16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 583/1413/20
провадження № 51-3227 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2023 року, ухвалу Сумського апеляційного суду від 30 червня 2025 року, ухвали слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня та 19 лютого 2020 року,
встановив:
Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 1 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК) на строк 4 роки;
- за ч. 2 ст. 307 КК на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Вирішено долю речових доказів. Стягнуто судові витрати.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 30 червня 2025 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_4 змінено.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання зараховано ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 17 лютого 2020 року по 19 лютого 2020 року включно з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі. В решті вирок залишено без змін.
Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність Охтирського відділу поліції ГУНП в Сумській області щодо невнесення відомостей та зобов'язання внести відомості щодо вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2020 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за місцем його мешкання.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанції, засуджений ОСОБА_4 оскаржив їх в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 424 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Однак зазначені ухвали слідчих суддів Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2020 року та 19 лютого 2020 року, не є судовими рішеннями, які відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК можуть бути оскаржені в касаційному порядку, у зв'язку з чим у цій частині касаційної скарги слід відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК.
Щодо оскарження засудженим ОСОБА_4 вироку Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2023 року та ухвали Сумського апеляційного суду від 30 червня 2025 року, Суд зазначає наступне.
Ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 вересня 2025 року, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК була повернута касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 30 червня 2025 року, оскільки ним, в установлений строк, не були усунуті недоліки скарги, яка була залишена без руху ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2025 року.
08 жовтня 2025 року до Касаційного кримінального суду Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 , у якій він, зокрема, порушує питання про скасування вироку Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2023 року та ухвали Сумського апеляційногосуду від 30 червня 2025 року.
Суд, перевіривши касаційну скаргу, дійшов висновку про те, що скаргу засудженого ОСОБА_4 , в цій частині, слід повернути з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 426 КПК, касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Зі змісту матеріалів касаційної скарги не вбачається, що ОСОБА_4 на момент постановлення рішення суду апеляційної інстанції чи на час подання касаційної скарги тримався під вартою.
Отже, доводи засудженого ОСОБА_4 в касаційній скарзі про те, що копія оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції була ним отримана лише 11 липня 2025 року у зв'язку з чим ним не був порушений строк на касаційне оскарження, є необґрунтованими.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Відповідно до положень ч.1 ст. 116 КПК, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені КПК строки, строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на поштове відділення.
Як вбачається із наявних в Суді матеріалів провадження за скаргою, засудженим ОСОБА_4 оскаржуються вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2023 року та ухвала Сумського апеляційногосуду від 30 червня 2025 року.
З огляду на зазначене, трьохмісячний строк на касаційне оскарження закінчився 30 вересня 2025 року.
Проте касаційну скаргу на вказані судові рішення ОСОБА_4 , згідно відбитку штемпелю на конверті), подав до Верховного Суду лише 08 жовтня 2025 року.
Враховуючи наведене та положення ч.2 ст. 426, ч.1 ст.116 КПК, при поданні касаційної скарги від 08 жовтня 2025 року засудженим ОСОБА_4 було пропущено встановлений законом строк на касаційне оскарження, і в той же час ним не порушується питання про його поновлення.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку.
З урахуванням наведеного, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428, п. 3 ч. 3 ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2020 року і ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2020 року.
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 30 червня 2025 року повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3