Справа № 461/1077/25 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/811/1452/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
17 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої: М.М. Шандри
суддів: Н.П. Крайник, Я.А. Левика
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 квітня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
04.02.2025 АТ «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 17218 грн 64 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 13.06.2018 між сторонами укладено договір кредиту №Z75.00600.004018786. Згідно вказаного кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 12185 грн, зі сплатою 9,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач вказує, що повністю виконав свої зобов'язання згідно наведеного кредитного договору, що підтверджується меморіальними ордерами, однак відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Останній платіж боржником здійснено 27.10.2023. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 13.12.2024 становить 17218 грн 64 коп. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатила заборгованість за кредитним договором, у тому числі кредит, відсотки за користування кредитом та інші обов'язкові платежі, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від від 08 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 7799 гривень 96 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1371 гривень 67 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржило АТ «Ідея Банк».
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що кредитний договір Z75.00600.004018786, укладено 13.06.2018, тобто вже під час дії Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016, що набрав чинності 10.06.2017. Проте, судом не враховано, що на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2024 року по справі №357/9084/24, яким позов ОСОБА_1 до AT «Ідея Банк» про повернення безпідставно набутих коштів було задоволено, AT «Ідея Банк» 11.11.2024 повернув відповідачу кошти, отримані на виконання виконавчого напису у розмірі 19 126, 09 грн, з яких 5545,08 грн становила сплачена відповідачем плата за обслуговування кредитної заборгованості (що відображено у виписці по рахунку, яка наявна у матеріалах справи). Тобто, станом на подання позову відповідачем фактично сплачено лише 704, 30 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості (сплачені нею за період з 13.07.2018 по 13.09.2018). Зазначає, що заборгованість відповідача станом на дату звернення до суду становила б 9903,04 грн, а не 7799,96 грн, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, який додається до апеляційної скарги.
Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задоволити.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Судом встановлено, що 13.06.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №Z75.00600.004018786, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 12185 грн зі сплатою 9,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів.
Строк дії договору 36 місяців (пп.1.1-1.4. Договору кредиту №Z75.00600.004018786 від 13.06.2018).
Як убачається із матеріалів справи, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 07.06.2019 на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно цієї вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.
Позичальник у встановлений строк зобов'язання за кредитним договором не виконала, з огляду на що 23.07.2019 за заявою АТ «Ідея Банк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. було вчинено виконавчий напис № 6594 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором №Z75.00600.004018786 від 13.06.2018. Загальна сума заборгованості, у тому числі плата за вчинення виконавчого напису, складала 19126 грн 09 коп.
Вказаний виконавчий напис нотаріуса в судовому порядку за позовом ОСОБА_1 визнано таким, що не підлягає виконанню, про що свідчить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.04.2024 у справі №357/16566/23.
Також, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.09.2024 у справі № 357/9084/24, було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 . Стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані за виконавчим написом, вчиненим 23.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрований в реєстрі за № 6594, грошові кошти у розмірі 19126,09 грн та судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
Сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 13.12.2024, за розрахунком позивача, становить 17218 грн 64 коп. та включає у себе: прострочений основний борг ? 10006 грн 71 коп.; прострочені проценти - 538 грн 25 коп.; прострочена плата за обслуговування кредиту - 3169 грн 35 коп; пеня - 3504 грн 33 коп.
Заборгованість відповідача також позивачем обґрунтовано випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 13.12.2024.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частинами першою - третьої, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальнее настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування», чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/оспорювана.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цього Закону.
Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що аналізуючи зміст кредитного договору, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , в якому встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, які не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості за вказану плату умовами договору не передбачено, пункти кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме нарахована плата за обслуговування кредиту не підлягає стягненню з відповідача. Як убачається з матеріалів справи, зокрема виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 позичальником ОСОБА_1 за період користування кредитними коштами, а саме з 13.06.2018 по 17.07.2023 сплачено плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 6249 грн 38 коп. Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов до правильного висновку, що позов АТ «Ідея Банк» підлягає до задоволення частково, а саме з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 7799 грн 96 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач 11.11.2024 повернув відповідачу, кошти, отримані на виконання виконавчого напису розмірі 19 126, 09 грн, з яких 5545,08 грн становила сплачена відповідачем плата за обслуговування кредитної заборгованості, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, поданим до суду апеляційної інстанції не беруться до уваги, оскільки відповідно до ч.3 ст. 365 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а таких доказів до клопотання долучено не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 17.10.2025.
Головуючий
Судді