Справа № 344/15395/25
Провадження № 2/344/5234/25
(З А О Ч Н Е)
17 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
01.09.2025 згідно дати реєстрації представник позивача звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 642230704 від 02.01.2024 у розмірі 30387 грн, 2422,40 грн судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 02.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір у формі електронного документа. Відповідач за допомогою мережі інтернет, перейшов на офіційний сайт - www.moneyveo.ua та ознайомилася з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику. Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер телефону відповідача. Відповідно до умов договору відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 7000 грн. На виконання умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання виконало належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, проте остання своїх зобов'язань належним чином не виконала.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28.11.2019. 28.11.2019 уклали додаткову угоду № 19, згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. 31.12.2020 укладено додаткову угоду № 26, якою продовжено строк дії договору факторингу №28/1118-01 до 31.12.2021. 31.12.2021 було укладено додаткову угоду №27, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2022. 31.12.2022 укладено додаткову угоду №31, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2023. 31.12.2023 укладено додаткову угоду № 32, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2024.
З урахуванням визначених строків дії вказаного договору та додаткових угод предметом договору факторингу є відступлення прав вимог до боржників, зазначених у відповідних реєстрах.
Право вимоги за кредитним договором № 642230704 від 02.01.2024 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 05.05.2022, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 274.
19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 19/1224-01, згідно якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.
08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу №08/07/25-Е, за яким до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 30387 грн.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач свого зобов'язання належним чином не виконував, тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 642230704 від 02.01.2024 у розмірі 30387 грн. та судові витрати по справі (а.с. 1-15).
01.09.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді Кіндратишин Л.Р. (а.с. 117-118).
02.09.2025 відкрито провадження, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін (а.с. 121-122).
25.09.2025 ухвалою суду витребувано докази (а.с. 130-132).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позові зазначив, здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, у разі неявки в судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомлена відповідно до вимог закону, в тому числі через сайт «Судова влада». Правом на подання відзиву не скористалася. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавала.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223,280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.
Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 14.10.2025 не з'явилися, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України і ч. 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
02.01.2024 ОСОБА_1 було залишено заявку на отримання грошових коштів в кредит, на підставі якої 02.01.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії № 642230704, який є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Відповідно до п. 2.1.. Договору Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 19 100 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 7000 грн.
Згідно п.3.1. Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.
Згідно п. 7.3. кінцева дата повернення кредиту - 01.02.2029.
Разом з тим, згідно з пунктом 7.1. рекомендована ( не обов'язкова) дата дострокового повного погашення всією суми кредиту за наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 01.02.2024, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу.
Разом з тим, згідно пункту 3.2. сторони узгоджують, що кількість днів на який продовжується Дисконтний період складає 30 днів.
За п.3.3. для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2562 грн.
Згідно з п.п. 8.3.1., 8.3.2., 8.4 Договору за період від дати видачі Кредиту до 01.02.2024 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 445,30 % річних, що становить 1,22 % від суми Кредиту за кожний день користування ним. У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 01.02.2024 проценти нараховуються за ставкою 888,35 % річних, що становить 2,43 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка). 8.4. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним
Відповідач підписала Договір кредитної лінії № 642230704 від 02.01.2024 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора SKQD, відправлено 02.01.2024 12:55:42, введено 02.01.2024 12:57:00 (а.с. 44-53).
Відповідно до платіжного доручення № e0eaa57b-594e-4e1e-906d-b810086a6546 від 02.01.2024 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 02.01.2024 перерахувало ОСОБА_1 , за договором № 642230704 від 02.01.2024, для зарахування на платіжну картку № 4323-34XX-XXXX-3014 (а.с. 17).
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с. 86-89).
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с. 91 зворот).
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01 (а.с. 92-95).
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с. 97).
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с. 97 зворот).
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с. 98).
Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 , передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Договором № 642230704 від 02.01.2024 на момент його відступлення, заборгованість ОСОБА_1 становить 15162 грн., яка складається з: 7000 грн. заборгованості по кредиту; 8337 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с. 62).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №274 від 05.03.2024 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача за договором № 642230704 від 02.01.2024 на загальну суму 15337 грн. (а.с. 84-85).
19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 19/1224-01 (а.с. 78-81).
Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.2.1.).
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Таліон Плюс» за Договором № 642230704 від 02.01.2024 на момент його відступлення, заборгованість відповідача становить 30387 грн., яка складається з: 7000 грн. заборгованість по кредиту; 23387 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с. 61).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 19.12.2024 до Договору факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором за договором № 642230704 від 02.01.2024 на загальну суму 30387 грн. (а.с. 726-77).
08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого останньому було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с. 70-73).
За цим договором Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (п.1.1).
Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу №08/07/25-Е, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 642230704 від 02.01.2024 на загальну суму 30387 грн. (а.с. 68-69).
Згідно з виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 642230704 від 02.01.2024, ПІБ: ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Ейс», станом на 31.07.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена, за період 08.07.2025-31.07.2025 заборгованість становить 30387 грн., з якої 7000 грн. - прострочене тіло, 23387 грн. - прострочені відсотки (а.с. 60).
Відповідно до інформацією АТ «А-Банк» №20.1.0.0.0/7-20250930/0141 від 09.10.2025, наданої на виконання ухвали суду, на ім'я ОСОБА_1 в АТ «А-Банк» емітовано картку № НОМЕР_1 , номер телефону на який відправляється інформація : НОМЕР_2 . Згідно з платіжної інструкції №054593294626.128 від 02.01.2024 та виписки отримувач : ОСОБА_1 , сума 7000 грн., призначення платежу: отримання переказу коштів на карту АТ «А-Банк» у терміналах інших банків №І0260STW POINTV Point*LIMITTED LIABILITY C0 Visa Direct Visa Direct UA 6012 02.01.2024 № картки : НОМЕР_3 (а.с. 138-143).
Отже, Позивач посилається на те, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до відповідача перейшло до позивача.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що договором факторингу встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).
При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних реєстрах прав вимоги.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно положень ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не надала суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.
Отже, долучені до справи договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягають до виконання.
Позивачем доведено факт відступлення права грошової вимоги до відповідача, оскільки строки укладених договорів факторингу 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», 19.12.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» подовжено відповідними додатковими угодами, що знайшло своє підтвердження в матеріалах справи. Первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступив право вимоги за вищевказаним кредитним договором на користь ТОВ «Таліон Плюс», в подальшому ТОВ «Таліон Плюс» передало право вимоги на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останній передав право грошової вимоги Позивачеві, а, відтак, Позивач, як черговий правонаступник кредитора, набув право вимоги за кредитним договором № 642230704 від 02.01.2024.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу за договором кредитної лінії № 642230704 від 02.01.2024 в розмірі 7000 грн.
Щодо стягнення процентів за кредитним договором суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Таким чином нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене і оскільки враховуючи положення п. 2.3., 8.3.1. кредитного договору, те що відповідачем не проводилися оплата заборгованості та процентів, стягненню підлягає заборгованість за процентами за період з 02.01.2024 по 01.02.2024 включно в розмірі 2562 грн. (7000 грн. * 1,22% * 30 днів).
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови договору кредитної лінії № 642230704 від 02.01.2024 належним чином не виконувала, жодних заперечень щодо цього суду не надала, суд вважає за необхідне, задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за даним кредитним договором в загальному розмірі 9562 грн., з яких: 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2562 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, зважаючи на позиції сторін щодо цього питання, дійшов такого висновку.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 7000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025, які і заявив до стягнення з відповідача.
На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази: Договір про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025 (а.с. 49-50); додаткову угоду № 29 до Договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025 (а.с. 58-59); копію довіреності від 24.12.2024 (а.с. 54); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4956 (а.с. 55); акт прийому-передачі вказаних послуг до Договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025 згідно якого, загальна вартість послуг складає 7000 грн : складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 642230704 від 02.01.2024 - 5000 грн (2 години), вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 642230704 від 02.01.2024 - 1000 грн (2 години), підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 642230704 від 02.01.2024 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 - 500 грн (1 година), підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 642230704 від 02.01.2024 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 - 500 грн (1 година) (а.с. 56); додаткову угоду №25770841622 до Договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025 (а.с. 57).
Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 7000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правничої допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.
Враховуючи характер виконаної адвокатським об'єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 762,27 грн.
На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 642230704 від 02.01.2024 у розмірі 9 562 ( дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) гривні, з яких: 7 000 ( сім тисяч) гривень заборгованість за кредитом та 2 562 ( дві тисячі п'ятсот шістдесят дві) заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 762 ( сімсот шістдесят дві) гривні 27 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 ( три тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи :
Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956;
Відповідач : ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 17.10.2025.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.