й на рівне виховання батьками.
Суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав належить до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Обов'язковим елементом ухилення від виконання батьківських обов'язків, як підстава позбавлення батьківських прав, що передбачена п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Дослідженими доказами - письмовими доказами та показаннями свідків, що досліджені судом, встановлено відповідачка неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до сина ОСОБА_6 , переклавши свої батьківські обов'язки на батька - відповідача по справі.
Однак на переконання суду позивачем не доведено, а судом не встановлено необхідності позбавлення відповідачки батьківських прав та що таке буде в інтересах дитини.
Зокрема суду не надано беззаперечних доказів винної поведінки відповідачки, як матері, свідомого нехтування нею своїми обов'язками, які б свідчили про її умисне ухилення від виховання дитини.
Висновок органу опіки та піклування, який вважає недоцільним позбавлення батьківських прав відповідачки суд приймає до уваги.
Суд враховує думку малолітнього ОСОБА_6 , 2016 року народження, який в присутності представника служби в справах дітей ствердив, що пам'ятає матір однак не хоче з нею спілкуватись.
Крім того суд звертає увагу, що при з'ясуванні думки дитини при вирішенні позову рішенням суду 16.08.2024 малолітній ОСОБА_17 повідомляв про бажання спілкуватись з матір'ю, що відображено в рішенні суду, а в цьому судому розгляді вказав протилежне, що характеризує непостійність думки малолітнього.
Однак суд вважає, що думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Сімейні відносини мають складний характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду доволі складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку матері може бути недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав.
При цьому суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, тощо.
На думку суду, позбавлення відповідачки батьківських прав порушуватиме її права та не відповідатиме інтересам самої дитини, оскільки дитина залишилася без матері. Відсутність у дитини на цьому етапі життя психологічного зв'язку з матір'ю не виключає можливість налагодження між ними відносин у майбутньому.
Розрив правового зв'язку між дитиною та одним із батьків є вкрай негативним заходом, що може погано вплинути на стан здоров'я дитини, в тому числі психічного, подальше життя дитини, її самоусвідомлення.
Окремо суд аналізує той факт, що рішенням Гайворонського районного суду від 16.08.2024 відповідачку було попереджено про необхідність зміни ставлення до виховання сина та покладено контроль за виконанням нею батьківських прав на Орган опіки та піклування. Роз'яснено, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись до суду із аналогічним позовом про позбавлення батьківських прав, якщо відповідачка не змінить свого ставлення до дитини та при наданні належних, допустимих та достатніх доказів умисного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків.
Водночас, з пояснень представниці Органу опіки та піклування в судовому засідання вбачається, що відповідачка взагалі відсутня за зареєстрованим місцем проживання, у зв'язку з чим не було проведено відповідного контролю.
Таким чином позивач не довів, що ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідачки є наслідком саме винної її поведінки, а не наслідком інших умов під час дії воєнного стану.
Суд критично оцінює покликання сторони позивача про те, що позбавлення гарантуватиме найкращих інтересів дитини щодо навчання, охорони здоров'я, можливості виїзду дитини за кордон без необхідності отримання згоди матері, тощо. Зокрема не доведено, що виключно батько може забезпечити так можливості та, крім того, після введення воєнного стану процедура виїзду дитини за кордон була спрощена та можлива за участі органу опіки та піклування без необхідності отримання згоди іншого з батьків.
Також судом не встановлено фактів вчинення відповідачкою будь-якого негативного психологічного тиску на свою дитину, спричинення нею будь-якої моральної чи фізичної шкоди, відтак суд не вбачає, що наявність зв'язку відповідачки як матері з дитиною становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я, розвитку чи призведе до розвитку сина в неблагополучному середовищі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивач не довів що таке позбавлення матиме наслідком захист інтересів дитини.
Таким чином не виправдано позбавляти матір права на контакт з дитиною і її виховання. Позбавлення матері всіх батьківських прав не відповідає критерію пропорційності.
Аналізуючи зібрані по справі докази з урахуванням наведених правових норм, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд не вбачає достатніх підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись до суду із аналогічним позовом про позбавлення батьківських прав, якщо відповідачка не змінить свого ставлення до дитини та при наданні належних, допустимих та достатніх доказів умисного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків.
Зважаючи, що в ході судового розгляду було встановлено, що дійсно відповідачка як матір недостатньо бере участь у житті та вихованні своєї дитини, суд вважає, що її необхідно попередити про зміну ставлення до своїх батьківських обов'язків та покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею таких обов'язків.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи сторін судом не аналізуються та не спростовуються, оскільки не впливають на висновки суду по вказаному спору.
Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України,
ухвалив:
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про позбавлення батьківських прав, треті особи - Орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області (місцезнаходження: селище Завалля Голованівського району Кіровоградської області, вул. Соборна, 10, ЄДРПОУ 04366749), Міністерство оборони України (місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6, ЄДРПОУ 00034022) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків щодо свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Завалівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 17.10.2025.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН
Дата документу 17.10.2025