15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 569/17503/24
провадження № 61-1748св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Анненкова Олена Юріївна,
стягувач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2025 рокуу складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Хилевича С. В.,
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
1. 08 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Любаренко І. О., звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Анненкової О. Ю., стягувач - ОСОБА_2 , у якій порушив питання про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою.
2. На обґрунтування поважності підстав пропуску строку зауважував, що його довірителька перебуває за кордоном, а тому постанови про накладення штрафів
від 28 листопада 2023 року та 27 грудня 2023 року та постанову про закінчення виконавчого провадження від 09 квітня 2024 року не отримувала.
3. Про вищезазначені постанови ОСОБА_1 дізналася під час усної бесіди її матері з державним виконавцем 27 серпня 2024 року.
4. З урахуванням вищезазначеного представник ОСОБА_1 - адвокат Любаренко І. О. вважав, що строк для оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 09 квітня 2024 року було пропущено з поважних причин, а відтак такий строк підлягає поновленню у порядку частини другої статті 449 ЦПК України.
5. На обґрунтування незаконності оскаржуваної постанови виконавця вказував, що головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
Анненкова О. Ю. повинна була винести постанову про закриття виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення.
6. З урахуванням зазначеного, просив суд поновити строк на звернення зі скаргою, визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Анненкової О. Ю. від 09 квітня 2024 року про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні
№ НОМЕР_1.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
7. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 жовтня
2024 року у складі судді Тимощука О. Я. відмовлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Любаренко І. О. у поновленні процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Анненкової О. Ю. від 09 квітня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренка І. О. залишено без розгляду та повернуто скаржнику.
8. Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою та, як наслідок, залишаючи останню без розгляду із поверненням заявникові, міський суд мотивував своє рішення тим, що заявник пропустив 10-денний строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, передбачений частиною першою статті 449 ЦПК України.
9. Відтак, міський суд зауважив, що матеріали справи містять докази на підтвердження обізнаності іншого представника ОСОБА_1 - адвокат Гладчук З. Я. 25 квітня 2024 року із матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1, про що наявна відповідна відмітка у матеріалах виконавчого провадження, і такий доказ долучено матеріалах справи.
10. Водночас суд першої інстанції вказав, що матеріали справи містять копію скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця (справа № 460/4907/24), подану до Рівненського окружного адміністративного суду, у якій ОСОБА_1 зазначала про те, що вона дізналася про порушення своїх прав, свобод та законних інтересів 25 квітня 2024 року, коли її представник ознайомився із матеріалами виконавчого провадження.
11. Відтак, самою скаржницею підтверджено факт ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження її представника - адвоката Гладчук З. Я. 25 квітня
2024 року.
12. З урахуванням вищезазначеного міський суд вважав відсутніми підстави для поновлення строку на подачу скарги та, як наслідок, залишення останньої без розгляду та повернення заявникові.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу місцевого суду скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
14. Скасовуючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд не погодився із висновками міського суду щодо відсутності підстав для поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
15. Відтак, на переконання апеляційного суду, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення копії оскаржуваної постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження, відсутні підстави констатувати факт обізнаності сторони скаржника про існування такої постанови.
16. Вищезазначене, на переконання апеляційного суду, свідчить про передчасність висновків міського суду щодо відсутності підстав для поновлення строку на звернення до суду зі скарго та, як наслідок, направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. У лютому 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2025 року у вказаній справі.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
19. Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
21. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: неправильне застосування статті 449 ЦПК України, статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (перелік постанов, які надсилаються рекомендованим листом), статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо строку звернення до суду із скаргою); неврахування висновків, викладених
у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (про недопустимість суперечливої поведінки сторони в справі), від 11 квітня 2024 року
в справі № 990/330/23 (наслідки вчинених представником процесуальних дій поширюються на особу, яку представляють (позивача), незалежно від того, якою
є особиста поведінка цієї особи).
22. На переконання заявника касаційної скарги, міський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, оскільки матеріали справи містять докази на підтвердження факту ознайомлення представника
ОСОБА_1 - адвоката Гладчук З. Я., із матеріалами виконавчого провадження
25 квітня 2024 року, а відтак, ознайомлення з оскаржуваною постановою державного виконавця.
23. Апеляційний суд, своєю чергою, при апеляційному перегляді справи не взяв до уваги вищезазначене та скасував законне та обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 вересня 2024 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Любаренком І. О. подано до суду скаргу на дії державного виконавця, на обґрунтування якої останній зазначав, що у липні
2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі
у вихованні дітей та спілкуванні з ними.
25. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня
2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено ОСОБА_2 наступний спосіб у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- щовівторка та щочетверга з 18:30 год. до 20:00 год.;
- у І і ІІІ суботу та ІІ і IV неділю місяця з 10:00 год. до 15:00 год.;
- у дні народження дітей, щорічно протягом 1,5 год за місцем проживання дитини іменинника або на нейтральній території (за домовленістю між батьками щодо узгодження часу та місця);
- у день народження батька дітей, щорічно 20 грудня, з 13:00 год. до 17:00 год. за місцем проживання дітей або на нейтральній території (за домовленістю між батьками щодо часу та місця).
Порядок виконання вищевизначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей відстрочено на час воєнного стану в Україні та перебування дітей
у цей період за кордоном.
На час воєнного стану в Україні та перебування дітей у цей період за кордоном, зобов'язано матір дітей ОСОБА_1 організувати щоденне спілкування дітей:
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з батьком - ОСОБА_2 у режимі відеозв'язку через мобільні телефони у період часу з 19:00 год протягом 30 хвилин.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
26. У подальшому відповідач оскаржила рішення суду першої інстанції
в апеляційному порядку.
27. Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 червня 2023 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2023 року в частині зобов'язання ОСОБА_1 організовувати у період воєнного стану в Україні
і перебування дітей у цей час за кордоном щоденне спілкування дітей з батьком
у режимі відеозв'язку через мобільні телефони у період часу з 19:00 год. протягом 30 хвилин змінено.
28. Зобов'язано ОСОБА_1 на період воєнного стану в Україні і перебування дітей у цей час за кордоном організовувати спілкування дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з батьком - ОСОБА_2 у режимі відеозв'язку через мобільні телефони щовівторка та щочетверга з 19:00 год. протягом 30 хвилин.
29. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
30. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2023 року
(у не зміненій за результатами апеляційного перегляду частині) та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 червня 2023 року залишено без змін (провадження № 61-11045св23).
31. 11 серпня 2023 року Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист № 569/14585/21, яким зобов'язано ОСОБА_1 , у період воєнного стану в Україні і перебування дітей у цей час за кордоном, організовувати спілкування дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з батьком - ОСОБА_2 у режимі відеозв'язку через мобільні телефони щовівторка та щочетверга з 19:00 год. протягом 30 хвилин.
32. На виконання вищевказаного виконавчого листа 21 серпня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
33. 07 листопада 2023 року до відділу виконавчої служби надійшли докази
від ОСОБА_1 (диск із відеозаписом від 10 жовтня 2023 року) про те, що вона намагалася забезпечити відеозв'язок, однак, діти відмовляються спілкуватися з батьком.
34. 28 листопада 2023 року та 27 грудня 2023 року державним виконавцем винесено постанови про накладення на боржника штрафу в розмірі 1 700,00 грн та, відповідно, 3 400,00 грн та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.
35. 18 січня 2024 року ОСОБА_1 знову надано докази того, що вона забезпечує відеозв'язок, проте діти відмовляються контактувати з батьком.
36. Постановою від 09 квітня 2024 року виконавче провадження закінчено за пунктом 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
37. Вищезазначені постанови державного виконавця Сумко Т. С. не отримувала та дізналася про них під час усної бесіди її матері (та представника по довіреності) з державним виконавцем 27 серпня 2024 року.
38. Копії постанов державного виконавця отримано представником ОСОБА_1 - адвокатом Любаренком І. О. 05 вересня 2024 року з Автоматизованої системи виконавчого провадження.
39. З урахуванням вищезазначеного Любаренко І. О. , звертаючись до суду зі скаргою, просив поновити строк на звернення до суду та визнати протиправною
і скасувати постанову головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Анненкової О. Ю. від 09 квітня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
40. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
41. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
42. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
43. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
44. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
45. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
46. Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця та, як наслідок, залишаючи скаргу без розгляду і повертаючи її скаржнику, міський суд мотивував своє рішення відсутністю підстав для поновлення зазначеного строку. Суд виходив із того, що матеріали справи містять докази, які підтверджують факт ознайомлення представника ОСОБА_1 - адвоката Гладчук З. Я., з усіма матеріалами виконавчого провадження 25 квітня 2024 року.
47. Відтак, початок перебігу процесуального строку на звернення до суду зі скаргою слід обчислювати саме з дати ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження.
48. Також районний суд зауважив, що у матеріалах справи наявна копія скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця (справа № 460/4907/24), поданої до Рівненського окружного адміністративного суду, у якій остання зазначала, що дізналася про порушення своїх прав, свобод та законних інтересів саме 25 квітня 2024 року, коли її представник ознайомився із матеріалами виконавчого провадження.
49. Водночас, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду, апеляційний суд мотивував своє рішення помилковістю висновків суду першої інстанції. Зокрема, суд першої інстанції, обмежившись лише посиланням на дату ознайомлення адвоката Гладчук З. Я. з матеріалами виконавчого провадження та зазначення цієї дати ОСОБА_1 у змісті скарги на дії державного виконавця у справі № 460/4907/24, поданої до Рівненського окружного адміністративного суду, предметом якої були постанови про накладення штрафу
від 28 листопада 2023 року, від 27 грудня 2023 року, а також повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 02 лютого 2024 року № 33937, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для визнання наведених представником скаржниці причин пропуску процесуального строку поважними.
50. З таким висновком апеляційного суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
51. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень
і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
52. Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
53. Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
54. Права та обов'язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
55. Водночас, загальні права та обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до змісту якої сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися
з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
56. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
57. Частинами першою - другою статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду:
а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;
б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
58. Аналогічні положення містяться у змісті частини п'ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
59. Аналіз вищезазначений норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено право особи на оскарження дій чи рішень органу виконавчої служби
у 10-денний строк саме з моменту, коли така особа дізналася про порушення своїх прав діями або бездіяльністю посадових осіб органу виконавчої служби (приватним виконавцем) за виключенням випадків оскарження постанови виконавця про відкладення провадження виконавчих дій.
60. У постанові від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 Верховний Суд вказав наступне: «водночас об'єднана палата Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі
№ 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав
у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 910/7221/17, від 12 січня 2021 року у справі № 910/8794/17, від 12 жовтня 2021 року у справі
№ 918/333/13-г».
61. Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 904/3734/20, ухваленій за подібних правовідносин, вказав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у передбачений законом строк або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено саме з поважних причин.
62. У протилежному випадку дії суду матимуть наслідком порушення права інших учасників спору, зокрема, виконавця, дії якого оскаржуються, а також та загальних засад судочинства (диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін).
63. Звертаючись до суду зі скаргою, представник ОСОБА_1 - адвокат Любаренко І. О. зазначав, що його довірителька перебуває за кордоном, відтак, постанови про накладення штрафів від 28 листопада 2023 року та 27 грудня
2023 року та постанову про закінчення виконавчого провадження від 09 квітня
2024 року не отримувала, а про вказані постанови дізналася під час усної бесіди її матері з державним виконавцем 27 серпня 2024 року, у зв'язку із чим вважав, що строк для оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження
від 09 квітня 2024 року було пропущено з поважних причин і такий строк підлягає поновленню судом.
64. Районний суд, своєю чергою, врахувавши наявні у матеріалах справи докази на підтвердження обізнаності представника ОСОБА_1 - адвоката Гладчук З. Я., із матеріалами виконавчого провадження 24 квітня 2025 року, а також зазначення такої дати ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження у змісті скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця у справі № 460/4907/24, поданої до Рівненського окружного адміністративного суду, дійшов обґрунтованого висновку, що саме із дати ознайомлення представника адвоката Гладчук З. Я., який діяв
в інтересах ОСОБА_1 , останній стало відомо про порушення своїх прав саме після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження її представника, тобто
24 квітня 2025 року.
65. А відтак, встановивши, що зазначені підстави для поновлення строку на звернення зі скаргою до суду не є поважними, оскільки вони не пов'язані
з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати
у встановлений законом строк скаргу до суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення скарги без розгляду.
66. Таким чином, апеляційний суд під час апеляційного розгляду справи не врахував наявні у матеріалах справи докази на підтвердження ознайомлення представника скаржниці із матеріалами виконавчого провадження саме 24 квітня 2025 року та помилково виснував, що пропущений ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою підлягає поновленню виключно у зв'язку із відсутністю доказів направлення оскаржуваної постанови державного виконавця на адресу заявниці.
67. Більше того колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 було відомо про наявність виконавчого провадження щодо неї взагалі, що, зокрема, підтверджується копією скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця (справа № 460/4907/24), поданої до Рівненського окружного адміністративного суду.
68. У рішеннях Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2021 року
у справі «Сидоренко проти України» (Sydorenko v. Ukraine) про неприйнятність заяви № 73193/12 зазначено, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов'язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені. У цьому відношенні Суд вважає вражаючим, що знаючи про труднощі з доставкою кореспонденції в минулому або, принаймні, про твердження органів влади щодо цього, заявниця залишалася досить пасивною і, схоже, не вжила жодних заходів, спрямованих на те, щоб надіслана їй кореспонденція дійшла до неї. Вона також не зверталася до судів із жодним запитом щодо стану провадження, хоча була велика ймовірність того, що інша сторона оскаржить рішення, ухвалене на користь заявниці. У зв'язку з цим Суд нагадує, що зацікавлена сторона зобов'язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідні заходи для ознайомленні з рухом провадження у справі.
69. Аналогічні висновки викладені ЄСПЛ у рішеннях від 26 березня 2019 року
у справі Єремеєв проти України (Yeremeyev v. Ukraine) про неприйнятність заяви № 64766/12, від 24 лютого 2022 року у справі «Горячий проти України» (Goryachyy v. Ukraine) про неприйнятність заяви № 43925/18 та від 22 травня 2025 року у справі «Васильків проти України» (Vasylkiv v. Ukraine), про неприйнятність заяви № 77302/16.
70. З огляду на викладене, з урахуванням встановленого факту ознайомлення представника ОСОБА_1 - адвоката Гладчук З. Я. із матеріалами виконавчого провадження 25 квітня 2024 року, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, обмежившись виключно відсутністю доказів на підтвердження факту направлення копії оскаржуваної постанови державного виконавця від 09 квітня 2025 року.
71. Відтак, суд першої інстанції, вирішуючи питання про наявність підстав для прийняття скарги ОСОБА_1 до розгляду, надав належну оцінку доказам, встановив усі обставини справи та постановив ухвалу про залишення скарги без розгляду з підстав пропуску строку на звернення до суду зі скаргою з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, а тому, на переконання колегії суддів, ухвала суду першої інстанції була помилково скасована апеляційним судом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
72. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
73. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
2. Постанову Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2025 року скасувати.
3. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 жовтня
2024 рокузалишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович