Справа № 183/13169/24
№ 2/183/2479/25
17 жовтня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,
розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Стислий виклад позиції позивача.
У грудні 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтований наступним.
31 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05689-04/2023, у відповідності до якого відповідач отримав кредит у розмірі 11 500 грн., за користування кредитом клієнт сплачує 365,0 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,00 % на добу, строк кредиту 25 днів до 24.04.2023 року.
03 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 3072023, внаслідок чого згідно з витягу з реєстру боржників від 27.10.2023 року набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
За цим договором заборгованість становить 41 775,00 грн., з яких 11 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 30 275,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
З моменту отримання всіх прав вимог до відповідача за відповідним договором факторингу, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
11 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05689-04/2023, у відповідності до якого відповідач отримав кредит у розмірі 6200,00 грн. за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день, строк кредиту 25 днів до 05.05.2023 року.
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки клієнта.
12 червня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Інвеструм» укладено договір факторингу № 12062023, внаслідок чого ТОВ «Інвеструм» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1
27 грудня 2023 року між ТОВ «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27122023, внаслідок чого згідно з витягу з реєстру боржників від 27.12.2023 року набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
За цим договором заборгованість становить 13 972,94 грн., з яких 6 200,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 772,94 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у розмірі 55 747,94 грн. та судові витрати.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 14 січня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження по справі з викликом сторін (а.с. 62).
В судове засідання представник позивача не з'явився, в прохальній частині позовної заяви зазначив про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання повторно не з'явився, був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, причина неявки суду не відома, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.
Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
Фактичні обставини справи.
31 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05689-04/2023, у відповідності до якого відповідач отримав кредит у розмірі 11 500 грн., за користування кредитом клієнт сплачує 365,0 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,00 % на добу, строк кредиту 25 днів до 24.04.2023 року.
Кредит надається в безготівковій формі в національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів банківської карти протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту згідно п.2.1. договору (а.с. 10-11).
03 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 3072023, внаслідок чого згідно з витягу з реєстру боржників від 27.10.2023 року набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 18-20), внаслідок чого згідно з витягу з реєстру боржників від 27.10.2023 року набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 50036-03/2023 у загальному розмірі 41 775,00 грн., з яких 11 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 30 275,00 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с. 21).
Позивачем наданий розрахунок заборгованості за вказаним договором на аналогічні суми (а.с. 23-25).
До договору надано таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки та паспорт споживчого кредиту, які також підписані відповідачем електронним підписом (а.с. 9,12).
Кредитний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "W7946".
Згідно сервісу онлайн платежів iPay.ua від 27.05.2024р. 31.03.2023 р. 16:50:04 сума 11 500 грн. зараховано на картку НОМЕР_1 (а.с.22).
Додатковою угодою №1 до Договору фінансового кредиту №50036-03/2023 від 31.03.2023 від 24.04.2023 р., яким відстрочено виконання зобов'язання за договором на 10 днів до 03 травня 2023 р. (а.с.13). Додаткова угода підписана відповідачем одноразовим ідентифікатором "W972".
11 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 05689-04/2023, у відповідності до якого відповідач отримав кредит у розмірі 6200,00 грн. за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день, строк кредиту 25 днів до 05.05.2023 року.
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки клієнта (а.с. 30-32).
12 червня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Інвеструм» укладено договір факторингу № 12062023, внаслідок чого ТОВ «Інвеструм» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 34-36).
27 грудня 2023 року між ТОВ «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27122023, внаслідок чого згідно з витягу з реєстру боржників від 27.12.2023 року набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 05689-04/2023, у розмірі 13 972,94 грн., з яких 6 200,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 772,94 грн. - сума заборгованості за відсотками. (а.с.37-39,40).
До договору надано таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки та паспорт споживчого кредиту, які також підписані відповідачем електронним підписом (а.с. 30,33).
Договір про надання споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "W9390".
Згідно сервісу онлайн платежів iPay.ua від 29.05.2024р. 11.04.2023 р. 11:05:00 сума 6 200 грн. зараховано на картку НОМЕР_1 (а.с.41).
Позивачем наданий розрахунок заборгованості за вказаним договором, з якого не можливо встановити сума загальної заборгованості за кредитним договором та її складові частини (а.с. 23-25).
Суд звертає увагу на те, що у наявних в матеріалах справи Договорах факторингу відсутні декілька сторінок, що унеможливлює в повному обсязі дослідити обставини, які мають значення для вирішення справи.
До правовідносин, що виникли між сторонами суд вважає за необхідне застосовувати наступні норми права.
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частинами 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За правилами ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048ЦК України).
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до вимог ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подану позивачем довідку сервісу онлайн платежів iPay.ua, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі номер 4 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Суд звертає увагу на те, що ні в кредитному договорі № 50036-03/2023 від 31.03.2023 року, ні в самому договорі про споживчий кредит № 05689-04/2023 від 11.04.2023 року не зазначено номер банківської картки ОСОБА_1 для перерахунку коштів.
Станом на 03.11.2023 року здійснення безготівкових розрахунків регулювалось відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Згідно додатку 3 до Інструкції, платіжне доручення містить обов'язкові реквізити про дату одержання платіжного доручення банком та дату проведення, з підписом банку.
З Додатку 9 до Інструкції слідує, що датою одержання є відмітка, де зазначаються число, місяці, рік отримання банком платника розрахункового документа, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. Датою виконання є відмітка, де зазначаються число, місяці, рік списання коштів з рахунку платника, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
З зазначеного слідує, що довідки сервісу онлайн платежів iPay.ua, без відміток банку про дату отримання та виконання не є документом, що підтверджує здійснення платіжної операції саме на рахунок відповідача за кредитним договором.
Таким чином, довідку сервісу онлайн платежів iPay.ua, не можна вважати належним доказом надання грошових коштів ОСОБА_1 .
Розрахунок заборгованості за кредитним договором та системний рохрахунок, на які посилався позивач у позові, не є первинним документом, який би підтверджував отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Розрахунок заборгованості є документом, що складений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких розрахунок був складений, не може бути доказом наявності заборгованості за договором, на якій наполягає позивач.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором і ці докази мають знаходитися у кредитора, в тому числі нового, до якого перейшли права та обов'язки попередника.
В той же час, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.
Через що суд не може покласти в основу рішення у справі зазначені вище розрахунки заборгованості, оскільки з них не можливо встановити формування заборгованості та її складові, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду. Тобто, надані позивачем розрахунки не є належним доказом суми заборгованості, в розумінні положень ч.1 ст. 77 ЦПК України.
Верховний Суд відзначає, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
Отже, виписки з особових рахунків є документом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору, позики або надання фінансової допомоги тощо.
Разом з тим, позивачем не було долучено до матеріалів справи банківську виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за період, який включає період кредитування.
Таким чином, розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти відповідачу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.
Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження дійсного зарахування кредитних коштів первинними позикодавцями на банківські рахунки відповідача (реквізити банківської платіжної картки), позивачем не доведено фактичного користування відповідачем кредитними коштами, тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача ТОВ«ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
У відповідності до вимог ст.141ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» код ЄДРПОУ 35625014, адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Сорока О.В.