16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 199/1886/25
провадження № 61-12656ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання факту бездіяльності майстра, яка полягає у безпідставній відмові у знятті для повірки газового лічильника, про зобов'язання негайно вибачитися у засобах масової інформації за незаконну бездіяльність майстра, про відшкодування моральної шкоди,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання факту бездіяльності майстра, яка полягає у безпідставній відмові у знятті для повірки газового лічильника, про зобов'язання негайно вибачитися у засобах масової інформації за незаконну бездіяльність майстра, про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 24 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для виправлення зазначених в цій ухвалі недоліків.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 25 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві на підставі частини третьої статті185 ЦПК України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року про повернення позовної заяви скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
29 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив про розподіл судових витрат за результатами розгляду його апеляційної скарги на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 25 лютого 2025 року про повернення позовної заяви.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за його позовом до Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання факту бездіяльності майстра, яка полягає у безпідставній відмові у знятті для повірки газового лічильника, про зобов'язання негайно вибачитися у засобах масової інформації за незаконну бездіяльність майстра, про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
12 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заявник вважає, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки в резолютивній частині не вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Вважає, що Дніпровський апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його заяви про стягнення судових витрат з відповідача за розгляд судом апеляційної інстанції його апеляційної скарги на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними.
Згідно з частиною першою статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України врегульовано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Апеляційний суд вірно застосував норми процесуального закону та дійшов обґрунтованого висновку, що розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом по суті спору.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19 січня 2022 року у справі №500/2632/19 дійшла висновку, що судові витрати, пов'язані з розглядом відповідної касаційної скарги, підлягають розподілу за результатами нового розгляду спору та ухвалення остаточного рішення, з урахуванням загальних правил розподілу судових витрат.
Такі висновки Верховного Суду підлягають застосуванню і під час розгляду апеляційних скарг судами апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов обґрунтованого висновку, що постанова, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, не є судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду справи по суті спору на користь однієї із сторін у справі.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що при ухваленні апеляційним судом судового рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції розподіл судових витрат не проводиться, отже відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі.
Така правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 540/474/19, від 20 листопада 2023 року у справі № 160/14306/21,
від 24 січня 2024 року у справі № 520/12293/2020.
Отже доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статей 133, 141, 270 ЦПК України, не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року (не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи) є необґрунтованою.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 17 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання факту бездіяльності майстра, яка полягає у безпідставній відмові у знятті для повірки газового лічильника, про зобов'язання негайно вибачитися у засобах масової інформації за незаконну бездіяльність майстра, про відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович