17 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 741/484/25
провадження № 61-12723ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони Українина рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2025 року
та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 вересня 2025 року
у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення особи загиблою, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною заявою, в якій просила суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка, Донецької області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , загиблим під час виконання військового обов'язку по захисту держави України у російсько-Українській війні, від дня вірогідної смерті
ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши місце смерті - селище Нью-Йорк, Торецької міської територіальної громади, Бахмутського району, Донецької області.
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 23 травня
2025 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду
від 19 вересня 2025 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.
Оголошено громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка, Донецької області, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, останнє відоме місце реєстрації
за адресою: АДРЕСА_1 , загиблим під час виконання військового обов'язку по захисту держави України в російсько-Українській війні від дня вірогідної смерті (загибелі).
Датою смерті (загибелі) громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Місцем смерті (загибелі) громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати населений пункт Нью-Йорк, Бахмутського району, Донецької області.
У жовтні 2025 року Міністерство оборони України шляхом формування документа у системі «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 вересня 2025 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення.
1. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389
ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада
2020 року у справі № 904/3807/19.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року
у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц,
від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі
№ 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 522/2732/16-ц).
Касаційна скарга Міністерства оборони України не відповідає зазначеним
вище вимогам закону.
Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судових рішень узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Таким чином, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надати суду касаційну скаргу у новій редакції та надати копії уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа
у системі «Електронний суд» заявникові також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи.
2. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої
статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ,
що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 3 028,00 грн.
Згідно із підпунктом 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (605,60 грн).
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 200 відсотків ставки,
що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно, за оскарження у касаційному порядку судових рішень предмета спору та прохальної частини судовий збір підлягав сплаті у розмірі 968,96 грн (3 028,00 х 0,2 х 200% х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку
і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України уразі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу Міністерства оборони Українина рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 вересня 2025 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник