Справа № 947/35981/25
Провадження № 1-кс/947/15610/25
14.10.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , під час розгляду у судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000000865 від 04.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 242 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024160000000865 від 04.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 242 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи Степанівської філії ТОВ СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 34872465, за попередньою змовою з посадовими особами ТОВ СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 22480087, систематично здійснюють забруднення зворотними водами каналізаційних мереж, що утворюється під час перероблення та консервування фруктів і овочів на потужностях підприємства за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Миру, 144, поверхневих вод річки Кучурган, що протікає в межах Роздільнянського району Одеської області, впадає в Кучурганське водосховище, з якого Стояновим гирлом з'єднується з лівим рукавом Дністра - Турунчуком, чим створюють небезпеку для здоров'я людей та довкілля.
Посадові особи Степанівської територіальної громади Роздільнянського району Одеської області достовірно знаючи про протиправні дії зазначених осіб, недбало відносяться до своїх обов'язків та не вживають заходів щодо їх припинення. Це дає змогу не вкладати кошти підприємства в будівництво очисних споруд, що приводить до зменшення собівартості продукції та її поза конкуренції щодо ціни.
Так, 03.04.2025 у період часу із 06 год. 48 хв. по 08 год. 06 хв. проведено санкціонований обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , та виявлено та вилучено наступне:
-мобільний телефон марки Iphone13, моделі MLPK3HN/A, серійний номер НОМЕР_1 , в корпусі синього кольору з прозорим чохлом, imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 ,із сім картою НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 ;
-ноутбук марки DEL XPS 13/X3T78S2W-418, інв. №1-07-06723, який належить ОСОБА_4 .
Постановою слідчого від 04.10.2025 вище перелічене, вилучене в ході обшуку майно, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами.
Слідчий звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених письмово.
Представник особи, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 надав письмові заперечення, які підтримав в судовому засіданні, посилався на необґрунтованість клопотання та недоведеність причетності вилученого майна до кримінального провадження що розслідується. Зауважив, що слідчим не надано жодного доказу обґрунтування необхідності накладення арешту на електронні носії інформації, що вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_4 , який не має відношення до обставин кримінального правопорушення. Зауважив, що ОСОБА_4 під час обшуку надав вільний доступ до телефонів, останні були оглянуті слідчим, однак, незважаючи на відсутність у них відшукуваної інформації, були вилучені. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення представника власника майна, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Як вбачається з клопотання та доданих матеріалів, останнє не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Так, на думку слідчого судді визначення слідчим майна речовими доказами у кримінальному провадженні за відсутності передбачених законом критеріїв не тягне безумовного обов'язку слідчого судді у накладенні арешту.
За змісту протоколу обшуку вбачається, що ОСОБА_4 не перешкоджав огляду мобільних телефонів, натомість на момент розгляду клопотання слідчим суддею матеріали справи не містять відомостей з приводу того, чи містить вилучене майно інформацію, яка має значення для зазначеного провадження.
Загальні посилання слідчого стосовно того, що вилучене майно містить відомості, які є важливими для зазначеного кримінального провадження не є достатніми для накладення арешту з огляду на відсутність відповідних доказів.
Слідчий суддя враховує ту обставину, що триває досудове розслідування, проводиться ряд слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин кримінального правопорушення, однак зауважує, що наявні у матеріалах справи докази у поєднанні із загальними доводами клопотання та відсутністю у ОСОБА_4 будь-якого процесуального статусу у зазначеному кримінальному провадженні не можуть бути безумовними підставами для накладення арешту на майно.
Крім того, слідчим до клопотання не долучено документів щодо здійснення огляду вилучених мобільних телефонів, ноутбуку, постанови про призначення відповідних судових експертиз.
За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання слідчого не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності в клопотанні належного обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.
На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.
При цьому, слідчий суддя на підставі аналізу наданих матеріалів не виключає відношення вилученого майна до предмету доказування, однак, у зв'язку із зазначеними вище обставинами вважає за необхідне повернути клопотання прокурору для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000000865 від 04.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.242 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1