15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 201/1512/22
провадження № 61-13936св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - Дніпровська міська рада,
заінтересовані особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна, Житлово-будівельний кооператив № 315,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Космачевської Т. В., Халаджи О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року Дніпровська міська рада звернулась до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.
Заява мотивована тим, що листом відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 09 грудня 2019 року
№ 6303/03.1-41 повідомлено, що виявлено актовий запис про смерть від
30 серпня 2017 року № 811 щодо ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_1 отримала ордер від 20 квітня 1982 року № 1195 на право заняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 19 кв. м.
Вказаний ордер був виданий ОСОБА_1 як члену Житлово-будівельного кооперативу № 315 (далі - ЖБК № 315) згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів
м. Дніпропетровська від 25 лютого 1982 року № 11.
В подальшому у зв'язку з добудуванням до будинку АДРЕСА_2
трьох нових блоків квартир було змінено нумерацію всіх квартир.
В результаті проведеної зміни нумерація квартири АДРЕСА_3 була змінена на квартиру АДРЕСА_4 .
Заявник вказував, що ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_5 і була членом ЖБК № 315 та основним квартиронаймачем вказаної виплаченої квартири.
За життя ОСОБА_1 виплатила всі пайові внески за вказану квартиру
в повному обсязі, однак право власності належним чином не було оформлено. Після її смерті відкрилася спадщина на спірну квартиру. Спадкоємців
у ОСОБА_1 немає.
Посилаючись на викладене, Дніпровська міська рада просила визнати відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з квартири
АДРЕСА_6 та передати її у власність територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня
2022 року заяву задоволено.
Визнано відумерлою після смерті ОСОБА_1 спадщину, що складається з квартири АДРЕСА_6 , та передано її у власність територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Задовольняючи заяву, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника та доцільність визнання спадщини відумерлою з передачею її
у власність територіальної громади, оскільки спадкоємців після смерті ОСОБА_1 не встановлено, до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини спадкоємці не зверталися, відомостей щодо складання спадкодавцем заповіту немає.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2022 року, ЖБК № 315 оскаржило його
в апеляційному порядку, подавши 01 липня 2024 року апеляційну скаргу,
у якій заявник також просив поновити строк для подання апеляційної скарги.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2024 року поновлено ЖБК № 315 строк на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2022 року. Відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвала мотивована тим, що строки апеляційного оскарження підлягають поновленню, оскільки вони пропущені з поважних причин.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу ЖБК № 315 задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня
2022 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення про відмову
в задоволенні заяви.
Відмовляючи в задоволенні заяви, апеляційний суд зробив висновок, що
в матеріалах справи немає доказів, які свідчили б про те, що ОСОБА_1 за життя набула в установленому законом порядку право власності на спірну квартиру, а тому немає підстав для задоволення заяви Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
16 жовтня 2024 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2024 року залишити без змін.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України в редакції від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
в редакції від 2004 року. Заявник указує, що відповідно до статті 15 Закону України «Про власність», який діяв до набуття чинності ЦК України в редакції 2003 року, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому
в користування, набуває права власності на це майно. Вирішуючи спір, апеляційний суд проігнорував той факт, що ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала у спірній квартирі, була членом ЖБК № 315 та основним квартиронаймачем. За життя вона виплатила всі пайові внески за спірну квартиру в повному обсязі. Звертає увагу на те, що ЖБК № 315 пропустило строк на апеляційне оскарження.
Інші аргументи учасників справи
02 грудня 2024 року ЖБК № 315 подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року - без змін.
Відзив мотивовано тим, що касаційна скарга Дніпровської міської ради
є безпідставною. ОСОБА_1 за життя не повністю виплатила пайові внески за спірну квартиру та не зареєструвала право власності на неї. Безпідставними є твердження заявника про те, що апеляційний суд не врахував пропуск строку на апеляційне оскарження, оскільки апеляційний суд за клопотанням ЖБК № 315 поновив його.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
25 листопада 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_1 отримала ордер від 20 квітня 1982 року № 1195 на право заняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею
19 кв. м. Цей ордер виданий ОСОБА_1 як члену ЖБК № НОМЕР_1 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів міста Дніпропетровська.
У зв'язку з добудуванням до будинку АДРЕСА_2 трьох нових блоків квартир було змінено нумерацію квартир, у результаті чого проведено зміну нумерації квартири АДРЕСА_3 на № АДРЕСА_4.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.
Згідно з довідками ЖБК № 315 ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_5 та була членом ЖБК № 315
і основним квартиронаймачем вказаної виплаченої квартири.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року (справа № 201/5080/19) відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ЖБК № 315, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна О. В., Дніпровська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили.
У справі № 201/5080/19 встановлено такі обставини:
ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_5 .
Відповідно до ордера від 20 квітня 1982 року № 1195 ОСОБА_1 отримала право на заняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , зі складом сім'ї одна особа - ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою від 22 вересня 2006 року № 28, виданою ЖБК № 315,
у зв'язку з добудуванням до будинку АДРЕСА_2 трьох нових блоків квартир, у цьому будинку було змінено нумерацію усіх квартир. В результаті проведеної зміни нумерації квартира АДРЕСА_3 була змінена на АДРЕСА_4 .
Відповідно до довідки від 29 червня 2004 року б/н, виданої ЖБК № 315, квартира АДРЕСА_6 є виплаченою кооперативною квартирою.
Згідно з витягом зі спадкового реєстру після смерті ОСОБА_1 приватний нотаріус Бунякіна О. В. завела спадкову справу за номером
у Спадковому реєстрі 61995220 на підставі заяви ОСОБА_2
05 березня 2018 року приватний нотаріус Бунякіна О. В. винесла постанову про відмову ОСОБА_2 у видачі свідоцтва на спадщину - квартиру АДРЕСА_6 у зв'язку з тим, що будь-яких документів, які
підтверджували б факт спільного проживання із спадкодавцем, не надано, як
і не надано документів, що підтверджували б фактичне прийняття спадщини відповідно до статті 1269 ЦК України (довідка компетентного Департаменту Дніпровської міської ради), а також правовстановлювальних документів на зазначену квартиру. Будь-які інші особи за отриманням спадщини після ОСОБА_1 не зверталися, заповіту вона не складала.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають
з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За пунктом 8 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.
Згідно із статтею 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом
і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
У разі якщо на об'єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.
Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Особи, які мають право або зобов'язані подати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання із Спадкового реєстру інформації про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Статтею 338 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від
28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19, провадження № 61-13709св20; від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20, провадження
№ 61-12758св21; від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21, провадження № 61-126св22; від 29 січня 2025 року у справі № 646/5897/24, провадження № 61-15521св24).
У цій справі Дніпровська міська рада, звертаючись до суду із заявою, просила визнати відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з квартири
АДРЕСА_6 , та передати її у власність територіальної громади
м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, посилаючись на те, що з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_1 минуло більше року, однак ніхто зі спадкоємців за законом та за заповітом спадщини не прийняв.
Суд першої інстанції встановив, що за життя ОСОБА_1 отримала ордер від 20 квітня 1982 року № 1195 на право заняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Вказаний ордер виданий ОСОБА_1 як члену ЖБК № НОМЕР_1 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів міста Дніпропетровська № 11 від 25 лютого 1982 року. За життя ОСОБА_1 виплатила всі пайові внески за вказану квартиру
в повному обсязі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на вказану квартиру. Спадкоємців за законом або за заповітом немає.
Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 ЦК України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статей 1220-1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини
є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Згідно із статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статей 1268-1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.
У статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи
і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Установивши, що дотепер часу спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_1 і складається з квартири АДРЕСА_4 , ніким не прийнята, із заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця зверталася ОСОБА_2 , однак постановою нотаріуса від 05 березня 2018 року їй відмовлено через те, що будь-яких документів, які б підтверджували факт її спільного проживання із спадкодавцем не надано, як і не надано документів, що підтверджували б фактичне прийняття спадщини відповідно до статті 1269 ЦК України, а також правовстановлюючих документів на зазначену квартиру, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року, яке набрало законної сили, відмовлено ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю разом з ОСОБА_1 , відомостей про наявність спадкоємців, а також про наявність заповіту немає, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 за життя не набула
в установленому законом порядку права власності на спірну квартиру, а тому немає підстав для задоволення заяви Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою, є безпідставними, оскільки відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Оскільки за обставин цієї справи ОСОБА_1 , будучи членом ЖБК № 315 повністю сплатила пайовий внесок за спірну квартиру, а законодавство до 2013 року не передбачало обов'язкової державної реєстрації права власності, ОСОБА_1 є такою, що набула право власності на спірну квартиру.
Доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи, а тому оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
При цьому аргументи касаційної скарги про те, що ЖБК № 315 пропустило строк на апеляційне оскарження, є необґрунтованими, оскільки, звертаючись
з апеляційною скаргою, ЖБК № 315 просило поновити строк на апеляційне оскарження. Апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі, дав оцінку аргументам клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, дослідив їх та поновив цей строк.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково
і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку
з наведеним колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року скасувати, а рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2022 року залишити в силі.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року скасувати, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від
13 жовтня 2022 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов