17 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 490/2476/21
провадження № 61-12742ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду
від 15 вересня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення вартості необлікованих об'ємів природного газу,
У квітні 2021 року АТ «Миколаївгаз» звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованих об'ємів природного газу в розмірі 25 788,04 грн.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2021 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 .
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2025 року у задоволенні позову АТ «Миколаївгаз» відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Миколаївгаз» залишено без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2025 року залишено без змін.
14 жовтня 2025 року АТ «Миколаївгаз» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року, ухвалити нове судове рішення, яким позов АТ «Миколаївгаз» задовольнити в повному обсязі.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім перегляду судом апеляційної інстанції.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України до категорії малозначних віднесено справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у цій справі складає 25 788,04 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30 х 3 028 грн = 90 840грн). Таким чином ця справа відноситься до категорії малозначних.
Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню.
Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній АТ «Миколаївгаз» зазначає, що справа може сприяти формуванню єдиної правозастосовчої практики, оскільки відсутня єдина правова позиція застосування судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 3 пункту 1 глави 2 Розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем.
Верховний Суд, взявши до уваги ціну й предмет позову, складність справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини (недоведеність позовних вимог) і надану обґрунтовану оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій справі.
Незгода АТ «Миколаївгаз»з встановленими судами обставинами не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань для формування єдиної правозастосовчої практики. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судом апеляційної інстанції.
Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справіпідлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки АТ «Миколаївгаз» подало касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, не довів наявності винятків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення вартості необлікованих об'ємів природного газу.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович